Використання інформаційних технологій у навчальному процесі

Вступ

 Стрімкий розвиток комп’ютерної  техніки та її різноманітного  програмного забезпечення – це  одна з характерних прикмет  розвитку сучасного суспільства.  Технології, основним компонентом  яких є комп’ютер, проникають  практично в усі сфери людської  діяльності.

 

 Сучасна шкільна освіта, як  один з компонентів соціальної  системи, орієнтована на розвиток  особистості учня в процесі  активної пізнавальної діяльності. Головним завданням освіти стає  не стільки оволодіння сумою  знань, скільки розвиток творчого, самостійного мислення школярів, формування вмінь і навичок самостійного пошуку, аналізу й оцінки інформації. Для вирішення такого завдання недостатньо тільки підручника, традиційної діяльності вчителя, пов’язаної з керуванням процесом навчання. Необхідний доступ до значно ширших і різноманітних джерел інформації. Окрім того, потребам сучасного процесу навчання відповідає така організація діяльності школярів, що формуватиме власний досвід пізнання, вироблятиме життєво важливі компетентності і спонукатиме до активного самостійного набуття нових знань на основі раніше засвоєних. Сам час диктує необхідність по-новому організувати роботу педагога, спрямувати його зусилля на розвиток в учнів самостійного творчого мислення. Тож використання на уроках хімії нових інформаційних технологій вважаю просто необхідним.

 Зрозуміло, що мова не йде  про обладнання кабінету хімії  необхідною кількістю комп’ютерів  і організацію навчального процесу  таким чином, щоб школярі постійно  працювали з комп’ютерними програмами  чи у мережі Інтернет. Ні комп’ютер сам по собі, ні мережа Інтернет не в змозі замінити безпосереднє спілкування учнів з педагогом і між собою. Розмова йде про доцільне залучення комп’ютерних технологій у процес здобуття хімічної освіти, про використання таких можливостей нових інформаційних технологій, які сприятимуть реалізації дидактичних цілей і завдань відповідно до вимог освітнього стандарту.

 

Основні напрямки використання інформаційних  технологій у навчальному процесі 

 У педагогічній практиці  інформаційними технологіями навчання називають усі технології, які використовують спеціальні технічні інформаційні засоби. Комп’ютерні технології навчання - це процеси підготовки та передачі пізнавальної інформації, засобом здійснення яких є комп’ютер.

 Основною метою впровадження нових інформаційних технологій навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.

 Відповідно до мети виділяються  такі педагогічні завдання нових  інформаційних технологій навчання:

 ·          інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості;

 ·          побудова  відкритої системи освіти, що  забезпечує кожній дитині власний  шлях самоосвіти;

 ·          системна  інтеграція предметних галузей  освіти;

 ·          розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій;

 ·          розвиток  умінь експериментально-дослідницької  та пізнавальної діяльності;

 ·          формування  інформаційної культури учнів. 

 Комп’ютер може використовуватися  на всіх етапах навчання і виконує при цьому різні функції: вчителя, інструменту пізнання, об’єкту навчання, ігрового середовища. Важливим є те, що нові інформаційні технології навчання дозволяють розв’язувати такі дидактичні завдання:

 ·          вивчення  явищ і процесів у мікро- та макросвіті, у складних технічних та біологічних системах на основі використання засобів комп’ютерної графіки та комп’ютерного моделювання ;

 ·          подача  у зручному для вивчення масштабі  часу різних хімічних та фізичних  процесів, які реально протікають з дуже великою або дуже малою швидкістю.

 Засоби нових інформаційних  технологій навчання підрозділяються  на апаратні, програмно-методичні  та навчально-методичні. 

 Педагогічні програмні засоби, які застосовуються у школі  діляться на такі види:

 ·          навчальні; 

 ·          контролюючі; 

 ·          додаткові; 

 ·          багатофункціональні 

 Пріоритетним напрямом інформатизації  в закладах освіти є формування  та розвиток освітньо-інформаційного  середовища з урахуванням умов функціонування закладу, ресурсів, стану комп’ютеризації.

 Як показує досвід, орієнтація  на використання інформаційно-комп’ютерних  технологій вносить певні зміни  в процес організації діяльності  всіх учасників навчально-виховного  процесу. Ці зміни стосуються пізнавальних, комунікативних, й особистісних сфер, трансформують виконавську ланку діяльності та її мотиваційну регуляцію.

 Сьогодні найбільш реалізованим  у практиці в роботи шкіл  є фрагментарне використання  комп’ютерів у навчально-виховному  процесі в рамках традиційної моделі навчання для розв’язання окремих дидактичних завдань. За такого підходу в учителів з’являється можливість поєднання різноманітних традиційних технологій навчання з інформаційними. У цьому разі використання нових інформаційних технологій пов’язане з розв’язанням декількох типів дидактичних завдань:

 ·          використання  комп’ютерів для виконання обчислювальних  операцій та друкування текстів; 

 ·          комп’ютер  та навчальні програми використовуються  як носії навчальної інформації;

 ·          використання  комп’ютера на уроці хімії  як засобу наочності; 

 ·          комп’ютер  може виконувати контролюючу  функцію; 

 ·          використання  комп’ютерної техніки і телекомунікаційних  систем для дослідницької діяльності  учнів у позаурочний час.

 Другий напрямок використання  нових інформаційних технологій  у навчання пов’язаний із впровадженням  навчальних комп’ютерних моделей,  імітаційно-моделювальних програм,  дистанційного навчання з використанням  можливостей Інтернет. Цей напрямок може складатися із таких видів пізнавальної діяльності: імітація експерименту, дослідницька робота за комп’ютером, обчислювальні експерименти, телекомунікаційні навчальні проекти. При цьому з’являється можливість проведення експериментів із візуалізацією результатів на екрані, перевірки і відстоювання учнями певних гіпотез або їх спростування. Процес передачі готових знань замінюється експериментально-дослідницькою діяльністю. Але дані підходи до навчання хімії не завжди узгоджуються з класно-урочною системою навчання. Тому цей напрямок може бути реалізованим для навчання обдарованої молоді в позаурочний час.

 Розглянуті напрямки і види  використання нових інформаційних  технологій при вивченні хімії  пов’язані із залученням різних  педагогічних програмних засобів.

Застосування інформаційних технологій на уроках хімії 

 Відомо, що нині основним  джерелом інформації є всесвітня  мережа Інтернет та електронні  носії (комп’ютерні програми ). Сучасні  діти повинні отримувати повний  обсяг знань з усіх предметів.  Для цього треба використовувати як традиційні форми і методи проведення уроків, так і програмні засоби навчання для використання в кабінеті інформатики, на інтерактивних дошках, за допомогою проекторів.

 Багато сучасних медіа-посібників  створені на допомогу вчителю у проведенні уроків. На мій погляд, ці посібники вирішують частину шкільних проблем, пов’язаних із матеріальним забезпеченням хімічного кабінету та дають змогу використати матеріал на певному етапі уроку, показати досліди в динаміці, повторити демонстрації, повторно звернутися до навчального матеріалу.

 Працюючи в режимі навчання, програма виводить на екран  дисплею навчальну інформацію, ставить  запитання для того щоб перевірити  ступінь розуміння запропонованої  інформації. Якщо відповідь неправильна, комп’ютер або підказує, як знайти правильну відповідь, або сам дає правильну відповідь і ставить наступне запитання.

 У режимі тренажера виводяться  тільки тексти запитань, при неправильній  відповіді на запитання комп’ютер  дає коментар; результати відповідей не запам’ятовуються, час на їх опрацювання не обмежується.

 У режимі контролю варіанти  завдань підбирає комп’ютер,  час на обмірковування відповіді  обмежується, результати відповідей  фіксуються, при неправильній відповіді  ця програма дає правильну  відповідь та коментар. По закінченні виводиться список тем, які потрібно повторити і виставляється оцінка.

 Таким чином, комп’ютер у  навчальному процесі виконує  декілька функцій: служить засобом  спілкування, партнером, інструментом, джерелом інформації, контролює дії учня, створює проблемні ситуації і надає йому нових пізнавальних можливостей.

 Способи використання інформаційно-комунікаційних  технологій різноманітні: робота  всім класом і групами, парами  або індивідуально. Вище зазначені  способи обумовлені не тільки наявністю чи відсутністю достатньої кількості апаратних засобів, але й дидактичними цілями.

 Пропоную власний погляд  на впровадження інформаційних  технологій на різних етапах  уроків:

 Етап перевірки домашнього  завдання   Етап вивчення нового матеріалу   Етап закріплення знань

1. Тестування учнів з теми    1. Перегляд нового матеріалу на електронному носії   1.Створення тестових завдань та їх виконання

2. Створення учнями кросвордів, лабіринтів та розв’язування  їх на уроці іншими учнями    2. Перегляд електронної наочності   2.Первинне тестування з теми на електронному носії

3.Презентація матеріалу, опрацьованого  самостійно окремими учнями вдома    3.Перегляд мультимедійних презентацій, підготовлених вчителем чи учнями   3.Презентація результатів діяльності (індивідуальної чи групової)

 

 Наприклад, якщо в класі  є в наявності тільки один  комп’ютер або якщо стоїть  завдання організації колективної  роботи з пошуку шляхів розв’язання  завдань, постановки проблеми, доцільно  організувати роботу класу на  базі вчительського комп’ютера за допомогою мультимедійного проектора. Такий підхід у ряді випадків виявляється більш продуктивним, ніж індивідуальна робота учнів з комп’ютером.

 У навчальному процесі вибір  способу використання комп’ютера  слід здійснювати в прямій залежності від дидактичної мети конкретного уроку.

 Аналізуючи навчальну комп’ютерну  програму звертаю увагу на  такі аспекти: 

 ·  психологічний – як  вплине ця програма на мотивацію  навчання, на ставлення до предмета;

 ·  педагогічний – наскільки програма відповідає загальній спрямованості шкільного курсу й сприяє формуванню в учнів правильного уявлення про навколишній світ, хімічні процеси;

 ·  методичний – чи сприяє  навчальна програма кращому засвоєнню  матеріалу, чи доцільним є підбір  завдань, що пропонуються учням, чи методично правильно викладено матеріал;

 ·  організаційний – чи  раціонально сплановані уроки  з використанням комп’ютера та  нових інформаційних технологій, чи достатньо учням виділяється  часу для самостійної роботи  на комп’ютері.

 Комп’ютери в навчанні використовую  лише в тих випадках, коли вони  забезпечують одержання знань,  які неможливо одержати без  комп’ютерних технологій. Дуже важливо  навчання побудувати таким чином,  щоб учень розумів, що задачу  розв’язує він, а не машина, він тільки відповідає за наслідки прийнятого ним рішення. Учні втрачають інтерес якщо в кінці уроку знищуються плоди їхньої праці, тому при створенні програмних продуктів чи дидактичних матеріалів слід використовувати й результати учнівської діяльності.

 Використання інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє розв’язати такі проблеми:

 а) адаптивність навчального  матеріалу (залежно від індивідуальних  особливостей учнів);

 б) одночасна робота групи  учнів за комп’ютером; 

 в) інтерактивність ( взаємодія  ЕОМ і учня, що імітує певною  мірою реальне спілкування);

 г) контроль індивідуальної  роботи учнів в позаурочний  час. 

 Комп’ютер реалізує навчання  в діалоговому режимі. Комп’ютеризовані  навчальні матеріали (ППЗ) найбільш  придатні для адаптування до індивідуальних особливостей учнів. Це зумовлено специфікою комп’ютерних технологій, які базуються на таких чинниках:

1.     Значний обсяг пам’яті  сучасних комп’ютерів, що дозволяє  зберігати великі обсяги навчальної  інформації.

2.     Висока швидкодія  комп’ютера. Це дозволяє значно  підвищити реактивність ЕОМ. У  середньому швидкість реакції  на запитання або відповідь  учня складає 1-2 секунди. 

3.     Здатність аналізувати  відповідь учня.

4.     Діалоговий режим  зв’язку навчального матеріалу (ППЗ) з учнем здійснюється імітуючи функції вчителя. Тільки комп’ютер здатний забезпечувати різноманітний за формою і змістом зв’язок з учнем.

5.     Наявність зворотного  зв’язку, тобто можливість здійснення  корекції саме учнем, який спирається на консультативну інформацію. Консультативна інформація добувається з пам’яті комп’ютера або особисто учнем, або на основі автоматичної діагностики помилок, що були допущені в ході роботи. Спосіб пред’явлення такої інформації залежить від конкретної програми.

 На своїх уроках у 8-9 класах  я користуюся кількома посібниками,  які допомагають процес вивчення  хімії робити цікавим і ефективним.