Виховання та його педагогічна характеристика

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Методи виховання

Методи виховання — шляхи і способи діяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей.

Метод виховання поділяють  на окремі елементи — прийоми виховання, які використовують для підвищення виховної ефективності методів.

Прийом виховання —  складова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів виховання.

Методи і прийоми  виховання є своєрідними інструментами  в діяльності вихователя. Їх дієвість залежить від використання виховних засобів.

Засоби виховання —  надбання матеріальної та духовної культури (художня, наукова література, радіо, телебачення, Інтернет, предмети образотворчого, театрального, кіномистецтва тощо), форми і види виховної роботи (збори, бесіди, конференції, гуртки, ігри, спортивна діяльність), які задіюють під час використання певного методу. Дієвість методів виховання залежить і від того, наскільки у виховному процесі задіяна праця молодої людини над собою, природа, надбання національної культури (казки, легенди, колискові пісні, обряди, звичаї та ін.).

У педагогічній науці існує кілька класифікацій виховних методів. Найчастіше при цьому беруть за основу систему виховних впливів, за допомогою яких відбувається формування особистості.

Однією з найпоширеніших є класифікація методів російського  вченого-педагога Віталія Сластьоніна, згідно з якою розрізняють такі групи методів:

1. Методи формування  свідомості особистості: бесіди, лекції, методи дискусії, переконання,  навіювання. Приклад.

2. Методи організації  діяльності, спілкування, формування  позитивного досвіду суспільної  поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, довір'я, привчання, тренування, створення виховних ситуацій, прогнозування. • 3. Методи стимулювання діяльності і поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання.

4. Методи самовиховання:  самопізнання, самооцінювання, саморегуляція.

Використання їх забезпечує формування в учнів практичних умінь  і навичок самовиховання як найвищої форми виховання і подальшого самовдосконалення. Вони враховують демократичні засади виховання, необхідність активної участі дітей у виховному процесі.

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже, виховання цілеспрямовано впливає на розвиток особистості, воно постає, як свідома, підпорядкована певній меті діяльність, результати якої мають  передбачуваний характер. Виховання сприяє:

1. Розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних здібностей, набуттю нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини. 

2.Розвитку умінь переборення внутрішніх суперечностей відповідно до особливостей суспільного розвитку.

3. Психічному розвитку  людини.

4. Інтелектуальному, творчому розвитку особистості.

5. Розвитку здатності  до спілкування з оточуючими, завдяки чому дитина вчиться,  набуває навиків розуміння інших  людей, а завдяки цьому і  себе.

6. Розвитку потреб  людини.

7. Розвитку особистості,  яка постійно вдосконалюється, будучи не лише об'єктом, а й суб'єктом виховного процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Волкова Н. Педагогіка. – К., 2001.
2. Карпенчук С. Теорія і методика виховання. – К., 1997.

       3.Фіцула І. Педагогіка. – К., 2000