Виховання дитини у родині

    Багато чого залежить від типу нервової системи дитини, від умов життя родини. Тепер психологам зрозуміло, що та сама домінуюча риса особистості чи веління батька здатна в залежності від різних умов викликати і самі різні форми реагування, а надалі і стійкого поводження дитини.

     Наприклад, різка, запальна, деспотична мати може викликати у своїй дитині як аналогічні риси - брутальність, нестриманість, так і прямо протилежні, а саме пригніченість, боязкість. Зв'язок виховання з іншими видами діяльності, підпорядкування виховання тим чи іншим мотивам, а так само місце виховання в цілісній особистості людини - усе це і додає вихованню кожного батька особливий, неповторний, індивідуальний характер. Саме тому майбутнім батькам, що хотіли б виховувати свою дитину не стихійно, а свідомо, необхідно почати аналіз виховання своєї дитини з аналізу самих себе, з аналізу особливостей своєї власної особистості.

   Конфлікт поколінь вічна проблема сімейного виховання. Методи, якими користаються батьки, не завжди вибираються правильно. Усе своє життя батьки повинні, підкорити вихованню дітей. Карати дітей необхідно, але помірковано.

    Час від часу з'являються повідомлення про племена, у яких підлітки не знають конфліктів з дорослими. У застиглому, окостенілому суспільстві, де жорстко дотримуються древні традиції й уклад життя, просто не залишається місця для міжпоколінних зіткнень. Таке трапляється в племенах Південної Америки, Африки, Австралії, що проживають у важкодоступних районах, майже не торкнутих сучасною цивілізацією.

    В усякім суспільстві, що розвивається, природна зміна поколінь виявляється не тільки наступністю, але і боротьбою нового зі старим, що народжується з відживаючим. Людство розвивається нерівномірно. У періоди затишку, відносної стабільності громадського життя підлітки не настільки різко вибивалися з її колії і без особливої напруги включалися в неї. І зовсім інакше поводяться підлітки в періоди бурхливого розвитку суспільства, ламання звичного способу життя. Темп перетворення життя надзвичайно прискорився.

       Протягом максимум десятків років відбудуться радикальні зміни в продуктивних силах, що не зможе не зробити впливу на соціальні проблеми. Упровадження комп'ютерів не тільки у виробництво, але й у побут змінить спосіб життя, звичаї, уплине на культуру. Корінні зміни в технології виробництва стрімкі і неминучі.

      Ніж швидше розвивається суспільство, тим помітніше розходження між поколіннями, тим складніше форми наступності. Нове покоління неминуче попадає в інші умови життя, чим їхні батьки.

       Молоді неминуче в більшому ступені втягуються у процес перетворення. Але це зовсім не означає, що молодим легше жити. Молодь охоче сприймає, приміром, волю вибору професії, супутника життя, але це жадає від них більшої відповідальності, самостійності. Для правильного вибору однієї волі мало, необхідний і життєвий досвід, якого ще недостатньо.

       Досвід батьків народився в інших умовах і не завжди застосуємо в нових. Необхідно розуміти, що з минулого має потребу в дбайливому збереженні, а що необхідно перебороти. Тиск старших неминуче народжує протест. Чим сильніше тиск, тим гостріше конфлікт. Які ж особливості нинішньої ситуації загострюють проблему «батьків і дітей»? Раптово воля сп'яняє, кружляє голову. Багато чого з того, що раніш було не можна, тепер можна.

      Соціально незрілі підлітки виступають свідками катастрофи старих норм. До цього важко звикнути зрілій людині зі сформованим світоглядом. Родина є первинною і найбільш чуттєвою до суспільних змін соціальною структурою. Виховання дітей проходить не тільки в будинку, але й у дитячих яслах, садках, школах.

      Навчання дітей цілком взяли на себе навчальні заклади. Розваги і відпочинок усе більше проходять поза будинком. Розпад трьохпоколінної родини ускладнює передачу моральних цінностей, послаблює контроль старших над молодшими. Цьому сприяє і розвиток суспільного транспорту. Діти легко пересуваються за межі досяжності родини. Ясельне виховання, забезпечуючи дитині відхід і харчування, не може компенсувати батьківської любові і ласки. І це також стає однією з причин нечутливості дітей. У минулому родина працювала, як єдина.

       Спільна праця батьків і дітей дозволяла природно вирішувати питання трудового виховання. Тепер основна робота проводиться поза будинком. Діти не бачать працю батьків і мало чують про неї. Часом вони навіть не знають, чим займаються їхні батьки. Нестабільність родини підтримується економічною незалежністю чоловіків і ускладненням взаємних вимог. На перший план виходять не економічні, а емоційні стимули.

       Чим освітченіша людина, тим вище й складніше рівень його вимог. Емоційна напруга торкнулася не тільки дорослих. З ранніх років дітей переслідує конкуренція: конкурси в престижні класи, спеціалізовані школи, спортивні секції. Навіть спорт втратив свій чисто ігровий й оздоровчий характер.

       Відсутність одного з батьків ускладнює виховання дітей, але й у повних родинах діти часто обділені батьківською увагою. Якщо обоє батька не хочуть поступатися своїми професійними інтересами, то, зайняті на роботі, завантажені домашніми справами, вони менше часу приділяють дітям. Залишки вільного часу з'їдає телевізор.

        Спільний перегляд телепередач нерівноцінний еквівалент спілкування і навіть не заміняє спільного відвідування кіно чи театру. Зміна соціального середовища завжди виявляло недостатність традиційної системи виховання, і це давало привід говорити про труднощі виховання, про те, що раніш усе було легше й простіше. Там, де форми виховання не відстають відвідповідних соціальних умов, труднощів немає чи їх значно менше.

       Складність в наступності досвіду поколінь полягає в тому, що дітям доводиться опановувати тими знаннями і спеціальностями, що були недоступні їх батькам. Тому тут не може йти мова про пряму передачу професійного досвіду.

      Молодим доводиться діяти в умовах, коли старий досвід не тільки не допомагає, але навіть заважає. Приймати рішення треба самостійно. Це вимагає великої гнучкості, пластичності, рухливості. На перший план виходить не покора, а виховання самостійності, ініціативи. Не випадково ставиться питання про шкільне і студентське самоврядування. Найважливішими якостями особистості стають почуття гідності і формування соціальної відповідальності.

Висновки.

  Отже, підсумовуючи і аналізуючи вищесказане можна зробити такі основні висновки і сформувати наступні пропозиції, щодо ефективного впливу сімейного виховання на соціалізацію дитини.

Умови виховання дитини в сучасній сім'ї настільки різноманітні, що практично їх усіх не можна перерахувати або визначити і тому, що багато з них мінливі, і тому, що практично окремо одна від одної не зустрічаються, а навпаки, конструктивно пов'язані між собою і на певному рівні інтеграції утворюють комплекс, характеризуючи сімейне виховання в цілому, отже, є інтегрованими. Зважаючи на це, надзвичайно важливо знати їхній вплив на особистість і сім'ю в цілому, щоб можна було з'ясувати причини особистісної поведінки дорослих і дітей та можливості поліпшення або певної корекції цих умов.

Сприятливі умови виховання дітей виникають: коли сім'я повна; існує взаємоповага і любов між членами родини; наявні достатні соціально-побутові умови, які забезпечують повноцінність функціонування сім'ї та повноцінність розвитку дитини; є висока мотивація до виховання дитини, що спонукає до вироблення згідно з віком дитини загальної стратегії й тактики виховної діяльності на основі глибокої поваги до її особистості; розуміння самоцінності дитини. При цьому батьки мають високий рівень педагогічної культури, як правило, в родині панує загальний позитивний мікроклімат. Батьківська любов передбачає високий ступінь відповідальності не тільки за нормальний фізичний, а й за моральний розвиток дитини, допомагає їй зрозуміти цінності свого Я і свою недосконалість, яка відкриває шлях до розвитку. Усі ці умови сприяють формуванню в дитини адекватної самооцінки, яка регулюється не тільки її ставленням до себе, а й до інших.

  Несприятливі умови виникають у неблагополучних сім'ях, де батьки характеризуються антисуспільною поведінкою (лайки, бійки, приниження, фізичні покарання дитини); практично в таких родинах немає потрібних для нормального розвитку й виховання дитини соціально-побутових умов; батьки не зацікавлені у формуванні особистої педагогічної культури, не здатні аналізувати виховні дії й результати виховної діяльності.

  Але не всі діти, особливо дошкільного й молодшого шкільного віку, усвідомлюють складність свого сімейного становища. Спостереження засвідчують, що одні з них дуже чутливі до байдужості батьків, нестатків, грубощів, фізичних покарань, постійних конфліктів, другі ж через обмеженість свого життєвого досвіду ні на що інше не претендують. Але і ті, і ті знають, що таке страждання. Дехто втікає від нього на вулицю, починає вживати наркотики, красти, жебракувати, стає на шлях проституції.

  Умови напруження можуть спричинятися структурними змінами сім'ї (розлучення, народження другої дитини, якщо до цієї події батьки не підготували першу; новий шлюб, смерть когось із членів сім'ї тощо); несприятливими соціально-побутовими умовами; невмінням батьків налагоджувати між собою та між собою й дітьми довірливі стосунки; браком взаємоповаги й певної стратегії виховання дитини; невисоким (здебільше середнім) рівнем педагогічної культури батьків. Найчастіше розрядка напруження в таких сім'ях відбувається саме за рахунок дітей.

  Умови ризику виникають за наявності сукупності названих умов; у сім'ї немає любові і взаємоповаги між її членами або до конкретної дитини; немає потрібних соціально-побутових умов; натомість є аморальна особистісна поведінка хоча б одного з батьків (пияцтво, зрада, вживання наркотиків, лінощі, неробство тощо); низький рівень педагогічної культури батьків; життєдіяльність сім'ї неорганізована. Загальний мікроклімат постійно напружений. У таких родинах виховання маятникоподібне, тобто вимоги батьків непослідовні, а ще гірше-хтось із дорослих використовує дитину в своїх інтересах проти іншого. Через це в неї немає стійких орієнтирів поведінки, наслідком чого є формування рис пристосуванця.

  Ефективність сучасного сімейного виховання, доцільність характеру стосунків батьків і дітей значною мірою визначаються ціннісними орієнтаціями та пріоритетами в системі цінностей як у сім'ї в цілому, так і її окремих членів. Розшарування в суспільстві за рівнем претензій і за рівнем можливостей певною мірою співвідноситься з визнанням цінності дитини для сім'ї, а отже, і з виявленням до неї любові

Література.

1. Педагогіка / Під ред. А.М.Алексюка. К: Вища школа, 1985.

2. Монаков Н.І. Вивчення ефективності виховання: Теорія та методика. М., 1981.

3. Ушинський К.Д. “Рідне слово” (Книжка для навчаючих). твори в 6-ти т., т.2., с.406.

4. Педагогіка. Курс лекцій.

5. Каменьський Я.А. Велика дидактика. Вибр.пед.твори. М: Учпедіз, 1955.

6. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. зібр.творів. М, 1950, т.8.

7. Зовнішнє середовище та психічний розвиток дитини / Під ред. Р.В.Тонкової-Ямпольскої. М: Медицина, 1999.

8. “Нова газета", №2, 8.06.1999, “Порушуються права дітей”.

9. Ради батькам про виховання дітей / Під ред А.П.Усової. Вид. АПН Москва, 1991.

10. Україський статистичний щорічник. - К.: Держкомстат, 1999.

11. Нечаєва А. М. Шлюб. Родина. Закон М., 1999

12. Алан Фром "Абетка для батьків" - Леніздат, 1999.

13. Бенджамін Спок. "Дитина та нагляд за нею" - Ленінград, “Машинобудування", 1998.

14. Ковальова Л.Е. Мікроклімат у родині. - М., 1999.

15. Конвенція ООН про права дитини (1991 р.)

16. Майдиков И.М. Основи соціології. - М., 1999.

17. Маленкова Л.И. Педагоги, батьки і діти. - М., 1999.

18. Рождєственська М.В. "Будьте уважні до дітей" - К: Радяньска школа, 1999.

19. Розін В.М. Доля молодої родини. - М., 1999.

20. Смирнова Є. Родина нетипової дитини: Соціокультурні аспекти. Поволж. філ. Рос.навч.центру. Саратов: Вид. Сарат. ун-ту, 1999. - С. 58, 69, 70, 75.

21. Сухомлинский В.А. "Лист до сина" М: Освіта., 1987.

22. Хямяляйнен Ю. Воспитание родителей. М., 1993. С. 98-102.

23. Скогарев А. П. Семейные узы... С. 93.
24. Мещерская Е. Н. Психология семейных отношений... С. 101-102.
25. The New family in our generation... P. 113.
26. Бычков В. В. Эстетика отношений С. 146, 1969
27. Кузнецова Т. И. "Взаимоотношения в семье. Отцы и дети" М., 1981. С. 158.

28. Бебік В.М., Головатий М.Ф., Рехкало В.А. Правова культура сучасної молоді. - К., 1996.
29. Вчителю про роботу з батьківською громадськістю. - Тернопіль, 1993.
30 .Гірник А.М., Саламатов Е.О. Духовність в період кризи // Людина і духовність. - К., 1996. - Т.5.

Додаток

1