Історія Миколаївської астрономічної обсерваторії

Миколаївський національний університет

Імені В.О.Сухомлинського

 

 

 

 

 

 

 

Історія Миколаївської 

астрономічної обсерваторії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота

студентки 111 групи

Конькової Анастасії

Викладач: Радіонова І.Г.

 

 

 

Миколаїв-2013

Зміст

1 Загальні дані.

2 Історія закладу .

2.1 Морська обсерваторія (1821–1912).

2.2 Миколаївське відділення  Пулково (1912–1991).

2.3 Миколаївська астрономічна  обсерваторія – самостійна наукова установа.

3 Наукові напрямки.

4 Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальні дані.

Миколаївська астрономічна обсерваторія (повна офіційна назва — Науково-дослідницький  інститут «Миколаївська астрономічна обсерваторія», НДІ МАО; первинна назва  — Обсерваторія Чорноморського флоту) — астрономічна обсерваторія в місті  Миколаєві, перший подібний заклад в  Україні.

Миколаївська обсерваторія — одна з найстаріших обсерваторій Східної Європи, заснована в 1821 році як морська. З 1912 року вона стає Миколаївським  відділенням Головної (Пулковської) астрономічної обсерваторії (ГАО). У 1935 році була включена в мережу наукових установ Академії наук СРСР як Миколаївське відділення ГАО. У 1992 році стає самостійним  науковим закладом України, а з 2002 року — Науково-дослідним інститутом «Миколаївська астрономічна обсерваторія». На даний момент знаходиться в підпорядкуванні Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації. Обсерваторія розташована в центральній частині міста Миколаєва на висоті 52 м над рівнем моря з географічними координатами: 31 ｰ 58'східної довготи і 46 ｰ 58' північної широти. Миколаївська обсерваторія була включена до Попереднього списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО від України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Історія закладу

2.1 Морська обсерваторія (1821–1912).

Історія створення обсерваторії тісно пов'язана з історією виникнення самого міста Миколаєва, яка почалася з розпорядження Генерал-фельдмаршала, князя Григорія Олександровича Потьомкіна-Таврійського про закладення суднобудівної верфі  в гирлі річки Інгул (1789 р.) і  портового міста під назвою Миколаїв (1790 р.). У Миколаєві у період з 1796 по 1856 року розташовувався штаб Чорноморського флоту, який повинен був забезпечувати  освоєння Чорного моря і, по можливості, проток Мармурового, Егейського і Середземного морів. Саме тоді Миколаїв стає центром  Чорноморського флоту.

У 1816 році на посаду Головного  командира Чорноморського флоту  і портів призначається надзвичайно  високоосвічена особистість – адмірал  Олексій Самуїлович Грейг (1775-1845 рр.), який прекрасно розумів, що освоєння морів і розвиток флоту неможливе без астрономічного забезпечення. До речі, О. С. Грейг досконало володів основами практичної і морехідної астрономії, прекрасно орієнтувався в зоряному небі, сам проводив астрономічні спостереження і навіть публікував результати спостережень у наукових журналах. Саме він є автором ідеї заснування в Миколаєві спеціальної астрономічної обсерваторії, оснащеної найкращими на той час інструментами. Отримавши підтримку міністра Морського відомства маркіза І. І. Траверсе і дозвіл імператора Олександра І, О. С. Грейг доручив головному архітектору Чорноморського адміралтейства Ф.І. Вуншу (1770-1836 рр.) розпочати проектування обсерваторії. Місцем для будівництва обсерваторії була обрана вершина Спаського кургану – найвищий пагорб молодого міста (52 м). Будівництво обсерваторії було розпочато в травні 1821 р..

Миколаївська астрономічна обсерваторія заснована в 1821 р. адміралом  Олексієм Самуїловичом Грейгом як морська обсерваторія з метою забезпечення Чорноморського флоту часом, картами та навчання морських офіцерів астрономічним методам орієнтування. Місцем для будівництва обсерваторії була обрана вершина Спаського кургану — найвищий пагорб

м. Миколаєва (52м), автором  проекту головного будинку був  головний архітектор Чорноморського адміралтейства Федір Іванович Вунш (1770–1836). За рекомендацією Василя Яковича Струве на пост першого директора був призначений Карл Христофорович Кнорре (1801–1883), якому тоді ще не було й 20 років. Поряд з діяльністю з підготовки морських офіцерів він почав займатися науковими астрономічними дослідженнями, відомий в історії астрономії як автор 5-го аркуша зоряної карти Берлінської академії наук, за допомогою якої потім були відкриті малі планети Астрея і Флора. К. Кнорре пробув на посаді директора обсерваторії 50 років. Астрономічні дослідження в Обсерваторії були продовжені Другим директором Іваном Єгоровичем Кортацці (1837–1903), який створив каталог положень зірок, згодом названий «Миколаївська зона». У   морський     період       діяльності      обсерваторії

К. Х. Кнорре і І. Є. Кортацці були виконані гідрографічні роботи на Азовському, Чорному і Мармуровому морях, проведені описи та визначені більш точні географічні координати багатьох опорних пунктів карт зазначених морів. Флот був забезпечений точними інструментами і досконалими методами визначення часу (довготи) і широти.

Одночасно з роботами по проектуванню та будівництву обсерваторії почалися пошуки кандидата на посаду морського  астронома Чорноморського флоту. Для  вирішення цього питання морський міністр І. І. Траверсе звернувся до академіка Петербурзької академії наук Ф. І. Шуберта, а той, у свою чергу, зв'язався з директором астрономічної обсерваторії Дерптського університету Вільгельмом Струве (1793-1864 рр.), згодом став першим директором Головної (Пулковської) астрономічної обсерваторії Російської імперії. Він рекомендував свого талановитого студента 4 курсу Карла Кнорре, який з вдячністю прийняв пропозицію переїхати на південь Росії і зайняти запропоновану йому посаду в неповні двадцять років. У 1825-1827 рр. К. Кнорре відвідав кращі закордонні обсерваторії в Німеччині, Франції, Англії, зустрівся з відомими астрономами (В. Струве, Ф. Бесселя, Д. Араго тощо) і замовив обладнання для обсерваторії. Крім своїх прямих обов'язків К. Кнорре знаходив час і для участі в громадському житті міста, за що був обраний Почесним членом Дирекції благородного зібрання. К. Х. Кнорре отримав звання члена-кореспондента Петербурзької академії наук, прослужив на посаді астронома Чорноморського флоту 50 років і в 1871 році зі званням віце-адмірала вийшов у відставку.

Наступником Карла Кнорре на посаді директора Миколаївської обсерваторії стає призначений в 1872 році ад'юнкт-астроном Пулковської обсерваторії, професор вищої геодезії і практичної астрономії Військової Академії Іван Єгорович Кортацці. При І. Кортацці в Головній будівлі були проведені ремонтні роботи на ротонді, після чого в ній розмістили бібліотеку обсерваторії. Восени 1875 року на даху ротонди була поставлена щогла для спуску кулі в момент миколаївського середнього полудня. У 1875 р. було побудовано два павільйони, поблизу Головної будівлі, для інструментів, а також спеціальний флігель, на південь від Головної будівлі, для зберігання інструментів та обладнання. І. Кортацці у великому обсязі проводив гідрографічні та геодезичні роботи, зокрема в області картографування узбережжя Чорного моря від Миколаєва вздовж Кримського півострова до міста Батумі. З 1891 року на встановленому в підвалі обсерваторії горизонтальному маятнику німецького професора Ребера-Пашвітца, І. Кортацці проводив сейсмічні дослідження. У 1901 році імператорським указом він був призначений членом постійної сейсмічної комісії Російської імперії. І. Кортацці займав посаду директора протягом 30 років. У вересні 1903 року він помер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Миколаївське відділення  Пулково (1912–1991).

До 1911 року обсерваторія перебувала в Морському міністерстві, з 1912 по 1991 рр. МАО — південне відділення Пулковської обсерваторії. Головним завданням обсерваторії в цей період було поширення системи Пулковських абсолютних зоряних каталогів на південне небо і виконання регулярних спостережень Сонця та тіл Сонячної системи. Для оснащення нового відділення з Одеси були перевезені Вертикальний круг Репсольда і пасажний інструмент Фрейберга-Кондратьєва. У період найбільших потрясінь у житті нашого суспільства: Першої Світової війни, революції, громадянської війни, обсерваторії вдалося пережити і зберегти статус наукової установи, її директором був Борис Павлович Остащенко-Кудрявцев (1879–1956). Відродження обсерваторії після важких випробувань пов'язано з ім'ям четвертого директора Леоніда Івановича Семенова (1878–1965), який очолив обсерваторію в 1923 році. У 1931 році в МАО була створена високоточна Служба часу, яка брала участь у національних і міжнародних програмах з визначення точного часу, а в 1935 році обсерваторія була включена в систему установ Академії наук СРСР як Пулковського відділення.

У роки німецько-радянської війни з серпня 1941 по березень 1944 року обсерваторія перебувала у зоні німецької окупації. Директору Л. І. Семенову вдалося зберегти її від  серйозних пошкоджень і руйнувань. У роки повоєнного відродження директором обсерваторії (в 1951 році) призначається  Яків Юхимович Гордон (1912–1978). У 1955 році в Миколаїв з Пулкова був перевезений меридіанний круг Репсольда, на якому після відновлення і ряду модернізацій протягом 40 років велися різні спостережувальні програми. У 1961 році після введення в дію перевезеного також з Пулкова зонного астрографа фірми «Карл Цейс» в МАО почалася історія фотографічної астрометрії. Миколаївські фотографічні спостереження тіл Сонячної системи знаходяться в числі одних з найточніших у світі. У 1957–1969 роках проводилися візуальні і фотографічні спостереження ШСЗ для визначення їх орбіт. А в 70-80ті роки обсерваторія була ініціатором і основним виконавцем декількох наукових експедицій для спостережень в умовах полярної ночі на острові Західний Шпіцберген, в умовах високогір'я на Кавказі. У загальній складності в МАО було створено близько 35 різних каталогів положень небесних світил. У 1978 році директором обсерваторії стала Римма Тимофіївна Федорова (1934 р.н.), яку в 1986 році змінив на цій посаді нинішній директор Геннадій Іванович Пінігін (1943 р.н.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Миколаївська астрономічна обсерваторія –

самостійна наукова установа.

У 1992 році Миколаївська астрономічна обсерваторія здобула статус самостійної  наукової установи, в 2002 році отримала офіційний статус науково-дослідного інституту. Зберігаючи свої наукові  традиції, МАО розширила тематику досліджень в області астрономічного приладобудування і дослідження  навколоземного простору. У 1995 році в  МАО створено і введено в дію  автоматичний телескоп з ПЗЗ приймачем  Аксіальний меридіанний круг (АМК), який в 1999 році був включений до списку об'єктів, що становлять національне  надбання України. Після модернізації та оснащення ПЗС приймачем зонний астрограф був перейменований в  мультіканальний телескоп (МКТ). У 2004 році був введений в експлуатацію Швидкісний автоматичний комплекс (ШАК), на якому ведуться регулярні спостереження об'єктів ближнього космосу в рамках участі у виконанні Національної космічної програми України з контролю та аналізу космічної обстановки. У 2009 році створено перший в Україні мобільний телескоп "Мобітел", що складається з чотирьох самостійних монтувань, оснащених сучасними ПЗЗ камерами і системою програмного керування в режимі віддаленого доступу. Проводиться перспективна робота по створенню Миколаївської віртуальної обсерваторії (НікВО) в рамках створення Української національної віртуальної обсерваторії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Наукові напрямки

Динаміка  тіл Сонячної системи: ПЗЗ-спостереження обраних астероїдів з метою поліпшення їхніх орбіт і визначення мас; спостереження астероїдів, що зближаються із Землею; фотометричні спостереження малих планет та супутників великих планет.

Зоряні системи  координат: поширення системи каталога Hipparcos на слабкі зірки; дослідження зв'язку радіо й оптичної систем координат; створення каталогів положень зірок в обраних ділянках небесної сфери.

Дослідження навколоземного простору: вдосконалення методики спостережень об'єктів ближнього космосу; спостереження геостаціонарних супутників із метою поліпшення елементів їхніх орбіт; контроль стану іоносфери з метою сейсмопрогнозування і вивчення сонячно-земних зв'язків; регулярні GPS -спостереження.

Інформаційна  підтримка астрономічних досліджень: програмне забезпечення проведення й обробки спостережень; створення системи віддаленого доступу до астрономічних комплексів з використанням локальної мережі і Internet; створення і ведення загальної бази даних МАО як елемента віртуальної обсерваторії.

Історія астрономії: внесок МАО в астрометричні дослідження, освітлення діяльності та внеску окремих працівників МАО в різноманітних областях астрометрії, дослідження історії експедицій МАО.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Список використаної літератури
1. Липа Катерина Будинок обсерваторії. Миколаїв, 1821–1827 рр..
2. Офіційна веб-сторінка обсерваторії: http://www.nao.nikolaev.ua/
3. Профайл Миколаївської астрономічної обсерваторії на сайті ЮНЕСКО: http://whc.unesco.org/en/tentativelists/5116/
4. Шкварець В.П., Мельник М.Ф. Миколаївщина: погляд крізь століття. Нарис історії. – Миколаїв: 1994. – 386с.