Порівняльна характеристика систем освіти України та Фінляндії

Система освіти Фінляндії має за мету забезпечення достатньо високого рівня знань, навичок і освіченості всього населення. Тут проголошений і реалізується принцип безперервної освіти і надається можливість вчитися в будь-якому віці. У систему освіти у Фінляндії вкладаються великі кошти. Завдання фінської освітньої системи полягає у створенні інформаційного суспільства, в якому освіта перебуває на високому рівні, а для наукових досліджень і розробок відведено достатня кількість ресурсів. Кожен рік держава витрачає на освіту  близько 8% ВВП,у тому числі і на навчання іноземців.
 

           3.Порівняльна характеристика систем освіти України та  

              Фінляндії.

         3.1.Дошкільна освіта.

Освітня траєкторія підростаючого покоління як України, так і Фінляндії починається з дошкільного віховання.

Систему дошкільної освіти України становлять:дошкільні навчальні  заклади  незалежно  від підпорядкування,типів і форми власності;наукові і методичні установи; органи управління освітою; освіта та виховання в сім'ї.

В Україні дошкільна освіта здійснюється у дитячих яслах, садках, яслах-садках, сімейних, прогулянкових дошкільних закладах компенсуючого та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням там дітей, а також у дитячих садках інтернатного типу, дитячих будинках тощо здійснюється дошкільна освіта. Організовуються профільні дитячі садки з пріоритетним розвитком певного напряму діяльності, що запроваджують авторські програми, досвід видатних педагогів минулого і сучасності, надають додаткові освітні послуги. Метою дошкільних закладів є забезпечення фізичного, психічного здоров’я дітей, їх різнобічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь та навичок, необхідних для подальшого навчання.

Дошкільне виховання спрямоване на практичне оволодіння рідною мовами, забезпечення пізнавальної активності, розвитку творчих здібностей в ігровій та інших видах діяльності; виховання культури спілкування, поваги і любові до батьків, родини, батьківщини.

Організація навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі здійснюється на основі Базовиого компоненту дошкільної освіти .

Базовий компонент дошкільної освіти - державний  стандарт, що  містить  норми і положення,  які визначають державні вимоги до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті. Виконання вимог  Базового  компонента  дошкільної  освіти   є
обов'язковим для усіх дошкільних навчальних закладів незалежно від
підпорядкування,  типів і форми  власності,  інших  форм  здобуття
дошкільної освіти. Базовий компонент  дошкільної освіти розробляється спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти
і   науки   спільно   з   Академією   педагогічних  наук  України,
затверджується в установленому порядку і переглядається  не  рідше
одного  разу  на  десять  років.  Зміна  змісту  і обсягу Базового компонента дошкільної освіти не допускається.

Наповнюваність  груп  у  дошкільних  навчальних   закладах становить: для дітей віком до одного року - до 10 осіб; для дітей віком від одного до трьох років - до 15 осіб; для дітей віком від трьох до шести (семи) років - до 20 осіб;      різновікові - до 15 осіб.

В Україні є дефіцит дитячих садочків. У великих містах на 100 місць претендують у середньому 130 малюків. Через брак приміщень ясельні та молодші групи дитячих садочків переповнені. За даними Головного управління освіти, 74% дитсадків у Києві перевантажені. Через це у ясельних групах перебуває 20-24 дитини при нормі – 15. У групах для дітей віком від 3 до 6 років – від 24 до 35 дітей при нормі – 20 місць.

На відміну від середньої й вищої освіти, дошкільне виховання у Фінляндії - платне. Батьки самі обирають, куди віддати свою дитину - в муніципальний, приватний або сімейний дитячий садок. Цікаво, що оплата скрізь однакова і залежить не від престижності дошкільного закладу, а від доходів сім'ї. Наприклад, якщо дохід сім'ї високий, то батьки платять зі своєї кишені не більше 254 євро щомісяця. Якщо у сім'ї маленькі доходи, то відповідно ця сума менше. Мінімальна плата за садок малозабезпечених сімей - 23 євро в місяць.

У дитячі садки Фінляндії приймають дітей з 9-ти місячного віку до 7-8 років. На кожного вихователя дитячого садка, за законом, припадає по 4 дитини.

Коли батьки після декрету вирішують вийти на роботу, то держава, за законом, надає його малюкові місце в дитячому садку.

Але іноді, як і в Україні, з місцями в садку «напряженка».Така ситуація зустрічається в великих містах - Гельсінкі, Тампере або Турку. Тоді місцеві муніципальні влади йдуть на всілякі хитрощі. Наприклад, щомісячно виплачують з бюджету додаткові 500 євро родині, лише б один з батьків залишався з дитиною вдома.

Відповідно до основного закону про освіту, надання дошкільної освіти в Фінляндії покладено на місцеву владу і є невід'ємним правом для родин з серпня 2001року. Дошкільна освіта для 6- річних включає мінімум 700 годин щорічно.Більш ніж 90% вікової групи беруть участь у дошкільній освіті і число участі зростає. Мета дошкільної освіти, як частина раннього дитинства освіти і турботи, полягає в тому, щоб поліпшити умови  наввчення дитини та надавати достатній рівень рівних можливостей.Національне міністерство освіти стверджує Основний навчальний план для дошкільного освіти щорічно, який буде діяти до наступного наказу. Постачальник освіти повинен підготувати і схвалити навчальний план для освіти, у згоді з умовами Основного навчального плану. Якість освіти оцінюється на національних і місцевих рівнях.

3.2.Шкільна освіта.

Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти в Україні. Одними з основних завдань законодавства України про загальну середню освіту є забезпечення права громадян на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку загальної середньої освіти; забезпечення нормативно-правової бази щодо обов'язковості повної загальної середньої освіти.

 Повна загальна освіта в Україні надається у різних типах закладів освіти. Основними з-поміж них є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: І – початкова школа (1-4 класи), що забезпечує початкову загальну освіту, ІІ – основна школа ( 5-9 класи), що забезпечує базову загальну середню освіту, ІІІ – старша школа ( 10-11 класи), що забезпечує повну загальну середню освіту. Систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту. Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи ( з поглибленим вивченням окремих предметів або початковою допрофесійною підготовкою), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об’єднань.

Наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних закладів не повинна перевищувати 30 учнів.

Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів визначає структуру та зміст загальної середньої освіти через інваріантну і варіативну складові, які встановлюють погодинне та змістове співвідношення між освітніми галузями (циклами навчальних предметів), гранично допустиме навчальне навантаження учнів та загальнорічну кількість навчальних годин. Інваріантна складова змісту загальної середньої освіти формується на державному рівні, є єдиною для всіх закладів загальної середньої освіти, визначається через освітні галузі Базового навчального плану. Варіативна складова змісту загальної середньої освіти формується загальноосвітнім навчальним закладом з урахуванням особливостей регіону та індивідуальних освітніх запитів учнів (вихованців). Базовий навчальний план для загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності затверджується Кабінетом Міністрів України.

Навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах  розпочинається у День знань - 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року.

Структура навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами) та тривалість навчального тижня встановлюються загальноосвітнім навчальним закладом у межах часу, передбаченого робочим навчальним планом, за погодженням з відповідним органом управління освітою.

Профільне навчання в Укріїні запроваджується з 9 класу. Підготовка до нього розпочинається у початковій школі. Полягає вона у виборі вчителями та батьками додаткових занять, спрямованих на інтелектуальний та фізичний розвиток дітей. На підготовчо-розвивальному етапі проводять дослідження психологічних можливостей учнів. У початковій школі домінує розвивальна спрямованість навчальних занять за рахунок спеціальних уроків, які сприяють оптимальному розвитку виявлених природних задатків учнів і підготовці їх до вибору в основній школі факультативних курсів.

На підготовчо-орієнтаційному етапі (основна школа) створюють умови для самостійного вибору учнями додаткових годин з метою більш глибокого вивчення предметів інваріантної частини навчального плану та факультативних курсів, які доповнюють або поглиблюють навчальні дисципліни інваріантної частини плану. На цій основі діти готуються до вибору навчального закладу старшої школи (ліцею, гімназії, реальної школи, професійно-технічного училища, навчального закладу І—II рівня акредитації).

Наприкінці навчанн українські учні, які виявили бажання вступати
до  вищих  навчальних  закладів  України,складають зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень осіб  з  української  мови  і літератури,  історії України, математики, біології, фізики, хімії,
географії,  однієї  з  іноземних  мов  (за вибором) - англійської, німецької, французької, іспанської.

Надається право кожному зареєстрованому учаснику  зовнішнього незалежного  оцінювання  на складання тестів не більше як із п'яти навчальних предметів.

Обов'язковим для всіх  вступників  до  вищих  навчальних закладів   є  зовнішнє  незалежне  оцінювання  з  двох  предметів: української мови і літератури,  а також за вибором  учасника  -  з математики або історії України. Результати     зовнішнього     незалежного    оцінювання зараховуються як вступні випробування до вищих навчальних закладів за    освітньо-професійними    програмами   підготовки   молодшого спеціаліста  та  бакалавра.

Відповідно до Основного Закону про освіту, діти, які проживають у Фінляндії, повинні отримати обов'язкову освіту. Обов'язкова освіта починається для дитини, коли їй виповнюється сім років.

Основна освітня програма складає дев'ять років. Навчання та освітнє обладнання безкоштовні. Крім того, учні отримують одну безкоштовну теплу їжу в день (ця традиція безкоштовної шкільної їжі введена п'ятдесят років тому). За фінським законам, якщо дитина проживає далі 5 км від школи і в тому місці, куди не ходять автобуси, то, держава або місцевий муніципалітет повинні забезпечити учневі безкоштовний проїзд (таксі).

Школи можуть розвинути індивідуальні профілі, зосереджуючись на деякій області: іноземні мови, математика і наука, спорт, музика або мистецтва.

Всі діти починають навчання на однаковому рівні, незалежно від їх соціально-економічного становища. Там вони отримують елементарні знання, навички й уміння, які їм знадобляться протягом усього їхнього життя.У ці початкових школах гри і навчання поєднуються з альтернативними педагогічні методиками.

Всі вчителі навчаються в академічних університетах. Вчителів дуже поважають і цінують у Фінляндії, почасти тому, що всі вчителі повинні отримати ступінь магістра,щоб претендувати на постійну роботу.

Ще одна характерна риса фінської системи шкільної освіти - відсутність іспитів. Навіть після закінчення основної школи іспити не складаються.

Інша особливість - відмова від внутрішньої диференціації у навчанні. Поглиблене вивчення одних предметів за рахунок  інших на цій стадії навчання не вітається. Виділення "елітних" класів із загального потоку заборонене. Слід також відзначити, що сектор приватної шкільної освіти у Фінляндії незначний - практично всі школи державні. Представники Міністерства освіти Фінляндії стверджують, що якість навчання у всіх загальноосвітніх школах "вирівняна", які-небудь істотні відмінності у вченні відсутні. Політика вирівнювання якості шкільного навчання виражає головний пріоритет Міністерства освіти Фінляндії - забезпечення рівної доступності освіти.

В загальноосвітніх 9-річних школах перші шість років дітей навчає один вчитель, впродовж наступних трьох років-вчителі-предметники.

До складу навчального плану входять наступні предмети: рідна мова(фінська), друга державна мова(шведська), іноземні мови(як правило, англійська), математику, фізіку, хімію, музику, образотворче мистецтво, ручну працю, домоводство, релігію,етіку, біологію,географію, екологію.Крім того, учні у відповідності зі своїми інтересами можуть вивчати факультативні дисципліни.

Навчальний рік становить 190 навчальних днів, і навчання ведеться тільки водно зміну. Заняття в школі закінчуються наприкінці травня або на початку червня, новий навчальний рік починається в середині августа. Окрім літніх канікул є осінні-в листопаді, різдвяні-наприкінці грудня і зимові-наприкінці лютого або початку березня. Навчальне навантаження зростає від 20 годин на тиждень у 1-му класі до 25-30 в наступні роки навчання.

Диплома або атестата, що свідчить про середню освіту, випускникам загальноосвітньої школі не видают, але вони отримують право вступити до будь-якого навчального закладу другого ступеня, в профтехучилище або гімназію.

Після завершення основної освіти молода людина може продовжити вчитися або піти працювати. Одна з цілей освітньої політики полягає в тому, щоб надати кожній віковій групі верхню середню освіту безкоштовно.Якщо навчання продовжено, вибір зазвичай робиться між професійним училищем, або гімназією. Так само як і у випадку школярів, у разі учнів держава бере на себе турботу про повне забезпечення учнів: їм оплачують харчування, підручники і проїзд до будинку.Власне гімназії та професійні училища Фінляндії - це старша школа середньої освіти  України. Мета загальної верхньої середньої освіти полягає в тому, щоб сприяти розвитку студентів в добропорядних, урівноважених і цивілізованих людей і членів суспільства і надавати їм знання і навички, необхідні для подальшої роботи,їх особистих інтересів і різноманітного розвитку їх особистості.

Навчання в фінській старшій школі становить три роки. Програма повинна бути закінчена в межах максимуму чотирьох років, якщо студенту не надають продовження періоду завершення  з законної причини. У ліцеях (гімназіях) навчаються понад 50% випускників у віці від 16 до 19 лет. Ці навчальні заклади самі відбирають учнів на основі їх успішності в загальноосвітній школі. Форма навчання-курсова, без поділу на класси.В ліцеях близько 75 курсів (тобто75 навчальних п'ятиденних тижнів), з них 45-50 є обов'язковими. В кінці загальної верхньої середньої освіти студенти зазвичай беруть участь в національному іспиті зарахування в університет (фінська мова: ylioppilastutkinto, шведська мова: studentexamen, іноземна мова і один предмен за вибором). Іспити приймаються два рази на рік восени і навесні-державною екзаменаційною комісією, призначеною Міністерством просвітництва. Проте, вступ до ВНЗ залежить не стільки від складання цього іспиту, скільки від результатів проходження вступних випробувань, які кожен вищий навчальний заклад організовує самостійно.

3.3.Професійно технічна освіта.

Професійно-технічна освіта в Україні дає змогу громадянам здобути професії відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей, а також підвищити професійну кваліфікацію. Вона здійснюється на основі базової загальної середньої освіти з наданням можливості отримати повну загальну середню освіту.

Здобувають професійно-технічну освіту в професійно-технічних училищах, професійно-художніх училищах, професійних училищах соціальної реабілітації, училищах — агрофірмах, училищах-заводах, вищих професійних училищах, навчально-виробничих центрах, центрах підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсових комбінатах, інших типах закладів, що надають робітничу професію(за освітньо-кваліфікованим рівнем-кваліфікований робітник). Професійно-технічні навчальні заклади можуть мати стаціонар, вечірнє відділення, створювати і входити в різні комплекси, об'єднання.

Учень професійно-технічного навчального закладу здобуває професію згідно Державного переліку  професій   з   підготовки   кваліфікованих робітників. Цей Перелік  містить  понад  2500  професій (професійних назв робіт)  відповідно  до  Національного  класифікатора  України, які за основними  видами  економічної  діяльності  поділяються  на  48 розділів,   68   груп,   52   класи,  10  підкласів виду економічної діяльності.

Професійно-технічна освіта може включати природничо-математичну, гуманітарну, фізичну, загальнотехнічну, професійно-теоретичну і професійно-практичну підготовку.

Природничо-математична, гуманітарна, загальнотехнічна, професійно-теоретична підготовка здійснюється в спеціалізованих навчальних кабінетах, аудиторіях, лабораторіях.

Професійно-практична підготовка проводиться у навчальних майстернях, на полігонах, на тренажерах, автодромах, трактородромах, у навчально-виробничих підрозділах, навчальних господарствах, а також на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг у таких формах: урок виробничого навчання в навчальному закладі; урок виробничого навчання на виробництві чи в сфері послуг; виробнича практика на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг; переддипломна (передвипускна) практика на виробництві чи в сфері послуг; інші форми професійної практичної підготовки.

Проміжний контроль передбачає:семестрові заліки, семестрову атестацію, річні підсумкові заліки, річну підсумкову атестацію, кваліфікаційну атестацію, індивідуальні завдання учням, слухачам.

Обліковими одиницями навчального часу є: академічна година тривалістю 45 хвилин; урок виробничого навчання, тривалість якого не перевищує 6 академічних годин; навчальний день, тривалість якого не перевищує 8 академічних годин; навчальний тиждень, тривалість якого не перевищує 36 академічних годин; навчальний семестр, тривалість якого визначається навчальним планом; навчальний рік, тривалість якого не перевищує 40 навчальних тижнів.

Відвідування занять учнями професійно-технічних навчальних закладів є обов'язковим. Учні ,які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття професійно-технічної освіти та кваліфікації кваліфікованого робітника.

У Фінляндії початкову професійно-технічну освіту можна отримати в освітніх установах і у формі навчання учнівства.Є 75 професійно-технічних кваліфікацій,  діапазон яких включає наступні сектори: природні ресурси, технологія і транспорт, торгівля і адміністрація, готелі, поставка й домашня економіка, здоров'я і соціальне забезпечення, культура, діяльності у вільний від роботи час,фізкультура. Згідно із законодавством, мета професійно-технічної освіти полягає в тому, щоб дати студентам професійно-технічні навички, в яких вони будуть мати потребу, необхідні для заробітку достатніх коштів для проживання, на роботу.

Початкова професійно-технічна кваліфікація займає три роки. Успішно закінчивши її, студенти отримують можливість подальшого навчання в університетах. Професійно-технічні заклади освіти вибирають студентів, на підставі їхніх шкільних оцінок, але деякі установи також тримають окремі вступні іспити. Предмети, необхідні у всіх професійно-технічних дослідженнях: рідна мова, друга національна мова, іноземна мова, математика, фізика та хімія, фізична культура і санітарна освіта, суспільні науки, підприємництво та дослідження робочого місця,мистецтво та культурні дослідження.Кваліфікація також включає написання дипломного проекту. Це характерно для фінського професійно-технічної освіти те,що на додаток до теоретичних досліджень в класній кімнаті є практичні періоди дослідження та навчання на робочому місці, на фактичних робочих місцях.Професійно-технічна освіта організовується муніципалітетами, за згодою і рішенням місцевого муніципального правління і приватних організацій, і безкоштовно. Програми професійного навчання побудовані на навчальному плані єдиної середньої школи.

Учнівство - другий вид отримання професійно-технічної освіти. На практиці це можливо, якщо постачальник освіти, підприємець і учень вступають в угоду повної зайнятості роботи - навчання. Також можливо взяти кваліфікацію у формі випробування на основі компетентності, де студенти можуть демонструвати через практичне випробування, що вони мають навички і знання, необхідні для даного заняття, незалежно від того, як вони набували ці знання. Студенти можуть взяти участь у випробуваннях на основі компетентності без попереднього навчання, не залишаючи робочого місця. Програми учнівства складаються з 120 кредитів, включаючи, принаймні, 20 кредитів навчання на робочому місці: 90 кредитів професійно-технічних досліджень, 20 кредитів суті справи і 10 кредитів досліджень вільного вибору. Навчання на робочому місці  орієнтується на отримання спеціальності на робочому місці; це забезпечує частину навичок на освоєння робот, включених у кваліфікації.Суть справи – (фінска/шведська) рідну мову, друга національна (шведська / фінська) мова, математика, фізика і хімія,  предмети ринку праці, фізкультура та санітарна освіта, мистецтво та культура - все повинно бути передбачено в програмі учня.Програми дають спадкоємність щодо подальших досліджень: дипломовані фахівці можуть вільно вступати до політехнічних інститутів та університетів.

Професійно-технічна освіта і навчання спільно фінансуються урядом і місцевою владою.

3.4.Вища освіта.

      Вища освіта України забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та    практичну     підготовку,        здобуття        громадянами освітньо-кваліфікаційних  рівнів  відповідно  до  їх    покликань, інтересів і  здібностей,  удосконалення  наукової  та  професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.
       Вища  освіта  здійснюється  на  базі  повної    загальної середньої  освіти.  До  вищих  закладів  освіти,  що    здійснюють підготовку молодших спеціалістів,  можуть  прийматися  особи,  які мають базову загальну середню освіту.

Для вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: І – технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; ІІ – коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; ІІІ і ІY рівні ( залежно від акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.

          Підготовка  фахівців  у  вищих  закладах   освіти    може проводитися  з  відривом  (очна),  без  відриву  від   виробництва (вечірня,  заочна),  шляхом  поєднання  цих  форм,  а  з   окремих спеціальностей - екстерном.

         Навчання у вищих закладах освіти  державної  форми  власності оплачується державою за винятком випадків,  передбачених  частиною четвертою статті 61 цього Закону, у вищих  закладах  освіти  інших форм власності - юридичними та фізичними особами.

        Прийом громадян  до  вищих  закладів  освіти  проводиться  на конкурсній основі відповідно до  здібностей  незалежно  від  форми власності закладу освіти та джерел оплати за навчання.
       Контроль за дотриманням принципів  соціальної  справедливості та законності  при  прийомі  громадян  до  вищих  закладів  освіти здійснюється органами, уповноваженими цим Законом.

          Вищі заклади  освіти  здійснюють  підготовку  фахівців  за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

−                    молодший спеціаліст - забезпечують технікуми,  училища,  інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації;

−                    бакалавр - забезпечують коледжі,  інші  вищі  заклади  освіти другого рівня акредитації;

−                    спеціаліст,  магістр  -  забезпечують  вищі  заклади   освіти третього і четвертого рівнів акредитації.

Науковими ступенями є:  кандидат наук,  доктор наук.
Наукові  ступені  кандидата  і  доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих  закладів  освіти,  наукових установ   та   організацій   у  порядку,  встановленому  Кабінетом Міністрів України
       Вищі  заклади  освіти  певного  рівня  акредитації  можуть здійснювати  підготовку  фахівців  за    освітньо-кваліфікаційними рівнями,  які  забезпечують  заклади    освіти    нижчого    рівня акредитації.     Післядипломна освіта здійснюється закладами післядипломної освіти  на  договірних  засадах  з  підприємствами,    установами, організаціями з урахуванням державного контракту (замовлення).
     В Україні освіту можна отримати як у державних, так і в приватних навчальних закладах. Багато приватних навчальних закладів видають сертифікати про закінчення загальноприйнятого державного  зразка .
Основна мова освіти на Україні – український

Планового прийому та випуску фахівців у масштабі країни не існує: кожен вуз формує студентський контингент по своїй системі, не піклуючись про те, закінчать чи все повний курс і куди зможуть розподілиться випускники.

На Україні працює 854 вищих навчальних заклади ,в яких здобувають освіту 2 млн 491 тисяча студентів. Плата за навчання в багатьох навчальних закладах щорічно зростає. Цікавою є динаміка кількості навчальних закладів за роки незалежності, зокрема за 20 років кількість закладів І-ІІ рівня зменшилася з 742 до 505, а закладів ІІІ-IV рівня акредитації навпаки зросла з 149 до 349.Така тенденція свідчить про те, що зростає кількість громадян бажаючих навчається, що ймовірно є наслідком економічної кризи, коли ймовірність знайти або не втратити наявну роботу більше у більш кваліфікованого персоналу.Підтвердження цього можуть бути дані Державної служби статистики за 2009/2010 навчальний рік, згідно з яким за Україну в середньому на 10 тис. населення припадає приблизно 570 студентів вузів і 92 учня професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ). Отже, на одного учня з професійно-технічною освітою доводиться майже 6 з вищою освітою. У деяких регіонах Україні, ці показники значно більше.Так, наприклад, у Харкові на 1 учня ПТНЗ припадає 5 студентів ВНЗ, в Києві цей показник становить 1:30.

Після отримання освітньо-кваліфікаційного рівня магістра на Україні можна отримати ступінь кандидата наук за певною спеціалізацією після навчання в аспірантурі або будучи здобувачем при позитивних оцінках за кандидатським мінімумом.

Аспірантура в Україні є основною формою підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів. Існує стаціонар (три роки навчання) із забезпеченням аспірантів державною стипендією і заочна аспірантура (чотири роки навчання). До аспірантури приймають осіб, які виявили здатність до науково-дослідної чи науково-педагогічної діяльності, мають закінчену вищу освіту, стаж практичної роботи по закінченні вищого навчального закладу не менше двох років (за обраною спеціальністю) і склали вступні іспити. Аспірант працює під керівництвом свого наукового керівника, складає іспити кандидатського мінімуму, готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук.

Це найвищий щабель у системі підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів є докторантура. Діє при вищих навчальних закладах, наукових установах. До докторантури з відривом від виробництва приймають осіб у віці до сорока років, які мають науковий ступінь кандидата наук і досягли значних успіхів у обраній галузі. Термін підготовки в докторантурі — три роки. Він зараховується до стажу науково-педагогічної роботи. Докторам там виплачують державну стипендію. Для надання допомоги докторантам у проведенні дисертаційних досліджень за місцем їхньої підготовки призначають наукових консультантів.

Система вищої освіти у Фінляндії представлена університетами і політехніками (інститутами). І в тих і в інших є свої сильні сторони. Університетська освіта орієнтована на академічні знання, на дослідницьку роботу і забезпечує навчання на основі цього, тоді як навчання в професійних ВНЗ ближче до життя і орієнтоване на практичні завдання  і більш орієнтовано на  підготовку професіоналів для посад, що вимагають великої майстерності і знань. Освіта у Фінляндії є безкоштовною, в тому числі і для іноземців.

Система вищої освіти Фінляндії має програми навчання як на рідній мові-фінській,так і  на англійській мові. Заняття проводяться з вересня по равень.Канікули з 1 червня по 31 серпня.

Університети ведуть фундаментальні наукові дослідження, мають право надавати ступінь бакалавра, магістра. Тут же можна захистити докторську дисертацію, а перед нею отримати звання ліценціата – проміжне наукове звання між магістром і доктором (ні у одній іншій країні світу воно невідоме).

Професійні ВНЗ (їх часто називають політехніками або політехами) всього цього не надають. Фінські політехніки – це професійно орієнтовані вищі навчальні заклади. Вони тісно співробітничають з промисловими підприємствами, бізнес-структурами, підприємствами сфери обслуговування, особливо на регіональному рівні. Останнім часом політехніки стали видавати і ступені магістрів, чого раніше не було.

Політехнічна системи була введена в 1990-е роки, щоб створити не-університетский сектор у вищій освіті. Він заснований на національній мережі 29 регіональних політехнічних учбових закладів. Отримання політехнічного ступеня вимагає 140-180 кредитів (з 2005 року в рамках загальноєвропейської реформи вищої освіти фінські ВНЗ перейшли на двоетапну модель, яка передбачає впровадження порядку заліку кредитів за європейською системою ECTS) і  навчання займає 3,5-4,5 роки.

Міністерство Освіти підтверджує програми по отриманню політехнічного ступеня, але керівництво політехнічних учбових закладів саме приймає рішення щодо учбового плану. Вчений ступінь в такому учбовому закладі вимагає 140-180 кредитів, залежно від області навчання, і повний курс навчання складає від 3,5 до 4,5 років. Учбові заняття включають основні і професійні, додаткові заняття і практичну роботу з метою розвитку професійних навиків, а крім того, ще і науково-дослідний проект. Ступені можна отримати в наступних областях: природні ресурси, технології і комунікації, бізнес і управління, туризм, постачання і управління, охорона здоров'я і система соціального забезпечення, культура і гуманітарні науки, і освіта.

У Фінляндії 20 університетів: 10 багато профільних університетів, три університети технологічної спрямованості, три школи економіки і управління торговельно-промисловою діяльністю, і чотири академії мистецтва. Всі університети державні.

Отримання найнижчого вченого ступеня бакалавра(звичайно їх називають каndidaatti) вимагає 120 кредитів, і звичайно навчання триває 3 роки; отримання більш високих вчених ступенів магістра (звичайно їх називають masteri) вимагає вже 160-180 кредитів, що означає 5  років денного навчання у кого немає низького ступеня, і 2 роки для тих, у кого вже є низький ступінь. Студенти можуть подати заяви на навчання за програмами для отримання ступеня доктора після завершення навчання по отриманню попереднього учбового ступеня (магістр). В більшості областей, можна отримати (за бажанням) ступінь, передуючий ступеню доктора (lisensiaati / licenciat) - ліценціат. Ліценціат має на увазі звичайно приблизно 2 роки денного навчання плюс попередній (більш низька) вчений ступінь. Навчання для отримання ступеня доктора (tohtori/doktor) звичайно має на увазі 4 роки денного навчання плюс попередній вчений ступінь, або ж 2 роки навчання плюс ліценціат і складається з теорії (навчання по предметах) і підготовки докторської дисертації.

Навчальні програми в усіх університетах діляться на 3 рівні: базовий, середній і поглиблений. Всі рівні навчання будуються на базі поєднання процесу теоретичного вивчення дисциплін з науково-дослідницькою діяльністю.Для отримання ступенів бакалавра та майстра студенти повинні написати відповідні дипломні роботи. Для отримання ліценціата і ступеня доктора необхідно провести самостійну науково-дослідну роботу і захистити дисертацію.