ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ дітей дитячого віку

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ дітей дитячого віку 
Основні сфери навчання дітей в дитячому віці - це рухи, психічні процеси: сприйняття і пам'ять, мовний слух і наочно-дійове мислення. Розвиток рухової активності дитини потрібно для розширення можливостей його самостійного пересування у просторі, для дослідження і пізнання навколишнього світу, а також для оволодіння предметними діями. Без придбання відповідними процесами людських властивостей неможливий подальший розвиток у дитини власне людських здібностей. 
Якби з самих перших днів життя можна було розпочати активну навчальну і виховну роботу з дитиною, спрямовану на розвиток його пізнавальних процесів і мовлення, то це слід було б зробити, приступивши до навчання дитини відразу після його народження. Однак ми знаємо, що в перші дні свого існування людське немовля є одним з найбільш безпорадних на світі істот і перш за все вимагає фізичного догляду. Тому про його фізичному вихованні необхідно піклуватися в першу чергу. Не рекомендується, наприклад, занадто сильно сповивати дитини і довго тримати його в такому стані. Руки і ноги дитини повинні мати можливість вільно рухатися з двох-тритижневого віку. Від рухів дитини в перші дні і місяці життя може залежати розвиток в майбутньому його рухових здібностей, умінь і навичок. 
До тих пір поки малюк не стане на власні ноги і не навчиться самостійно пересуватися, з ним починаючи з півторамісячного віку необхідно регулярно проводити спеціальні фізичні вправи. У віці від 1,5 до 3 місяців це може бути легкий, погладжуючий масаж рук, ніг, спини і живота дитини. Від трьох до чотирьох місяців рекомендується застосовувати розтирання і розминку тих же самих частин тіла, вільне пасивне пересування рук і ніг дитини, їх згинання та розгинання руками дорослого. 
Від чотирьох до шести місяців дорослому слід вже уважність спостерігати за власними спробами дитини самостійно виконувати різноманітні цілеспрямовані руху і всіляко їх стимулювати. Такими рухами, які потребують підтримки, можуть бути діставання і загарбання предметів, перевертання з боку на бік, спроби зайняти сидяче положення, самостійно встати на карачки, на коліна, на ноги і зробити перші кроки. Приблизний комплекс фізичних вправ для немовляти 6-7-місячного віку повинен включати в основному надання допомоги дитині в рухах, виконуваних ним з власної ініціативи. У 9-12 місяців особливо важливо стимулювати власне старання дитини встати і ходити. 
Всі фізичні вправи рекомендується робити щодня в години неспання, за 20-30 хвилин до годування або через 30-40 хвилин після нього вранці, вдень і ввечері, але не пізніше ніж за 3-4 години до нічного сну. Фізичні заняття з дитиною слід проводити на гладкій, твердій поверхні, вистеленій м'яким чистим килимком або байковою ковдрою з пелюшкою або простирадлом нагорі. Руки дорослого при цьому повинні бути сухі і чисті. 
Бажано, щоб фізичні заняття з дітьми постійно проводив один і той ж людина, не обов'язково мати. Краще навіть, якщо це буде робити батько в той час, коли мати зайнята будь-якими іншими справами. Під час занять необхідно підтримувати в дитини добрий настрій і ласкаво розмовляти з ним. 
З віком у міру вдосконалення та розвитку рухів треба стимулювати активність дитини, спрямовану на самостійний прийом їжі, вдягання і роздягання. Для загартовування і фізичного розвитку дитини корисно купання і плавання за допомогою дорослого або у спеціальних плавальних приладді, підтримують немовля на поверхні води. 
Дитина починаючи з двох-трьох місяців повинен не тільки бути в оточенні яскравих, різнокольорових, красивих і привабливих іграшок, які видають різноманітні і приємні звуки, але і сам мати можливість торкатися їх, брати в руки, рухати, повертати, породжувати певні зорові і слухові ефекти . Всім маніпулятивним дій дитини з предметами не слід перешкоджати, так як за допомогою цих дій немовля активно пізнає навколишній світ. Тут починається формування довільних рухів і пізнавальних інтересів. Підтримання та закріплення їх у цьому віці в подальшому може призвести до формування важливою для сучасної цивілізованої людини потреби в при ¬ набуття нових знань. 
На другому півріччі життя діти починають відтворювати і повторювати рухи дорослих. Тим самим вони демонструють готовність до вікарного научіння з повторними самостійними вправами. Ця обставина має принципове значення для подальшого загального розвитку дитини, зокрема для формування його промови. Під впливом мови дорослих у дитини спочатку розвивається спеціальний мовний слух. Він включає в себе ряд послідовно формуються елементарних і більш складних здібностей: фонематичного слуху (ознайомлення зі звуками мови, з яких складаються слова); правил комбінування фонем в склади і слова (засвоєння фонологічних правил); здатності виділяти в мовному потоці основні значущі одиниці мови (морфемний слух); засвоєння правил їх комбінування (синтаксису). 
Для того щоб мовний слух у немовляти оформився як можна швидше, необхідно починаючи з двох місяців як можна більше розмовляти з дитиною під час годування і виконання інших справ по догляду за ним. Дитина при цьому повинен добре бачити обличчя і руки людини, що вимовляє слова, так як через міміку і жести вони передають інформацію про те, що одночасно позначається за допомогою слів. 
Вимовлені дорослим слова немовля пов'язує з тим, що він сам відчуває, бачить і чує. Так відбувається первинне научіння комплексного сприйняття мови, формується здатність до розрізнення її елементів і розуміння. 
Поряд із засвоєнням слів, що позначають предмети, необхідно піклуватися про те, щоб дитина навчилася розуміти слова, ставляться до дій і ознаками предметів. Їх слід починати використовувати в спілкуванні з дитиною приблизно з 8-9-місячного віку, коли він вже навчився самостійно виконувати елементарні довільні рухи, пов'язані, наприклад, зі зміною пози, хапання, переміщенням предметів, перевертанням власного тіла, пересуванням його частин: рук, ніг, голови. Особливу увагу в період формування мови дитини слід звернути на розвиток рухів рук. У лексиконі дорослої людини, спілкується з немовлям, повинно бути достатньо слів, що позначають подібні рухи. Це такі слова, як «дай», «візьми», «під ¬ ними», «кинь», «принеси», «віднеси» і т.п. Успішність засвоєння і розуміння мови значно зростає, якщо поряд із власне мовним спілкуванням з дорослим і під час його дитина має можливість активно маніпулювати предмета-ми, званими дорослим, самостійно дослідити їх, уважно вивчати. 
Головне, що повинен придбати дитина до кінця дитячого віку, - це прямоходіння і різноманітні рухи руками. У природних умовах це в тій чи іншій ступеня ¬ ні відбувається у всіх дітей, але з певними індивідуальними відмінностями, що досягають іноді за часом двох-трьох місяців. За допомогою певних дій можна прискорити руховий розвиток дітей. Такі дії повинні базуватися на природних внутрішніх спонукань дитини до со ¬ вершению тих чи інших рухів. 
У немовляти мало не з перших днів життя проявляється особливий опорний руховий рефлекс, який полягає в тому, що при дотику долонею до нижньої поверхні стопи дитина автоматично розгинає, випрямляє ніжки. Цим рефлексом можна скористатися для того, щоб активно розвивати в нього м'язи ніг, поступово готуючи дитину до уставанню на них. 
Для розвитку рухів рук і ніг дитини та її прискореної підготовки до прямоходіння дуже важлива координація ручних і ножних рухів. Важливо, щоб дитина, перебуваючи в стані неспання, міг одночасно торкатися навколишніх предметів ногами, спираючись на них, захоплювати руками, 
спочатку лежачи, а потім сидячи і пересуваючись по поверхні. Це підготує скоординовані рухи його рук і ніг і відповідних груп м'язів. 
Приблизно до початку другого півріччя життя сприйняття і пам'ять дитини, його рухова активність досягають такого рівня розвитку, що він виявляється цілком здатним вирішувати в наочно-дієвому плані елементарні завдання. З цього моменту настає пора подбати про розвиток у дитини наочно-дієвого мислення. Перед немовлям тепер необхідно частіше ставити різного роду завдання на зоровий і руховий пошук знайомих і привабливих предметів. Наприклад, на очах у дитини можна сховати іграшку, на кілька секунд відвернути його увагу і потім попросити знайти заховану річ. Такі питання та ігри з дітьми не тільки добре розвивають пам'ять, але благотворно впливають на мислення. 
НАВЧАННЯ У РАННЬОМУ ВІЦІ 
Протягом раннього дитинства вдосконалюється інтелект дитини, відбувається перехід від наочно-дієвого до наочно-образного мислення. Практичні дії з матеріальними предметами поступово заміщаються діями з про ¬ разами цих предметів. Дитина робить черговий і дуже важливий крок на шляху свого інтелектуального розвитку. Для того щоб цей розвиток і далі йшло прискореними темпами, дітям раннього віку необхідно якомога більше давати завдань на уяву. Слід особливо заохочувати їх самостійність і прагнення до художнього і технічного конструювання, творчості, зокрема - малювання. Спілкування з дорослими, спільні з ними творчі гри виступають в якості основних умов розвитку здібностей дитини. 
Початок раннього віку - це вступ до Сентизивні період розвитку мови. У віці від одного року до трьох років дитина найбільш сприйнятливий до засвоєння мови. Тут завершується формування тих передумов до оволодіння людською мовою, які виникли ще в дитячому віці, - мовленнєвого слуху, здатності до розуміння мови, включаючи мову міміки, жестів і пантоміміки. Пасивне сприйняття і реагування на мову дорослого, до якого дитина практично вже підготовлений до кінця дитячого віку, в ранньому до ¬ шкільному дитинстві заміщається активним оволодінням мовою. На другому році життя у дитини різко зростає інтерес до навколишнього світу. Діти всі хочуть дізнатися, торкнутися, потримати в своїх руках. У цьому віці їх особливо цікавлять назви нових предметів і явищ, імена оточуючих людей, вони чекають від дорослих відповідних роз'яснень. Оволодівши першими словами, діти часто задають дорослим питання «що це?», «Хто це?», «Як це називається?». Такі питання не можна залишати без уваги, необхідно завжди відповідати на них якомога повніше, щоб задовольнити природну цікавість дитини і сприяти його когнітивному розвитку. 
Неправильна, занадто швидка і невиразна мова дорослих перешкоджає мовному розвитку дітей. З дитиною необхідно говорити повільно, чітко вимовляючи і повторюючи всі слова і вирази. Уважно спостерігаючи за діями дорослих, дитина до кінця першого року життя вже жваво реагує на його міміку, жести і пантоміма. За ним він вловлює зміст тих слів, які вимовляються дорослим. Тому, раз ¬ говарівая з дітьми раннього віку, особливо на початку засвоєння активної мови, необхідно широко користуватися в спілкуванні мовою міміки і жестів. 
Своїм батькам, братам і сестрам діти в процесі мовного розвитку наслідують більше, ніж іншим людям. Чим частіше, спілкуючись з дитиною, його найближчі родичі розмовляють з ним, тим швидше сама дитина засвоює мова. Підтримка і схвалення власної мовної активності дитини з боку оточуючих людей грають важливу роль в розвитку його мови. Найкраще навчати і практично оцінювати рівень мовного розвитку, досягнутий дитиною, може мати. Якщо одні й ті ж слова вимовляє вона, то дитина краще розуміє їх і розумніше на них реагує, ніж на аналогічні висловлювання інших людей. 
У батьків, які спостерігають за мовним розвитком дітей, іноді виникає занепокоєння з приводу затримок початку їх активної мови. Якщо дитина приблизно до двох років мало говорить, але добре розуміє звернені до нього слова дорослого, то ніяких серйозних підстав для переживань за за ¬ воду його мовного розвитку бути не повинно. Діти, які до цього говорили мало, між двома і трьома роками нерідко виявляють значний і швидкий приріст власної мовної активності, наздоганяючи своїх однолітків. У характері і темпах засвоєння дитиною активної мови є значні, нормальні індивідуальні відмінності, які не повинні викликати занепокоєння. 
У віці близько трьох років дитина починає уважно і з явним інтересом прислухатися до того, про що говорять між собою дорослі. Їх мова в зв'язку з цим повинна бути різноманітною і ставати такою, щоб бути зрозумілою для дитини. 
Ще один важливий момент, пов'язаний з мовним розвитком дитини раннього віку, - це можливість засвоєння дітьми одночасно двох мов: рідної та нерідної. Можна пред ¬ покласти, що найбільш сприятливим періодом часу для початку паралельного вивчення двох мов є якраз ранній дошкільний вік. Однак обидві мови тут повинні викладатися за допомогою одних і тих же методів. Важливо, щоб на різних мовах послідовно, не переходячи від однієї мови до іншої, з дитиною постійно говорили певні люди в різних ситуаціях. У цьому випадку не виникне або буде досить скоро і успішно подолано явище мовної інтерференції. 
Ми вже відзначали, що для дітей раннього віку характер ¬ на підвищена допитливість. Її підтримка веде до швидкого інтелектуальному розвитку дитини, до придбання ним необхідних знань, умінь і навичок, причому розумовий розвиток дітей цього віку здійснюється в різних видах діяльності: в іграх, на заняттях з дорослими, у спілкуванні з однолітками, в процесі уважного спостереження за тим , що дитину оточує. Особливе значення для розвитку допитливості дитини мають іграшки. Серед тих іграшок, які знаходяться в розпорядженні дітей, повинно бути багато таких, з допомогою яких діти, наслідуючи дорослих, могли б долучатися до світу людських відносин. Тут у достатку повинні бути ляльки, що зображують людей і тварин, кубики, з яких можна створювати різні конструкції, предмети домашнього вжитку, меблі, кухонне начиння, садовий інвентар (все в іграшковому варіанті), різноманітні інструменти для виготовлення найпростіших виробів. 
Наявність інструментів у руках дитини раннього віку особливо важливо для вдосконалення його інтелекту, творчої уяви і для розвитку здібностей. Дитина за допомогою наявних у його розпорядженні інструментів в першу чергу повинен навчитися приводити в порядок, ремонтувати власні іграшки. Якщо іграшка випадково зламалася, то її не варто викидати, навіть якщо батьки в змозі купити нову.