Іновації у технологіях соціально-педагогічній діяльності

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Харківська  обласна рада

Харківська  обласна державна адміністрація

Головне управління освіти і науки

Харківської обласної державної адміністрації

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної  ради

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

«ІННОВАЦІЇ У ТЕХНОЛОГІЯХ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

Роботу виконала

студентка 511-сп

факультету  пед.освіти

Погрібняк Анна

Харків,2013 

Однією з  форм швидкого реагування на кризові ситуації, інструментом впровадження соціальної політики виступає професійна соціально-педагогічна діяльність. Змістом її є надання допомоги людям, що потрапили у складну життєву ситуацію, шляхом діагностування їхніх проблем, прогнозування, посередництва, інформаційно-консультативної діяльності, прямої педагогічної і психологічної підтримки, яка стимулює власні сили клієнтів. Комплексність проблем соціально-педагогічної роботи, складність об’єктів і суб’єктів соціальних перетворень, необхідність при обмеженому об’ємі соціальних ресурсів одержання максимально значимого і ефективного результату – все це вимагає технологізації соціально-педагогічної роботи, а специфіка цього виду діяльності визначає характер тих технологій, які використовуються соціальними педагогами.

На сучасному  етапі розвиток соціально – педагогічних технологій вивчали: Алєксєєнко Т.Ф. [1. С.19-24]  у статті «Технології соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді», Фірсов М.В. [2] у монографії «Анталогия социальной работы» Завенко Н.В. [4. С.80-86] у статті «Теоретичні засади соціально-педагогічних технологій» висвітлюють  принципи та сутність соціально-педагогічної технології.  Загрекова Л.В. [6], посібник «Теория и технология обучения»  Лукашевич М.П., Мигович І.І. [9], посібник «Технології соціальної роботи», Липський І.А. [8],  стаття «Технологический потенціал соціально- педагогической деятельности» -  визначають соціально-педагогічні технології як майстерність, мистецтво практичної діяльності, трактують її як сукупність знань про найбільш оптимальні методи, засоби і прийоми для вирішення соціально-педагогічних проблем. Лютий В.П. [10] «Технологія соціальної роботи: конспект лекцій», розкриває суть соціальних технологій. У фахових виданнях навчальної літератури «Методи та технології роботи соціального педагога» автори-укладачі Архипова С.П., Майборода Г.Я., Тютюнник [11], «Соціально-педагогічні технології» Харченко С.Я., Краснова Л.П. [16],  «Технології соціально-педагогічної роботи» за редакцією Капської А.Й. [15], Нікітін В. А. «Социальная работа: проблемы теории и подготовки специалистов» [12], «Соціальна педагогіка: теорія і технології»  Звєрєвої І.Д. [13. С. 147–160].  «Теория и методика социальной работы (в вопросах и ответах)» Панов А.М. [14],   висвітлені теоретичні та практичні аспекти соціально-педагогічних технологій. Зимівець Н.В. [5]  у статті «Сутність, принципи та структура соціально – педагогічних технологій формування відповідального ставлення до здоров’я в учнівської молоді» розкриває сутнісні та структурні характеристики соціально-педагогічних технологій формування відповідального ставлення до здоров'я в учнівської молоді. Журавель Т.В. [3] стаття «Проблеми здійснення профілактики ВІЛ-інфекції серед дітей та підлітків груп найвищого ризику» та Комітет протидії ВІЛ-інфекції та іншим соціально небезпечним хворобам [7], висвітлюють актуальні питання впровадження соціально-педагогічної діяльності у загальноосвітні заклади, що спирається на розуміння технології як практики алгоритмічного застосування оптимальних способів вирішення соціально-педагогічних проблем,  як спосіб здійснення соціально-педагогічної діяльності.

Соціально-педагогічні  технології, як вважають науковці, –  це механізм забезпечення мотиваційної, інформаційної й операційної  культури людини; інструмент, що стимулює вільний індивідуальний вибір на рівні сучасної культури, за якого змінюється поведінка суб'єктів виховання у процесі освоєння нової цінності або покращення свого стану, спонуки до доброчесності внутрішніми потребами та переконаннями [5].

На сьогоднішній день існують два аспекти розуміння соціально-педагогічних технологій: по-перше, їх можна розуміти як способи застосування теоретичних висновків тієї чи іншої науки у розв’язанні практичних завдань; по-друге, під соціально-педагогічними технологіями розуміють сукупність прийомів, методів і впливів, які застосовуються для досягнення поставлених цілей в процесі соціального розвитку, для розв’язання тих чи інших соціальних проблем.

Розрізняють дві  основні форми застосування соціально-педагогічних технологій:

1) створення  програм, які містять засоби  і способи діяльності;

2) здійснення  діяльності, побудованої на основі  таких програм. 

Виходячи з  сказаного вище, можна дати таке визначення поняття “соціально-педагогічні  технології”:

Соціально-педагогічні технології – це способи діяльності соціального педагога на основі раціонального розподілу на прийоми і операції з їх наступною координацією, а також визначенням оптимальних засобів та методів їх виконання [4, С.81].

Іншими словами, соціально-педагогічна технологія – сукупність прийомів, методів та впливів, що використовуються соціальними педагогами з метою досягнення успіху у вирішенні соціальних проблем та забезпечення ефективності надання соціально-педагогічної допомоги населенню.

Термін “соціально-педагогічна технологія” з’явився порівняно недавно. Однак, це зовсім не означає, що соціально-педагогічні технології взагалі в країні не використовувались. В даному випадку можна відмітити той же феномен, що і в соціальній роботі: соціальною роботою, як професійною, так і непрофесійною займались, але називалась вона іншими термінами.

Технології, які  застосовуються в соціально-педагогічній роботі, виступають у формі:

– знань (наука);

– знань та умінь (навчання);

– знань, умінь, досвіду і практики (діяльність).

Діяльнісний підхід до трактування соціально-педагогічних технологій передбачає застосування їх у таких видах соціально-педагогічної роботи, як: вплив на процес соціалізації особистості, здійснення соціально-педагогічного  контролю, соціально-педагогічна профілактика, терапія, реабілітація, соціально-педагогічне опікунство та посередництво.

Активною формою соціально-педагогічних технологій є  створення об'єднань самоврядування — клубів, асоціацій, груп самодопомоги і взаємодопомоги. Зазвичай така організація створюється рішенням зборів ініціаторів, що висувають цілі діяльності, залучають прихильників, розробляють проект статуту клуба, обговорюють його і затверджують на зборах. Але фахівці із соціальної роботи мають знати, що це один із найбільш плідних шляхів поліпшення соціального обслуговування населення і розвитку соціальних навичок і якостей. Тому вони повинні виступати організаторами таких груп або надавати допомогу в їх створенні й діяльності[8, С.36].

Упродовж життя  кожен індивід неодноразово зустрічається з необхідністю адаптуватися до якогось соціального середовища. Особливо гостро постає це питання, коли індивід із певних причин виявився поза нормальним суспільним оточенням — у результаті тривалої хвороби, тюремного ув'язнення тощо. Нарешті, у періоди масштабних соціальних перетворень цілі соціальні верстви і групи перебувають в процесі адаптації до умов, що радикально змінилися.

Варто зазначити  що, для того щоб технологія соціально-педагогічної підтримки була ефективною, необхідно  обрати адекватні форми, методи і засоби соціально-педагогічної діяльності стосовно технологій. «Соціально-педагогічна робота постійно еволюціонує і варто навчитися не лише сприймати, а й передбачати можливі зміни у змісті роботи, бути спроможним їх сприймати і сприяти позитивному результату». Отже, основним моментом реалізації технологій соціально-педагогічної є підбір методів і засобів [16].

Структура будь-якої технології в соціально-педагогічній роботі визначається наявністю:

а) науково-обгрунтованої  програми, згідно якої розв’язується дана проблема;

б) заданого алгоритму  як системи послідовних операцій на шляху досягнення результату;

в) певного стандарту  діяльності як критерію успішності.

Соціально-педагогічні  технології є дуже різноманітними, оскільки різноманітним є увесь світ, життя і стосунки між людьми та людиною і її оточенням (навколишнім середовищем).

Класифікація  технологій соціально-педагогічної роботи

Класифікація  технологій соціально-педагогічної діяльності здійснюється на основі: видів, рівнів, сфер застосування; способів та методів, що використовуються; диференціації об’єктів.

Розрізняють технології:

1) глобальні  – пов’язані з вирішенням  загальнолюдських проблем. Ґрунтуються  на знаннях, методах, засобах,  які сприяють розв’язанню не  лише внутрішніх але й світових тенденцій розвитку, з’ясуванню зв’язків суспільства і природи. Їх впровадження прямо або опосередковано стосується життя людей, їх діяльності та соціальної захищеності ( наприклад, проблема збереження миру);

2) інноваційні  технології являють собою такі методи і прийоми інноваційної діяльності, які спрямовані на впровадження інновацій та нововведень у суспільстві, на реалізацію ініціатив, що викликають якісні зміни в різних сферах соціального життя і призводять до раціонального використання матеріальних і інших ресурсів у суспільстві (наприклад, професійне навчання безробітних);

3) рутинні технології  виділяються малою наукоємністю; відображають вчорашній день  соціально-педагогічного впливу  і мало стимулюють соціальний  об’єкт, соціальну систему до змін;

4) регіональні  технології: спрямовані на вивчення  і реалізацію закономірностей  соціально-педагогічних аспектів  устрою даної території, а також  їх планомірні зміни; 

5) однією із  різновидів універсальних технологій  є технологія глобального моделювання;

6) інтелектуальні  технології спрямовані на розвиток  і стимулювання мислительної  діяльності людей, розвиток їх  творчих здібностей;

7) історичні  технології передбачають осмислення  історичного досвіду на основі  політичного, економічного, духовного і соціального діагностування (наприклад, створення сучасних дитячих будинків сімейного типу за прикладом українських сільських сімей ХVІІ – ХІХ ст.);

8) демографічні  технології націлені на вивчення  механізму відтворення населення  і розроблення способів зміни його чисельності, складу, розміщення і т.д.;

9) технології  згоди полягають у застосуванні  шляхів і методів досягнення  згоди більшості населення у  вирішенні найбільш актуальних  питань громадського життя, його  взаємодії; 

10) технології  розв’язання конфліктів;

11) адміністративно-управлінські  технології – методи безпосереднього  оперативного впливу на об’єкт  управління;

12) психологічні  технології – способи впливу  на психологічні процеси, явища  та відносини, методи впливу  на установки, характер, реакції,  волю особистості, міжособистісну  взаємодію; 

13) психофізіологічні  технології – спрямовані на  зміну параметрів тих процесів, що відбуваються у людині. Дані технології використовуються при наданні медично-соціальних послуг. [10, С.65]

Враховуючи  інтегрований універсальний характер соціально-педагогічної діяльності, можна  виділити власне соціальні технології, соціально-психологічні, соціально-медичні та ін.

Також технології соціально-педагогічної діяльності класифікуються за рівнями складності:

а) прості, доступні неспеціалістам;

б) складні, що вимагають  кваліфікації одного спеціаліста;

в) складні, що вимагають  кваліфікації спеціалістів в різних галузях [8, С.40]

Також розрізняють  технології роботи з людьми, що проживають на території даної країни і з  людьми, групами, які опинились, в  силу тих чи інших причин, за її межами (україномовне населення, українці в  країнах близького та далекого зарубіжжя).

Технології  соціально-педагогічної діяльності можна  умовно розділити також на три  групи:

• технології діагностики (побудовані на основі вивчення соціальних проектів і можливого прогнозування їхнього розвитку);
• технології конструювання і проектування розвитку тих чи інших соціальних об’єктів;
• технології реалізації соціальних проектів, програм та впровадження соціальних інновацій.

Також можна  виділити такі типи технологій, які мають за мету повернення індивідам здатності до соціального функціонування – технології соціальної реабілітації і адаптації. Кожна з цих технологій може використовуватись в роботі з певною категорією клієнтів – військовослужбовці, сім’ї, дезадаптовані діти і ін.). Існує і багато інших ознак, за якими класифікують технології соціально-педагогічної діяльності [15, С.424].

Цілком очевидно, що ці функції реалізуються повністю лише в комплексі.

Застосування  тих чи інших технологій в соціально-педагогічній роботі визначає її подальшу ефективність.

Технологія  розробки та впровадження соціальних проектів

У  соціально-педагогічні  практиці багато проблем вирішується  шляхом створення та впровадження інновацій, які є процесом і результатом  проектної діяльності.

Соціальне проектування бере свій початок з розробки інновацій та інноватики в соціальній роботі. Дослівний переклад англійського слова innovation — введення нового в практику. Узагальнене визначення може бути таким: інновація (нововведення)

— це внесена, впроваджена  в практику новинка, завдяки якій відбуваються позитивні зміни і досягається необхідний ефект. Інновація — це продукт уяви, наслідок фантазій щодо можливих змін у технології того чи іншого процесу чи способу дій, це нові ідеї, які можна практично використовувати, це зміни й перетворення, що призводять до вдосконалення діяльності.

Нововведення  — це спосіб розв'язання суперечностей  між заперечуваним старим, що вичерпало  себе, та перспективним новим, що утверджує  себе. Методологічною основою інновацій  у різних сферах життя є діалектичний закон заперечення запереченням.