Компоненти професійної діяльності вчителя

Підготовка вчителів, наділених творчими вміннями та мисленням, здатністю діагностувати педагогічні явища, відбирати та перетворювати інформацію, інакше кажучи — фахівців, чутливих до будь-яких педагогічних нововведень, має повною мірою задовольнити сучасні вимоги вітчизняної школи та суспільства.

Статистичні методи оцінки значущості компонента педагогічної системи вчителя.

Професійна діяльність вчителя включає наступні компоненти, які їм реалізуються в різній мірі, що і визначає рівень і якість його роботи:

1) дослідницький (вміння знаходити, ставити та розв'язувати проблемні ситуації, формулювати цілі і завдання, визначати предмет і об'єкт дослідження, вибір методів дослідження, їх використання, робити висновки з результатів дослідження);

2) інформаційний (вміння сприймати інформацію, збирати та аналізувати її, систематизувати, конструювати, узагальнювати, візуалізувати, вербалізувати, трансформувати і транслювати інформацію);

3) інтелектуальний (вміння систематизувати, аналізувати і узагальнювати навчальний матеріал і результати навчальної діяльності, синтезувати, порівнювати, виділяти головне і визначальне у навчальному процесі);

4) прогностичний (вміння прогнозувати хід навчального процесу і його результат, здійснювати цілепокладання з формулюванням цілей, завдань. Гіпотези, вміння з'ясовувати умова реалізації прогнозу, здійснювати пошук резервів з урахуванням аудиторії, закономірностей, проводити верифікацію прогнозу з урахуванням результатів практики і зворотного зв'язку);

5) креативний (вміння здійснювати типізацію, включати уяву, вміння ставити акценти і здійснювати модернізацію елементів навчального процесу);

6) аксіологічний (вміння вибирати об'єкти, форми і методи контролю, відбір значущих параметрів навчального процесу, володіння здатністю до самоорганізації);

7) діагностичний (вміння проводити діагностування, вибирати оптимальні методи діагностування, обробляти на основі сучасних математичних методів результати навчальної діяльності);

8) комунікативний (уміння встановлювати контакти з аудиторією і колективом, будувати і реалізовувати стратегію взаємодії з обміном інформацією);

9) проектувальний (вміння здійснювати процедуру визначення мети, планувати і конструювати навчальний процес на основі його математичного моделювання з урахуванням реальних умов його реалізації);

10) управлінський (вчення організовувати колектив учнів на виконання поставлених цілей, вміння прогнозувати, проектувати, інформувати, контролювати, відстежувати результати діяльності і своєчасно їх коригувати, вміння реалізовувати мотивації).

Уявлялося цікавим виявити найбільш важливі з точки зору ряду вчителів (експертів) компоненти їх професійної діяльності, оцінити ступінь узгодженості їх думок (ступінь конкордації думок).

Для цього була складена матриця рангів для оцінки значущості кожного з десяти зазначених вище компонент професійної діяльності вчителя і проведені необхідні математичні операції з експертними оцінками значущості кожної з компонент.

Отже, по значущості вчителя-експерти розташували фактори-компоненти навчальної діяльності в наступному порядку: дослідницький, інформаційний, діагностичний, прогностичний, аксіологічний, комунікативний, креативний, управлінський, проектувальний, прогностичний. Природно, інші експерти можуть дати інше місце факторів, проте дослідження припускають демонстрацію загальних методів проведення статистичних оцінок педагогічної діяльності вчителів.

Звертає на себе увагу той факт, що сума рангів у четвертого компонента (прогностичний елемент) істотно вище, ніж у решти (виняток становить лише проектувальний елемент). Може здатися, що цей результат сумнівний, хоча його можна пояснити недостатньою підготовленістю вчителів до вирішення відповідних проблем. Для перевірки «сумнівності», тобто в даному разі аномальності, використовуємо критерій отримання аномальних результатів з результатами досліджень.

Таким чином, в результаті використання статистичних методів виявлення значимості компонент навчального процесу, ступеня узгодженості думок експертів і виявлення кореляції між думкою 1-го експерта і кожного наступного (по Спирмену і Кендалл) отримано узгоджене висновок експертів про те, що найбільш значущими для успішного проведення навчального процесу є вміння вчителя організовувати урок таким чином, щоб він представляв собою для учня ланцюг проблемних ситуацій з чітко поставленими цілями і завданнями уроку.

Урок має бути логічно завершеним з чіткими висновками за результатами дослідження того чи іншого фізичного явища. У цьому відношенні проглядаються особлива роль фізичного експерименту та комп'ютерних дидактичних матеріалів.

Важливим компонентом уроку повинна бути його інформативність, яка спирається на вміння вчителя збирати, аналізувати, систематизувати, візуалізувати і вербалізувати навчальну інформацію. У цій роботі не можна переоцінити значимість комп'ютерно-орієнтованих технологій, тим більше, що їх роль у проведенні діагностичних операцій та обробці результатів з використанням сучасних математичних методів дуже висока.

Не можна не відзначити, що експертні оцінки можуть бути й іншими, що цілком можливо і залежить від багатьох причин та умов проведення педагогічного експерименту, і, в першу чергу, від обраної для навчання педагогічної системи, її системоутворюючого фактора і реалізує її ідеї педагогічної технології, традицій , цільової спрямованості і т.д.

Однак виявлення рівня значущості набору компонент навчального процесу може бути в кожному конкретному випадку проведено на основі строгих математичних (в даному випадку - статистичних) методів, значимість яких велика як в природничо дослідженнях, так і в педагогічних.

 

 

 Використана література

1. Бедлер P., Гриндер Д, Рефрейминг: ориентация личности с помощью речевых стратегий. — Воронеж: НПО "МОДЭК**, 1995.

2. Бондарь BJi. Управленческая  деятельность директора школы: дидактический  аспект. — М., 1987.

3. Вазина КЛ., Петров Ю.Н,*Белиловский В Д. Педагогический менеджмент. — М., 1991.

4. Вишнякова Н.Ф. Креативная  акмеология. Психология высшего  образования: Монография: В 2 т. — Т. 2: Прикладная креативная акмеалогия. — Изд. 2-е, доп. и перераб. — Минск : ООО "Дэбор", 1999.

5. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. — М.: Дело, 1991.

6. Герчикова И. Менеджмент: Учебник. — М.: Банки и биржи, 1995.

7. Горбунова Н.В. Внутришкольное  управление: теория и опыт педагогических  и управленческих инноваций. —  М., 1995.

8. Державна національна  програма "Освіта". — К.: Райдуга, 1994.

9. Дмитриева М.С., Дмитриев  О.А. Введение в специальность  менеджера. — О.: Консалтинг, 1996.

10. Добрович А.Б. Воспитателю  о психологии и психогигиене  общения. — М.: Просвещение, 1987.

11. Дьяченко М.И., Кандыбович  Л,А, Психологические проблемы готовности к деятельности. — Минск : Изд-во Белорус, ун-та, 1976.

12. Ильин Е.Н. Путь к  ученику. — М.: Просвещение, 1988.

13. Коломінський HJI. Науково-психологічні  засади менеджменту в освіті // Освіта і управління. — 1997. — № 5.