Гендерні аспекти соціалізації особистості

Наступна теорія гендерного розвитку – теорія соціального научіння – стверджує, що гендерної ідентичності дитина набуває після засвоєння гендерної ролі. Це не обов’язково відбувається у певному віці. На думку А. Бандури – представника теорії, батьки починають тренувати дитину перш, ніж сама дитина буде в змозі спостерігати і розрізняти моделі обох статей.

В основу теорії покладено  положення про те, що засвоєння  гендерних ролей відбувається спершу через спостереження, а потім  через імітацію. Батьківське оточення є найближчим соціальним оточенням  дитини. Діти обирають такий тип  поведінки, який може бути схвалений  або не схвалений батьками, тобто  через оцінку батьків. Батьки та інші дорослі, схвалюючи або заперечуючи, спонукають дітей прийняти певну  гендерну роль відповідно до своїх  уявлень. Основними детермінантами розвитку рольової диференціації статі  за цією теорією є диференційоване  підкріплення типових для статі  форм поведінки вихователями і батьками та моделювання поведінки батьків. Тобто гендерна ідентифікація “відштовхується” від батьківського бачення відмінностей між чоловічою та жіночою поведінковою моделлю, яке й передається дітям.

Важливим фактором виникнення ідентифікації, як підкреслюється багатьма дослідниками, є емоційний зв’язок  між дітьми і батьками. Така ідентифікація  визначається як ідентифікація розвитку. В теорії соціального научіння окрім ідентифікації розвитку виділяється також захисна ідентифікація, яка відбувається в результаті загрози бути покараним.

Гендерна схема – це когнітивна структура, мережа асоціацій, яка з самого початку націлена на те, щоб шукати і групувати  інформацію. Поведінка, характеристики, культурні символи спонтанно  сортуються на категорії “чоловіче – жіноче” [5].

Значний внесок у створення  моделі формування гендерної ідентичності зробив Е. Еріксон. Він вважав, що перед людиною на різних вікових стадіях постають складні, іноді критичні ситуації, які мають специфічний характер. Долаючи ці критичні ситуації протягом життя успішно (усього їх 8), індивід збагачується новим соціальним досвідом і переходить до наступної стадії. Якщо ж соціалізації на якій-небудь стадії не відбулося або вона відбулася частково, це негативно впливає, як вважає Еріксон, на подальші стадії та соціалізацію в цілому.

Таблиця 1

Розподіл відповідей респондентів на запитання  “Які якості властиві “ідеальній жінці” та “справжньому чоловікові”, %

Висновок

Отже, гендерна соціалізація індивіда відбувається протягом усього життя, в процесі якої особистість  засвоює моделі гендерної поведінки, які є позитивними для чоловічої  й жіночої статі, і починає  демонструвати чоловічу, жіночу або  кроссгендерну позицію. Зріла гендерна ідентичність виявляється в адаптованості особистості до трансформацій, які відбуваються в сучасному суспільстві, зокрема у гендерних ролях. Соціальний прогрес, демократизація стосунків між статями, трансформація культури супроводжуються загальною тенденцією до змін у процесах ідентифікації і соціалізації особистості, у тому числі й гендерної.

Література:

• Деякі аспекти гендерної ідентифікації та соціалізації особистості (Ю. М. Галустян, В. П. Новицька) // Український соціум. – 2004
• Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс. – СПб. : Питер, 2002.
• Милославова И. А. Понятие и структура социальной адаптации / И. А. Милославова. – М. : Владос, 1974
• Мудрик А. В. Социальная педагогика : [учеб. для студ. пед. вузов.] / А. В. Мудрик ; под ред. В. А. Сластенина.[3-е изд., испр. и доп.]. – М. : изд. центр «Академия», 2000.
• Мухіна В. С. Вікова психологія / В. С. Мухіна. – К. : вид. центр «Академія», 1999
• Немов Р. С. Психология : [уч. для студ. высш. пед. учеб. зав.]. – М. : Просвещение, 1995
• Шибутани Т. Социальная психология / Т. Шибутани. – М. : Просвещение, 1969