Загальна характеристика господарьского права

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА

1. Поняття та предмет господарського права.
2. Принципи господарського права.
3. Господарські правовідносини.
4. Джерела господарського права.
5. Система господарського права.

Господарське право є  однією з найважливіших дисциплін для студентів економічних спеціальностей. Вивчення господарського права необхідно починати з характеристики основних елементів галузі права: предмета права, методів права, принципів та джерел права. Коли ми охарактеризуємо ці елементи, то зможемо дати загальну характеристику господарському праву України.

Предметом господарського права є господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. 
Господарська діяльність, як основний елемент предмета господарського права – це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних  і соціальних результатів та з  метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва – підприємцями.

Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку – некомерційна господарська діяльність.

Діяльність негосподарюючих  суб'єктів, спрямована на створення  і підтримання необхідних матеріально-технічних  умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів  господарювання, є господарчим забезпеченням  діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. 
Під організаційно-господарськими відносинами розуміють відносини, що виникають між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що виникають між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Загальними принципами господарювання в Україні є:

• забезпечення економічної  багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; 
• свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; 
•  вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; 
• обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

• захист національного товаровиробника;

• заборона незаконного  втручання органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Господарські  правовідносини – це вид суспільних відносин, у яких зв'язок між суб'єктами господарювання полягає в їх юридичних правах і обов'язках. 
Види господарських правовідносин:

▼ абсолютні речові господарські правовідносини (наявність власності  на засоби виробництва у суб'єкта надає йому необхідну господарську самостійність, що робить його незалежним від інших осіб);

▼ абсолютно-відносні речові господарські правовідносини (майно  може закріплюватися за суб'єктом згідно з правом повного господарського відання, оперативного управління, оренди, у такому разі він володіє, розпоряджається  та використовує майно незалежно  від усіх інших, за винятком власника, з яким він знаходиться у відносних  правовідносинах); 
▼ абсолютні господарські правовідносини з ведення власної господарської діяльності (виникають з приводу ведення власної діяльності, при здійсненні якої у межах закону відсутні конкретні зобов'язані особи);

▼ відносні зобов'язальні  господарські правовідносини (один учасник  має право вимагати від іншого здійснення тих чи інших дій);

– немайнові абсолютні  господарські правовідносини (виникають  з приводу немайнових благ, які  використовуються суб'єктами господарювання у процесі діяльності). 
Метод господарського права – сукупність способів і прийомів регулюючого впливу норм господарського права на поведінку суб'єктів господарських правовідносин. 
Основним, інтегруючим методом господарського права є рівне підпорядкування всіх суб'єктів господарського права суспільному господарському порядку. 
Суспільний господарський порядок – це пануючий у суспільстві уклад матеріального виробництва, заснований на положеннях Конституції, нормах права, моральних принципах, ділових правилах і звичаях, схвалених вищою законодавчою владою у стратегічних економічних рішеннях, що забезпечує гармонізацію приватних і публічних інтересів, створює партнерські і добропорядні взаємини в господарюванні. 
Суб'єкти господарювання – учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. 
Суб'єктами господарювання можуть бути:

1) господарські організації  – юридичні особи: державні, комунальні  та інші підприємства, а також  інші юридичні особи, які здійснюють  господарську діяльність та зареєстровані  в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці  та особи без громадянства, які  здійснюють господарську діяльність  та зареєстровані відповідно  до закону як підприємці; 
3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності. 
Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управлінця та права оперативно-господарського використання майна.

Суб'єкти господарювання – господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи. 
Суб'єкти господарювання – відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій, які можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна, без статусу юридичної особи.

Господарська  правосуб'єктність – це визнана законодавством за суб'єктом господарювання сукупність загальних юридичних можливостей за участю в безпосередній господарській діяльності і управлінні нею.

Ознаки суб'єкта господарського права:

1) визначеність організаційно-правової  форми, яку суб'єкт обирає самостійно з числа передбачених законами;

2) майнова відособленість, яка може існувати у різних формах: 
майно може бути закріплене за суб'єктом господарювання на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління та оперативного використання; 
3) легітимність існування в якості суб'єкта господарювання (необхідність державної реєстрації встановлюється ст. 58 Господарського кодексу України); 
4) наявність господарських прав та обов'язків, що становлять господарську компетенцію; 
5) відповідальність за результати господарювання (може виражатися у вигляді: економічної відповідальності за несприятливі результати власної діяльності, оперативно-господарських санкцій, майнової відповідальності).

Джерела господарського права – це система нормативних актів, яка є інституційним джерелом господарського права, тобто законодавство є найважливішим офіційним способом нормативного оформлення права. 
Господарське законодавство не вичерпує всього діючого права, бо у систему права входять й інші діючі у суспільстві та державі джерела права. Таким чином, система господарського законодавства включає ту частину системи права, що міститься у законах та інших нормативних актах.

Нормативний акт господарського законодавства – офіційний письмовий документ компетентного органу держави, який є джерелом норм господарського права, тобто встановлює (змінює) або припиняє норми господарського права. 
Згідно з юридичною силою господарське законодавство функціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів.

1) Господарське законодавство, що грунтується на статтях і нормах Конституції України про власність, підприємництво, компетенцію вищих органів державної влади (Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів) у нормативному регулюванні господарської діяльності.

2) Господарські закони, які можна класифікувати як:

• загальні (Закон України  «Про власність», Господарський кодекс, який регулює основні види господарських відносин і договорів);

• закони про види і правовий статус господарюючих суб'єктів (закони України «Про господарські товариства», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Господарський кодекс України тощо);

• закони про окремі види господарської діяльності (закони України  «Про транспорт», Кодекс торговельного  мореплавства, Повітряний кодекс України, Господарський кодекс);

• закони про окремі відносини (наприклад, Господарський процесуальний кодекс України).

3) Законодавчі акти:

• постанови Верховної  Ради України;

• декрети Кабінету Міністрів  із господарських питань, які приймалися Кабінетом Міністрів України  на підставі тимчасових повноважень, делегованих  Верховною Радою України. 
4) Підзаконні нормативні акти:

• укази Президента України  з господарських питань («Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку» від 14 лютого 1997 р.);

• розпорядження Президента України («Про заходи щодо врегулювання відносин заборгованості підприємств» від 14 травня 1997 р.);

• постанови та розпорядження  Кабінету Міністрів України з  господарських питань, які приймаються  відповідно до ст. 117 Конституції України;

• господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів  та інших центральних органів  виконавчої влади. Ці акти приймаються у вигляді положень, інструкцій, правил тощо, затверджуваних наказами відповідних міністрів. До цієї групи відомчого законодавства належать також акти, прийняті господарськими об'єднаннями (асоціаціями, корпораціями, концернами тощо), та локальні нормативні акти господарюючих суб'єктів; 
• нормативні акти господарського законодавства місцевих рад та місцевих держадміністрацій (нормативні господарські акти територіальної дії). 
Основним галузевим кодифікованим актом господарського законодавства є Господарський кодекс України, який закріплює єдність предмета, загальні принципи та напрями господарсько-правового регулювання, тобто є системоутворюючим актом. Проте наявність кодексу не виключає необхідність подальшої систематизації господарського законодавства, бо у кодексі знайшли відображення лише загальні положення, які погребують конкретизації та деталізації предметного регулювання.) нормативних актів, предметом яких є комплекс однорідних господарських відносин.  
Систему господарського права  становить ціла низка правових інститутів: 
1. Законодавчий інститут суб'єктів господарювання (розділ П Господарського кодексу «Суб'єкти господарювання» визначає види та правове становище суб'єктів господарювання, порядок їх створення та державної реєстрації, порядок припинення діяльності та ліквідації. Деталізація правового становища окремих видів суб'єктів господарювання знаходить відображення, наприклад, у законах України «Про господарські товариства», «Про селянське (фермерське) господарство» та ін.). 
2. Інститут майнових основ господарювання (розділ III Господарського кодексу «Майнові основи господарювання» визначає загальні засади правового режиму майна суб'єктів господарювання, конкретизація цих положень міститься, наприклад, у законах України «Про приватизацію державного майна», «Про оренду державного й комунального майна» тощо). 
3. Інститут господарського договірного права. Діюча система законодавства про договірне господарське право грунтується на кодифікованих законах і нормативних актах про окремі види договорів. Кодифіковані акти – це: Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України, що містять норми про зобов'язальне право, окремі види зобов'язань, відповідальність за порушення зобов'язань, порядок укладання, внесення змін та розірвання господарських договорів, окремі види господарських договорів; Господарський процесуальний кодекс України, що встановлює загальний порядок урегулювання розбіжностей і спорів при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів. Прикладом законів про окремі види договорів можуть бути закони України «Про лізинг», «Про концесії», «Про інвестиційну діяльність» та ін. 
4. Інститут обмеження монополізму та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції (гл. 3 Господарського кодексу України, закони «Про захист економічної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції» та ін.)

5. Інститут правового  регулювання господарсько-торговельної  діяльності, який включає Господарський  кодекс України та Цивільний  кодекс України у частині, що  регулює відносини щодо постачання, контрактації сільськогосподарської  продукції, енергопостачання, біржової  торгівлі, оренди та лізингу, закони  України «Про товарну біржу», «Про лізинг» та ін.

6. Інститут правового регулювання фінансової діяльності грунтується на Господарському кодексі України, а також на законах України «Про національний банк України». «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про страхування» тощо. 
7. Інститут зовнішньоекономічної діяльності – розділ VII Господарського кодексу України «Зовнішньоекономічна діяльність», а також закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іноземного інвестування» та ін.