Правове регулювання транснаціональних корпорацій

Термінологічна різниця  між грошима і валютою існує  і в багатьох мовах. Наприклад, monеу і currency — в англійській, geld і valjuta (wahrung) — у німецькій. Що стосується росій¬ського слова "деньги", то його можна вважати "приємною" спадщиною  татаро-монгольського іга. Український  термін "гривня" походить ще з  Київської Русі; термін "валюта", що має сьогодні міжнародне поширення, прийшов із Франції.

Випуск грошей тісно пов'язаний з національним сувере¬нітетом та символізує владу держави, що виражається в  її здатності примусити своїх  громадян приймати видрукувані державою гроші. Проте держава не може нав'язувати  свої гроші за межами своїх кордонів. Тому використання національних грошей у міжнародних розрахунках передбачає до¬мовленість сторін і пов'язане  з необхідністю обміну валют.Перетворюючись на валюту, гроші беруть на себе додатко¬ву функцію — стають товаром, продаються і купляються, мають ціну в грошових одиницях іншої країни. Звідси ви¬пливає, що валюта як грошовий товар повинна  мати не тільки внутрішнє, а й міжнародне визнання. В світовому співтова¬ристві  має бути довіра до валюти того чи іншого учасника міжнародних зв'язків, тобто  переконаність у тому, що її можна  обміняти на інші валюти. На практиці валюти вільно пере¬тинають кордони і повертаються назад.По суті справи тут криється сутність здібності національ¬них платіжних  засобів бути обміняними на іноземні гроші, властивість, яка гарантується, як правило, центральним бан¬ком  країни походження грошей.

З одного боку, якщо залишатися в рамках внутрішніх проблем, то виявляється, що операції з валютою являють  со¬бою складову частину грошово-кредитної  сфери, активно впливаючи на стан державного бюджету й економічного зро¬стання.

З другого боку, оскільки ізольованих національних еко¬номік  не існує, а національні господарства пов'язані між со¬бою ланцюгом взаємних зобов'язань, то в цьому плані  ва¬лютні відносини постають перед  нами як ключова форма міжнародних  економічних зв'язків. Товарообіг і  рух факторів виробництва, науково-технічне і гуманітарне співробітницт¬во, культурний обмін і туризм обслуговуються через валютні операції.

Найбільш простим визначенням  валюти є визнання такою банкнот, чеків, монет іноземних держав, між  тим як вітчиз¬няні гроші можуть стати валютою на зовнішніх ринках.

Отже, валюта, в широкому розумінні, означає грошову одиницю  будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, марка, франк тощо).

Поняття валюта використовують в таких значеннях:

• національна валюта —  грошова одиниця певної краї¬ни  або той чи інший її тип (золота, срібна, паперова);

• іноземна валюта — грошові  знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних  грошо¬вих одиницях і які використовуються в міжнародних розра¬хунках;

• міжнародна (регіональна) валюта — міжнародна або регіональна  грошова розрахункова одиниця, засіб  платежу:СДР* (спеціальні права запозичення), ЕКЮ**.

Міжнародні валютні відносини  — це сукупність валют¬но-грошових і розрахунково-кредитних зв'язків  у світогосподарській сфері, які  виникають у процесі взаємного  обміну результатами діяльності національних господарств.Міжнародні валютні відносини  складаються і розвивають¬ся  на основі експорту товарів, капіталів, робочої сили та но¬вітньої технології, спільного підприємництва. Основною цільо¬вою функцією цих відносин є забезпечення необхідних умов для  процесу відтворення у рамках світового господарства та обслуговування світогосподарських зв'язків. Сам процес міжнародних валютних розрахунків  належить до сфери роз¬поділу та обміну, проте разом з тим тісно  пов'язаний з про¬цесом відтворення  в сфері матеріального виробництва. При¬чому між процесом відтворення  і валютними відносинами існує  як прямий, так і зворотний зв'язок. Адже, з одного боку, розвиток процесу  відтворення виступає об'єктивною основою  валютних відносин, оскільки породжує експорт капіталу, міжнародний обмін  товарами та послугами, передачу техно¬логії  та ін. і відповідно визначає весь комплекс валютних відносин, що пов'язані з  міжнародним оборотом останніх. З  другого боку, хоча валютна сфера  — вторинна щодо сфери матеріального  виробництва, вона не лише пасивно відбиває перебіг виробничих процесів, а й  активно на них впливає.

Отже, міжнародні валютні  відносини — одна з головних складових  міжнародних економічних відносин. Найважливі¬шим елементом міжнародних  валютних відносин виступає валютна  система. Розрізняють національну  та світову валютні системи. Світова  валютна система розвивається на регіональному та глобально-світовому  рівнях. У свою чергу регіональні, світові та національні валютні  системи активно взаємодіють  між собою, утворюючи єдину цілісну  систему міжнародних валютних відносин.

Валютні відносини тісно  пов'язані з внутрішніми грошо¬вими відносинами. Тому еволюція міжнародних  валютних відносин у специфічному вигляді  повторює, як ми побачимо нижче, розвиток внутрішнього грошового обігу країн. Разом з тим валютні відносини  не виключають національного ха¬рактеру грошового механізму окремих  країн. У процесі по¬глиблення міжнародного поділу праці та розвитку економіч¬них зв'язків відбувається інтеграція систем національних грошових та світових валютних відносин і функціональні відмінності  між ними практично нівелюються.

Національна валютна система  — це форма організації економічних  відносин країни, за допомогою яких здійсню¬ються міжнародні розрахунки, утворюються та використову¬ються  валютні кошти держави. Основні  елементи національ¬ної валютної системи  визначаються національним законо¬давством.

Її структурними елементами є:

• національна валюта —  грошова одиниця країни;

• валютний паритет як основа валютного курсу;

• режим курсу національної валюти;

• організація валютного  ринку;

• національні органи, що обслуговують та регулюють ва¬лютні відносини країни;

• умови обміну національної валюти на золото та інші валюти — конвертованість  валюти.

Національна валютна система  є органічною частиною сис¬теми грошових відносин окремих держав. Її функціонуван¬ня  регулюється національним законодавством кожної краї¬ни. На основі такого законодавства  встановлюється механізм взаємодії  національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, рейтинг та регулювання  валютних курсів, форму¬вання та використання міжнародної ліквідності, золотова¬лютного запасу, кредитних ресурсів та ін. До складу націо¬нальних валютних систем входять відповідні інфраструк¬турні ланки — банківські та кредитно-фінансові  установи, біржі, спеціальні органи валютного  контролю, інші державні та приватні інститути.

Світова валютна система  — це форма організації міжнародних  валютних (грошових) відносин, що історично  склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це су¬купність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахун¬ковий оборот у рамках світового господарства.

Світова валютна система  включає ряд конструктивних елементів  — світовий грошовий товар, валютний курс, ва¬лютні ринки та міжнародні валютно-фінансові організації.Світовий грошовий товар є першим елементом  валют¬ної системи, виступає носієм міжнародних валютно-грошових відносин і приймається кожною країною  як еквівалент вивезеного з неї багатства. Історично першим міжнародним грошовим товаром було золото, пізніше в  міжнародних роз¬рахунках стали  використовувати кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки та депозити). В 70-х роках  з'являються спе¬ціальні міжнародні та регіональні платіжні одиниці  — СДР та ЕКЮ.

Сукупність усіх платіжних  інструментів, які можуть бути використані  в міжнародних розрахунках, називають  міжна¬родною ліквідністю. Це золото, вільно оборотні валютні за¬паси  держав та міжнародні гроші.Другим елементом  світової валютної системи є валют¬ний  курс. Це мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн. Існу¬ють фіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі) валютні  курси. В основу фіксованого валютного  курсу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових оди¬ницях), плаваючі валютні  курси не зв'язані з монетними  па¬ритетами, а визначаються через  зіставлення паритетів купі¬вельної спроможності валют, тобто оцінки в  національних грошах вартості однойменного "кошика" товарів.Третім елементом  світової валютної системи виступають валютні ринки. Першим таким ринком був ринок золота як грошового  товару, де золото продавалось на основі офіцій¬ної ціни, що була закріплена міжнародним  договором. Сьогодні ціна на золото складається  під впли¬вом попиту і пропозиції, а ринок золота функціонує як зви¬чайний товарний ринок.Розширення кредитних  відносин привело до необхідності формування власне валютних ринків, які існують  на основі розгалуженої системи банківських  взаємозв'язків провідних країн  розвинутої ринкової економіки та міжнародних  і ре¬гіональних валютно-фінансових установ. У своїх функціях продавця та покупця іноземної валюти, з  одного боку, та органів, які здійснюють розрахунки з закордонними контр¬агентами, — з другого, банки та інші валютно-фінансові  уста¬нови в своїй сукупності складають міжнародний валютний ринок. Поряд з ним функціонує євровалютний ринок, який виник на основі транснаціоналізації спеціальних  рахунків приватних банків провідних  країн світу.Четвертий елемент  світової валютної системи — це міжна¬родні валютно-фінансові організації: Міжнародний валют¬ний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції  і розвит¬ку (МБРР), який разом із своїми філіями — Міжнародною  фінансовою корпорацією (МФК), Міжнародною  асоціацією розвитку (МАР), Багатостороннім  агентством з гарантій інве¬стицій (БАГІ) та Міжнародним центром із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС) — створюють групу Світо¬вого банку, Банк міжнародних розрахунків  у Базелі, регіо¬нальні банки розвитку та ін.Світова валютна система  базується на функціональних формах світових грошей. Світовими називають  гроші, які обслуговують міжнародні економічні, політичні та культурні  відносини, а грошова операція, завдяки  якій в даній країні можна придбати платіжні засоби, що є дійсними і  можуть бути використані за кордоном, є операцією валютною.Еволюція функціональних форм світових грошей повто¬рює з  певним відставанням шлях розвитку національних грошей — від золотих до кредитних  грошей. Підтверджен¬ням цього є  той факт, що в умовах, коли золото виконувало всі функції грошей, грошова  і валютна системи — національна  і світова — були тотожні з  тією лише різницею, що монети, виходячи на світовий ринок, скидали, за висловом К. Марк¬са, "національні мундири" і приймались до оплати на вагу. Іншим  прикладом дії такої закономірності е базування світо¬вої валютної системи в XX ст. на одній або кількох  валютах провідних країн світу.

Головне завдання світової валютної системи полягає в ефективному  опосередкуванні платежів за експорт  і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міждержавної госпо¬дарської діяльності, створенні сприятливих  умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці, забезпечення без-перебійного функціонування економічної  системи вільного підприємництва.

Через світову валютну  систему здійснюється перелив економічних  ресурсів з однієї країни в іншу або блокується цей процес, розширюється чи звужується ступінь національної самостійності країни, а також  переміщуються економічні труднощі (інфляція, безробіття) із одних країн  до інших.

Отже, світова валютна  система виступає однією з головних рушійних сил, які можуть або сприяти  розширенню міжна¬родних економічних  відносин, або, навпаки, — обмежувати їх інтенсивність. Тому розвиток міжнародних  економічних відносин значною мірою  залежить від характеру світової валютної системи і дієвості функціонування її інститутів.