Права авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків. Передання майнових прав

     При реалізації в іноземних державах винаходу чи промислового зразка, запатентованого  на ім'я підприємства або Фонду  винаходів України, в тому числі  при продажу ліцензії та поставці продукції на експорт, винагорода авторові сплачується за його бажанням в іноземній  валюті.

     Винагорода, сплачена автору власником патенту, не підлягає стягненню у разі анулювання патенту на винахід чи промисловий зразок.

     Автори  винаходів, промислових зразків  і раціоналізаторських пропозицій при одержані винагороди користуються пільгами відповідно до чинного законодавства.

     За  несвоєчасну виплату винагороди винний у цьому власник патенту  сплачує автору за кожний прострочений день пеню в розмірі 0,04 відсотка суми, належної до сплати”.

  Необхідно зазначити, що оптимальний розмір винагороди визначається за взаємною домовленістю сторін відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем, як це встановлено ст.9 ЗУ ”Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” та ст.8 ЗУ ”Про охорону прав на промислові зразки”, що встановила: ”Роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати винагороду автору відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка”.

     У випадку якщо роботодавець не виконає  зазначених вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту  на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії, як це встановлено для авторів винаходів і корисних моделей ч.4 ст.9 ЗУ ”Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”.

3 МАЙНОВІ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 

     1. Майновими правами інтелектуальної  власності є:

1) право  на використання об'єкта права  інтелектуальної власності;

2) виключне  право дозволяти використання  об'єкта права інтелектуальної  власності;

3) виключне  право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші  майнові права інтелектуальної  власності, встановлені законом. 

      2. Законом можуть бути встановлені  винятки та обмеження в майнових  правах інтелектуальної власності  за умови, що такі обмеження  та винятки не створюють істотних  перешкод для нормальної реалізації  майнових прав інтелектуальної  власності та здійснення законних  інтересів суб'єктів цих прав. 

       3. Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах. 

1. Майнові  права — це суб'єктивні права  учасників правовідносин, які  пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу цього майна і обміну. Майнові права у правовідносинах інтелектуальної власності можуть бути як абсолютним (виключним) правом творця або інших осіб на об'єкт права інтелектуальної власності, так і мати зобов'язальний характер у правовідносинах, пов'язаних з переданням цих прав від автора до іншої особи.

  Частина 1 коментованої статті включає обидва згадані вище види майнових прав інтелектуальної власності, зазначаючи, що такими майновими правами є:

1) право  на використання об'єкта права  інтелектуальної власності; 

2) виключне  право дозволяти використання  об'єкта права інтелектуальної  власності; 

3) виключне  право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші  майнові права інтелектуальної  власності, встановлені законом. 

     Загалом указані у коментованій нормі  майнові права інтелектуальної  власності належать до абсолютних прав речового характеру, мають виключний  характер. Разом із тим, у процесі  їх використання можуть виникати і  права зобов'язального характеру (наприклад, при укладенні договору про передання твору автором  для використання іншою особою). 

2. Хоча  майнові права інтелектуальної  власності належать до абсолютних  прав і підлягають абсолютному захисту, законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності. Однак такі обмеження та винятки можливі за умови, що вони не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав. 

3. Третя  частина коментованої статті  спеціально наголошує на тому, що майнові права інтелектуальної  власності можуть бути вкладом  до статутного капіталу юридичної  особи, предметом договору застави  та інших зобов'язань, а також  використовуватися в інших цивільних  відносинах. Необхідність такої  вказівки пов'язана з тим, що органи державної влади, банківські установи тощо нерідко негативно ставляться до такого використання майнових прав інтелектуальної власності у цивільному обігу. Коментована норма досить чітко вирішує це питання, разом із тим, не пропонуючи конкретного рішення, а відсилаючи до інших законів. Таким законом можуть бути, наприклад, інші норми ЦК, Закон України "Про заставу" і т. ін. Оцінка вартості майнових прав інтелектуальної власності у таких випадках провадиться за згодою сторін з врахуванням приписів закону.

4 МАЙНОВІ  ПРАВА АВТОРА НА ВИНАХІД, КОРИСНУ МОДЕЛЬ, ПРОМИСЛОВИЙ ЗВ'ЯЗОК 

     Стаття 41 Конституції України, встановила право кожного громадянина на результати його інтелектуальної, творчої діяльності. Стаття 1 ЗУ ”Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” встановила, що винахід (корисна модель) це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, а винахідник це людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель). Стаття 1 ЗУ ”Про охорону прав на промислові зразки” встановила, що промисловий зразок це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, що автор це людина, творчою працею якої створено промисловий зразок. 

  Перед початком дослідження слід зазначити, що Патент на винахід, корисну модель, промисловий зразок це охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель), і цей документ тільки ЗАСВІДЧУЄ майнові права інтелектуальної власності.

  Майнових прав автора винаходу, корисної моделі, промислового зразка прямо законодавством України не встановлено. Це пов’язано з тим фактом, що майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок мають бути обов’язково підтверджені результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід або науково-технічною експертизою, якщо це не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності (для промислових зразків). Тобто патентом підтверджується, що цей винахід, корисна модель, промисловий зразок мають майнові права інтелектуальної власності. Наше дослідження спрямовано на виникнення майнових прав ІВ на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

  Відповідно до Статті 421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Кодексу, іншого закону чи договору. Стаття 1 Закону України ”Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” встановила, що винахідник це людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель), а не роботодавець і не юридична особа у якої працював винахідник (автор). Стаття 463 ЦКУ встановила, що Суб’єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є: 

”1) винахідник, автор промислового зразка; 

2) інші  особи, які набули прав на  винахід, корисну модель та  промисловий зразок за договором  чи законом”.  

  Жодним законом України не встановлено, що роботодавець отримує майнові права інтелектуальної власності що надає патент їх власнику, без договору з автором, тобто роботодавці відносяться до ч.2 ст.463 ЦКУ: ”інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом”. Ще раз нагадуємо, що роботодавець може отримати патент тільки після договору з автором і набути майнових прав, які надає патент, як це встановлено ч.3 ст.9 ЗУ ”Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”: ”Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника […] укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем”. І частина 4 цієї ж статті встановила: ”Якщо роботодавець не виконає зазначених у частині третій цієї статті вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії”. 

  Нагадуємо, що Майнових прав автора винаходу, корисної моделі, промислового зразка законодавством України не встановлено, але вони є невідчужуваними від об’єктів ІВ, невідчужувані від винаходу, корисної моделі, промислового зразку. Кваліфікаційна експертиза заявки на винахід або науково-технічна експертиза тільки підтверджує, що майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок саме у цьому конкретному об’єкті існують. Майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок є результатами інтелектуальної творчої діяльності винахідника (автора). Стаття 41 Конституції України, встановила право кожного громадянина на результати його інтелектуальної, творчої діяльності. Стаття 8 ЦКУ встановила: ”Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) ”. ст.15 ЗУ ”Про авторське право і суміжні права”, встановила ”Майнові права автора”. У той же час слід згадати, статтею 24 Конституції України, встановлено, що Громадяни мають рівні конституційні права і свободи, є рівними перед законом, тож майнові права автора, який створив науковий, літературний, художній твір нічим не відрізняються від майнових прав автора на його винахід, корисну модель, промисловий зразок які теж є результатами інтелектуальної творчої діяльності.

       Майнові права на винахід, корисну  модель виникають тільки після експертизи заявки на винахід або науково-технічної експертизи на промзразок. Частина 3 ст.33 ЗУ ”Про авторське право і суміжні права”, встановила, що: ”Предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору”. Звертаємо увагу ще раз на ст.8 ЦКУ, тож При виконанні замовлення, або виконуючи роботу по створенню винаходу винаходу, корисної моделі, промислового зразку майнових прав інтелектуальної власності ще не існує і роботодавець не може відчужити за трудовим договором, того чого ще не існує.

      Роботодавець  повинен протягом чотирьох місяців  від дати одержання від винахідника повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) укласти з винахідником, практично договір про передання виключних майнових прав автора на винахід, корисну модель, промисловий зразок із визначенням щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем. Якщо роботодавець не виконає цих зазначених вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право тільки на придбання ліцензії.

5 ПЕРЕДАННЯ  МАЙНОВИХ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ  ВЛАСНОСТІ 

     1. Майнові права інтелектуальної  власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.

  2. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону. 

     1. Розпоряджання майновими правами  інтелектуальної власності можливе  за допомогою різних договорів: ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності; ліцензійного договору; договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; інших договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

 Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі під загрозою його нікчемності, але законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.