Поняття й загальна характеристика міжнародного приватного права

Поняття й загальна характеристика міжнародного приватного права.

Що таке «міжнародне  приватне право»? - Міжнародне приватне право це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних  невладних відносин з «іноземним елементом». Завданням міжнародного приватного права є регламентація вказаних відносин для всебічного захисту прав та інтересів суб'єктів права, створення єдиного правового простору щодо здійснення ними своїх прав та обов'язків, укріплення співпраці держав, які належать до різних економічних, правових, соціальних, культурних систем.

До сфери міжнародного приватного права належать питання цивільної  право- та дієздатності іноземних фізичних та юридичних осіб, держави; її імунітету; відносин по зовнішньоторговельних  угодах; прав авторів на твори, видані за кордоном; трудоправового та соціального статусу осіб, які знаходяться на території іноземної держави чи працювали на такій території тощо. Регулюючи вказані та інші відносним, норми міжнародного приватного права утворюють систему, яка відображує упорядковану сукупність норм національного права.

Міжнародне приватне право не вважається галуззю права в Україні, хоча може вважатися такою у інших  державах.

Що таке «іноземний елемент» у міжнародному приватному праві? - Специфікою відносин у міжнародному приватному праві є - наявність так званого «іноземного елементу». Під «іноземним елементом» розуміють: І) суб'єкт, який має іноземну приналежність (громадянство, місце проживання - щодо фізичних осіб; «національність» - щодо юридичних осіб); 2) об'єкт, який знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, що мав, має чи буде мати місце за кордоном.

6 Загальна частина міжнародного  приватного права____

Що становить собою міжнародне приватне право як навчальний курс? - Навчальний курс прийнято поділяти на дві частини: Загальну й Особливу. Загальна частина охо-шіюс питання, які мають методологічне значення для міжнародного приватною права в цілому, а саме: поняття, система та зміст вказаної галузі права, її джерела, методи регулювання; вчення про колізійні та матеріально-правові норми; правові режими (національний, найбільшого сприяння тощо); взаємність, реторсія, інші загальні положення щодо суб'єктів міжнародного приватного права.

Особлива частина охоплює  право власності; зобов'язальне право; зобов'язання з правопорушень; авторське, винахідницьке, патентне, сімейне, спадкове право; трудові відносини; міжнародний цивільний процес.

Система Загальної та Особливої частини є відносно стабільною. Відносність полягає  у тому, що внаслідок суспільного розвитку виникає необхідність звернути більше уваги на правову регламентацію зовнішньоекономічних відносин, інвестиційної діяльності, перевезень, нових сфер господарювання, зокрема, комерціалізації космічної діяльності, створення нових технічних засобів на різних ділянках зв'язку (наприклад, застосування системи «Інтернет» у комп'ютерному спілкуванні) та ін.

Що становить собою міжнародне приватне право як галузь правничої  науки? - Система міжнародного приватного права як галузь правничої науки  майже співпадає із системою навчального курсу. Крім того, ця правнича наука: 1) охоплює питання історичного розвитку доктрини права, її теорій, концепцій; 2) визначає підходи, шляхи до вирішення проблем вказаної галузі права. Це сприяє вирішенню питань кваліфікації, тлумаченню норми та відносин, визначенню правового статусу рухомого та нерухомого майна; визнанню імунітету тощо.

Як розвивалася наука міжнародного приватного права? - Міжнародне приватне право, починаючи свій розвиток з  колізійного, торувало тривалий шлях, увібравши стародавнє, зокрема староримське право. Проте останньому так і не була відома розгорнута система колізійних норм. Вона починає складатися за доби раннього середньовіччя внаслідок потреби врегулювати торговельні відносини. Такі норми містилися, зокрема у договорах, укладених з греками у 911 р. князем Олегом та у 944 р. князем Ігорем, у «Руській правді», інших джерелах. Значно пізніше, а саме, з кінця

_______Поняття міжнародного приватного  права 7

середніх віків, починає формуватися  практика й доктрина про колізії статутів (місцевих законів). Із статутних теорій і виникло колізійне право. З часом виникає назва нового вчення - міжнародне приватне право. Вважається, що засновниками доктрини міжнародного приватного права є Бартол (1314-1357, Італія), Бальд (1327-1400, Італія), які коментували тексти римського права. В основному ці коментарі стосувалися контрактів, деліктів та заповітів. Згодом доктрина міжнародного приватного права доповнюється вченням про «автономію волі» сторін, за яким сторони могли застосовувати до договорів обрані ними звичаї (Шарль Дюмулен, 1500-1566, Франція); твердженням про безумовне застосування закону місцезнаходження речі щодо нерухомості (Бертран д'Аржантре, 1519-1590, Франція); теорією про застосування територіального принципу та принципу «ввічливості» («comitas»), яка полягає у тому, що дія іноземних законів відбувається завдяки «міжнародній ввічливості» (Ульрік Губер, 1634-1694; Павло Вут, 1619-1667; Іоганнес Вут, 1647-1714, Голландія). У XIX ст. вказані теорії, зокрема, вчення про «comitas міжнародного приватного права підтримується Джозефом Сторі (1779-1845, США). Визначний внесок у розвиток доктрини міжнародного приватного права зробив Альберт Дайсі (1835-1922, Англія), деякі інші вчені. Доктрина права була доповнена, зокрема, теорією Фрідріха Карла фон Савіньї (1779-1861, Німеччина), за якою кожні правовідносини можна найбільш тісно пов'язати з певним місцем. Паскуале Манчіні (1817-1888, Голландія) вважав, що «власний» національний закон повинен йти слідом за кожною особою, яка перебуває у межах іноземної держави. Згодом, важливе місце у розвитку доктрини права належать працям Е. Бартена (1897, Франція), Ф. Кана (1891, Німеччина). Розвивається доктрина міжнародного приватного права в західних державах і сьогодні. Так, в сучасній правовій доктрині держав Східної Європи важливе місце посідають праці Ж. Сталева (Болгарія) - зокрема, про природу та функції міжнародного приватного права; І. Сассі (Угорщина) - щодо колізійних норм у міжнародному приватному праві, питань міжнародного трудового права, міжнародного цивільного процесу; М. Сосніяка (Польща) - щодо відповідальності; В. Кнаппа (колишня Чехос-ловаччина) - питання загальної частини вказаної галузі права. У Росії в кінці XIX, на початку XX ст. великою популярністю користувалися праці Д. Мейєра, Н. Іванова, К. Ма-

8 Загальна частина міжнародного  приватного права____

лишева, Ф. Мартенса, А. Пиленка, П. Казанського, Б. Ноль-де, М. Бруна. Радянський період у розвитку доктрини міжнародного приватного права позначений творчим доробком С. Б. Крилова, І. С. Перетерського, Л. А. Лунца, М. М. Богу славського.

Хто розвивав доктрину міжнародного приватного права в Україні? - Українська доктрина розвивалася під орудою В. М. Корецького, Г. К. Матвеева, Ю. Г. Матвеева, праці яких є актуальними й сьогодні. В останнє десятиріччя проблеми уніфікації колізійних норм правових актів нашої держави досліджував А. Г. Хачатурян. Загальні питання міжнародного приватного права, питання шлюбно-сімейних відносин з «іноземним елементом» та деякі інші є предметом дослідження В. І. Кисіля; проблематика з іноземних інвестицій - В. М. Коссака; трудові правовідносини з «іноземним елементом» - А. С. Дрвгерта, питання міжнародного цивільного процесу - М. Й. Штефана. Вітчизняна доктрина вказаної галузі збагачена працями О. А. Підопригори, М. М. Сибільова, В. JL Мусіяки. Незважаючи на чималу кількість наукових праць, все ж доктрина правової системи нашої держави потребує дослідження.з багатьох питань, вельми актуальних для суверенної України.

Ким вперше запропоновано термін «міжнародне  приватне право»? - В «Коментарях  конфліктного права» 1834 р. американського вченого Джозефа Сторі було вжито  термін «міжнародне приватне право», який і до сьогодні викликає заперечення. Вказувалось, наприклад, що термін «міжнародне» не відображає характеристики джерел цієї галузі права, які в Америці мали переважно внутрішній, міжштатний характер.

Важко заперечити несправедливість цих зауважень. Водночас інші терміни: «конфліктне право», «колізійне право» у правовій системі США та й у інших, як правило, повністю не охоплюють предмет галузі.

Не відповідала дійсності  й критика терміна «приватне» з боку радянських вчених, які вважали, що радянське право не знало поділу на публічне та приватне. Проте такий поділ об'єктивно існує у будь-якій правовій системі, хоч може не провадитись формально та не відображатись доктриною права. Зважаючи на те, що до сьогодні не запропоновано терміна, який би в найбільшій мірі відображав зміст вказаної галузі права, доводиться приймати умовний термін «міжнародне приватне право» як такий, що регулює цивілі-стичні відносини з «іноземним елементом».

_______Поняття міжнародного приватного  права 9

Якими тенденціями та особливостями  характеризується предмет міжнародного приватного права у зарубіжних державах? - У зарубіжних державах, як і в Україні, міжнародне приватне право регламентує майнові та немайнові відносини. Проте для цієї галузі науки характерними є певні тенденції та особливості, зумовлені історичним розвитком самих держав. Зокрема, Велика французька революція створила багатьом країнам необхідні умови для розвитку приватної ініціативи, капіталістичних відносин. Це відбилося, зокрема, у недоторканості необмеженої приватної власності; свободі договору. Створювалися правові умови з регламентації міжнародних приватно-правових відносин у цивільному та торговельному обігу. Починаючи з XIX ст. у торговельному праві зарубіжних держав виникли нові тенденції, наприклад, розширення правоздатності торгових товариств. У XX ст. суттєво змінюється призначення деяких інститутів торговельного права. Так, інститут банкрутства, який традиційно застосовувався для стягнення боргів, набув нових функцій, спрямованих на збереження діяльності та рентабельності підприємств.

Вказані та інші аспекти розвитку цивільного і торговельного, а сьогодні здебільшого - комерційного права, спонукають уніфікаційні процеси як у внутрішньодержавному законодавстві, так і в міжнародних угодах. Ці процеси відображають інтеграцію господарства зарубіжних держав (наприклад, в межах Європейського Союзу). Зазначені тенденції є, вцілому, загальними для іноземних правових систем.

Предмету міжнародного приватного права іноземних держав, на відміну  від вітчизняної концепції притаманні особливості. Так, французька доктрина (А. Батіффоль, П. Сават'є), яка вплинула й на формування деяких інших правових систем, позачергово, зосереджує увагу на вченні про громадянство та питаннях правового статусу іноземців (у широкому розумінні поняття). Тобто мова йде не тільки про питання цивільної правосуб'єктності, але й про в'їзд, виїзд, вільне пересування у межах іноземної держави, вільний вибір професії тощо. Поза цим розглядаються питання колізії законів та міжнародного цивільного процесу.

Вчені Польщі (К. Пшибиловський, М. Сосніяк, В. Валашек) вважають, що міжнародне приватне право повинно охоплювати колізійні норми та норми міжнародного цивільного процесу. Цю думку поділяють й угорські вчені (Л. Рецеї, І. Сассі).

Німецька доктрина (Л. Раапе, Г. Кегель) обмежує предмет міжнародного приватного права колізійним правом. Ні-