Міжнародно-правове регулювання

Міністерство внутрішніх справ України

Харківській національний університет внутрішніх справ

Кафедра міжнародного та конституційного права

 

 

 

Реферат

 на тему :

 

 

 

 

                                                                                            Підготував:

Курсант навчальної

Групи ФГБ 12-5

Рядовий міліції

Супрун В.В.

 

 

 

 

 

Харків 2013

          План:

 

1. Вступ
2. Поняття міжнародно-правового регулювання
3. Механізм міжнародно-правового ренулювання
4. Висновки
5. Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1)Вступ

 

МП відрізняється від всіх інших правових систем предметами і методами парового регулювання,об’єктом та суб’єктом права а також нормотворення і забезпечення виконання розпоряджень міжнародно-правових норм. 
Об’єктами регулювання виступають відносини між діючими особами міжнародної системи. Сама міжнародна система відрізняється від внутрішньодержавної по суб’єкту і характеру зв’язків між ними. Міжнародні відносини – це взаємодія суб’єктів, яка направлена на задоволення їх потреб та забезпечення інтересів.

Предмет регулювання: питання, які по свої суті єміжнародними і не можуть належати до внутрішньої компетенції країн; питання, які хоча не пов’язані з загально людськими інтересами, але можуть бути вирішенні діяльністю двох або більше держав; питання, регулювання яких належить до компетенції національного права, але з метою їх вирішення - доцільно регулювання міжнародними актами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2)Поняття міжнародно-правового регулювання

 

Міжнародно-правове регулювання - це владний вплив держав на міждержавні відносини з допомогою міжнародного права.

Міжнародно-правове регулювання є різновидом соціального керування, яка, як відомо, є необхідною функцією будь-якої суспільної системи. Підхід до міжнародного права як до елемента системи управління відкриває нові можливості перед теорією і практики.

Основна увага доктрини досі приваблювало правотворчість. Правоосуществленіе залишалося осторонь. Тим часом особливо сьогодні здійснення, імплементація міжнародно-правових норм набуває головне значення. Від цього в вирішальною мірою залежить ефективність міжнародного права. Тому не можна не вітати роботи, які розглядають це право у процесі його функціонування, у його взаємодії з навколишнім соціальним середовищем.

Вплив міжнародного права на відносини держав, що не обмежується суто юридичними засобами. Вже відзначалася істотна роль взаємодії права з іншими нормативними явищами. Всі види впливу права на міжнародні відносини охоплюються поняттям "функціонування міжнародного права". Регулювання є частиною процесу функціонування міжнародного права. Відповідно, механізм цього регулювання - структурний підрозділ механізму функціонування міжнародного права.

Система міжнародно-правового регулювання полягає з двох систем або підсистем: регульованим і регулюючої. Першою є система міждержавних відносин, що представляє об'єкт регулювання. Регулюючої є система коштів міжнародно-правового впливу. Її можна розглядати як систему міжнародно-правового регулювання у вузькому сенсі слова. Об'єкту регулювання належить визначальна роль у всьому, що стосується характеру регулювання, його мети, засад, методів й засобів.

Система міжнародних відносин, як і інші соціальні системи, що функціонує на основі саморегуляції. Головна роль тут належить об'єктивним соціальним законам, які значною мірою все ще діють стихійно. Ці закони повинні враховуватися при вирішенні проблем-міжнародно правового регулювання.

В управлінні системою міжнародних відносин держави використовують всі наявні в їх розпорядженні засоби - політичні, економічні, юридичні, ідеологічні та ін В одних випадках особливе місце віддається одним, в інших - іншим. Проте центральне положення в цьому арсеналі засобів займає політика. Політичні відносини - головний елемент керуючої міжнародної системи. Політичне регулювання, як і правове, стосується його нормативним видів, сенс яких полягає у забезпеченні відповідності фактичних відносин соціальних норм.

Відзначаючи значення політичного регулювання, необхідно звернути увагу на переваги у порівнянні з них правового регулювання, які й дають підстави для його існування. Система міжнародно-правового регулювання є найбільш цілісною системою регулювання зв'язків глобальних. За рівнем організації та цілісності вона перевершує політичної системи та інших видів регулювання. Вступ як втілення спільних інтересів, будучи загальновизнаними, норми міжнародного права часто користуються великим авторитетом, ніж політика, з якою зазвичай пов'язують індивідуальні та групові інтереси. Правове регулювання більш стійко, менше залежить від кон'юнктурних політичних коливань, його результати легше передбачити. Воно більш формалізовано і точно, відрізняється визначеністю змісту та обов'язкової силою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3)Механізм міжнародно-правового регулювання.

У питанні про механізм міжнародно-правового регулювання слід зазначити, що дія цього механізму виявляється у впливі держав на свої взаємовідносини за допомогою реалізації норм міжнародного права. Дія норм міжнародного права -- це процес його дії (впливу) на міжнародні відносини. Це обумовлено тим. що. як уже відзначалося, міжнародне право виступає як координатор і правовий регулятор міжнародних відносин. Через це відносини, які складаються між державами, носять юридичний і владний характер, тому що держави,  
хоча й добровільно, але узгоджено беруть на себе певні обов'язки і за їхнє дотримання відповідають перед міжнародним співтовариством. 
При цьому слід зазначити, що серед факторів, які впливають на відносини між суб'єктами міжнародного права, і насамперед державами, крім факторів юридичного характеру (тобто норм міжнародного права), присутні й інші. До таких факторів належать політичні, ідеологічні, дипломатичні, економічні та інші засоби. Серед названих важливу роль відіграють політичні засоби. Це зумовлюється тим, що політика визнається елементом управління в організації всієї сучасної міжнародної системи. 
Однак, незважаючи на це, правові засоби, що надаються сучасним міжнародним правом, мають важливі переваги завдяки їхній юридичній природі і загальновизнаності основних принципів міжнародного права. 
Система міжнародно-правового регулювання є найбільш організованою, цілісною і глобальною системою координації міждержавних відносин. Вона найчастіше більш авторитетна, ніж політична та інші системи. Міжнародно-правове регулювання сьогодні більш стійке, менш залежне від політичних коливань. Його результати легше прогнозовані. Міжнародно-правове регулювання більш формалізоване, більш точне. Воно відрізняється від інших систем визначеністю свого змісту і силою юридичного впливу - обов'язковою силою. Внаслідок цього процес реалізації норм міжнародного права найбільш рельєфно виявляється у процедурах дотримання, виконання, використання і застосування норм міжнародного права. У літературі міжнародного права вони ще іменуються як юридичні форми здійснення міжнародно-правових норм. При цьому під дотриманням розуміється спосіб реагування на заборони, під виконанням - обов'язки, під використанням - правочинності, під застосуванням - характер і право використання тих або інших форм права. Здійснення всіх цих процедур входить до завдання механізму міжнародно-правового регулювання. 
Що являє собою цей механізм. Поняття механізму в загальному плані - це сукупність засобів і способів, головна мета яких - сприяти здійсненню планованого результату. Механізм у галузі права являє собою сукупність засобів, способів і спеціальних органів, мста яких - сприяти реалізації норм права (тобто втілення їх у життя). 
Однак наявність у цій сукупності спеціальних органів, під якими маються на увазі органи контролю, нагляду, примусу, є характерним для внутрішньодержавного права. 
У міжнародному праві ці органи, у зв'язку з відсутністю наддержавного апарату примусу, в загальному плані не мають місця і їх певною мірою виконує продумана система засобів і способів. Як засоби розглядаються принципи і норми міжнародного права, а як способи - міжнародно-правова свідомість, під впливом якої створюються і проводяться в життя норми міжнародного права. 
Міжнародно-правова свідомість також здійснює певний вплив і на міжнародно-правові відносини, які відображають взаємозв'язок прав і обов'язків, що випливають із норм міжнародного права і які, у свою чергу, можуть виступати як самостійний елемент механізму, як спосіб реалізації норм міжнародного права. 
Таким чином, у загальному плані механізм міжнародно-правового регулювання - це система засобів і способів регулювання і реалізації міжнародних правовідносин, це процес правоздійснення (тобто процес реалізації норм міжнародного права у житті). У якості основних елементів механізму міжнародно-правового регулювання, об'єднаних під загальним висловом "засоби і способи", звичайно розуміються: принципи і норми міжнародного права, міжнародно-правова свідомість і міжнародно-правові відносини. При цьому принципи і норми, як засоби, відіграють роль безпосереднього впливу на процес реалізації їхніх положень, а міжнародно-правова свідомість і міжнародно-правові відносини, як способи, сприяють успіху цієї реалізації. 
Механізм міжнародно-правового регулювання як сукупність засобів і способів реалізації положень міжнародного права має на меті регулювати міжнародні відносини в рамках міжнародного права. 
Для найбільш повного досягнення цієї мети паралельно з механізмом і ніби йому в допомогу звичайно використовується метод функціонування міжнародного права, за дії якого реалізація міжнародно-правових норм здійснюється більш ефективно. 
Метод функціонування міжнародного права звичайно розглядається як загальний підхід до розв'язання питання про реалізацію норм міжнародного права і. по суті справи, містить у собі ряд специфічно відособлених самостійних методів, які об'єднані не тільки спільною 
метою вирішення завдання реалізації, але і юридичним характером застосовуваних дій того чи іншого методу. В якості таких методів слід зазначити: 
- політико-правовий метод, що передбачає реалізацію норм міжнародного права суб'єктом міжнародного права політичними засобами (наприклад, при використанні принципу незастосування сили або погрози силою); 
- морально-правовий метод, що передбачає використання сили й авторитету моралі, моральних цінностей (наприклад, при застосуванні принципу поваги прав людини); 
- ідейно-правовий метод, що передбачає використання ідеології, міркувань, які ідейно об'єднують суб'єктів міжнародного права (наприклад, при організації якихось міжнародних союзів на зразок НАТО та ін.); 
- організаційно-правовий метод, що передбачає розробку і прийняття організаційних заходів для реалізації норм міжнародного права (наприклад, при створенні органів з морського законодавства); 
- спеціально-правовий метод, що припускає використання специфічних правових засобів впливу на міжнародні відносини, тобто суто юридичних засобів. У зв'язку з цим спеціально-правовий метод характеризується суто юридичною природою використовуваних засобів (наприклад, акцентується увага на необхідності неухильного застосування принципу "pacta sunt servanda"). 
Всі ці методи можуть використовуватися як окремо, так і в поєднанні. 
Дія цих методів, той або інший їх характер подібні до дії основних принципів міжнародного права, у яких, залежно від головної мети принципу, також набувають чільного значення або моральні цінності (у принципі співробітництва), або політичні міркування (у принципі незастосування сили), або суто правові погляди (у принципі сумлінного виконання міжнародних зобов'язань).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4)Висновки

Відзначаючи значення політичного регулювання, необхідно звернути увагу на переваги у порівнянні з них правового регулювання, які й дають підстави для його існування. Система міжнародно-правового регулювання є найбільш цілісною системою регулювання зв'язків глобальних. За рівнем організації та цілісності вона перевершує політичної системи та інших видів регулювання. Вступ як втілення спільних інтересів, будучи загальновизнаними, норми міжнародного права часто користуються великим авторитетом, ніж політика, з якою зазвичай пов'язують індивідуальні та групові інтереси. Правове регулювання більш стійко, менше залежить від кон'юнктурних політичних коливань, його результати легше передбачити. Воно більш формалізовано і точно, відрізняється визначеністю змісту та обов'язкової силою. 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5)Використана література:

 

1 . Міжнародне приватне  право : Навч. посіб . / За редакцією  В. М. Гайворонський , В. П. Жушман . - К. : Юрінком Інтер , 2005 . - 366 С.

 

2 . Тимченко Л. Д. Міжнародне право : підручник. - Х. : Консум , 1999 . - С. 5 .

 

3 . Скакун О. Ф. Теорія  держави і права : підручник. - Х. : Кон -сум , 2000 . - 398 С.

 

4 . Богуславський  М. М. Міжнародне приватне право : навч. для студ. ВНЗ по спец. Юриспруденція . - 2 -е вид. , Перераб . і до- повн. - М.: Міжнародні відносини . - 1994 . - 415 С.

 

5 . Звеков В. П. Міжнародне  приватне право: курс лекцій / Інститут  законодавства та порівняльного  правознавства при Уряді РФ . - М.: Изд. Юрінком - ИНФРА . - 1999 . - 667

 

6 . Римське приватне  право: підручник / за ред . проф. І. Б. Новицького і проф. І. С. Перетерского . - М.: МАУП , 2004 . - С. 20-21 .

 

7 . Шершеневич Г. Ф. підручник торговельного права (з видання 1914 року). - М.: Спарк , 1994 . - 335 С