Загальна характеристика злоякісних пухлин жіночих статевих органів

3. Клініка та діагностика саркоми матки

Усі неепітеліальні злоякісні пухлини належать до сарком. Фактором ризику розвитку саркоми є наявність фіброміоми у пре- та постменопаузі, особливо при швидкому її рості. Розрізняють чотири гістотипи саркоми матки:

• лейоміосаркома (виділяється лейоміосаркома в міомі);

• ендометріальна стромальна саркома;

• карциносаркома (змішана гомологічна мезодермальна пухлина);

• змішана (гетерологічна) мезодермальна пухлина;

• інші види сарком.

Саркома матки - це злоякісне новоутворення неепітеліальні матки. Частота - близько 6% злоякісних пухлин матки та 1% усіх злоякісних пухлин статевих органів жінок у віці 45-50 років. Саркома матки характеризується швидким розвитком і метастазуванням гематогенним шляхом в легені, печінку, кістки, стінки піхви. Відрізняється інвазивним зростанням з швидким проникненням в сусідні органи і тканини.

Причини

Етіопатогенез сарком матки вивчений мало. Мабуть, виникнення саркоматозних пухлин обумовлено поліетіологічними факторами у поєднанні з дісембріоплазіямі і рецидивуючими травмами, супроводжуються проліферацією регенеруючих тканин.

Саркомі матки може також передувати фіброміома матки (від 1,9 до 26.

Клініка саркоми. Провідним симптомом саркоми є маткові кровотечі різної тривалості. При швидкому рості пухлини виникає больовий синдром.

Загальна слабкість, схуднення, тривала субфебрильна температура, анемія, що не пов'язана із матковими кровотечами, — ознаки задавненої пухлини.

Клінічні прояви пов'язані з місцем розташування і швидкістю пухлинного росту. Матка швидко збільшується, в міру її збільшення приєднуються порушення менструального циклу, болю в малому тазі, рясні водянисті оелі, іноді з неприємним запахом. При виникненні саркоми матки в міоматозних вузлах клінічні прояви можуть не відрізнятися від клінічної картини міоми матки (субмукозної, субсерозною, інтерстиціальної).

При інфікуванні пухлини та освіті великих зон некрозу з'являється лихоманка, розвиваються анемія і швидко настої кахексія. Від появи перших симптомів до звернення до лікаря зазвичай проходить кілька місяців.

Метастазування. Саркоми можуть метастазувати гематогенним і лімфогенним шляхом або проростати у суміжні органи. Міосаркоми у міомі ростуть повільно і метастазують пізніше. Для них характерно гематогенне метастазування в легені, печінку, вагіну, кістки. У пізніх стадіях спостерігається широка лімфогенна дисемінація всіх форм сарком. При ураженні парієтальної очеревини і сальника спостерігається асцит.

Діагностика.

Діагностика саркоми матки важка. Можна запідозрити саркому за наявності таких ознак: швидкий ріст пухлини матки або міоматозних вузлів, ациклічні кровотечі, анемія без крововтрати при наявності пухлини матки, збільшення ШОЕ, погіршення загального стану, рецидив після видалення поліпів або субмукозних вузлів, розвиток пухлини в культі після надвлагалищной ампутації матки .

Саркома найчастіше є знахідкою у видалених під час операції пухлинах. До операції діагноз може бути встановлений на основі дослідження фрагментів тканин, що відторглись від пухлини, зіскребка слизової оболонки матки, цитологічного дослідження вмісту порожнини матки при саркомах ендометрія, лейоміосаркомах, що пророста­ють у порожнину матки, а також при змішаних мезодермальних пухлинах при карциносаркомі. Застосовують гістерографію чи гістероцервікографію. Гістероцервікографія має досить високу діагностичну цінність не лише для встановлення діагнозу, а й для уточнення локалізації пухлини, її величини, а також стану цервікального каналу.

Діагноз саркоми, зазвичай встановлюється при гістологічному дослідженні зіскрібка, відривається з порожнини матки тканини або пухлини, віддаленої при операції. При гістологічному дослідженні саркому необхідно диференціювати з клітинними міомами, з міомами, що супроводжуються запальними явищами і розпадом, з накротізірованнимі поліпами, запальними процесами, ендометрія.

При всіх типах сарком обов'язковим є дослідження сусідніх органів (хромоцистоскопія, екскреторна урографія, радіоізотопна ренографія, ректороманоскопія, колоноскопія, рентгенологічне дослідження шлунку та товстої кишки). З метою виявлення віддалених метастазів необхідна рентгенографія грудної клітки, а також сканування печінки та кісток.

Лікування.

Радикальне видалення пухлини є найбільш ефективним. Обсяг операції залежить від розташування і поширення пухлини: мінімальний - екстирпація матки з придатками, максимальний - розширена екстирпація з видаленням регіонарних лімфовузлів, параметральну інфільтратів, перев'язкою art. hypogastricae, при відповідних показаннях можлива резекція суміжних органів. Одночасно виправдано радикальне видалення ізольованих імплантаційних метастазів.

Виключно злоякісний перебіг саркоми, швидкі темпи прогресування, схильність до частого виникнення рецидивів вимагає застосування радикального хірургічного лікування, доповненого променевими методами. У план лікування необхідно включати хіміотерапію з розрахунку, що на момент лікування вже можуть бути невиявлені метастази. Використовують адріоміцин та карміноміцин.

Лікування завжди розпочинають з операції. Операцією вибору є розширена екстирпація матки з придатками, резекція сальника. При переході пухлини на шийку матки виконують операцію Вертгайма. У післяопераційному періоді проводять хіміо- та променеву терапію.

Прогноз

Прогноз залежить від гістоструктури пухлини і стадії її розповсюдження. Найбільш оптимістичний прогноз при саркомах, що розвиваються в міоматозних вузлах і не вийшли за їхні межі. Більшість онкологів характеризують прогноз при саркомі матки як сумнівний або несприятливий.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

1. Загальна характеристика злоякісних пухлин жіночих статевих органів
2. Клініка та діагностика хоріонепітеліоми.
3. Клініка та діагностика саркоми матки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Лохвицьке медичне училище

 

 

 

 

 

 

Робота

 

на тему:

 

« Злоякісні пухлини жіночих статевих органів »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

виконала

студентка 3 курсу

С-33 групи

Кирса Ніна

 

 

 

 

 

 

Лохвиця 2014 р.