Види и причины інфляції

Зі сказаного випливає висновок, що монетарна маніпуляції - процентні ставки, стримування виходу на ринок грошей, зміни обмінного курсу гривні і т. п. - положення змінити не можуть, тому що причини інфляції в Україні в основному економічні і лише частково монетарні. Це, звичайно, не означає, що монетарні та антиінфляційні заходи взагалі не потрібні. Нацбанк своїми методами може зменшити інфляцію на 2-3%. Решта, переважна частина відноситься до відповідальності Кабміну і парламенту.

2007 рік. Ефект лавини

Чому в 2007 р. стався потужний сплеск інфляції? По-перше, розрив між доходами населення та їх товарним забезпеченням вже досяг критичного рівня і досить було поштовху для спуску лавини, маса якої деякий час накопичувалася, але трималася. Поштовхом послужила політична плутанина і ослаблення контролю над цінами (можливо, спровоковане в політичних цілях). Позначилася також посуха і неврожай на півдні. До України докотилася в той же час хвиля підвищення цін на зерно на світових ринках. Злетіли експортні ціни, а за ними і внутрішні (індуковані інфляція).

До всього цього додався некерований приплив  грошей через корпоративні зовнішні позики і вхід в банківський ринок  зарубіжних банків. Причому ці додаткові гроші спрямовані в основному на кредитування не виробничих підприємств, а населення і торгівлі. Тут зіграли свою роль монетарні чинники інфляції.

Все це відбувалося  на тлі триваючого зростання незабезпечених доходів. У т. ч. виплат боргів по заощадженнях. Рівновага ринку було кардинально порушено.

Інфляція - результат політики популізму

Наведені дані показують, що основними чинниками інфляції в Україні є зростання доходів населення, що не відповідає можливостям їх товарного забезпечення, занепад виробництва споживчих товарів і зростання витрат виробництва. Держава не займається вирішенням проблем розвитку виробництва, але форсує зростання доходів. У порівнянні з 2000 р. нараховуються доходи населення збільшилися в 3,7 рази, тоді як реальний ВВП - в 1,64 рази. У таблиці 4 показано, на скільки прирости доходів перевершували прирости ВВП, фінансових результатів та інвестицій. Видно, що форсування зростання доходів, що виходить за рамки ресурсів і ущемляє інвестиції, було особливо велике в 2005 р. Це яскраво виражена політика популізму. Вона, хоч і в меншій мірі, проявляється і в інші роки.

Таблиця 4.  
Динаміка результатів виробництва і доходів населення

Особливо  небезпечним у популістській  гонці було форсування доходів непродуктивного  характеру: бюджетної заробітної плати  та соціальних виплат. Якщо зростання заробітної плати підприємств окупається випуском продукції, яка в якійсь мірі гальмує інфляцію, то бюджетні та позабюджетні доходи вливаються прямо на ринок і стримуючих антиінфляційних механізмів не мають. У табл. 5 результати аналізу, проведеного одним з підрозділів Національного банку. У них зіставляються дані про темпи зростання заробітної плати підприємств і з бюджетних джерел в 2004-2006 рр..

Таблиця 5.  
Зростання середньої заробітної плати,% 

У 2004 р. середня  зарплата підприємств і бюджетних організацій збільшується приблизно рівними темпами. Зростання бюджетних виплат обганяє заробітну плату підприємств майже на 20 процентних пунктів! Це випередження триває і в першій половині 2006 р. У другій половині стримується.Популістська політика грошових роздач вщухає. Але загальне зростання заробітної плати продовжував випереджати продуктивність праці. За 2001 р. - III квартал 2007 р. середня зарплата по країні збільшилася в 3,1 рази, а продуктивність (ВВП на відпрацьовану годину) - тільки на 54%.

Звичайно, заробітну  плату бюджетникам потрібно підвищувати. Але пов'язувати це підвищення з можливостями зростання виробництва і товарного забезпечення. Для популістської політики грошових роздач характерно особливе збільшення непродуктивних витрат. Так, заробітна плата депутатів парламенту стала досягати 50 тис. грн. / міс., І сумарні витрати на місячну зарплату можуть становити 22,5 млн. грн.! Збільшено грошові витрати на обслуговування депутатів, придбання квартир, на пенсії і т. п. Різко зросли витрати на оплату праці та пенсії високопоставленим чиновникам.

У принципі підвищення оплати праці сприяє розвитку внутрішнього ринку та економічному зростанню.Але в тому-то й справа, що в Україні стан виробництва така, що воно не встигає за форсованим зростанням платоспроможного попиту. Необхідно перемикати увагу з зростання доходів на розвиток виробництва. Зростання доходів повинен бути продуктивним. Політика грошових роздач тільки роздмухує інфляцію. Вона має катастрофічні наслідки для економіки і обертається обманом населення. Сьогоднінаселення реально отримує лише 30% нараховуються доходів. Решта йде на податки і пожирається інфляцією.

Перспективи 2008 року

Нагнітання  інфляції триває. За I квартал ВВП збільшився на 6%, а доходи населення - на 40%. Інфляція досягла майже 45% в річному численні. Звичайно, темп інфляції влітку і восени може знизитися - це сезонна закономірність. Але розгін темпів вже закладений. Величезний стрибок цін на сільгосппродукцію (138%), особливо рослинництва (150%), у 2007 р. теж заклав високу інфляцію витрат і цін у продовольчому секторі. А в бюджеті спроектовано подальше підвищення доходів населення. За попередніми оцінками, приблизно 35%. При досить скромному прогнозі зростання ВВП - 5,5%. Схоже, що під тиском політичної конкуренції на 2008 р. спроектований самий «соціальний» бюджет. І це ще не все.На вимогу Конституційного Суду обговорюються питання відновлення великого обсягу соціальних пільг, призупинених у законі про Держбюджет 2008 р. Уряд у популістській гонці набрало безліч соціальних зобов'язань, які тепер не в змозі виконати. Президент України у вимогах до бюджету 2008 р. продовжував наполягати на збільшенні доходів населення. Уряд має намір прискорити введення нової тарифної сітки, яка накладається на що підвищується мінімальну заробітну плату, поспішає з продажем великих об'єктів державної власності для фінансування соціальних зобов'язань. Економіка несеться, як некерований паровоз, у глухий кут. Схоже, що в 2008 р. інфляція в Україні може досягти 25%, якщо не будуть початі ефективні контрзаходи. За рахунок зростання цін будуть роздуватися ВВП і доходи бюджету, але реальне зростання буде знижуватися. Так що популістська політика роздач і зневаги до виробництва веде економіку Україну до катастрофи.

Що  робити?

Чим глибше деструктивні процеси, тим важче відповідати на це питання. Поки торкнемося заходів, здатних загальмувати інфляцію.

Перш за все  потрібно розділити заходи на стратегічні, що можуть дати грунтовний ефект у середньостроковому аспекті, і оперативні, розраховані на швидкий вплив. У стратегічному аспекті необхідно приділити увагу прискоренню розвитку виробництва споживчих товарів - продовольства, одягу і взуття, побутової техніки, меблів і т. п., забезпечення продовольчої безпеки, можливої незалежності від імпорту.

Ключовим  тут є сільське господарство, його фінансова підтримка, стимулювання розвитку великих товарних виробництв, їх технічного оснащення. Потрібна дієва програма відродження та розвитку легкої промисловості. Треба також диференціювати методи регулювання кредитних процесів так, щоб стимулювати вкладення у виробництво і стримувати кредитування посередницької діяльності і споживання. Податковими механізмами стимулювати зростання обсягів виробництва і продуктивності праці.

В оперативному аспекті необхідно терміново  ввести мораторій на підвищення доходів населення, проінвентаризувати і порядок соціальні зобов'язання держави, привівши їх у відповідність з економічними можливостями. При плануванні бюджету підвищення доходів населення співвідносити з прогнозними можливостями їх товарного забезпечення.

Для швидкого придушення інфляції може мати значення тимчасове зняття обмежень з імпорту  продовольчих товарів. Але при цьому потрібно враховувати зростання цін на світових ринках. Крім того, необхідно забезпечити впевненість вітчизняних виробників у підтримці та захисту ринку в наступному сезоні. Все це дуже складно, але терміново необхідно. Не завадить і регулювання цін - обмеження посередницьких націнок, рентабельності, контрольоване підвищення цін і т. п. Звичайно, це заходи тимчасові і не дуже ринкові. Але зараз не до сентиментів.

Рівень інфляції - це тест на кваліфікацію уряду в широкому розумінні.