Управлінська культура в туризмі

      Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

      Національний  педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова

      Інститут  природничо-географічної освіти та екології

      Кафедра туризму 
 
 
 

      Доповідь

      на  тему: «Управлінська культура в туризмі»» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Студента 3 курсу

Спеціальності «Туризм»

Гльози  Я. О.                                                              

Перевірив:

Бартош  Л.П. 
 
 
 

Київ 2011

 

Слово "культура" (від лат. cultura) буквально  означає виховання, освіту, розвиток. У широкому сенсі термін "управлінська культура" вживається для характеристики організаційно-технічних умов і традицій управління, професійного і морального розвитку керівника. У вузькому значенні культура управлінської праці може трактуватися як службова етика керівника.

 Осмислюючи  викладене, управлінську культуру можна представити як сукупність типових для менеджера цінностей, норм, точок зору та ідей, що свідомо формують зразок його поведінки.

 Нові  умови господарювання, підвищення  освітнього рівня та зрілості  менеджерів дали потужний поштовх розвитку управлінської культури. Управлінські служби не тільки докорінно змінили ставлення до управлінської культури, але і зайняли активну позицію у формуванні, зміні та використання її як фактора підвищення конкурентоспроможності, ефективності виробництва і управління організацією.

 Специфіка  культури управлінської праці  полягає в тому, що в її основі  лежать певні норми, які повинні  суворо дотримуватися менеджером. Найважливіші з них: 

1) юридичні  норми управлінської праці, які  відображені в державно-правових нормативних актах. Культура менеджера в цьому сенсі полягає в знанні та виконанні юридичних норм;

2) моральні  норми - регулюють поведінку керівника  в області моральності і моралі;

3) організаційні  норми-встановлюють структуру організації, склад і порядок діяльності функціональних підрозділів та їх керівників; правила внутрішнього розпорядку та інші норми організаційного плану, прийняті в організації;

4) економічні  норми - регулюють економічну  діяльність організації. 

 Є й інші види норм (технічні, естетичні і т.п.), які певним чином формують управлінську культуру. У кінцевому результаті утворюється сукупність елементів, що атестуються діяльність менеджера в рамках культури управлінської праці

 Особиста  культура. Включає в себе рівень кваліфікації; етичне виховання; особисту гігієну і зовнішній вигляд; форму звернення до підлеглим і т.п.

 Раціональне  розподіл робочого часу. Раціональна  організація праці керівника  немислима без чіткого уявлення  про те, що він робить, коли  він це робить, скільки часу витрачає на різні види робіт. Мова йде про суворе плануванні особистої роботи з наступних напрямками :

 -робота з документами;

 -робота з кадрами;

 -вирішення соціально-економічних питань;

 -рішення комерційних питань;

 -наради, переговори;

 -непродуктивні витрати часу;

 -неуточненя час.  

 Керівнику  в той же час слід мати  на увазі, що він повинен  враховувати і планувати не  тільки робоча, а й вільний  час. Адже стара істина говорить: "Хто не вміє працювати, той  не вміє і відпочивати".  

 Культура  змісту робочого місця. Окремі  керівники вважають, що в процесі  роботи необхідно, щоб все було "під рукою ", і з цією  метою на робочий стіл викладають  всю наявну документацію. Це неправильно.  При такому підході трудовий  процес сильно ускладнюється: зменшується робоча площа столу; важко зосередитися на якому-небудь одному справі; погіршуються санітарно-гігієнічні умови; легко втратити потрібні в даний момент документи і т.п.

 Слід  вважати ідеальним такий порядок  на робочому столі, коли на  ньому знаходяться лише потрібні для роботи документи.

 Крім  того, у службовому приміщенні  необхідно своєчасно проводити  прибирання, замінювати що вийшла  з ладу меблі. 

 Культура  проведення масових заходів. Мова  йде перш за за все про  культуру проведення різного роду нарад, переговорів і бесід.

 Культура  прийому відвідувачів. Вона передбачає  дотримання правил і вимог  при прийомі працівників як  в особистих, так і за службовим  питань.

 Як  організувати прийом відвідувачів? Деякі керівники вважають, що  двері її кабінетів відкриті для відвідувачів у будь-який час, коли він на місці (принцип "відкритих дверей"). Такий підхід виправдовує себе, якщо керівник має у своєму підпорядкуванні лише кілька людей.

 Інші  встановлюють для прийому певні  дні та години. Така практика  найбільш поширена. Якщо керівник  з якихось причин не може  проводити прийом, то це не  означає, що прийом слід перенести  на інше час. Прийом повинен  здійснювати будь-хто інший (як  правило, один з заступників). Йти на зрив прийому керівник не повинен ні за яких обставин. Для невеликих підприємств прийом може здійснюватися без попереднього запису.

 Культура  в роботі з листами. Сюди  входить обов'язкова реєстрація  листів, визначення термінів їх  розгляду, персональна відповідальність керівника за своєчасне і правильне реагування на них, обов'язковий відповідь на кожен лист.

 Культура  мови. Близько 80% робочого часу  керівника пов'язане з контактами  з людьми. Тому вміння говорити (спілкуватися) є важливою складовою частиною культури праці керівника.

 Організаційна  культура керівника. Вона визначає  ступінь володіння знаннями теорії  управління, методами організаторської  роботи, досвід, навички, вміння здійснювати  різноманітні організаційні процедури,  що складають значну питому вагу в структурі робочого часу керівника.

 До  числа організаційних процедур  можна віднести і підбір розстановку  кадрів, роботу з кадрами; розробку  організаційних норм і нормативів, планів особистої роботи; постановку  задач і доведення їх до виконавців, Розпорядництво, контроль виконання та ін.

     Як  відомо, головними складовими управління як специфічного виду соціальної діяльності є:

     1) планування, що проявляється у  визначенні мети і завдань  організації та шляхів їх реалізації;

     2) організація упорядкування та регулювання діяльності працівників;

     3) управління персоналом.

     В сучасних умовах функціонування державного управління остання у цьому переліку, але першорядна за значенням складова – управління персоналом – набуває  визначального значення для успіху діяльності будь-якого колективу. Причому перспективним стає підхід до персоналу як до людських ресурсів, що автоматично актуалізує проблему „орієнтації на людину... в самому середовищі державних службовців. Організація життєздатна лише завдяки особистостям і лише у світі особистостей. Всередині державної служби, як й у відносинах із громадянами, первинною має стати повага до кожної особи як до людини, незалежно від її заслуг” [4, с. 57].

     Як  не парадоксально, але така трансформація  пояснюється, на нашу думку, дуже просто: ефективність державної служби залежить передусім від оволодіння усіма керівниками формами і методами управлінської культури. Управління людськими ресурсами обов’язково передбачає наявність уміння не лише розуміти себе та підлеглих, але й бажання управлінця стати на їхню позицію та прийняти їх точку зору.

     Кожному управлінцю для досягнення висот  управлінської культури, а отже і  для забезпечення ефективності діяльності організації в цілому, потрібно досконало  оволодівати механізмами власної психології, умінням реально оцінювати власні не лише сильні, але й слабкі сторони та цілеспрямовано працювати над удосконаленням своїх організаторських професійних навичок ділового спілкування. При цьому завданням кожного з них є не лише постійне самопізнання, але й безперервне особистісне самовдосконалення для забезпечення ефективного управління людськими ресурсами в очолюваному колективі, оскільки, як гласять правила американського менеджменту, у будь-якій справі 80 % успіху залежить від керівника і тільки 20 % – від підлеглих.

     Безперечно, основою управління є людський аспект, оскільки будь-яка проблема організації  – це проблема управління людськими  ресурсами, під яким розуміємо безперервний процес впливу на колектив людей для  організації і координації їх трудової діяльності задля досягнення найкращих результатів з необхідними для цього затратами.

     Отже, управлінську культуру можемо визначити  як єдність характерних для нинішнього етапу управлінських знань, почуттів, цінностей, управлінських та організаційних відносин, творчої управлінської діяльності. Очевидно, що від ступеня її розвитку залежить ефективність усієї системи туриського управління, адже висока управлінська культура в процесі свого функціонування означає справжнє мистецтво управління не лише підлеглими, але й собою.