інфляція

економiчно  розвинутих краiн.

   Галопуюча  iнфляцiя. Iнфляцiя, що вимiрюсться  двозначними чи тризначними числами-20, 100 чи 200% за рiк.

Гiперiнфляцiя. Цей рiзновид iнфляцii мас мiсце, коли цiни зростають

на тисячу, мiльйон чи мiльярд процентiв за рiк. Аналiз виявляс декiлька

харакерних  рис гiперiнфляцii. По-перше, реальний попит на грошi,

вимiрюваний  як вiдношення запасу грошей до рiвня  цiн, падас дуже рiзко.

По-друге, вiдноснi цiни стають дуже нестабiльними. За нормальних умов

зарплата  робiтника майже не змiнюсться (менш нiж на 1% в мiсяць). В

умовах гiперiнфляцii реальна заробiтна плата може знижуватись в

середньому  на третину протягом одного мiсяця. Дуже вiдчутним с вплив

гiперiнфляцii на розподiл багатства. Знецiнення  грошей руйнус

заощадження населення, пiдриваючи економiчну свободу  суспiльства. Цi

iнтенсивнi коливання у вiдносних цiнах  i реальнiй зарплатi, збiднення

населення iлюструють головну втрату вiд iнфляцii. На щастя,

гiперiнфляцiя  траплясться досить рiдко. Вона мас  мiсце переважно пiд час

вiйн чи в  перiоди, що йдуть за вiйнами i революцiями. Гiперiнфляцiя

сучасного перiоду характерна для краiн, що здiйснювали революцiйний

перехiд  вiд соцiалiзму до ринковоi економiки; в Польшi цiни зростали

бiльш як на 1000% щороку в 1989-1990 рр.

   Експансiонiстська  фiскальна полiтика  держави досить  часто стас

генератором iнфляцii. Припустимо, що економiчна система  знаходиться у

станi рiвноваги  й експерти розраховують на таку стабiльнiсть  у

майбутньому.           

   Але,  виходячи iз полiтичних мiркувань,  наприклад, в зв’язку з

наближенням президентських виборiв, уряд, щоб догодити виборцям, вирiшус

збiльшити виплати  з державного бюджету, знизити податки  й негайно

розпочати реалiзацiю проектiв для створення  нових робочих мiсць.

Зрозумiло, що зростання реального обсягу виробництва  й скорочення

безробiття, досягнуте адмiнiтсрацiсю президента, зробить неабиякий вплив

на результати виборiв. Отже, складасться проект нереально  розширеного

державного  бюджету на рiк виборiв. Як тiльки цi плани почнуть

реалiзовуватись, економiчна система вийде iз стану  рiвноваги. Дiйсно,

спочатку  реальний обсяг виробництва зросте, безробiття скоротиться, а

пiдвищення рiвня цiн при цьому буде незначне.

   Але,  вже у наступному роцi зарплата, цiни на ресурси й фактори

виробництва почнуть iнтенсивно зростати. По мiрi того, як фiрми будуть

пристосовувати  своi очiкування до нових умов, зростуть не тiльки цiни на

товари та послуги, але й вiдбудеться скорочення обсягiв виробництва,

супроводжуване  зростанням безробiття.

   Один  з можливих варiантiв реакцii уряду  на iнтенсивне пiдвищення цiн

полягас у  припиненнi стимулювання економiчного  зростання. Тодi iнфляцiя

буде припинена, але обсяг виробництва знову  зменшиться до природнього

рiвня, а  норма безробiття зросте до свого  природного значення. Iнша

альтернатива  полягас у продовженнi експансiонiстськоi

податково-бюджетноi полiтики. В такому разi протягом деякого  часу буде

можливо пiдтримувати реальний обсяг виробництва вищим, а норму

безробiття-меншою за iх природi рiвнi. Однак вибiр  цього варiанту буде означати продовження  розвитку iнфляцiйних процесiв. Можливо, що деякий

сталий з  року в рiк темп iнфляцii виявиться  недостатнiм для того, щоб

втримати  безробiття на рiвнi нижчому за природний. Для тривалого

утримання безробiття на такому рiвнi з кожним роком прийдется навiть

прискорювати  темпи iнфляцii. 

   Чим  би не була спровокована iнфляцiя,  вона знецiнюс доходи бюджету  й

супроводжусться його дефiцитом.

   Крiм  бюджетного дефiциту iнфляцiя обов’язково  супроводжусться

нерiвномiрним зростанням цiн й, звiдси, порушенням господарчих зв’язкiв,

гонкою цiн  мiж окремими галузями економiки й  хвильоподiбним поширенням 

зростання цiн по районах держави й галузям.

   У  станi  iнфляцiйноi нестабiльностi орiснтацiя лише на регулювання  з

боку спiввiдношення “попит-пропозицiя” може призвести  до затяжних криз з

повiльним  перiодом стабiлiзацii i оздоровлення економiки. Про це

свiдчить  досвiд розвитку капiталiстичних  краiн часiв вiльноi

конкуренцii.

   Як  бачимо, iнфляцiя с дуже небезпечною  для економiки, порушуючи

макроекономiчну  стабiльнiсть. Тому антиiнфляцiйна державна полiтика

займас одне з головних мiсць серед засобiв  державного регулювання

економiки. Проте ключовий момент сучасноi iнфляцii полягас в тому, що

вона розвивасться як iнерцiйна, i зупинити ii надзвичайно  важко. Тобто

iнфляцiя  мас властивiсть залишатися стабiльною,  поки економiчна ситуацiя

не змусить ii пiдвищитись або впасти.

  Припустимо, що, розраховуючи на зростання  рiвня цiн в майбутньому на

14% щороку, пiдприсмства  орiснтуються на вiдповiдне збiльшення  середнiх

витрат, i передбачливо пiдiймають цiни на власну продукцiю.  Це змiщус

криву сукупноi пропозицii вiд AD до AD’ на 14% щороку. Якщо уряд

продовжуватиме  збiльшувати грошову масу, то крива  сукупного попиту буде

рухатись  вгору таким самим темпом до AS’. Макроекономiчна рiвновага

перемiщуватиметься з точки Е в Е’. Цiни будуть зростати, а реальний

обсяг виробництва  залишиться на тому ж рiвнi. Отже перетин  кривих AD i

AS кожного  року буде на 14% вище за попереднiй.  Цiни зростатимуть  на

14% з року  в рiк: iнерцiйна iнфляцiя становитиме  14% на рiк. 

   Iнерцiя  в очiкуваннi iнфляцiйних процесiв  с головною причиною

iнфляцii, що  супроводжусться спадом виробництва.  Вона продовжус

“тягнути” вгору криву сукупноi пропозицii навiть пiсля обмежуючих

заходiв  з боку уряду. В умовах, якщо замовленi виробниками бiльш високi

цiни на продукцiю  не супроводжуються вiдповiдними  заходами уряду по

збiльшенню  грошовоi маси, загострюсться процес стагфляцii. Крiм того,

зростання цiн зменшус наявну реальну грошову  масу, що веде до скорочення сукупного  попиту. Проте пiдприсмства, як i ранiше, очiкуючи пiдвищення

цiн, пiднiмуть сукупну пропозицiю вiд AS до AS’.Паралельно з зростанням

цiн буде йти спад виробництва.

   Стагфляцiя  - поняття, що запроваджене в   обiг на початку 70-х рокiв.

Воно описус таку економiчну ситуацiю, в якiй  висока норма безробiття в

умовах стагнацii посднусться з високим сталим темпом iнфляцii. Явище

стагфляцii нинi пояснюють головним чином iнерцiйною природою iнфляцiйних

процесiв.

    Інфляція  викликає суттєві негативні наслідки в соціально-економічному житті  суспільства. Вона: знецінює заощадження; зменшує поточне споживання; поглиблює  майнову нерівність; зменшує зацікавленість виробників у продуктивній праці; гальмує  технічний прогрес тощо.

      Інфляцію не можна подолати  її можна лише приборкати з  допомогою певних антиінфляційних  заходів. Серед них жорстке  обмеження грошової маси.

    1.4 

    1.5

    1.6

    2.1 Для аналізу проблем безробіття необхідно, перш за все, чітко визначити,

кого слід вважати безробітним. Критерії визнання людини безробітним

звичайно  встановлюються законом або урядовими  документами і можутьтрішки

розрізнятися  по країнах. Але, як правило, декілька ознак  присутні у всіх

визначеннях. Це:1). працездатний вік, тобто людина повинна бути старше

за мінімальний  вік, з якого законодавство дозволяє працювати по найму,

але молодше  віку, після досягнення якого призначається  пенсія через

старість ,2).відсутність  у людини постійного джерела заробітку  протягом

деякого часу (наприклад місяця),3).доведене прагнення  людини знайти

роботу (наприклад, обіг його в службу зайнятості і  відвідини тих

роботодавців, до яких його направляють на співбесіду співробітники цієї служби).

Тільки той, хто відповідає цим ознакам, вважається дійсно безробітним і

враховується  при визначенні загального рівня  безробіття в країні. Цей

показник визначається таким чином:

Рівень безробіття = число безробітних / чисельність робочої сили

Гострота  проблеми безробіття породжується рядом  причин: По-перше, людина

– економічний  ресурс особливого типу. Втрачений  робочий час

невідновлений, і той об'єм благ, який не був сьогодні вироблений через

безробіття, вже не можна компенсувати в майбутньому.

По-друге, навіть якщо людина не працює вона не може перестати  споживати

і йому все  одно потрібно годувати свою сім'ю. Тому суспільство вимушене

шукати засобу для порятунку безробітних від  голодної смерті. Але засоби,

що направляються  на це, не стають винагородою за виробництво  нових благ,

а значить, не ведуть до подальшого росту добробуту всіх громадян країни.

По-третє, зростання  безробіття скорочує попит на товари на внутрішньому

ринку. Люди, не одержуючі зарплату, вимушені задовольнятися лише самим

мінімумом засобів існування в результаті важко збуту товарів на

внутрішньому  ринку країни («ринок стискається»). Тим самим зростання

безробіття  загострює економічні проблеми країни і служить поштовхом для

подальшого скорочення зайнятості.

По-четверте, безробіття загострює політичну  ситуацію в країні. Причиною

тому обурення людей, що позбулися можливості гідно  утримувати свої сім'ї

і проводити  день за днем у виснажуючих пошуках роботи, що росте.

Отже, невід'ємною  межею ринкової економіки є безробіття - тимчасова

незайнятість  економічно активного населення.

Розглянемо  тепер види безробіття.