Маркетинг управления

Незважаючи на високий  рівень взаємозалежності, цінова політика виробника та торговельного підприємства має незалежний характер. При низькому рівні ціни виробника може бути сформований високий рівень торговельної надбавки та навпаки.

3. На відміну від підприємств-виробників торговельн6і підприємства обмежені в своїй ціновій поведінці більшою кількістю факторів. 

Якщо підприємство-виробник встановлює ціну реалізації в діапазоні  “собівартість виробництва –  попит покупців “, то торговельне  підприємство вимушене враховувати не тільки рівень своїх витрат на реалізацію товарів (витрати обігу) , але й цінову політику виробника, а також споживчий попит. розмір

4.Виробнича програма  підприємств-виробників охоплює  обмежену кількість видів продукції,  що визначає можливість обгрунтування рівня ціни з кожного окремого виду продукції (моно-товарна цінова політика ).

Торговельні підприємства здійснюють реалізацію, як правило, більшої  кількості видів та різновидів товарів. Широта та глибина товарного асортименту обумовлює використання політоварної цінової політики, при якій рівень торгової надбавки диференціюється не за товарами, а за асортиментними групами та комплексами товарів.

5.Виробниче підприємство  має можливість “уторговувати”  ціни реалізації в процесі переговорів з окремим покупцем. Це створює умови для максимально гнучкої політики, обліку всіх особливостей покупців при визначенні розміру цінових знижок, що надаються.

Ступінь гнучкості цінової  політики торговельного підприємства, особливо роздрібного, обмежена, носить більш стандартний характер щодо окремих груп покупців, часу – реалізації, цінової ситуації.

Встановлення ціни відбувається не в ході контакту з покупцем, а  перед початком торгового дня. Продавець  не має можливості гнучкої зміни  встановленої ціни.

6.Торговельне підприємство  на відміну від виробничого  може порівняно швидко змінювати профіль своєї діяльності, перейти до реалізації інших товарів в разі несприятливих змін кон'юнктури окремих сегментів споживчого ринку.

Це визначає невикористання в звичайній практиці роботи торговельних підприємств стратегій ціноутворення, орієнтованих на виживання, збереження ринку збуту. Ці стратегії використовуються тільки при наявності значних товарних запасів даного товару та необхідності "розтоварювання ".

Таким чином, під формуванням  цінової політики торговельного  підприємства розуміють обгрунтування  диференційованих рівнів торговельних надбавок на реалізовані товари, визначення умов та розміру їх оперативного коригування  залежно від змін ситуації на споживчому ринку та умов господарювання торговельного підприємства.

Розробка цінової політики торговельного підприємства базується  на таких принципах (рис.3);

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2. Основні принципи формування цінової політики торговельного підприємства.

 

Розробка цінової політики торговельного підприємства базується  на таких принципах ( вони показані на рис.2):

 

1. Забезпечення взаємозв'язку  цінової політики підприємства  з загальною стратегією торговельного  менеджменту та пріоритетними  напрямками розвитку товарообороту. Цінова політика має розглядатися як найважливіша складова стратегії розвитку торговельного підприємства на окремих етапах її реалізації, а її завдання мають відповідати пріоритетним напрямкам розвитку товарообороту.

2. Врахування стану  кон'юнктури споживчого ринку та властивостей обраної ринкової ніші. Такий взаємозв'язок дозволяє врахувати умови формування цін (а відповідно, і торгових надбавок) у відповідних сегментах споживчого ринку, характер вимог до цін окремих категорій роздрібних покупців.

3. Врахування затратомісткості  реалізації товарів та її дифе-ренціації  залежно від місця продажу  товарів, рівня торговельного  обслуговування та інших факторів. Врахування фактора затратомісткості дозволяє забезпечити отримання доходів, не нижчих за мінімальний рівень та, відповідно, — беззбитковість діяльності підприємства в цілому.

4. Здійснення активної  цінової політики на ринку.  Активні форми цієї політики визначаються такими факторами, як самостійність встановлення розміру роздрібних цін та торгових надбавок, диференціація підходів до формування рівнів торговельних надбавок на окремі групи товарів та інше. Здійснення активної цінової політики забезпечує чітко визначене цінове позиціювання даного торговельного підприємства на споживчому ринку.

5. Забезпечення гнучкості  та динамічності цінової політики. Гнучкість та динамічність забезпечується  швидкістю реагування розробленої  цінової політики на зміни  внутрішніх умов розвитку торговельного  підприємства та факторів зовнішнього  середовища, тобто шляхом своєчасного перегляду окремих її параметрів в залежності від зміни кон'юнктури споживчого ринку, стадії життєвого циклу підприємства, зміни умов господарювання.

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1.Гаркавенко  С.С. Маркетинг: Підручник для вузів. – К.:Лібра,1998р.,

2.Котлер Ф.  Основи маркетинга. Пер. сз англ. – М.: “Бізнес-книга”, ”ИМА-Крос. Плюс”  ,1995р.

3.Афанасьев М. Маркетинг: стратегия и практика фирмы. -М: Финстатинформ, 1995

4.Голубков  Е.П. и др. Маркетинг: выбор лучшего  решения. -М: Экономика, 1993

5.Завьялов  П.С., Демидов В.Е. Формула успеха: маркетинг. - М.: Международные отношения,1991.

6.Козлов В.А.  Реклама в системе маркетинга. -М: 1990

7.Родин В.Г.  Основы маркетинга. -М: 1992

8.Хруцкий  В.Е. и др. Современный маркетинг. -М: Финансы и статистика, 1991