Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Февраля 2012 в 22:03, реферат
Вступ
Від моменту виникнення в XVIII ст. у Англії та Франції авторське право трактувалось як форма власності, яка може бути створена фізичною або юридичною особою і використовуватись комерційним способом так само, як і інші форми власності. Водночас німецькі дослідники XVIII ст. основну увагу приділяли немайновим правам авторів. Відомий філософ І. Кант( 1724—1804) розглядав творчу працю як відображення особистості автора, що потребує захисту, оскільки творчі люди, як правило, більше цінують немайнові права, пов'язані не стільки з винагородою, скільки із суспільним визнанням пріоритету, першості творця.
Від моменту виникнення в XVIII ст. у Англії та Франції авторське право трактувалось як форма власності, яка може бути створена фізичною або юридичною особою і використовуватись комерційним способом так само, як і інші форми власності. Водночас німецькі дослідники XVIII ст. основну увагу приділяли немайновим правам авторів. Відомий філософ І. Кант( 1724—1804) розглядав творчу працю як відображення особистості автора, що потребує захисту, оскільки творчі люди, як правило, більше цінують немайнові права, пов'язані не стільки з винагородою, скільки із суспільним визнанням пріоритету, першості творця.
Галузь регулювання суміжних прав є суттєвою частиною суспільних відносин і значно доповнює норми цивільного права, що стосуються авторських прав. Суміжні права є невід'ємними від авторських прав, а норми, що фіксують їх, складають суміжні частини нормативно-правових актів. Суб'єктами суміжних прав є широке коло осіб, а сфера їх застосування надзвичайно велика - все це дозволяє говорити про актуальність даної галузі права. Перш за все, актуальним є вивчення структури об'єктів та суб'єктів суміжних прав, а також дослідження специфіки правовідносин, які виникають між тими чи іншими суб'єктами суміжних прав із метою подальшої класифікації та уніфікації.
Для доведення своїх творів до широкого загалу автори часто потребують допомоги виконавців, які за допомогою своїх творчих професійних здібностей можуть представити твір у цікавій та доступній споживачам формі. Це призводить до формування специфічних відносин щодо суміжних прав (прав виконавців, виробників фонограм та організації мовлення), які за своєю природою є похідними, тісно пов'язані з авторським правом та залежать від нього. Самостійний характер суміжних прав може виникнути лише у випадку, коли виконується, записується на фонограму чи передається в ефір або по кабелю твір, який не охороняється авторським правом.
Суміжні права — це об'єднані в єдиний інститут з авторським правом, нерозривно пов'язані з ним, близькі або похідні від нього права, що стосуються творчої діяльності авторів, які створюють твори, що можуть бути виконані, записані, включені у передачу ефірного чи кабельного мовлення.
Якщо творіння автора є первинним, не схожим на інтелектуальні продукти, що вже існують, то суб'єкти суміжних прав спираються на вже існуючі, сформовані автором образи, які потребують певного об'єктивного відтворення, щоб стати зрозумілими аудиторії, для якої вони створені.
Необхідність інституційного впорядкування відносин користувачів та виконавців, виробників записів та організацій мовлення пов'язана з розвитком інформаційного суспільства та уможливленням масштабної фіксації, запису, відтворення та репродукування звукової та відеоінформації. Водночас перетворення виконання зі швидкоплинного, обмеженого часом та територією у таке, що може багаторазово використовуватись необмеженою кількістю осіб, породило загрозу порушення особистих немайнових та майнових прав виконавців, виробників записів та організацій мовлення.
Суміжні права, покликані врегулювати ці відносини, поділяються на три самостійні категорії: права виконавців; права виробників фонограм; права організацій ефірного і кабельного мовлення.
Незважаючи на відмінності суб'єктів та об'єктів різних частин суміжних прав, їх об'єднує похідний характер та залежність від прав авторів творів, які доводяться до широкого загалу слухачів та глядачів. Відтак особливістю майнових відносин у сфері суміжних прав є неможливість передання прав на використання їхніх об'єктів без вирішення питання щодо авторського права. Так, виробник фонограми не може передати право на її використання, не отримавши попередньої згоди виконавця та автора (його правонаступника) на цей твір.
Водночас суміжні права характеризуються певними ознаками, що дають можливість віднести їх до інституту авторського права: суб'єкти суміжних прав, як і суб'єкти авторського права мають виключні права на використання об'єктів цих прав; права суб'єктів суміжних прав породжує сам факт створення відповідного твору; для виникнення та здійснення суміжних прав не вимагається реєстрація їх об'єктів або дотримання певних формальностей; для охорони суміжних прав використовується спеціальний охоронний знак. Наприклад, виробники фонограм для сповіщення про своє право використовують знак охорони суміжних прав, що розміщується на кожному екземплярі відповідного носія і складається з трьох елементів: латинської букви "R" у колі: ®; імені (найменування) власника виключних суміжних прав; року першого опублікування запису. Терміну дії суміжних прав, так само як і авторського права, становить 50 років після першого виконання (постановки); права виконавця на ім'я та на захист виконання (постановки) від спотворення чи іншого посягання охороняються безстроково.
Основні об'єкти суміжних прав: об'єкти прав виконавців — результати виконавської діяльності артистів-виконавців,режисерів — постановників вистав, інших театральних видовищ, диригентів, якщо ці результати відображені у формі, що допускає їх поширення з допомогою технічних засобів (звукозаписів, відеозаписів, трансляції по радіо-, телебаченню тощо); Об'єкти прав виробників звуко- та відеозапису; об'єкти прав організацій ефірного і кабельного мовлення, які здійснюють передачу в ефір або по кабелю радіо- і телевізійних сигналів.
Таким чином об'єктами суміжних прав є записи (звукозаписи, відеозаписи) та передачі. У міжнародній практиці широко використовується також термін фонограма, який у широкому розумінні означає будь-який запис звуків, а у вузькому — запис вокального чи інструментального музичного твору.
Знання, наука, талант, правда притаманні незалежному духу і є його внутрішніми якостями, а не дещо зовнішнім. Однак він може також шляхом уречевлення надати їм зовнішнього існування і відчужувати їх, унаслідок чого вони підводяться під визначення речей.
Г.В.Ф. Гегель
Суб'єкти суміжних прав: виконавці — окремі фізичні особи або творчі колективи (актори, співаки, музиканти, танцюристи, диригенти, режисери), їхні спадкоємці та правонаступники; виробники записів (відео-, фонограм) — окремі громадяни або юридичні особи, які взяли на себе ініціативу, зобов'язання та відповідальність щодо першого запису виконання з допомогою технічних засобів звукозапису чи відеозапису в будь-якій матеріальній формі, яка унеможливлює їх неодноразове сприйняття, відтворення або сповіщення, їхні спадкоємці та правонаступники; організації ефірного та кабельного мовлення — радіо- і телевізійні студії, а також інші організації, які займаються розповсюдженням звуків і (або) зображень засобами бездротового зв'язку або з допомогою кабелю, проводу, оптичного волокна тощо, та їхні правонаступники.
Основні правомочності суб'єктів суміжних прав, як і права авторів поділяються на особисті немайнові та майнові права.
Законодавство забезпечує охорону не тільки авторів творів, а й творців суб’єктів суміжних прав (виконавців, виробників фонограм, радіомовних і телевізійних компаній), що сприяють розповсюдженню цих творів.
Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення.
Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей, в тому числі реєстрації.
Права виробника фонограми і виконавця породжує сам факт створення відповідного звукозапису.
Але володілець суміжних прав з метою сповіщення третіх осіб про свої права і запобігання їх порушення може використовувати знак охорони суміжних прав, який зображається на кожному примірнику фонограми та на кожній упаковці, що містить її.
Цей знак складається з таких елементів:
латинська літера "P", обведена колом;
імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм)суміжні права;
рік першої публікації фонограми (відеограми).
Відсутність знака охорони не позбавляє володільця суміжного права можливості його захисту, але в деяких випадках обтяжує процес доказу при його порушенні.
Існують три різновиди суміжних прав:
- права виконавців на їх виконання;
- права виробників фонограм і відеограм на їх фонограми і відеограми;
- права організацій мовлення на їх радіо- і телелевізійні програми.
Виконавцями вважаються співаки, актори, музиканти, диригенти, танцюристи та інші особи, які виконують твори літератури або мистецтва.
Виробниками фонограм і відеограм є фізична або юридична особа, яка першою здійснила звуковий запис звучання виконання або інших звуків.
Організації радіо- і телемовлення – організації, які здійснюють передачу бездротовими засобами звуків або зображень і звуків для приймання публікою.
Термін дії суміжних прав
Охорона суміжних прав обмежена у часі і різниться залежно від суб’єкта суміжних прав:
- для виконавців – охорона немайнових прав виникає з моменту створення відповідного запису і діє протягом всього життя виконавця, а майнові права виконавця охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання
- для виробників фонограм і відеограм – права охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була опублікована протягом зазначеного часу.
- для організацій мовлення – права охороняються протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі.
Вступ…………………………………………………………………
Суміжні права…………………………………………………………………
Встановлення та виконання суміжних прав……………………………………………………….
Термін дії суміжних прав……………………………………………………………………
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
“ Особливості реєстрації та використання суміжних прав на об’єкти інтелектуальної власності”