Логічні фундації юридичного міркування

Святогор М. О.

студентка 3 курсу Національного юридичного

університету України імені Ярослава Мудрого,

м.Харків

ЛОГІЧНІ ФУНДАЦІЇ ЮРИДИЧНОГО МІРКУВАННЯ

Глибоке розуміння середовища, у якому юрист здійснює свою діяльність, великий професійний стаж і життєва мудрість зрілої людини безпосередньо ніяк не залежать від знання логіки. Сама по собі логіка не може претендувати на те, щоб вирішувати власне юридичні проблеми, хоча вона постійно присутня в спроможному юридичному міркуванні, як і у будь-якому іншому. Однак юрист повинний добре знати технологію своєї професійної діяльності, що значною мірою пов'язана саме з логікою.

Мислити логічно – це значить мислити точно і послідовно, не допускаючи протиріч в своїх міркуваннях, вміти викривати логічні помилки. Ці якості мислення мають велике значення в будь-якій області наукової і практичної діяльності, в тому числі і в роботі юриста, яка потребує точності мислення, обґрунтованості висновків. Вивчення логіки для майбутніх юристів має як практичне, так і теоретичне значення. 

Питання про значення логіки для права, про співвідношення цих двох наук довгий час привертало увагу логіків, філософів, юристів. Протягом багатьох віків видавалися праці, присвячені його дослідженню.

Наприкінці XVI ст., у 1588 році, була видана книга Абраама Франца "Правова логіка", основна мета якої полягала у демонстрації тісного зв'язку логічних і правових знань. Відтоді минуло багато часу, але інтерес до цього питання не зник. Воно й сьогодні залишається актуальним, про що свідчить його активне обговорення науковцями на сторінках багатьох видань як правової, так і логічної спрямованості. Саме юристи повсякчас підтверджували велике значення логічних знань для правознавців.

Правознавець В.Д. Катков у 1913 році висловлювався за те, що зв'язок юриспруденції і логіки настільки очевидний, що було б так само дивно сумніватися в ньому, як і доводити його. Цю точку зору підтримував відомий російський дореволюційний юрист Є.В. Васьковський, якому належать такі слова: "Можна правильно мислити без поняття про логіку, можна добре говорити будь-якою мовою без знання її граматики. Але логіка і граматика навчають мислити та говорити свідомо й знаходити помилки у себе та інших". В.М. Кудрявцев зазначає, що "немає ніякої іншої царини суспільного життя, де порушення законів логіки, побудова неправильних міркувань спричиняє таку суттєву шкоду, як у царині права. С. Тарарухін при розгляді питання про кваліфікацію злочину особливо наголошує на логічному аспекті цієї проблеми, який дозволяє, на його думку, "поєднати її фактичну і юридичну основу в єдине ціле". 

Логіки, як і юристи, також завжди стверджували велике значення логічного знання для правознавців, ефективність дослідження правової проблематики засобами логіки. Так, ще в 1672 році видатний німецький філософ, логік, математик, правознавець Г. Лейбниць написав працю, яка мала назву "Еlementa juris naturalis", де спробував визначити основні модальності права і з'ясувати логічні відношення між ними. Вважається, що саме ця праця започаткувала новий напрямок логічних досліджень, а саме - деонтичну логіку, або, як її ще називають в літературі, логіку норм.

Основні риси значення логіки для юристів:

• Ця дисципліна формує логічну культуру правознавця, допомагає йому в складних ситуаціях правової діяльності мислити правильно, швидко знаходити логічні помилки у своїх міркуваннях та у міркуваннях інших людей, грамотно їх спростовувати.  
• Значення логіки для студентів-юристів полягає у тому, що методи логічного аналізу можуть застосовуватися для витлумачення законодавства. Найперше, що повинен засвоїти кожен, хто хоче стати юристом-практиком - це вміння працювати з законом і взагалі з джерелом права. Без такого вміння він буде нездатним зробити самостійно жодного кроку.  
• Значення логічних знань для юристів полягає у тому, що методи сучасної логіки сьогодні з успіхом можуть використовуватися для дослідження наукових проблем у правознавстві. Завдяки їм стає можливим логічне моделювання правової проблематики, що дозволяє перевести змістовні міркування з тієї чи іншої проблеми з неточної природної мови на точну мову логіки. 
• Юридичний силогізм – це кожна абстрактна ознака юридичного складу, який передбачений законом, має місце в житті (здійснена) через факти або обставини, які відбулись. Це означає, що для кожної ознаки юридичного складу можна і потрібно встановити факт реального життя, який мав місце в даній конкретній ситуації, кваліфікувати цей факт, „оцінити” його з юридичного боку. Якщо відповідність встановлена (ситуації дано юридичну кваліфікацію), то правовий наслідок повинен діяти і регулювати цю ситуацію.

       Звичайно, дехто вважає, що і без логіки його міркування є бездоганними, і вивчення цієї науки навряд чи принесе велику користь. Глибоке розуміння середовища, у якому юрист здійснює свою діяльність, великий професійний стаж і життєва мудрість зрілої людини безпосередньо ніяк не залежать від знання логіки. Сама по собі логіка не може претендувати на те, щоб вирішувати власне юридичні проблеми, хоча вона постійно присутня в спроможному юридичному міркуванні, як і у будь-якому іншому. Однак юрист повинний добре знати технологію своєї професійної діяльності, що значною мірою пов'язана саме з логікою.

Логічність міркувань, суворе дотримання законів правильного мислення при розгляді і вирішенні справи, - все це має важливе значення в роботі юриста, спрямованої на закріплення законності і порядку.

Науковий керівник: асистент кафедри логіки Національного юридичного університету України Шестопал С.С.