Основні методології сучасної теорії логістики

 

Основні методології сучасної теорії логістики

 

Ефективне функціонування елементів логістики забезпечується методологічною базою логістики. Методологія логістики включає системний підхід, кібернетичний підхід, дослідження операцій, економіко-математичне моделювання.   1. Системний підхід як методологічна база логістики           Методологічною основою наскрізного управління матеріальним потоком є системний підхід, принцип реалізації якого в концепції логістики поставлений на перше місце.          Системний підхід - це напрямок методології наукового пізнання, в основі якого лежить розгляд об'єктів як систем, що дозволяє досліджувати властивості і відносини в об'єктах, що важко спостерігаються. Системний підхід означає, що кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли вона складається з окремих, роз'єднаних підсистем. Системний підхід дозволяє побачити досліджуваний об'єкт як комплекс взаємозалежних підсистем, об'єднаних загальної ціллю, розкрити його інтегративні властивості, внутрішні і зовнішні зв'язки.           Функціонування реальних логістичних систем характеризується наявністю складних стохастичних зв'язків як усередині цих систем, так і в їхніх відносинах із навколишнім середовищем. У цих умовах прийняття рішень без обліку загальних цілей функціонування системи і пропонованих до неї вимог може виявитися недостатнім, а можливо і помилковим.          Системний логістичний аналіз - це сукупність методів і засобів вироблення, прийняття й обгрунтування рішень при дослідженні, створенні й керуванні логістичними системами.          Необхідно розглядати логістичні задачі не ізольовано, а в комплексі, у єдиній системі. При цьому необхідно враховувати все різноманіття факторів - технічних, технологічних, економічних, правових, організаційних і т.п.           Системний підхід: - інтеграція, синтез, розгляд різних сторін явища,  об'єкта. - адекватний  засіб дослідження й розробки  об'єктів, що представляють собою  органічне ціле           Принципи системного підходу: - послідовне  просування по етапах створення логістичної системи; - узгодження  інформаційних, ресурсних і інших  характеристик     проектованої логістичної системи; - відсутність  конфліктів між цілями окремих  елементів системи й цілями     всієї системи.           Системний підхід дозволяє розглядати досліджуваний логістичний об'єкт як комплекс взаємозалежних підсистем, об'єднаних загальною метою, розкрити його интегративні властивості, а також внутрішні і зовнішні зв'язки.           Системний підхід є систематизація, об'єднання предметів або знань про них шляхом встановлення істотних зв'язків між ними. При такому синтезі потрібна далекоглядність, уміння зв'язувати близькі цілі з далекими, технічні й економічні перспективи з екологічними і соціальними.           Системний підхід не існує у виді строгої методологічної концепції. Це свого роду сукупність пізнавальних принципів, дотримання яких дозволяє певним чином зорієнтувати конкретні дослідження.           Системний підхід припускає послідовний перехід від загального до частки, коли в основі розгляду лежить кінцева мета, заради якої створюється система.         Перший етап. Визначаються й формулюються цілі функціонування системи.         Другий етап. На підставі аналізу мети функціонування системи й обмежень зовнішнього середовища визначаються вимоги, яким повинна задовольняти система.         Третій етап. На базі цих вимог формуються, орієнтовно, деякі підсистеми.         Четвертий етап. Найбільш складний етап синтезу системи: аналіз різних варіантів і вибір підсистем, організація їх у єдину систему. При цьому використовуються критерії вибору. У логістиці один з основних методів синтезу систем -- моделювання.

 

2. Кібернетичний підхід

Логістичні  системи як цілеспрямовані динамічні  системи належать до категорії кібернетичних  систем.

Розглянемо основні кібернетичні поняття.

Кібернетика – наука про управління, зв'язок та обробку інформації.

Кібернетична  система – цілеспрямована система щодо якої прийняте припущення про відносну ізольованість в інформаційному й абсолютну проникність у матеріально-енергетичному аспектах.

Об'єкт вивчення кібернетики – динамічні системи.

Предмет вивчення кібернетики – інформаційні процеси, пов'язані з управлінням динамічними  системами.

Кібернетичне  управління це – безперервна процедура  в логістичній системі зі зворотним зв'язком. Інформація про хід процесу надходить до керуючого органу (група логістів). Тут здійснюються аналіз інформації, порівняння її з тим, що бажано було б мати, ухвалення рішення, оформлення розпоряджень та їх передача. Керований процес (операція) так чи інакше реагує на отримані розпорядження, при цьому на характер його функціонування впливають зовнішні умови. Інформація про зміну процесу (операції) як реакцію на розпорядження (управління) знову надходить у систему управління, чим здійснюється зворотний зв'язок.

Найбільш складним у системі логістичного управління є процес вироблення рішення.

Прийняття будь-якого  рішення відбувається за такою схемою:

– постановка завдання (суть проблеми, обмеження, необхідність рішення);

– з'ясування суті поставленого завдання (мета, засоби її досягнення);

– оцінка стану  питання (умови рішення задачі);

– вибір математичної моделі;

– виконання  розрахунків;

– якісна оцінка факторів, не врахованих математичною моделлю;

– аналіз і синтез результатів кількісної та якісної оцінок;

– ухвалення  рішення.

Щоб процес вироблення логістичного (підприємницького) рішення  йшов правильним шляхом, необхідно  насамперед правильно зрозуміти (усвідомити) суть поставленого завдання.

У процесі вироблення рішення беруть участь конкретні  форми мислення – аналіз і синтез, індукція, аналогія, абстракція і конкретизація.

У ході вироблення логістичного рішення дуже важливо  встановити причинно-наслідкові зв'язки між елементами обставин і ходом  процесу.

У ході останньої  фази прийняття рішення – при остаточному ухваленні рішення – крім максимізації або мінімізації основного показника логістичного процесу необхідно враховувати ще багато різних обставин (юридичні, соціальні, економічні і т. ін.), тому ця фаза не може бути формалізована, а повинна виконуватися (підприємцем, менеджером). Що ж стосовно попередніх етапів прийняття рішень, то вони можуть бути вирішені математичними методами теорії дослідження операцій.

 

 

 

3. Теорія дослідження операцій

Суть дослідження  операцій полягає в моделюванні  майбутніх дій досліджуваної організації (системи) з використанням різноманітного математичного апарату: теорії ймовірностей, математичної статистики, теорії ігор, математичного програмування, теорії масового обслуговування та ін.

Дослідження операцій – методологія застосування математичних кількісних методів для обґрунтування рішень та оцінки їх ефективності у всіх сферах цілеспрямованої людської діяльності.

У логістиці  об'єктом дослідження операцій є  оптимізація логістичних систем, у тому числі процесів прийняття логістичних рішень.

У логістиці  предметом дослідження операцій є завдання прийняття найкращих  рішень у керованій логістичній  системі на основі оцінки ефективності її функціонування.

Варто усвідомити, що дослідження операцій займається вивченням цілеспрямованої діяльності (якою є, зокрема, підприємницька та логістична діяльність), тобто системи дій, що служать для досягнення цілком визначеної конкретної мети, яка має бути чітко сформульована словесно, настільки чітко, щоб її можна було перекласти на мову математики і написати математичний вираз, формулу, що показує ступінь досягнення поставленої мети (показник якості, критерій процесу).

Операція – закінчена дія, захід (система заходів), об'єднана єдиним задумом, спрямована на рішення певного завдання та досягнення поставленої мети.

Так, у логістиці до досліджуваних  операцій належать:

– організація  потокового, виробничо-комерційного процесу;

– розробка проекту і  створення логістичної системи;

– організація МТЗ конкретного  комерційного підприємства.

Операція завжди має результат, тобто сукупність результатів, що виникають унаслідок її здійснення. Кожна операція має мету. Метою операції називають той результат, заради досягнення якого вона здійснюється.

Процедура дослідження операцій включає такі етапи:

1. Постановка завдання.

2. Вибір критерію ефективності  або цільової функції дослідження.

3. Розробка моделі дослідження.

4. Визначення області  можливих технічних рішень і  характеристик.

5. Вибір характеристик  для дослідження.

6. Виконання необхідних  розрахунків.

7. Вибір оптимального рішення і перевірка його на адекватність.

8. Аналіз отриманих результатів  і вироблення рекомендацій.

У процесі дослідження  операцій враховується, що функціонування будь-якої частини логістичної системи  впливає на роботу всіх її підсистем.          Дослідження операцій можливо застосувати тільки у разі наявності декількох варіантів рішення (альтернатив). У підборі альтернатив бере участь підприємець (менеджер), оцінка ж ефективності альтернатив здійснюється методами дослідження операцій.

 

4. Економіко – математичне моделювання

Моделювання - процес дослідження реальної системи, що включає побудову моделі, вивчення її властивостей та перенесення одержаних відомостей на модельовану систему. Модель - це певний матеріальний або абстрактний об'єкт, що знаходиться в певному об'єктивному відповідно з досліджуваним об'єктом, що несе про нього певну інформацію і здатний її заміщати на певних етапах пізнання.

Сутність побудови математичної моделі полягає в тому, що реальна система спрощується, схематизується і описується за допомогою того чи іншого математичного апарату.

Виділяють такі основні етапи побудови моделей:  
Змістовний опис об'єкта моделювання. Словесно описується об'єкт моделювання, мети його функціонування, середовище, в якому він функціонує, виявляються окремі елементи, можливі стану, характеристики об'єкта і його елементів, визначаються взаємозв'язки між елементами, станами, характеристиками. Таке попереднє, наближене представлення об'єкту дослідження називається концептуальною моделлю. Цей етап є основою для подальшого формального опису об'єкту.

Формалізація операцій. На основі змістовного опису визначається і аналізується вихідна безліч характеристик об'єкта, виділяються найбільш істотні з них. Потім виділяють керовані і некеровані параметри, вводять символьні позначення. Визначається система обмежень, будується цільова функція моделі. Таким чином, відбувається заміна змістовного опису формальним (символьним, упорядкованим).

Перевірка адекватності моделі. Початковий варіант моделі необхідно  перевірити по наступних аспектах:

• чи всі істотні параметри включені в модель?
• чи немає в моделі несуттєвих параметрів?
• чи правильно відображені зв'язку між параметрами?
• чи правильно визначені обмеження на значення параметрів?

Головним шляхом перевірки адекватності моделі досліджуваного об'єкта виступає практика. Після попередньої  перевірки приступають до реалізації моделі та проведення досліджень. Отримані результати моделювання піддаються аналізу на відповідність відомим властивостям досліджуваного об'єкта. За результатами перевірки моделі на адекватність приймається рішення про можливість її практичного використання або про проведення коригування.

Коригування моделі. На цьому  етапі уточнюються наявні відомості  про об'єкт і всі параметри  побудованої моделі. Вносяться зміни  в модель, і знову виконується оцінка адекватності.

Оптимізація моделі. Сутність оптимізації (поліпшення) моделей полягає  в їх спрощення при заданому рівні  адекватності. В основі оптимізації  лежить можливість перетворення моделей  з однієї форми в іншу. Основними  показниками, за якими можлива оптимізація моделі, є час і витрати коштів для проведення досліджень і прийняття рішень за допомогою моделі.  
          Задачі розподілу ресурсів.

Розподільні задачі виникають у разі, коли є в наявності  ресурсів не вистачає для виконання  кожної з намічених робіт ефективним чином і необхідно найкращим  чином розподілити ресурси по роботах у відповідності з обраним критерієм оптимальності.

 Методи рішення задач розподілу ресурсів дозволяють:  
розподіляти ресурси між роботами таким чином, щоб максимізувати прибуток або мінімізувати витрати; визначати такий склад робіт, який можна виконати, використовуючи наявні ресурси, і при цьому досягти максимуму певної міри ефективності; визначити, які ресурси необхідні для того, щоб виконати задані роботи з найменшими витратами.

 Прикладом розподільної задачі є розробка плану постачання. Є ряд підприємств, які споживають відомі види сировини, і є ряд сировинних баз, які можуть поставляти цю сировину. Бази пов'язані з підприємствами якимись шляхами постачання зі своїми тарифами. Потрібно розробити такий план постачання підприємств сировиною (з якою бази, в якій кількості і яку сировину доставляти), щоб потреби в сировині були задоволені з мінімальними витратами.

 Завдання ремонту та заміни обладнання

 Будь-яке обладнання з часом зношується і старіє, і тому вимагає своєчасного попереджувального або відновлювального ремонту або повної заміни на нове обладнання.

Завдання ремонту  та заміни обладнання дозволяють:  
визначити такі терміни відновлювального ремонту і моменти заміни обладнання, при яких мінімізуються витрати на ремонт, заміну за весь час його експлуатації; визначити такі терміни профілактичного контролю з виявлення несправностей, при яких мінімізується сума витрат на проведення контролю і очікуваних втрат від простою обладнання внаслідок виходу з ладу деяких деталей обладнання.

Завдання управління запасами

 Завдання управління запасами виникають, коли економічний об'єкт не може працювати без виробничих або товарних запасів, оскільки їх відсутність призводить до простоїв, штрафів, втрати клієнтів, катастроф і т.д.  
         Завдання управління запасами дозволяють відповісти на наступні питання: які оптимальні величини обсягу замовлення на закупівлю або виробництво товару, періоду поставок замовлень, величини запасу, моментів подання замовлення товару, що дозволяють мінімізувати загальні витрати на покупку, виробництво, доставку, зберігання товару; що вигідніше виробляти товар або закуповувати його; чи вигідно користуватися знижками на купівлю товару і т.п.