Макрологістика і мікрологістика

   Логістика як наука з управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками включає в коло своїх інтересів значну частину сфери економічного життя суспільства. У зв’язку з цим для формалізації наукових досліджень і практичних розробок вона розбивається на декілька напрямків. 
   За масштабами розроблюваних проблем логістика поділяється на: 
-макрологістику; 
- мікрологістику.

   Завданням макрологістики є розгляд глобальних проблем управління матеріальними та інформаційними процесами.

   У сферу досліджень макрологістики включаються процеси, які протікають на регіональному, міжрегіональному, загальнонаціональному і міждержавному рівні.

   Логістика на даному рівні виражається в проведенні глобальної логістичної стратегії, яка полягає у формулюванні стійких торгово-економічних зв’язків між окремими країнами і регіонами на основі територіального розподілу праці у рамках сформованої спеціалізації та міжгалузевого кооперування. 
Ефективність глобальної логістичної стратегії характеризується різними показниками. Наприклад, відношенням обсягу міжрегіональної або зовнішньої торгівлі до обсягу відповідного валового продукту, питомою вагою завезених комплектуючих виробів у загальному обсязі випуску продукції і т.д.

   Глобальна логістична стратегія, яка проводиться не однією, а групою країн, може оформлюватися як найважливіші політичні рішення. Яскравим прикладом цього є створення Єдиного європейського співтовариства з єдиним внутрішнім ринком (спрощені та скасовані митні формальності, прискорене впровадження загальноєвропейських стандартів, проголошена рівноправність фірм і компаній країн-учасниць Європейського співтовариства в отриманні державних контрактів у кожній із країн альянсу і т.д.).

   Макрологістика включає в себе виробничу, транспортну та посередницьку логістику.

   Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних потоків всередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають матеріальні послуги. Виробнича логістика формує організацію відповідно до замовлень безперервного технологічного процесу при одночасній мінімізації запасів у процесі виробництва та відповідних затрат.

   Транспортна логістика (ТЛ) – це логістика, яка вирішує комплекс задач, пов’язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування.

   Завданням ТЛ є:

- вибір виду транспортних засобів;

- вибір типу транспортних засобів;

- спільне планування транспортного процесу зі складським та виробничим;

- спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту;

- забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

- визначення раціональних маршрутів доставки.

 Логістика посередництва – це функціональна сфера логістики, пов'язана з оптимізацією процесу надання виробникам і споживачам послуг із фізичного переміщення товарів та товарообміну.

 Посередницька логістика вирішує такі завдання:

 1) планування та організація закупівель товарів у товаровиробників (продавців);

 2) планування та організація доставки закуплених товарів на бази і склади комерційних посередників;

 3) організація приймання, розміщення, зберігання товарів на базах та складах комерційних посередників;

 4) управління товарними запасами у сфері торгівлі;

 5) планування і організація продажу товарів покупцям;

 6) організація передпродажного та післяпродажного обслуговування споживачів.

   Мікрологістика займається комплексом питань з управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками, ґрунтуючись на інтересах окремого підприємства або корпоративної групи підприємств, об’єднаних загальними цілями щодо оптимізації господарських зв’язків. 
   Мікрологістика - внутрішньовиробнича логістика, що пов’язана з нормальним функціонуванням конкретної фірми.

   Мікрологістика в свою чергу поділяється на три види: 1) логістика, пов’язана із заготівлею чи закупівлею товарів /заготівельна логістика/, 2)внутрішньовиробнича логістика, 3)логістика,що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча логістика). Усі ці види логістики обов’язково передбачають наявність логістичного інформаційного потоку, що включає надходження даних про матеріальний потік, їх передачу, обробку та систематизацію з наступною видачею готової інформації.    Основна мета заготівельної логістики полягає у задоволенні потреб виробництва у сировині, матеріалах, напівфабрикатах з максимально можливою ефективністю. Базовими завданнями заготівельної логістики є:

1. Встановлення оптимальних термінів заготівлі сировини і комплектуючих виробів;

2. Забезпечення точного співвдношення між кількістю поставок готової продукції та потребами в них;

3. Дотримання вимог виробництва за якістю сировини та комплектуючими.

   Розподільча логістика – це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації.

 Завданнями  розподільчої логістики є:

 – оптимізація  формування портфеля замовлень;

 – укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

 – забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації продукції;

 – вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;

 – раціоналізація параметрів, просування динамічних матеріальних потоків;

 – оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного характеру;

 – формування і вдосконалення системи інформаційного забезпечення.

    Внутрішньовиробнича логістика виступає центром управління, планування, координації та контролю всіх основних потоків, наявних на промисловому підприємстві: матеріальних, інформаційних та інших. До завдань внутрішньовиробничих логістичних систем у рамках заданої виробничої програми належить:

-оперативне управління технологічними процесами виробництва; 
-загальний контроль якості, підтримка стандартів якості продукції та відповідногосервісу; 
- стратегічне та оперативне планування постачань матеріальних ресурсів; 
-організація внутрішньовиробничого складського господарства; 
- прогнозування, планування і нормування витрат матеріальних ресурсів у виробництві; 
- організація роботи внутрішньовиробничого технологічного транспорту; 
- контроль і управління запасами матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва і готової продукції на всіх рівнях внутрішньовиробничої складської системи і у технологічному процесі виробництва; 
-інформаційне і технічне забезпечення процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками; 
-автоматизація і комп’ютерізація управління матеріальними та інформаційними потоками у виробництві. 
   Таким чином можна уявити сфери і функції мікрологістики. Вони полягають у наступному: виробництво-планування виробничих завдань з детальним розкладом випуску виробів, розподіл плану випуску продукції за виробничими дільницями підприємства, контроль за якістю праці; переробка вантажів, що транспортуються - управління запасами, переміщення, зв’язок, організація інформаційних потоків, пакування виробів, їх зберігання,складування,вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів ; маркетинг - вивчення ринку,організація служби постачання, фінансування та розрахунки, матеріальне заохочення; споживання-проектування замовлень на постачання продукції, складування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.