Творчество Геродота, Фукидида, Ксенофонта

     ЗАВДАННЯ 4: ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ: ЕЛЕГІЯ, МІФ, МЕТАМОРФОЗИ, ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС, КАТАРСИС. 

     Елегія - один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, часом журливого змісту.

• Ліричний вірш задумливого, сумного характеру. В античній поезії – вірш будь-якого змісту, написаний двовіршами певної форми.
• Вокальний чи інструментальний твір задумливого, сумного характеру.

     Міф - оповідання про минуле, навколишній світ, яке описує події за участю богів, демонів і героїв та історії про походження світу, богів і людства. 

     Метаморфози - (з грецької - «перетворення») - цей художній прийом передбачає перетворення однієї форми образу на іншу, його видозміну. Характерна ще для міфологічних творів, у яких явища, предмети й самі персонажі мали здатність до перевтілення, взаємопереходу; метаморфоза охоплює лише певний епізод сюжету. 

     Героїчний епос - збірна назва фольклорних творів різних жанрів, в яких у легендаризованій формі відображено волю, завзяття народу в боротьбі проти ворогів, зла, гноблення. В такому епосі прославляється розум, сила, мужність воїнів, богатирів, народних героїв. Витоки героїчного епосу лежать в усній народній творчості. 

     Катарсис – душевна розрядка, яку глядач (або читач) отримує в процесі емоційного потрясіння від побаченого (або прочитаного) та співпереживання за героїв твору або вистави. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ЗАВДАННЯ 3. РОЗКАЖІТЬ ПРО  ТВОРЧІСТЬ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ – ІСТОРИКІВ: ГЕРОДОТА, ФУКІДІДА, КСЕНОФОНТА 
 
 
 

Геродот 
 

     Відомо, що Геродот народився між 490 -480 р. до нашої ери, а помер близько 425р. до нашої ери. Він  був одним  з перших географів та вчених –  мандрівників. На підставі побаченого на власні очі і почутих розповідей він створив перший загальний опис відомого тоді світу. Про життя Геродота, як і про життя багатьох грецьких письменників, до нас дійшло з древності мало свідчень; ще менше тих, які можна вважати достовірними.

     Під ім'ям Геродота до нас дійшло два  твори: «Історія» і «Життя Гомера». Останній твір вважається не Геродотовим, тому його твором вважається лиш «Історія».      

 В  основу «Історії» покладена ідея про древню ворожнечу між греками і східними народами, між Європою і Азією на перший погляд «Історія» здається твором безладним: основна розповідь переривається відступами від теми. Але при більш детальному аналізі виявляється, що «Історія» написана за глибоко обдуманим планом. Хоч поділ на дев'ять книг і не належить Геродоту, але відповідає його планові і зроблений розумно. Олександрійскі вчені, котрі розділили творіння, дали кожній з книг ім’я однієї з дев’яти муз: Кліо, Евтерпа, Талія, Мельпомена, Терпсіхора, Ерато, Полігімнія, Уранія та Калліопа.

     Цицерон назвав Геродота "батьком історії" родоначальником історії. Чи мав  право Цицерон так називати Геродота, не дивлячись на те, що йому передував  цілий ряд логографів. Цицерон  правий: хоч у Геродота багато спільного  з логографами, він має і багато вагомих відмінностей від них. Перед  логографами Геродот має переваги в двох відношеннях: по-перше, Геродот  вибрав сюжет своєї розповіді  недалеке від нього минуле, про  яке можна було мати більш-менш відомості, тоді, коли логографи писали головним чином про події далекого минулого, в значній мірі міфічні; по-друге "Історія" Геродота має універсальний  характер, який торкається подій ледь не всього світу, відомого греками того часу, тоді як предметом розповідей логографів була історія якої-небудь однієї країни чи одного народу; по-третє, Геродот намагається об'єднати не однорідний матеріал спільною ідеєю: історичної - ідея                     Азії з Європою, і релігійної - ідеєю направлення богами ходу історії; поставив в основу свого твору строго обдуманий план, він зробив його художнім твором, чого не було у логографів.

     В загальному значення "Історії" надзвичайно  велике. Його твір - це свого роду історико-географічна  і етнографічна енциклопедія, невичерпна скарбниця про минулі часи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Фукідід 
 

     Дати  народження і смерті Фукідіда встановлюються приблизно, на підставі його власних  непрямих повідомлень, а також того, що в його Історії Пелопоннеської війни між Афінами і Спартою (431 до н. е.—404 до н. е.), немає згадок про події, що відбувалися в IV ст. до н. е. Про життя Фукідіда, як і про життя більшої части древніх грецьких і римських письменників, ми майже не маємо достовірних відомостей. Достовірні відомості про його життя можна вважати лише те, про що ми дізнаємося з його власних творів. Він повідомляє про себе не багато. Фукідід пережив всю пелопоннеську війну. На другому році війни Фукідід постраждав від епідемії чуми і описав цю хворобу 

      
     Фукідід був змушений жити  у вигнанні, та це принесло  йому користь як історику: знаходячись  не на батьківщині, він стояв  близько до справ двох воюючих  сторін і тому на дозвіллі  мав більше можливостей дізнатися  про деякі факти.  

     На  загально прийняту думку, "Історія" Фукідіда залишилась після його смерті не дописаною. Як говорить сам Фукідід, темою його твору був опис війни  між пелопонійцями і афінянами, яка в кінці була названа "Пелопоннеською". Вибрав він цю тему тому, що, за його переконаннями, ця війна "буде війною важливою і най достовірнішою  всіх попередніх", а тому він "приступив  до праці своєї в час виникнення війни".Фукідід став одним з перших грецьких істориків, який побачив у соціальній боротьбі важливий фактор розвитку грецьких полісів. Він також з надзвичайною виразністю показав, які численні нещастя несе із собою війна. Своєю Історією він немов закликав греків до мирного об'єднання. Фукідід не обмежився ретельною і докладною характеристикою воєнних дій. Він дав також опис внутрішнього життя воюючих сторін, у тому числі взаємин демократичних і олігархічних угруповань і їхніх сутичок, змін у політичному ладі у ході війни як в Афінах, так і в Спарті. Надавав першорядного значення об'єктивним історичним факторам, не тільки політичним, а й економічним. 
    

     Перша достойність всякої історії - її правдивість  і критична перевірка повідомлюваних фактів. Власні спостереження опитування інших людей були головними джерелами  повідомлень Фукідіда. Так крім цього  він користувався, хоч і в незначній  мірі, працями своїх попередників. 
    

     Однією  з характерних особливостей "Історії" Фукідіда, за яку йому часто дорікали в нові часи, є його численні відступи чи екскурси. До числа особливостей викладу в "Історії" Фукідіда відноситься  також спосіб відрахування часу. Численна по олімпіадах було освоєне істориками не раніше часів Птолемея Диладельфа. Він вважається найбільшим істориком стародавності, що залишив яскравий і достовірний опис одного з найбільших подій в історії Стародавньої Греції. Його твір вважається вершиною античної історіографії.

     Ксенофонт