Тарас Шевченко

ТАРАС

 

ШЕВЧЕНКО

Ти чув: співала мати  при вікні

Слова Шевченка світлі  і сумні.

- Чому, мамуню, серцю  в грудях тісно?

- То пісня, українська  наша пісня...

Ти вперше прочитав  із "Букваря"

Вогненні, вічні вірші  Кобзаря.

- Чом жаром обпікає  кожне слово?

- То мова, українська  наша мова...

Із книг тобі відкрилось  до кінця 

Життя коротке гнаного  співця,

Діла і думи сина  Батьківщини.

- Що то дзвенить,  відлунює в серцях?

- То слава, горда  слава України!

 

                                                                              Юрій Герасименко

 

 

Тарас Шевченко народився 

9 березня 1814 р. в  селі Моринці 

Звенигородського повіту  Київської губернії 

(нині Черкаська область)  у кріпацькій родині.

 

 

Хата, в якій народився 

Тарас Шевченко

     Малий Тарас, рано втративши матір, а потім і батька, з дитинства зазнав багато горя і знущань. Працюючи і навчаючись у дяка, Шевченко ознайо-мився з деякими творами української літератури, а відчуваючи великий потяг до малювання, уже тоді робив перші спроби розпочати навчання у маляра.  

      У 14 років Тараса зробили дворовим слугою поміщика  П.Енгельгарда. З осені 1828 року до початку 1831 року Шевченко побував зі своїм паном у Вільно (тепер Вільнюс), де, можливо, учився у Яна-Батіста Лампі (1775 — 1837), або в Яна Рустема (? — 1835), професора живопису Віленського університету.

                 Переїхавши до Петербургу в 1831 р., Енгельгардт взяв із собою Шевченка, щоб мати дворового маляра, віддав його в науку на 4 ро-ки до живописця В.Ширяєва. Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав

     писати вірші.

             Влітку 1836 він познайомився зі своїм земляком - художником І.Сошенком, а через нього з Є.Гребінкою, В.Григоровичем і О.Венеціановим, які разом із К.Брюлловим та В.Жуковським навесні 1838 викупили молодого

     поета з кріпацтва.

         

 

 

ПОРТРЕТ П.В.ЕНГЕЛЬГАРДТА. Акварель. 1833

 

ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ. Ескізи. Олівець. 1839-1843

 

ПОРТРЕТ А.І.ЛАГОДИ. Начерк. Олівець. [1839]

 

ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ. Начерк. Олівець. [1839-1843]

. 

              Перед Шевченком відчинилися двері в широкий світ науки й мистецтва. Оформившися студентом Академії мистецтв, Шевченко став улюбленим учнем Брюллова. Бувши вже не абияким портретистом, він опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графік та ілюстратор. Водночас Шевченко наполегливо працював над поповненням своєї освіти, жадібно читав твори класиків світової літератури й захоплювався історією та філософією.

 

Шевченко - художник

 

        Під час навчання в Академії Шевченко регулярно буває на літературних вечорах - у поета Нестора Кукольника (1809-1868) і музичних - у Михайла Глинки (1804-1857). Він не пропускає практично жодної театральної прем'єри, із захватом пише про гастролі в Петербурзі балерини Марії Тальоні, створює портрет знаменитої в той час французької співачки Поліни Віардо.

         Шевченко одержує високі бали за малюнки й етюди з натури, двічі його композиції вдостоюються срібної медалі. У полотнах Рембрандта Шевченко шукає таємниче життя світла, його моделюючу силу. За глибоке розуміння виразних можливостей світлотіні сучасники назвали його “російським Рембрандтом”. Ще студентом він зробив олівцем свій портрет зі свіч у дусі Фердинанда Боліючи- найбільш талановитого учня в майстерні Рембрандта. 

 

 

 

Тарас Григорович - портретист

 

Портрет Платона Закревського

 

Портрет Іллі Лизогуба

 

Портрет Михайла Щепкіна

 

Молитва за вмерших

 

Портрет Ганни Закревської

Катерина

 

Воздвиженський монастир  в Полтаві

 

Олександрівський 

костьол в Києві

 

Шхуни біля форта 

Кос-Арал

 

Почаївська лавра 

з заходу

 

Тарас Григорович –  пейзажист

Укріплення Раїм. 1848 р.

 

Гористий берег острова  Миколая I

               1848-1849рр.

 

 

 

 Аскольдова Могила

             1846р.

  У 1848р. на клопотання Шевченкових друзів його включили як художника до складу Аральської описової експедиції, очолюваної О. Бутаковим. З жовтня 1848р. до травня 1849р. експедиція зимувала на острові Косарал. Під час зимівлі Шевченко багато малював і написав понад 70 поезій. З травня експедиція продовжувала дослідження Аральського моря

  У середині жовтня 1850р новий арешт мав фатальні наслідки для поетичної творчості Шевченка на засланні: з обережності він змушений був припинити писати вірші і відновив поетичну діяльність Сім років перебування в Новопетровському укріпленні — чи не найтяжчих у житті поета.

 Тільки співчуття таких гуманних людей, як комендант укріплення А. Маєвський та його наступник  І.Усков, дещо полегшувало становище безправного солдата-засланця. Після смерті Миколи І (лютий 1855р.) друзі поета почали клопотатися про Тарасове звільнення. Та тільки 1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях. В Нижньому Новгороді йому довелося затриматися на кілька місяців, поки віце-президент Академії мистецтв Ф. Толстой не виклопотав дозвіл на його проживання в Петербурзі.

 

  Влітку 1859р. Шевченко відвідав Україну. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися на Україні. Шукав ділянку, щоб збудувати хату. Та 13 липня біля с.Прохорівка його заарештували. Звільнили через місяць і запропонували виїхати до Петербурга.  
 

        Заслання підірвало здоров'я Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго до смерті написав останній вірш — “Чи не покинуть нам, небого”. У похороні поета брав участь чи не весь літературно-мистецький Петербург (зокрема, М. Некрасов, М. Михайлов, Ф. Достоєвський, М.Салтиков-Щедрін, М. Лесков, М. Костомаров, В. Білозерський, П.Куліш, Г. Честахівський). Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасовій) горі біля Канева.

 

 

 

 

            Першу збірку своїх поетичних творів Шевченко видав 1840 під назвою «Кобзар». До неї ввійшло 8 поезій: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».

           Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія» (1844).

 

Перші з творів Тараса  Григоровича, що дійшли до нас, - балада

"Зіпсована", вірші  "Думка" ("Тече вода в  синє море"), "Вічній пам'яті  Котляревського" і поема "Катерина"  - датуються 1837-1838 роками.

Шевченко у багатьох  своїх творах закликав пригноблений

український народ до  революційної боротьби за своє  звільнення.

 

      Свою Україну любіть.

      Любіть її… во врем'я люте,

      В остатню, тяжкую мінуту

      За неї Господа моліть!