I. П. Котляревський - основоположник нової української лiтератури

I. П. Котляревський - основоположник  нової української лiтерату ри. Вiн першим заговорив справдi народною  українською мовою про народ  i прекрасно змальовував характер  українцiв, їх погляди на життя  та їх побут як в лiрико-драматичних  творах, так i в гумористично -сатиричних ("Наталка Полавка", "Москаль-чарiвник", "Енеїда").

Поема "Енеїда" - травестiйно-бурлескна. Травестiйними називаються твори, у яких на пiдгрунтi вiдомого сюжету письменники створюють власнi образи. Котляревський, розповiдаючи про  пригоди троянцiв, вiдтворює характери, побут, звичаї українцiв з такою детальнiстю, що поему цiлком можна назвати енциклопедiєю українознавства.

З опису пекла i раю ми дiзнаємося про  типовий склад тогочасного українського суспiльства:

Були  невiрнi й християни, 
Були пани i мужики, 
Була тут шляхта i мiщани, 
...Були i штатськi, i воєннi, 
Були i панськi, i казеннi, 
Були миряни i попи.

Зi згадуваних у текстi поеми подiй  легко довiдатися про окремi моменти  з iсторiї України. Так, Сивiлла говорить, що "при Шведчинi я дiвовала", а "татарва як набiгала, то я вже замужем була".

Зi скульптурно-живописною виразнiстю  вiдображує I. Котляревський зовнiшнiсть, характер, мораль українцiв. Перед нами запорозькi козаки постають такими, якими  вони були як за внутрiшнiми особливостями  характеру - самовiдданими, героїчними, здатними вiддавати життя за рiдну землю, але часом i п'яницями та бешкетниками, - так i за зовнiшнiстю:

Щоб голови всi обголяли, 
Чуприни довгi оставляли, 
А ус в пiвлiкоть би торчав... 
Згадує автор подробицi органiзацiї i вигляду козацького вiйська: 
Так славнiї полки козацькi, 
Лубненський, Гадяцький, Полтавський, 
В шапках, було, як мак, цвiтуть. 
Пошили синi всiм жупани, 
Наспiд же бiлiї каптани, - 
Щоб був козак, а не мугир.

Говорить  письменник i про народну мораль, про вiру у справедливiсть, у неминучiсть кари за зло та винагороди за добро (у пеклi - несправедливi пани, здирники).

Створюючи образ народу України, автор перелiчує, наприклад, найхарактернiшi для тих  часiв iмена (24 iменi!).

Не  могла пройти повз увагу автора i народна творчiсть. Троянцi:

Кугикали  все пiсеньок: 
Козацьких, гарних, запорiзьких... 
Про Сагайдачного спiвали, 
Либонь, спiвали i про Сiч...

А яка ж пiсня чи танець без музики! Отож ми бачимо типовi нацiональнi музичнi iнструменти: бандуру, сопiлку, дудку  тощо.

Фольклор - невiд'ємна часина культури. Часом  ми вiдчуваємо в поемi вiдлуння народної казки. Так троянцi дарують Латину чоботи-скороходи, Аматi - скатерку-самобранку, Лавiнiї - килим-самольот, Сивiлла має  хатинку "на нiжцi курячiй".

Близька до народного фольклору i мова. Тут  звучать прислiв'я та приказки ("i все на ус собi мотала", "не розглядiвши, кажуть, броду, не лiзь прожогом перший в воду", "хто чим багат, то тим i рад"), сталi епiтети i "крилатi вислови" з народної мови ("кричав, як в мартi кiт", "бiсикiв пускать", "аж поза вухами лящало", "нiхо з уст пари не пускав").

Пророцтва, ворожiння, прокльони - це теж частина  народної творчостi. Ось як Дiдона проклинає  Енея:

Нехай тобi присниться бiс! 
З твоїми сучими синами, 
Щоб враг побрав вас всiх гульвiс, 
Щоб нi горiли, нi болiли, 
На чистому щоб поколiли...

Пiп  у Котляревського ворожить, це теж  особливiсть тодiшнього менталiтету.

Котляревський розповiдає нам i про звичаї, розваги, про всi отi досвiтки, вечорницi, сватання, колядки, кулачнi бої, iгри:

I у панаса грати стала... 
Тут iншi журавля скакали, 
А хто од дудочки потiв. 
I в хрещика, i в горюдуба, 
Не раз доходило до чуба, 
Як загулялися в джгута. 
В хлюста, в пари, в вiзка iграли 
I дамки по столу совали...

Цiкавi вiдомостi про життя прадiдiв дають описи побуту тих часiв. Адже далеко не кожний знає, що воно таке: чаплiя, рубель, цiп, або "квачi, помела, макогони", якими користуються герої поеми. Зображується i посуд - полив'янi миски, кленовi тарiлки; для напоїв використовували: "барильця, пляшечки, носатку, сулiї, тикви, баклажки". Згадується i про вживання лiкарняних рослин.

Можна довiдатися з поеми i про тодiшнi "транспортнi засоби": берлини, дормези, ридвани, портшези, перекладнi.

А як цiкаво нам дiзнатися про те, що їли i пили нашi предки. Так у Дiдони вживали:

...Свинячу  голову до хрiну 
I локшину на перемiну, 
Потiм з пiдливою iндик; 
На закуску кулiш i кашу, 
Лемiшку, зубцi, путрю, квашу, 
Iз маком медовий шулик. 
I кубками пили слив'янку, 
Мед, пиво, брагу, сирiвець, 
Горiлку просту i калганку.

Дуже  детально зображується одяг. Наприклад, сестра Дiдони Ганна:

В червонiй юпочцi баєвiй, 
В запасцi гарнiй фаналевiй, 
В стьожках, в намистi...

Еней  одягає "штани i пару чобiток, сорочку i каптан з китайки, i шапку, пояс з  каламайки, i чорний шовковий платок". Так само змальо-ваний в українському стилi одяг Дiдони, Венери, Юнони, навiть машталiра, що править кiньми Венери.

Отже, у творi Котляревського ми бачимо всебiчне, справдi енциклопе дичне зображення українського життя, перед нами постають картини минулого нашої вiтчизни, образи предкiв. I дивуєшся талантовi письменника, його глибокому знанню i розумiнню життя народу.