Функціонування застарілої лексики в творах Ліни Костенко

Родіонова Анастасія Володимирівна

Таврійський національний університет  імені В.І.Верандського  

(Українська мова та література) 

Функціонування  застарілої лексики  у творчості Ліни Костенко (за романами «Маруся Чурай» та «Берестечко») 

Зміст

Вступ........................................................................................................................2

Розділ 1. Науково-лінгвістичні основи дослідження застарілої лексики українськой мови. 

1. Пасивна лексика  як невід’ємний склад сучасної української літературної мови...................................................................................................3
2. Поняття про архаїзми та історизми....................................................4

 

Розділ 2. Характеристика застарілої лексики у романах Ліни Костенко «Маруся Чурай» та «Берестечко». 

1.Функціональні  групи лексичних архаїзмів.......................................................5

1.1. Власне  лексичні архаїзми...............................................................................5

1.2. Лексико-словотворчі архаїзми.......................................................................5

1.3. Лексико-фонетичні архаїзми..........................................................................5

2. Аналаліз  матеріальних історизмів, ужитих у романах Ліни Костенко.........6 

Розділ 3. Стилістичні функції архаїзмів та історизмів у романах Ліни Костенко..................................................................................................................7 

Висновки.................................................................................................................7 

Список  використаної літератури........................................................................8 
 
 
 
 

Вступ 

    Застаріла лексика – що це? Тільки історизми й архаїзми як терміни в мовознавчій науці? Ні, і з цим не погоджуються всі науковці. Архаїзми та історизми мають велику кількість груп та підгруп, але всі вони несуть за собою один зміст. Це надання мові стилістичної забарвленності, яка підносить твори на найвищий рівень мистецтва. На наш погляд, творчість Ліни Василівни Костенко є найкращим прикладом цьому. Ось, що, наприклад, пише В.Брюховецький про це: „Віртуозна стилізація мови давньої епохи, власне – несилуване поєднання кількашарової стилізованої лексики і народної говірки, точність і художня доцільність використання архаїзмів та історичних реалій, звукове й ритмічне багатство вірша, його пластичність, залежність від „партії” дійової особи, значущість смислової рими... В усьому цьому Ліна Костенко бачила не самоціль, але й не суто „виробничі” засоби формування поетичної плоті роману. Сама технологія тут стає мистецтвом.” [Брюховецький 1990: 162].

     Метою роботи є виявлення й аналіз застрарілої лексики в романах Ліни Костенко «Маруся Чурай» й «Берестечко». Для цього планується розв’язати такі завдання:

1) дослідити застрілу лексику в романах Ліни Костенко «Маруся Чурай» й «Берестечко»;

2) довести, що пасивна лексика є невід’ємним шаром словникового складу сучасної української літературної мови;

3) поділити матеріальні історизми на семантичні групи;

4) охарактеризувати лексичні архаїзми;

5) визначити стилістичні функції архаїзмів та історизмів у романах Ліни Костенко «Маруся Чурай» й «Берестечко».

      Актуальність даного дослідження полягає в тому, що воно висвітлює одну з важливих проблем сучасної української літературної мови. Робота є доказом тому, що архаїзми та історизми ніколи не вийдуть з ужитку в українській мові, бо мова без них буде набагато біднішою й не такою яскравою. Це зумовлено ще й духовними та морально-етичними запитами сучасності. Також у роботі лунає думка, що осягнення глибин історизму художнього мислення Ліни Костенко – це ключ до усвідомлення ролі людської особистості як суб’єкта нації та історії. Поетеса наголошує, що кожна людська душа несе в собі ознаки вічності й конкретного часу, епохи, в яку народилася, жила й творила, свідомом вибирала духовно-етичні цінності.

        Тож, письменники часто вдавалися до використання історизмів та архаїзмів, щоб краще зобразити реалістичні риси суспільного життя людства минулих епох. Таким чином, Ліні Костенко, як поету-історику, вдається відображати соціальний та моральний стан сучасної людини, що перебуває у нерозривному зв’язку з історичним минулим суспільства. 
 
 
 
 
 

Розділ  І. Науково-лінгвістичні основи дослідження застарілої лексики української мови 

1.1. Пасивна лексика  як невід’ємний  склад сучасної  української літературної  мови.    

   У кожній мові є застарілі слова , які сприймають як невідповідні сучасному її стану і використовують рідко або й зовсім не вживають, хоч вони переважно зрозумілі мовцям. Відповідно до причин, з яких слова стають застарілими, їх поділяють на історизми та архаїзми [Карпенко 2006: 219].

    У мові в будь-який період  її існування можна виділити два шари лексики: активну і пасивну. Пасивну лексику можна поділити на дві групи: до першої з них належать нові слова, які давно виникли і ще не стали загальновживаними або активно ще не використовуються в мові; до другої групи – застарілі слова, які вже вийшли або виходять із звичайного вжитку в літературній мові. Застарілими слова стають внаслідок постійного процесу старіння, який зумовлений як зовнішніми, так і внутрішніми факторами розвитку мови в цілому. Застарілі слова не відразу випадають із мовного вжитку. Спочатку вони переходять із складу активної лексики до пасивної, і лише потім поступово забуваються носіями мови. Деякі з них зовсім зникають з мови, а деякі переходять, так би мовити, у її лексичний резерв. У ряді випадків застарілі слова з лексичного резерву можуть знову повертатися до активного життя в мові. При цьому носії мови використовують, як правило, стару звукову оболонку слів, наповнюючи її новим змістом.

    Склад застарілої лексики не  є однорідним. Одні слова архаїзуються  у зв’язку з тим, що зникають з побуту й життя людського суспільства позначувані ними предмети, події, явища, поняття. Інші слова переходять з активного словника в пасивний або й зовсім зникають із суспільного вжитку, забуваються носіями мови через витіснення їх рівнозначними словами, що з тих чи інших причин виявляються більш прийнятими для називання тих самих предметів, подій, явищ, понять, для вираження тих самих думок, почуттів. Процес цей зумовлений дією внутрішніх факторів розвитку мови. Першу групу застарілих слів іноді називають матеріальними архаїзмами, другу – стилістичними [Білодід 1973: 232]. Однак на означення назв зниклих предметів, всього того, що належить до старовини, історії суспільства, минулого науки, культури і т.д, набагато ширше вживається термін історизм, а для всіх інших застарілих слів – архаїзми. Матеріальні архаїзми, або істризми, на відміну від стилістичних архаїзмів, не мають у сучасній літераурній мові синонімічних замінників. Матеріальні архаїзми відрізняються від стилістичних також характером і можливістю їх використання в сучасній українській мові. Вони використовуються «сучасними письменниками в мові історичних романів, повістей, оповідей та інших творів. Відтворюючи факти і події минулих історичних епох, письменник природно активізує, відживлює і слова позначення, що належать до тих епох» [Забужко 1989: 23]. Стилістичні архаїзми використовуються «у творах на сучасну тематику з метою надати описуваному явищу, факту, події характеру чи відтінку урочистості, комічності,  

іронії  та ін., тобто примусити читача подивитись на речі очима письменника»[Білодід 1973: 233].

           Застаріла лексика широко використовують у художніх творах: архаїзми є засобом піднесеного або, навпаки, зниженного мовлення, а історизми переважно служать для передавання історичного колориту. 

1.2. Поняття про архаїзми  та історизми. 

  Застарілі слова — слова, а також їхні окремі значення та номінативні словосполучення, що на даному етапі розвитку мови вийшли із загального вжитку. Серед застарілих слів виділяють історизми й архаїзми.

    У підручнику «Сучасна українська літературна мова» за редакцією  Пономарева подається дещо інша класифікація:

      Одні слова виходять з активного  вжитку через те, що зникають  поняття, явища, предмети, позначувані  ними, тобто внаслідок дії позамовних (екстралінгвістичних) чинників. Ці слова називаються матеріальними архаїзмами, або історизмами, оскільки вони репрезентують мову певної історичної доби: дружина – «збройний загін давньоруського князя», боярин, чолобитна, кошовий, осавула, колегіум, гетьман. Із відродженням у сучасній Україні козацтва слова гетьман, кошовий та інш. Повертаються до повсякденного вжитку. Історизми не мають і не можуть мати синонімів у сучасній мові. Інші слова виходять з активного вжитку внаслідок дії внутрішньомовних причин. Вони замінюються різнозначними лексемами, які виявляються більш прийнятими, більш придатними для називання тих самих понять, явищ, предметів, дій, для вираження тих самих думок і почуттів. Це стилістичні архаїзми, або просто архаїзми. Вони бувають:

- лексичні: вия (сучасна назва - шия), ланити (щоки), відати (знати);

- лексико-фонетичні: глас (голос), прах (порох), храм (хороми);

- фонетичні: братік (братик), збірати (збирати), зіма (зима);

- семантичні (застрілі в одному значенні, сучасні в інших): староста (в значенні голови сільської громади) тощо [Пономарів 2001: 45].

У рефераті Штанько В.Я, присвяченому архаїзмам було зазначено, що:

АРХАЇЗМИ (грец.arcatoz — стародавній) — слова, що є давніми, колишніми назвами реалій і вийшли із загального вжитку, а їх заступили інші синонімічні лексичні одиниці. Як стилістичний засіб архаїзми традиційно використовуються в художній літературі для відтворення історичної реальності й тогочасної мови героїв, для надання мові урочистості, піднесеності, для характеристики негативних явищ, як засіб створення іронії, сатири та сарказму. У творах Ліни Костенко різні художні функції виконують власне лексичні архаїзми: вертоград (сад), чертог (палац), ретязь (ланцюг), глаголи (слова, мова); лексико-словотвірні архаїзми: возлісся (узлісся), подружіє (подружжя, подруга), правдолюбіє (правдолюбність), телець (теля), лексико-фонетичні архаїзми: врата (ворота), враг (ворог), глава (голова); семантичні архаїзми.: подлий (незнатний), витати, вітати (бути присутнім де-небудь), товариш (старшинське козацьке звання). Серед архаїзмів, використаних Ліною Василівною, значну частину становлять  

старослов’янізми, зокрема створені поетом за лексично-словотвірними  взірцями давньоруської мови.

Архаїзми  є органічним елементом у творах Костенко, що мають жанрові ознаки роману, зокрема історичного («Маруся Чурай» та «Берестечко»). [Штанько 2005: 5] 

Розділ  ІІ. Характеристика застарілої лексики  в романах Ліни Костенко „Маруся  Чурай” та „Берестечко” 

1. Функціональні групи  лексичних архаїзмів.

    Проведений аналіз романів „Берестечко” та „Маруся Чурай” дозволив виокремити такі групи лексичних архаїзмів:

- власне лексичні архаїзми;

- лексико-словотворчі архаїзми;

- лексико-фонетичні архаїзми. 

1.1. Власне лексичні архаїзми.

Найбільшу групу становлять власне лексичні архаїзми, які були витіснені з мови словами того ж значення, але іншої основи:

перст  - палець;

піїт  – поет;

бранець – полонений;

ректи –  говорити;

десниця – права рука;

уста  – губи;

ясир  – неволя;

бордюг  – мішок, торба;

баняк –  казан;

тартак  – лісопильний завод;

скирта  – стіг. 

Наприклад: „Щоб був піїт, ділами й духом горній.” („Б.”, с.85); „... ти бранець чи обранець?” („Б.”, с.92).  

1.2. Лексико-словотворчі архаїзми.

    Лексико-словотворчі  архаїзми, тобто слова, які відрізняються  від сучасних префіксами або суфіксами:

оружже  – зброя;

посланець – посол;

жона  – дружина;

приневолений  – поневолений. 

Наприклад: „Та  будьте ж мені свідками між богом  і людьми, що був я приневолений хопитись за оружже. ” („Б.”, с.89); „Законом шестипузарного права забрав мій хутір і забрав жону” („Б.”, с.89). 

1.3. Лексико-фонетичні архаїзми.                                                      

    Лексико-фонетичні  архаїзми, тобто застаріла слова, які порівняно з сучасними  відповідниками мають дещо інше звукове  оформлення або закінчення:

тареля  – тарілка;

посланець – посол;

словеса – слова;

врата –  ворота;

оте –  це;

іде –  йде;

отамо –  там;

хунт  – фунт;

оцього  – цього;

піють –  співають. 

Наприклад: „... посланцем до принца Конде”(„Б.”, с.69); „Бряжчать чарки, видзвонюють тарелі” („Б.”, с. 72); „...два хунти воску в церкву принесли...”(„М.Ч.”, с.17).