Дослідження екзотичної лексики

Твердохліб Карини 1-ВУ

 

Дослідження екзотичної лексики

  Мова – один з  найдивовижніших скарбів, що людина  створила за свою історію. Тому  кожен народ береже і плекає  свою мову, бо без мови немає  народу. У народу немає бiльшого скарбу, нiж його мова. Бо саме мова - це характер народу, його память, iсторiя i духовна могутнiсть. У нiй вiдбиваються звичаї, традицiї, побут народу, його розум i досвiд, краса i сила душi, народу вона його, цвiт i зав'язь.

  Жодна країна свiту, мабуть, не дозволила б нiкому зневажувати, принижувати, визнавати другорядною свою мову.

  Для свого дослідження  я обрала литовську мову, оскільки  мене зацікавила спільність українських  та литовських слів. Литовська  мова також є цікавою для  вивчення екзотизмів, адже литовська мова як і кожна мова народу має цікавий колорит і свої звичаї та традиції.

  Пропоную вам познайомитись  трішки ближче в чому спільність  литовської мови та української; з особливостями найменування  родинних зв’язків, страв, традицій та звичаїв.

 

Литовська мова (Lietuvos)

  Литовська мова –  це мова литовців. Вона належить  до балтійської групи індоєвропейської  сім'ї мов. Поширена у Литві, а  також у місцевостях з невеликим  автохтонним населенням литовців: у Польщі (бл. 5,8 тис. литовців, 2003), у  Білорусі і Калінінградській  області Росії (близько 18 тис. литовців), а також серед литовських вихідців  у США (38,3 тис. мовців із 660 тис. осіб  литовського походження), в Росії (49 тис., 2002), Канаді, Бразилії, Аргентині, Великобританії, Німеччині, Австралії, Латвії. Загальне число мовців  понад 3 млн чоловік, включаючи 2 955 200 у Литві.

 У Литовській мові  виділяються два основних наріччя:

• Аукштайське (верхньолитовське);
• Жемайтське (нижньолитовське).  

Серед інших індоєвропейських мов вирізняється архаїчністю. Для неї характерне розрізнювання довгих і коротких голосних, наголос вільний, розвинута система іменних відмінкових і дієслівних форм. Іменник має два роди, 7 відмінків (є кличний). Писемність литовської мови виникла в 16 ст. Національна літературна мова  остаточно сформувалась у кін. 19 — на поч. 20 ст. У процесі розвитку мова зазнавала впливу сусідніх мов, особливо слов'янських. Деякі слова з литовської мови засвоєні слов'яськими мовами (в укр. мову з Л. м. увійшли слова "ятір", "дьоготь" та ін.). Алфавіт — на основі латинського.

 

Литовська і українська, що ж у них спільного?

  Досліджуючи дану  мову я відкрила для себе  певну спорідненість литовської  з українською. Можливо, є у них  якісь спільні прадавні витоки, хоча, поза сумнівом, ці мови взаємодіяли  впродовж історії. Звернувши увагу  на таку от обставину: очевидним  є те, що основою, фундаментом  слів є їхні кореневі частини, особливо приголосні. Тому при  переході слова з мови в  мову голосні звуки кореня  варіюються сильніше, аніж приголосні. Ну а такі частини слова, як  префікси, суфікси і закінчення  зазнають найбільших змін як  при переходах слів від мови  до мови, так і в ході еволюції  самих мов. Так от, "впало в  око", що особливості мов, їхня  окремішність визначаються саме  отими "другорядними" префіксами, суфіксами і закінченнями", особливо "закінченнями". Бо побутує  думка, що різниця в мовах в  першу чергу визначається різницею  в озвученні понять - різницею  слів. У випадку української та  англійської десь так воно  частково є, внаслідок специфіки  англійської мови. Але у випадку  української і литовської чи  не ключовим є освоєння правил  зміни слів при відмінюванні  по числах, родах, часах, відмінках... А ці правила визначаються  саме тим, як змінюються закінчення.

  Найпростіший приклад: слово "йти" (укр.) - "eiti" (Ейті)(лит.) виглядає доволі подібно, але: йду, йдеш, йде, йдемо, йдете, йдуть - einu (ейнУ), eini, eina, einame, einate, eina, (йшов, йшла, йшло, йшли) - ėjo (ейО), ėjo, ėjo, ėjo; (йтиму, йтимеш, йтиме, йтимемо) - eisiu (Ейсю), eisi, eisiu, eisime.

  Приклади "подібних" базових дієслів: йти - eiti ; стояти - stovėti ; бігти - bėgti; втікати - tekėti; давати - duoti; продавати - parduoti...

  Приклади подібних  іменників: місто - miestas; килим - kilimas; базар - turgus (від торгувати); очі - akys (акіс); земля - žemė (жЄмє); зоря, звІзда - žvaigždė (жвЯйґждє); але закінчення при відмінюваннях змінюються зовсім по іншому, ніж в українській.

Наприклад, якщо є чоловіче ім"я "Вінцас", то, скажімо, "Вінцасу, Вінцасові" буде звучати як "Вінцуй".

У литовській нема середнього роду. Одні і ті ж поняття, озвучені словами української і литовської мов, доволі часто мають різні роди. Приклади: день - diena (дєнА, ж.р.), ніч - naktis (нактІс, ч.р.), ніжність - meilumas; gležnumas (ч.р.), пам'ять - atminimas; atmintis (ч.р.) і ін.

Ще можна звернути увагу й на таке - візьмем слово "місто"- miestas, в українській споріднені слова, від яких походить, чи з якими пов"язано слово "місто" і понятійно, і фонетично - це слова "місце, міст, мостова, мостити..." Відповідні слова литовською - "užuovėja (ужуовЄя ; "уо" - дифтонг наподобі як у анг. слові "Уотсон"), tiltas, "мостова" не має аналогу, grįsti ",  так що слово miestas (місто) у них запозичене. Є варіант, що від поляків (miasto), інший - від предків українців - з Київської Русі, або ще раніше, але поляки - католики появились тут пізніше, аніж київські православні (московське так зване православ'я появилось тут у 16-17 ст. і загарбало всю київську православну а також уніатську спадщини).

А от ще один приклад явного і цікавого запозичення литовською з української: церква (укр.) - bažnyčia (лит.) (бажніча), очевидно, від слова "божниця", котре від слова "Бог". "Бог" же литовською dievas . В сучасній українській своє давнє слово "божниця" хоч і зрозуміле, але витіснене словом "церква" (староцерковне цръквь, цркы, німецьке Kirche, англійське church ("чарч", звідки прізвище Черчіль), шведське, фінськое, естонське і ін. Kirka - все це походить від грецького to kiriakon - "дім Господа"). І ще один цікавий момент. Для кого українська мова рідна, той знає оте миле так зване сільське (а насправді дуже давнє) "-сі, -ся": "я дивлюся - я дивлюси(і) - я си(і) дивлю" в значенні "я собі дивлю"... або "я задумавсь - я си задумав - я собі задумав"... так от, в литовській таке "-сі" існує, як літературна норма.

Приклади:

задивився - задививсі(и) - [я] сі(и) задивив - užsižiūrėjau (ужсіжюрЄяу)

задумався - задумавсі(и) - [я] сі(и) задумав - užsigalvojau (ужсіґалвОяу)

розписався - розписавсі(и) - [я] сі(и) розписав - pasirašiau (пасірАшяу)

розбігся - розбігсі(и) - [я] сі(и) розбіг - įsibėgėjau (ісібєґЄяу), але у нас то "-сі(и)" є зрозумілим скороченням від "собі"... литовською ж "собі"= "sav"/сав/. З іншої сторони, литовська мова загальновизнана, як архаїчна мова індоєропейської мовної групи,  тоді не виключено, що якісь пласти української мови "ще архаїчніші".

  Приклади литовських  слів, котрі не викликають жодних  асоціацій та думок про запозичення, спільне минуле, чи спільне походження  із українськими: ріка - upė (упє), груша - kriaušė (крЯушє), година - valanda (валандА), кінь - žirgas (жірґас), стрикоза - laumžirgis (лаумжІрґіс, тобто кінь водяної відьми (лаума), русалки чи то мавки, які заманювали чоловіків до води і топили). В цілому литовська мова "на слух" і особливо у вимові є набагато м'якшою, ніж українська чи російська. Перш за все в литовській немає зовсім нашого звуку "и", також відсутнє "тверде" "е" - зате "м'якого" "е" є кілька різновидів, і то не те саме, що наше "є". По вимові оті литовські "е" чимось нагадують зм'якшене "и" у сільських діалектах Львівщини (коли кажуть, наприклад, не "пити", а "п'(и/е)ти", також дуже поширені у словах звуки "іа=я, іе=є, іu=ю" (як і специфічні для нашого вуха дифтонги "-uo=уо, -ua=уа, -au=ау"), але вимовляються вони по іншому, не пом'якшуючи попередню приголосну так, як це є в українській мові, також частіше трапляється нерівномірний розподіл між голосними і приголосними звуками, ну а відомі литовські закінчення слів на "-ас", які стали причиною анекдотів серед слов'ян, є ознакою приналежності слова до чоловічого роду. Між іншим, не тільки закінчення на "-ас", аналогічно "-ус, -юс, -іс, -айтіс, -а".

І це лише декілька фактів того що українська та литовська мови взаємопов'язані між собою.

 

Розглянемо  номінації родинних зв’язків в литовській мові:

Mama – укр. мама, motina – матір, мати;

тėvas – батько;

dėdė – дядько;

teta – тітка;

sesuo – cестра;

brolis – брат;

senelė – бабуся, moteris – баба

senelis– дід, дідусь.

Ми можем побачити що тут простежується зміна значень слів, і в деяких це лише букви на початку або в кінці слова.

                               

Сімейні відносини:

В основному в литовських сім'ях годувальником є чоловік, який має забезпечити безбідне існування своїй дружині і своїм дітям. Перш ніж думати про дітей батьки намагаються створити достатню матеріальну базу. Планування сім'ї в цьому випадку стає в даний час дуже модним, бо виховувати дітей в недостатніх умовах стає все складніше. Збільшується вік чоловіків і жінок, які вступають в шлюбні відносини. Практично ідеальні стосунки в сім'ї в Литві досягаються шляхом взаємної згоди між подружжям, коли обидва беруть участь у вихованні, обидва можуть займатися домашніми справами і розуміють один одного так, як ніхто інший. Знаючи про те, як доводиться важко кожному з них, подружжя стають ближче і починають усвідомлювати, що міцна сім'я можлива тільки тоді, коли буде розуміння один одного.

 

Литовська кухня:

Традиційна кухня Литви – це значна кількість страв із м’яса та картоплі. У затишних невеличких сільських кав’ярнях або ж у столичних фешенебельних ресторанах туристам обов’язково запропонують жемайчу – картопляні налисники із м’ясною начинкою, ведерай – ковбаски, начинені картоплею та салом, плокштайніс – запіканку з картоплі, ну і, безумовно, знамениті цепеліни – колоритна литовська страва. У різних регіонах Литви ця страва має свої особливості, але всюди надзвичайно смачна.

Потішать гостей у Литві й рибні продукти зі скумбрії, лосося. Оселедець тут особливий, подається із овочами, в желе, з присмаком диму, з ананасами та авокадо. Смачні також  місцеві копчені вугри. Знаменита Литва і своїми білими сирами. Без молодого коров’ячого сиру багато  національних наїдків приготувати практично неможливо.

А коли гості стомляться від такого розмаїття смачних страв, їм радять спробувати особливий чорний хліб, який виготовляється за давніми рецептами,  його можна зберігати до двох місяців.

Якісні алкогольні напої, що виготовляються в Литві, мають велику славу у всьому світі. Всілякі лікери, наливки, бренді, Алітуське шампанське, вина, бальзами роблять тільки з натуральних компонентів. Крім того, дуже популярні в Литві настоянки з місцевих трав (особливо цінуються настоянки з місцевого меду чудової якості).

Традиційною литовською кухнею в даний час вважається дещо грубувата і проста селянська кухня, що сформувалася під впливом слов'янської, німецької, польської та балтійської кулінарних традицій.

В литовській національній кухні особливе місце займають картопля і інші овочі, а також гриби. Можна порекомендувати картопляні ковбаски "ведерай", відварну картоплю по-литовському, морквяну запіканку "морк апкяпасс", картопляні оладки по-литовському і картопляну бабу, тощо. Важливе місце, як і у всіх балтійських народів, займає риба - як морська, так і прісноводна. Особливою популярністю користується оселедець - з цибулею, сметаною, овочами, смажений і копчений, солоний і ледь підв'ялений.

З м'ясних блюд найбільш популярна свинина, цікаві варено-копчені свинячі вушка "кяулес аусіс" з горохом, кислою капустою і шкварками, зрази мисливські "меджет вінетіняй", фарширована ковбаса... Часті гості на столі - литовські вареники, жемайтійські млинці "жемайчу бліняєв", сухарики з кмином і інші блюда з тіста, а також чудові місцеві молочні і кисломолочні продукти, у тому числі сир "дайнава" .

У країні виробляється безліч досить міцних і якісних винно-горілчаних продуктів, від чудових місцевих горілок до настоянок на кшталт "Жальгіріса" або настоянки з меду, а також лікери, наливки, бренді, які виготовляються тільки на основі натуральних інгредієнтів. Також вариться пиво високої якості (найпопулярніші - "Швянтуріс", "Рагутіс", "Утяне" і "Таурас"). Повсякденний напій - кава, яку тут люблять і вміють варити практично скрізь.

 

Литовські напої:

Традиційними литовськими напоями є квас , кисіль , пиво , різні настоянки і, звичайно , мед. В давнину литовці славилися приготуванням безлічі сортів квасу. Квас готувався не тільки з хліба , як це прийнято в даний час , а й з різних ягід , фруктів , квітів , нирок , соків , наварів , хлібів , солоду , пирогів і навіть пряників. Знавці квасов кажуть, що хлібний квас не є точним визначенням , так як кваси готувалися з житнього , пшеничного , ячмінного та вівсяного хліба. Іншим литовським неалкогольний напоєм є кисіль , який найчастіше готується з журавлини , (а ще з малини , агрусу ) крохмалю і цукру.

Литва відома як пивний край . У Литві діють 84 великих і малих пивоварень , що виготовляють темне і світле , міцне і легке (законодавство дозволяє виготовляти пиво , міцністю не більше 9,5 % вмісту алкоголю). Кожна пивоварня виробляє по кілька сортів пива. Темним міцним пивом з давніх часів славиться Біржайський район , а світле ячмінне пиво виготовляється в кожному регіоні Литви. Кілька пивоварень з недавнього часу почали варити пиво з пшениці .