Материальная и духовная ценность

Духовна і матеріальна культура — це дві частини одного цілого. Вивчення однієї області практично  неможливо без дослідження іншої. Культура матеріальна увазі під  собою які-небудь речові досягнення людства. Наприклад, технічні винаходи, архітектура, предмети побуту. Предмети матеріальної культури дуже помогаеют в роботі археологам. За речовинним знахідкам вони можуть реконструювати життя наших предків, їх побут. Матеріальна культура — це найважливіша частина життя, яка змінюється і вдосконалюється з кожним роком, у відповідності з розвитком людства.

Духовна культура — це також основний показник цивілізованості людей. Що входить  в це поняття? В першу чергу, будь-які  ідеї, відкриття, концепції. Приміром, до духовної культури відноситься релігія, філософія, психологія, різні твори мистецтва. У це визначення входить все те, що було досягнуто силою людської думки і таланту.

Матеріальна культура нерозривно пов’язана з  духовним аспектом. Перш ніж побудувати якесь будівлю або створити інший  фізичний об’єкт, були витрачені інтелектуальні сили людей, їх фантазія. У той же час об’єкти, що відносяться до духовної культури, також виражаються через матеріальні предмети. Приміром, людина створив філософську працю і познайомив з ним своїх читачів за допомогою книги.

Духовний  аспект діяльності людей, як і матеріальна культура, також допомагає зрозуміти, як жили наші предки. В першу чергу, це заслуга археологів, які вивчають стародавні твори мистецтва і досягнення думки. Однак духовна культура досліджується не тільки істориками. Наприклад, стародавні вірування, казки, легенди ретельно аналізував у своїх роботах батько психоаналізу Зігмунд Фрейд, а також його послідовники. Духовна культура дозволяє зрозуміти, яким бачили світ наші прабатьки, якою була їхня психологія, що дуже цінно для глибокого і вдумливого пізнання історії.

Що  можна ще сказати з приводу  цих двох понять? Культура матеріальна  і духовна існувала, зрозуміло, в  різних варіантах розвитку, практично  у всі часи. Ще древні люди вирізали на стінах печер малюнки, що символізують тварин, які-небудь повсякденні дії, наприклад, полювання.

Матеріальна культура, як і духовна, за всю історію  людства безліч разів переживала і злети і падіння. Також мінялися пріоритети. Тобто одна культура ставала  більш важливою, ніж інша. Цікаво розглянути інтерес людей до духовного і матеріального аспекту на прикладі всім відомої піраміди Маслоу. Ця знаменита концепція допомагає проаналізувати, чому одна сторона культури стає важливіше інший. Людина, позбавлена основних матеріальних благ, тобто даху, їжі і засобів, які допомагають убезпечити себе, навряд чи зацікавиться духовною стороною життя. Особистість, задовольнити всі свої базові потреби, вже тягнеться до таких областей, як мистецтво, філософія, релігія.

Культура  матеріальна наочно показує, наскільки людина змогла адаптуватися в природних умовах. Без цього аспекту існування держави, і навіть людини, практично неможливо. Однак і духовна культура дуже важлива для всього суспільства. Без неї людина б так і залишився варваром. Духовна культура задає певні стандарти поведінки, формує ідеали, розвиває почуття прекрасного. Без неї неуявних жодна цивілізація. Однак духовна культура — це не розвага для обраних, адже в неї входить і освіту, і кіно, і різноманітні книги. Гармонія матеріальних об’єктів і досягнень людського інтелекту допомагає досягти високого рівня існування, як цілої держави, так і окремо взятої людини.

Матеріальна культура (англ. Material culture) — сукупність усіх матеріальних цінностей створених певною культурою, її уречевлена складова. Оскільки для різних суспільств характерні різні культури то відповідно до рівня узагальнення розглядають матеріальну культуру людства, окремого народу і тому подібне.

Духо́вна культу́ра — складова культури, що охоплює мистецтво та філософію.

Концепцію духовної культури підтримують перш за все діячі мистецтва та значна частина філософів, що наполягають на осібній та особливій ролі мистецтва та філософії та почасти заперечують проти включення науки (не кажучи вже про інженерію) до складу культури.

Елементами  духовної культури є: звичаї, норми, цінності, знання, інформація, значення.

Поняття духовної культури включає всі галузі духовної сфери; показує соціально-політичні  процеси, що відбуваються в суспільстві. Стародавні греки сформулювали класичну тріаду духовної культури людства: істина, добро, краса. Відповідно були виділені три найважливіших ціннісних абсолюти людської духовності: теоретизм, етизм, естетизм.

До  неї відносять продукти духовної діяльності людини, які існують переважно  в ідеальному вигляді: поняття, уявлення, вірування, почуття і переживання, доступні свідомості і розумінню всіх людей. Духовна культура створює особливий світ цінностей, формує і задовольняє наші інтелектуальні та емоційні потреби. Духовна культура - це продукт суспільного розвитку, її основне призначення полягає у продукуванні свідомості.

Завдяки закріпленню в знаках, символах, організаційних формах, комп'ютерній  техніці, духовна культура стає відносно самостійною від свого творця, людини. У ній об'єктивуються і виділяються особливі сфери духовної творчості. Духовне і духовно-практичне освоєння всієї реальності оформлюється в філософії, мистецтві, різноманітних науках. Духовно-практичне освоєння (включаючи регулювання) суспільного життя здійснюється в політиці, праві, моралі. Універсальні духовні функції, як світоглядні, так і нормативно-регулятивні, виконують міф і релігія. У майбутньому, можливо, відбудуться революційні зміни духовної культури у зв'язку з розвитком екологічної свідомості і освоєнням космосу.

Український вчений О.М.Костенко сформулював так звану натуралістичну концепцію "культури людини": "Культура людини - це міра узгодженості волі і свідомості людини із законами Матері-Природи" ^[1]. Виходячи з принципу соціального натуралізму (що лежить в основі його "теорії трьох природ"), він вважає, що спеціальним видом культури людини є "соціальна культура людини" як міра узгодженості волі і свідомості людини із природними законами, за якими існує життя людей у суспільстві. Різновидами соціальної культури людини є політична культура людини, економічна культура людини, правова культура людини, моральна культура людини, релігійна культура людини тощо.

Поділ культури на матеріальну і духовну, одна з яких є продуктом матеріального, а інша духовного виробництва, здається самоочевидним. Ясно і те, що предмети матеріальної і духовної культури можна  використовувати по-різному. Знаряддя праці і твори станкового живопису служать різним цілям. Так що функціональне розходження між матеріальною і духовною культурою дійсно існує. Але разом з тим і те й інше є культурою, що несе в собі матеріальне і духовне в їхній єдності. У матеріальній культурі укладене формуюче її духовний початок, оскільки вона завжди є втілення ідей, знань, цілей людини, що тільки і робить її культурою; продукти ж духовної культури завжди замасковані в матеріальну форму, тому що тільки в такий спосіб вони можуть бути об’єктовані і стати фактом громадського життя. Усе це дає підставу говорити про культуру як таку, незалежно від її розподілу на матеріальну і духовну. Матеріалістичний підхід до культури полягає не в розрізненні матеріальної і духовної культури, а у визнанні її органічного зв'язку з розвитком усього суспільства.

Список использованных источников

1. Культурология: Учебник / Под  ред. Ю.Н. Солонина, М.С. Кагана  – Мн.: Высшее образование, 2005, 566 с.

2. Булгакова С. В. Культурология  / Булгакова С. В. – М.: Эксмо, 2009.

3. Ширшов И.Е. Культурология –  теория и история культуры: учебное  пособие / Ширшов И.Е. – Мн.: Экоперспектива 2010.

4. Давидович В.Е. Сущность культуры / Давидович В.Е., Жданов Ю.И. - Ростов  н/Д., 1973.

5. Эренгросс Б.А. Культурология. Учебник для вузов / Б.А. Эренгросс, Р.Г. Апресян, Е. Ботвинник – М.: Оникс, 2007.

6. Драч Г.В., Матяш Т.П. Культурология.  Краткий тематический словарь  – М.: «Феникс», 2001.