Культура як символічний світ в працях Г. Сковороди

 
     З чого ж складався цей  предфілософський шлях? 
    Григорій Савич Сковорода народився на Полтавщині в сім'ї малоземельного козака. Декілька років (з перервами) він вчився в Києво-Могилянській академії. Потім перебував в придворній капелі в Петербурзі. У складі посольської місії був декілька років в Угорщині. Після повернення працював викладачем - спочатку в Переяславській семінарії (викладав поэтику), а потім в Харківському колегіумі (читав курс лекцій по етиці). З Харківського колегіуму він був вигнаний за прочитаний ним курс  "християнської гречності", концепція якого не співпадала з офіційно-церковною. За роки, витрачені на навчання і викладання, у нього  не тільки нагромаджувався життєвий досвід, але й формувалося усвідомлене відношення до світу, його проблем. 

 
     Придбання життєвого досвіду  і формування світогляду відбувалося  під дією поєднання двох взаємодоповнюючих  і навіть сприятливих чинників: його багатосторонньої обдарованості,  з одного боку, і соціальної  обстановки, що різко міняється  - з іншої. Біографи зазначають, що у Сковороди був глибокий  розум, феноменальна пам'ять, поетичні  здібності, виключно музичний  слух і голос; він писав вірші,  складав музику, грав на декількох  інструментах, мав здібності до  малювання.

 
     Своєрідність історичного моменту  полягала в тому, що це був  час звільнення від феодального  гніту і первинного накопичення  капіталу, що супроводився моральним розтлінням, користолюбством, пожадливістю, розпустою, владою речей, духовною зпустошеністтю.

 
     Особливість творчої поведінки  Григорія Сковороди (яка потім  відбилася і на характері його  філософського вчення) полягала  в тому, що при негативному  відношенні до світу, що грузнув  в користолюбстві, він обрав таку  позитивну форму боротьби зі  злом, при якій центр тягаря  з області критики політичних  відносин в суспільстві був  переміщений в сферу освіти, культури  та моралі.

 
     Причому його власний образ  життя повністю співпадав з  тим вченням, яке він сам  проповідував.

 
     У 50-60 роки XVIII віку Сковорода  створює в основному літературні  твори. Він написав близько  50 пісень і віршів, створив цикл  байок під назвою  "Байки Харківські", зробив перекази ряду античних мислителів. У своїх творах в противагу моралі, заснованої на багатстві, золоті і владі, Григорій Сковорода прославляє людину  "малих бажань" і обмежені матеріальні потреби. Байки Сковороди за своїм ідейним змістом служать як би прелюдією до його філософської творчості. Вже в байках звучить один з його головних філософських принципів. Його суть складається у визнанні законними і природними тільки тих потреб і прагнень людини, які відповідають природній, а не соціальній відмінності людей. Мораль його байок часто перевищує їх безпосередній сюжет.      

Висновок:      
     Філософська спадщина Г. С. Сковороди багатогранна. Вона охоплює самі різноманітні аспекти людського життя: науку, релігію, культуру, мистецтво. Цілком природно, що про все написати неможливо, так і у автора роботи немає таких глибоких знань по кожному з напрямів.  Однак,  що можна однозначно зтверджувати,  так це те,  що всі грані спираються на загальний центральний стержень,  що розглядає проблему природи людини і її призначення.  Цей стержень включає в себе і сам образ Сковороди, що підтвердив практикою життя силу свого вчення.

 
     Отже, в історії розвитку філософської  та соціологічної думки Григорій  Сковорода виступив як новатор,  котрий в іншому ракурсі побачив  і спробував розкрити сутність  людини, справедливого суспільства,  де праця за “сродністю”, за покликанням робить людину щасливою, і досягнення цього блага створює основи блага загального – суспільного, бо щасливим є той, хто “спряг сродную себе частую должность с общей. Сия есть истинная жизнь”

 
     Вчення Г.Сковороди. його щира  “філософія серця” ідеї гуманізму  наводять на роздуми й сьогодні, бо проблеми людини та її  щастя – завжди центральні  в суспільстві, на якому б  етапі свого розвитку воно  не перебувало. 
 
Література:  
 
1.    Філософська енциклопедія, в 5 т., М., 1970 
2.    Радугин А. А.  "Філософія (курс лекцій)", М., 1995 
3.    Сковорода Г. С.,  твори: у 2 т.-К: АТ “Обереги”, 1994. – (Гарвард. б-ка давнього укр. письменства).  
4.    Історія України в особах ІХ-XVIII ст. – Київ: Україна, 1993 р 
5.    Історія культури у 5-ти томах. Т. 3. – Київ: Наукова думка, 2003 р