Техніка розслідування хуліганства

5. Робота слідчого по запобіганню хуліганства

 
Обставини, які сприяють скоєнню  хуліганських дій, досить різноманітні і повністю стають відомими після  закінчення розслідування. Проте деякі з них стають відомі вже після огляду місця події. Виявивши обставини, які потребують негайного реагування, слідчий вносить письмове подання в відповідну організацію, установу з пропозицією усунути конкретні умови, які сприяли скоєнню даного правопорушення. 
Обставини, які сприяли скоєнню хуліганства, породжуються різними факторами, джерелами яких можуть бути:  
а) особа злочинця (низький рівень освіти, антигромадські погляди);  
б) недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, інтереси яких порушуються хуліганством;  
в) недоліки в роботі правоохоронних органів (відсутність маршрутів рухомих міліцейських груп і дружинників на околицях населеного пункту, місцях масового відпочинку людей і т.д.). 
Робота слідчого по виявленню обставин, які сприяли скоєнню хуліганства включає:  
а) безпосереднє розслідування;  
б) узагальнення та вивчення розглянутих судом кримінальних справ про хуліганство за визначений період. На підставі зробленої роботи слідчий приймає заходи по усуненню причин і умов, які сприяли скоєнню хуліганства. 
Форми реагування слідчого діляться на:  
а) процесуальні (внесення подання);  
б) організаційно-профілактичні (виступи з докладами, бесідами в колективах, де скоєно хуліганство або працюють правопорушники); замітки в печаті про найбільш важливі в виховному плані розслідувані справи; виступи по радіо, телебаченню; робота в колективах громадськості, які приймають участь в охороні громадського порідку; ознайомлення з правилами несення служби, використання технічних засобів охорони місця події, припинення протиправних дій і т.д.

ВИСНОВОК

При розслідуванні кримінальних справ про хуліганства слідчі досить часто перекваліфіковують їхні на інші з статтею КК України ( 101, 102, 106, 89 – 1 , 145 – 1, 222, 187 – 3 ), бо в цих  справах дуже важко доказувати умисел на порушення громадського порядку. Крім того, майже неможливо встановити істину в справах про хуліганства, коли наприклад, в бійці приймають  доля дві групи : потерпілих й підозрюваних. У цьому разі дуже складно встановити послідовність дій шкірного з  учасників, хто саме наніс ті чи інше тілесне ушкодження й т.д.

Особливістю хуліганства, є  ті, що смердоті більше, ніж на 90 відсотків  вчиняються особами у стані сп”яніння. Тобто в останній момент затримання хуліганів, смердоті перебувають под  впливом алкоголю й тому їхні допитують, як правило, на наступний день, после  протверезення. На мою думку, слід було б б, негайно после затримання хуліганів відібрати вони пояснення, щоб на наступний день слідчому було б простіше із ними працювати, тобто  допитувати. У зв”язку із цим  в окремих випадках, я вважаю, слід призначитисудову наркологічно –  психіатричну експертизу, щоб визначити, чи чи не потребує підозрюваний лікування  від алкоголізму год і наркоманії, бо інколи трапляють хулігана й в  стані наркотичного сп”яніння, та чи не страждає підозрюваний якимось психічним  захворюванням, бо безпричинне чіпляння до громадян, оголення статевих органів  в громадських місцях й т.д. викликає сумніви в здоровому глузді осіб котрі це вчиняють.

Далі слід відзначити, що слідчі в районних відділах внутрішіх  справ зовсім не використовують при  проведенні таких слідчих дій  як допити, відтворення обстановки й обставин події, очні ставки –  відеозапис, фотографування та складання  схем та креслень. Чому не використовується відеозапис, фотографування зрозуміло, бо на це не має коштів та засобів. Алі  чому б слідчим не використовувати  схеми й креслення, смердоті ж  потребують лише години та мінімальних  навичок креслення, котрі набуваються  ще в школі ? За допомогою схем та креслень слідчий може встановити детальну картину події хуліганства, де й хто перебував, як рухався, хто кому котрі наніс ушкодження й т.д. Це дасть змогу слідчому об”єктивно встановити істину по справі й направити її своєчасно до суду.