Нелегальна трансплантація органів та інших анатомічних матеріалів в Україні. Контрабанда трансплантаційних органів

 

 

 

ДОПОВІДЬ

на тему:

Нелегальна  трансплантація органів та інших  анатомічних матеріалів в Україні. Контрабанда трансплантаційних органів

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса

2012

 

Серед сучасних типів організованих  злочинних угруповань можна виділити злочинні організації, які займаються порушенням встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, вилученням у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації або незаконною торгівлею органами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143 КК України). Останнім часом в ЗМІ широкою увагою користується інформація про нелегальну торгівлю людськими органами та тканинами, яка пов'язана з біотехнологіями в сфері трансплантації. Торгівля людськими органами - незаконний обіг людських органів і тканин, що виник в результаті розвитку трансплантології. На даний час вона являється однією з «нових форм організованої злочинності».

За висновками Європарламенту, Україна займає одне з перших місць по «чорному донорству». Служба безпеки України ще в 2006 році взяла такі злочини на особливий контроль. Щорічний оборот ринку людських органів - близько $ 20 млрд. Проте директор Національного інституту хірургії і трансплантології АМН України Юрій Поляченко заявляє, що кримінальна трансплантація на Україні неможлива - «ні технічно, ні морально». Однак, глава правління правозахисної організації «Міжнародна Ліга захисту прав громадян України» Едуард Багіров упевнений, що «у нас усе можливо». Він зазначає: «В Україні існує велика кількість різних медичних інститутів, які під виглядом медичних експериментів проводять незаконну трансплантацію органів».

В Україні подробиці  про «українську мафію органів» вперше стали відомі в 2001 році, коли гучним скандалом, пов'язаним з незаконною трансплантацією людських органів, стала «справа львівських лікарів». Згідно з повідомленнями ЗМІ, ця справа почалася із заяви жительки райцентру Свалява з українського Закарпаття, після того як у березні 2000 р. їй зробили операцію у Львівській обласній клінічній лікарні. Про те, що їй видалили нирку, жінка дізналася лише вдома, під час чергового медичного обстеження, оскільки ні хірург, ні лікар-куратор навіть не занесли цей факт в листок виписки хворої. Центр громадських зв'язків МВС України Львівської області повідомив ЗМІ, що на Львівщині нібито розкрита група лікарів, які для трансплантації незаконно брали необхідні донорські органи у потерпілих в ДТП, бомжів, алкоголіків, хворих на рак для продажу в сусідні області. За проведення таких операцій, як говорилося в повідомленні, лікарі отримували від родичів хворих хабара в розмірі 10 тис. дол.. Однак «справа львівських лікарів» не просунулося далі обговорення даних матеріалів в українських газетах. Лікарів засудили, але лише за адміністративні порушення, довести факти незаконної торгівлі органами слідству тоді не вдалося.

Перша кримінальна  справа за фактом незаконної трансплантації органів була порушена на Україні лише влітку 2005 року прокуратурою Донецької області за фактом незаконної трансплантації органів людини. На той час за даними прокурора Маріуполя А. Єгорова, лікарі однієї з приватних клінік займалися незаконною трансплантацією органів людини. Прокуратура порушила кримінальну справу за ст. 143 ч. 4 КК України (незаконна торгівля органами або тканинами людини). Трансплантати, взяті з печінки, головного мозку зародків у вагітних жінок, привозили в Маріуполь замороженими з різних міст України. «Це робилося, в основному, щоб омолодити організм людини або для лікування різних захворювань», – заявив Єгоров, зазначивши, що клієнтами клініки були багаті люди. Слід звернути увагу, що метою незаконної трансплантації в цьому випадку була не пересадка органів і тканин, а їх використання як лікарських препаратів.

Потім про можливе  існування такого криміналу експерти заговорили в 2006 році, коли майже вдвічі зросла кількість операцій з пересадки нирок. Лікарі пояснювали це тим, що родичі стали частіше віддавати свої органи, але частина коментаторів впевнена, що в країні процвітає ринок комерційних донорів.

У 2007 році було заведено кримінальну справу за фактом торгівлі людськими органами. Тоді була затримана жінка, яка намагалася продати нирку свого малолітнього сина за $ 45 тис. Також у 2007 році в  українській пресі була інформація про затримання представниками ізраїльських спецслужб в Києві членів органів міжнародної банди, які спеціалізувалися на контрабанді.

У жовтні того ж  року був затриманий громадянин Ізраїлю  Міхаель Зіс. За даними ізраїльської поліції, доктор Зіс проводив в Україні  незаконні операції в донецькому Центрі трансплантації нирки і був керівником злочинної організації, члени якої «шукали донорів, згодних продати нирку, і тих, хто такої нирки не потребував». З матеріалів справи стало відомо, що донор за свою нирку повинен був отримувати від $ 10 тис. до $ 35 тис., а пацієнт, який її потребував за пересаджений орган платив вже $ 150 тис. Друковане видання «Україна сьогодні» тоді повідомило, що «за бізнесом Зіса стоять впливові українські люди» - цією обставиною, припускає видання, можна пояснити «бездіяльність правоохоронних органів і свободу дій в Україні Міхаеля Зіса». У результаті суд не знайшов у діях хірурга складу злочину і виправдав його.

Вперше про  донецький Центр трансплантації нирки в кримінальному контексті  заговорили в липні 2007 року, коли прокуратура Ізраїлю заявила, що більшість операцій з незаконної пересадки органів здійснювалися саме там. Донецькі медики це категорично заперечували, а українські правоохоронні органи та МЗС заявили, що на Україні «взагалі відсутня чорна трансплантологія».

Що стосується більш недавнього часу, слід зазначити справу, яка набула розголосу 2012 року щодо судмедекспертів на Чернігівщині, які вилучали органи у небіжчиків. З цього приводу необхідно відзначити, що на даний момент у Чернігівській області порушено кримінальну справу проти фахівців, які незаконно вилучали органи у небіжчиків.

Як повідомили УНІАН у прес-центрі Служби безпеки  України, співробітники Управління СБУ в Чернігівській області  викрили протиправну діяльність організованої злочинної групи з числа працівників Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи (ОБСМЕ) та комунального закладу "Чернігівське обласне патологоанатомічне бюро", які незаконно вилучали в померлих осіб анатомічні фрагменти, тканини та їх компоненти з метою подальшого продажу.

Зловмисники, використовуючи важкий морально-психологічний стан родичів померлих, шляхом обману отримували від них згоду на вилучення  органів та частин тіла. Родичам  повідомлялося про те, що буде вилучено один-два незначних фрагментів анатомічних матеріалів для використання в наукових цілях або надання медичної допомоги хворим дітям. Натомість, фактично, судмедексперти вилучали до 30 фрагментів.

Для отримання  згоди родичів зловмисники пропонували  їм безоплатне і швидке проведення судово-медичного розтину, одягання трупу та видачу з моргу, хоча, згідно з чинним законодавством, ці послуги мають надаватися безкоштовно.

Щоб приховати  реальні обсяги протиправної діяльності, працівники моргів не додавали акти про  вилучення анатомічних компонентів та фрагментів у донорів-трупів до медичних документів померлих осіб, чим порушували вимоги ст.16 Закону України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині”.

За попередніми даними, лише протягом 2011-2012 років працівники моргів вилучили тканин опорно-рухового апарату, м’яких та інших тканин у 159 померлих.

Зібраний таким чином  анатомічний матеріал постачався спеціалізованому державному підприємству. Отримані від  продажу незаконно вилучених  анатомічних фрагментів гроші розподілялися між учасниками злочинної групи.

9 жовтня Управлінням СБУ  в Чернігівській області стосовно  чотирьох осіб порушено кримінальну  справу за ознаками злочину,  передбаченого ч.5 ст.143 КК України. Цією статтею передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років.

Що стосується контрабанди трансплантаційних  органів, то слід зазначити, що як свідчить практика, більшість злочинів, пов’язаних з обігом “людського товару“, вчинюється організованими злочинними угрупованнями. Звідси можна зробити висновок про те, що будь-які незаконні дії з трансплантаційними органами чи іншими анатомічними матеріалами людини та організована злочинність є категоріями, які тісно взаємопов’язані. В Україні цей вид діяльності став відомим у 1993 році, коли прокуратура Херсонської області порушила кримінальну справу відносно громадянина України Манця М.Д. та співробітника американської фірми “Flark“, які з 1991 року відправляли трансплантати людини до Сполучених Штатів Америки. Але ж справу було припинено після того, як було з’ясовано, що трансплантати не можна розглядати в якості товару, тому що на них не існує офіційно встановлених цін. Не віднесені вони також і до предметів, незаконне переміщення яких через митний кордон України може кваліфікуватися відповідно до ст. 201 КК України як контрабанда.

Тому постає проблема, як ж з позицій кримінального Закону слід оцінювати подібні дії.

Ця, досить нова для України проблема, не тільки має великий суспільний резонанс, але й вимагає прискіпливої кримінально-правової та кримінально-процесуальної оцінки з боку фахівців. Перш за все, слід з’ясувати, що собою, власне, являють анатомічні матеріали людини, який правовий режим їх переміщення через митний кордон України, визначити, чи можуть належати анатомічні матеріали людини до різновидів предметів контрабанди.

У статті 1 “Визначення  термінів“ Закону України від 16 липня 1999 року “Про трансплантацію органів  та інших анатомічних матеріалів людини“ трансплантація визначена, як спеціальний метод лікування, що полягає у пересадці реципієнту органа або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини або тварини; анатомічні матеріали – як органи, тканини, клітини людини або тварини. Отже, трансплантаційні органи людини (нирка, серце і т. ін.) входять до анатомічних матеріалів. Відповідно до вказаного Закону не можуть розглядатись як анатомічні матеріали штучні трансплантаційні засоби (штучні серце, очна сітківка і т. ін.). Вони є технічними засобами медичного призначення, тобто товаром, і за відповідних умов можуть виступати предметами контрабанди.

Дослідивши  Закон про кримінальну відповідальність, можна побачити, що в ньому не міститься спеціальних норм, що передбачають заборону незаконного переміщення  органів та матеріалів людини через  митний кордон України. Органи та тканини людини як предмет злочину згадуються лише у ст. 143 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, що, як зрозуміло, не охоплює незаконного переміщення анатомічних матеріалів людини через митний кордон України.

Розглядаючи дані норми, слід визначити, що саме являє собою торгівля з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації або насильницького донорства. Існує думка, що саме такою торгівля повинна вважатися у тому випадку, коли, по-перше, відносно людини має місце одна з таких угод:

– купівля-продаж, якась оплатна передача, здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди;

– по-друге, коли винна особа, здійснюючи таку угоду, усвідомлювала той факт, що потерпілий у подальшому буде використаний для цілей трансплантації чи насильницького донорства.

Якщо злочинець, продаючи жертву, не усвідомлював характер саме такого її подальшого використання, його дії не можуть бути кваліфіковані як торгівля людьми з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства.

Для правового  статусу трансплантатів важливим є  те, що вони стають самостійним предметом  відносин між донором та реципієнтом  з моменту їх виділення з людського організму. Адже, наприклад, кров можна розглядати в двох аспектах:

1) кров є частиною  організму і тому не є річчю,  не має ринкового еквіваленту  і не може бути предметом  угоди;

2) кров, що відокремлена  від організму, слід вважати  річчю, що обмежена в цивільному обігу.

Остання точка  зору є більш точною не тільки по відношенню до крові, але й до інших  видів анатомічних матеріалів. Тим  більше, що багато з них вже давно  використовуються не тільки за безпосереднім  функціональним призначенням. Отже, анатомічні матеріали людини у правовому відношенні доцільно розглядати як предмети матеріального світу – особливий різновид речей, що обмежені в цивільному обігу.

За даними медиків, в Україні відчувається гостра нестача  трансплантатів, що викликає смерть тисяч хворих осіб. Тому, перш за все, слід накласти кримінально-правову заборону на незаконне переміщення трансплантатів через митний кордон України. Суспільна небезпека даної контрабанди безпосередньо пов’язана із спричиненням шкоди у вигляді настання особливо тяжких наслідків – смерті людини, а відповідно до ст. 27 Конституції України держава зобов’язана захищати життя людини.

Виходячи з  вищевикладеного, необхідно відзначити, що слід виділити основні перспективні напрями боротьби з потенційно можливим нелегальним трансплантуванням в Україні та контрабандою трансплантаційних органів:

По-перше, необхідно ввести кримінально-правову заборону щодо незаконного переміщення через митний кордон анатомічних матеріалів і зазначити це у ч. 1 ст. 201 КК України.

По-друге, слід розробити та затвердити чітку класифікацію анатомічних матеріалів людини, які можуть розглядатися як предмет кримінально караної контрабанди.

По-третє, в контролі над трансплантацією органів  основну увагу слід звернути на медичну корупцію. Адже в ситуації, коли потрібного органу треба довго чекати, оптимальний вихід - це зовсім не кримінальна операція з підвищеним ризиком для здоров'я і для репутації. Набагато простіше підкупити тих лікарів, які ведуть «лист очікування», щоб швидше отримати законний доступ до органу, взятого від трупа. Зараз в «листі очікування» центрів донорства значаться сотні хворих. Коли з'являється вилучений у померлого орган, комп'ютер зіставляє безліч його імунологічних параметрів з даними пацієнтів. Кількість реципієнтів, яким цей орган підходить, не перевищує десятка. Вже маючи, скажімо, нирку, користолюбні лікарі мають можливість віддати її тому серед цього десятка хворих, хто може більше заплатити. Для запобігання подібних правопорушень треба відслідковувати просування в черзі осіб з високими доходами.