Механізми міжнародного співробітництва у розслідуванні злочинів

Механізми міжнародного співробітництва  у розслідуванні злочинів

Співробітництво між державами у кримінальних справах здійснюється задля досягнення цілей правосуддя. Воно може існувати як на стадії розслідування і розгляду кримінальної справи, так і після  набрання законної сили рішенням (вироком) суду, і має багато аспектів.

Форми такого співробітництва  є різноманітними, основні з яких є надання правової допомоги у  кримінальних справах, яка полягає  у проведенні процесуальних дій, оскільки під час розслідування  і судового розгляду кримінальних справ  часто виникає потреба у збиранні за кордоном доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів, проведення обшуку, експертиз, судового огляду, вилучення та передачі предметів, вручення та пересилання документів тощо; це - видача правопорушників для притягнення до кримінальної відповідальності або для виконання вироку суду; це - передача засуджених осіб для подальшого відбуття покарання; це - арешт, пошук та конфіскація доходів, отриманих злочинним шляхом ((де держави, зокрема, зобов’язуються розглядати відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, як кримінальне діяння; надавати допомогу у проведенні розслідування та вживати прелімінарні заходи: заморожувати банківські рахунки, накладати арешт на власність з метою запобіганню її приховування; конфіскувати засоби і доходи, отримані злочинним шляхом (або майно, вартість якого відповідає вартості доходів)) та інші.

Правовою підставою для  такого співробітництва слугують чинні  двосторонні та багатосторонні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Серед багатосторонніх міжнародних  договорів слід відзначити європейські  конвенції з питань кримінального  судочинства - Європейську конвенцію  про видачу правопорушників з  двома додатковими протоколами  до неї, Європейську конвенцію про взаємну допомогу у кримінальних справах з додатковим протоколом до неї, Європейську конвенцію про передачу провадження у кримінальних справах, Конвенцію про передачу засуджених осіб та Протокол до неї, Європейську конвенцію про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими особами, Конвенцію про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом та Європейську конвенцію про міжнародну дійсність кримінальних вироків.

Крім того, в рамках Співдружності  Незалежних Держав діють Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, 1993 року, та Протокол до цієї Конвенції 1997 року; в рамках ООН - Конвенція про транснаціональну організовану злочинність 2000 року разом з Двома протоколами до неї.

Зазначені багатосторонні міжнародні договори встановлюють одноманітну  схему співробітництва правоохоронних та судових органів у відносинах з усіма європейськими країнами.

Щодо двосторонніх міжнародних  договорів - до таких слід віднести договори про правову допомогу у кримінальних справах (які включають у себе весь комплекс питань, пов’язаних зі співробітництвом компетентних органів у кримінальних справах). Такі договори здебільшого укладалися за часів Радянського Союзу, деякі з них залишаються чинними і на сьогоднішній день. Разом з тим, практика щодо укладення міжнародних договорів сьогодні йде шляхом укладення міжнародних договорів з окремих видів правової допомоги: про правову допомогу у кримінальних справах, про видачу правопорушників, про передачу засуджених осіб. На сьогоднішній день загальна база чинних міжнародних договорів України складає 18 багатосторонніх та 37 двосторонніх міжнародних договорів у цій галузі.

Слід зазначити, що наявність  міжнародного договору є обов’язковою умовою при вирішенні питань про видачу осіб, про передачу засуджених осіб. Так відповідно до статті 10 Кримінального кодексу іноземці можуть бути видані для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або передані для відбування покарання, якщо така видача або передача передбачена міжнародними договорами України.

Яким чином особа, яка  скоїла злочин і переховується в  іншій державі, може бути притягнута до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин. Є декілька шляхів. Перший – видача (або екстрадиція) цієї особи.

Відповідно  до статті 1 Європейської конвенції  про видачу правопорушників та відповідних  статей двосторонніх міжнародних договорів  про видачу держави зобов’язані  видавати одна одній осіб, які перебувають  на їх території і які розшукуються компетентними органами держави, на території якої особа вчинила злочин, для притягнення до кримінальної відповідальності або для приведення обвинувального вироку, який набрав законної сили, до виконання.

Видача злочинця здійснюється у зв’язку із правопорушеннями, за скоєння яких передбачається покарання у виді позбавлення волі на строк не менше одного року або більш тяжке покарання.

Видача з  метою приведення вироку суду до виконання  проводиться, як правило, якщо особу  засуджено до позбавлення волі на строк не менше шести місяців або більш тяжкого покарання. Однак, нижня межа призначеного покарання має становити чотири місяці.

Іншими словами  видача – це процес передачі злочинця у відповідності з нормами  міжнародного права іншій державі  для застосування кримінального покарання.

Умови, за яких держава може відмовити у видачі правопорушників, передбачені у  відповідних статтях Європейської конвенції та двосторонніх міжнародних  договорах.

У Україні питання  про видачу вирішуються при поєднанні  територіального принципу (місця вчинення злочину і місця знаходження злочинця) і громадянства цієї особи. Вирішальним для видачі вважається принцип громадянства.

Згідно статті 25 Конституції України громадянин України не може бути вигнаний за межі України або бути виданий іншій державі.

Принцип громадянства знайшов своє відображення і в  Кримінальному кодексі України, де сказано, що громадяни України  і особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили  злочини поза межами України, не підлягають видачі іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду (пункт 1 статті 10 Кодексу).

Невидача власних  громадян не означає, що вони залишаються  безкараними. Кожна держава за проханням  іншої держави зобов’язана порушити або перейняти відповідно до свого законодавства кримінальне переслідування щодо свого громадянина, підозрюваного у скоєнні злочину на території іншої держави. І це є другим шляхом притягнення особи до відповідальності - передача кримінального провадження.

Правовою підставою для здійснення такої процедури у відносинах з європейськими державами є Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах, 1972року, в рамках СНД – Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, 1993 року (так звана Мінська конвенція) та деякі двосторонні міжнародні договори, як, наприклад, Договір між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, 1993 року.

Третій шлях – передача виконання вироку, яким особа була засуджена на території  іншої держави за вчинений злочин, але уникнула покарання шляхом втечі  до держави свого громадянства. Така можливість передбачена Європейською конвенцією про міжнародну дійсність кримінальних вироків, 1970 року та Додатковим протоколом до Конвенції про передачу засуджених осіб 1997 року (ст.2 Протоколу), а також передача виконання вироку на підставі Європейської конвенції про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками 1964 року.

Слід зазначити, що законодавством в Україні визначено  два центральних органи по виконанню  вищезазначених європейських конвенцій  у сфері кримінального судочинства (а саме, про передачу провадження  у кримінальних справах; про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом; про видачу правопорушників; про взаємну допомогу у кримінальних справах): Міністерство юстиції України - на етапі судового розгляду кримінальної справи і Генеральна прокуратура України - на етапі досудового слідства.

Крім того, Міністерство юстиції виконує функції центрального органу з реалізації Європейської конвенції  про міжнародну дійсність кримінальних вироків, Європейської конвенції про  нагляд за умовно засудженими або  умовно звільненими правопорушниками, а також Конвенції про передачу засуджених осіб та Протоколу до неї.

Наприкінці, хочу зазначити, що розвиток двосторонніх міждержавних відносин з іншими країнами, приєднання України до багатосторонніх міжнародних  договорів сприяє як покращенню співпраці правоохоронних органів різних країн у розслідуванні, переслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ, так і підвищенню світового статусу України як європейської держави.