Жіноча злочинність

Важка, малокваліфікованих робота огрубляє, очерствляет жінку,позбавляючи її таких природно притаманних їй рис, як жіночність, м'якість,слабкість, чутливість. Вона стає різкою, агресивною, схильноївирішувати виникаючі ситуації за допомогою сили. Це одна з причин збільшеної внаші дні частки здійснюються жінками злочинів проти особистості, їхагресивності, жорстокості.

На наших очах відбувається як би соціальна «переробка» жіночоїприроди. Ці зміни можуть мати дуже несприятливі наслідки длясуспільства, його звичаїв, його духовної куль тури, відносин між людьми.

Серйозний шкоди наноситься вихованню підростаючого покоління. Більше того, мизараз живемо в умовах, коли стан справ з жіночим працею, з жіночоюзайнятістю буде ще більше погіршуватися. Господарський механізм у рядівипадків входить в протиріччя з проголошеним принципам соціально?? хпріоритетів. Погоня за прибутком, збагаченням будь-якою ціною, помножена напобутову невлаштованість людей відсутність духовності й незначна рольморальних орієнтирів неминуче відсувають соціально корисні цілі надругий план. За відсутності відповідного правового механізму та прибідності держави питання про соціальної захищеності і працевлаштуванняжінок в умовах економічної реформи та ринкової економіки загрожуєпогіршенням їхнього становища на виробництві, а, отже, загостреннямконфліктів.

Відзначимо ще ряд соціальних суперечностей, що впливають на злочинність.

Наприклад, що йде швидкими темпами залучення жінок у суспільневиробництво і відсутність обліку природних історичних особливостейжіночої робочої сили. Зберігається протиріччя між високим рівнемзайнятості жінок у суспільному працю і відносно низьким рівнем їхкваліфікації. Хоча домашня праця офіційно визнається не менш важливим, ніжробота на підприємстві або підприємництво, останні цінуються все-такивище. Поєднання напруженої професійної діяльності жінок звиконанням нею сімейних, материнських обов'язків приводить до самихнебажаних наслідків. Це виражається в тому, що вона весь часпрацює з перевантаженням, постійно відчуває втому, нервовенапругу, страх не впоратися з численними справами, у неї з'являєтьсявисока тривожність, психічні розлади, стан дезадаптації,відчуття ворожості світу.

Через це деякі жінки перестають дорожити і сім'єю, і роботою,починають вести антигромадський спосіб життя, здобуваючи засоби доіснуванню протиправним шляхом.

Ослаблення або руйнування сім'ї неминуче веде до того, що жінкаперестає виконувати або виконувати належним чином суто жіночі ролі іобов'язки. Сім'я, своя або батьківська, певною мірою втратилаколишнього значення регулятора поведінки і всього способу життя, послабилися їїконтрольні функції. Ті жінки, які перестають відчувати свій зв'язок знею, вже не орієнтуються на її традиційні цінності та отримуютьзначно більше можливості діяти, не оглядаючись щоразу нанеї. При цьому дуже важливо відзначити, що психологічна незалежністьжінки часто органічно пов'язана з матеріальною, оскільки зараз вонарано починає працювати.

Коли говорять про розрив сімейних зв'язків, то зазвичай мають на увазіконтакти батьків і дітей. Дійсно, знаходячи «свободу» від батьків,жінка може робити різні вчинки неправомірні, красти,обманювати споживачів, займатися проституцією. Але потрібно мати на увазі івласну родину, де жінка - дружина і мати. Деякі жінки взагалі невважають її будь-якої цінністю, особливо якщо мати на увазі не простоспільне проживання, але і внутрішню, духовний зв'язок між подружжям.

Відсутність такого зв'язку дуже яскраво проявляється, наприклад, в заняттізаміжніми жінками проституцією.

Значне послаблення соціального контролю за поведінкою жінокхарактерно для сучасної епохи в силу наростаючих темпів урбанізації,масової міграції населення, його побутової невлаштованості, ламання усталенихкультур різних соціальних верств і груп. Разом з тим істотнопідвищується соціальна мобільність жінок, збагачуються їх ролі.

Не можна не відзначити і такий чинник, значною мірою пов'язаний ззбільшеною соціальною мобільністю жінок, як можливість їх більш тісноїі тривалого спілкування з раніше засудженими особами та особами, що здійснюютьзлочину. У подібному зверненні відбувається криміногенної зараженняжінок, особливо молодих, засвоєння ними негативних установок та стереотипівповедінки, залучення до антигромадських способу життя. Життя молодоїжінки може скластися трагічно, якщо вона зв'яжеться з групоюправопорушників або наркоманів, з мафіозними структурами.

Молоді жінки з незабезпечених і малозабезпечених сімей, немають можливості купувати модний одяг та інші престижні речі,змушені здійснювати крадіжки, грабежі та розбої, займатися проституцією;виявляються ж при цьому запеклість, агресивність і вандалізм служатьзасобом психологічної компенсації за пережиті приниження.

Жінки, засуджені до позбавлення волі, як правило, мають невисокуосвіта та низьку професійну кваліфікацію, у зв'язку з чим їхтрудова реабілітація може бути неефективною. Серед них спостерігаєтьсявисокий рівень рецидиву злочинів. місцях позбавлення волі у засудженихжінок наростають стану тривожних очікувань, погіршуються психічнірозлади. Вони отримують невідкладну психіатричну допомогу зазвичай лишетоді коли представляють реальну небезпеку для оточуючих. Взагалімедична допомога жінкам у виправних установах недостатня. Всіці явища перешкоджають успішної ресоціалізації жінок після звільнення.

3. Попередження жіночої злочинності.

Проблеми попередження жіночої злочинності повинні вирішуватися в рамкахборотьби зі злочинністю в цілому. Обов'язковою передумовою успішностіспеціальних заходів з попередження жіночої злочинності є досягненняякісно іншого стану нашого суспільства. Перш за все, жінка всуспільстві повинна мати принципово інший життєвий статус, її слідпозбавити від ролі основної і навіть рівний з чоловіками «добувачка»матеріальних благ. Її сили і увагу повинні бути зосереджені на сім'ї,на дітях. В якості основних принципів профілактичної роботи з жінкамиповинні бути гуманність і милосердя, розуміння причин, які штовхнули їх назлочин чи аморальні вчинки. Гуманність і милосердям дожінкам повинні бути пройняті закони - кримінальний, кримінально -процесуальний, інші нормативні акти, наприклад, правила внутрішньогорозпорядку у виправних установах.

Позитивні результати профілактичної роботи з жінками можутьпризвести до оздоровлення суспільної моралі в цілому, зміцненнюсоціально схвалюваних відносин у багатьох сферах життя і в першу чергув сім'ї, вони також будуть сприяти зниженню злочинності середпідлітків.

Робота з попередження злочинності жінок повинна охоплювати першза все ті сфери життєдіяльності, в яких формуються негативні риси їхособи і в яких вони частіше скоюють злочини.

Величезне значення має виховання жіночності, особливо для припинення зростання насильницької злочинності серед жінок, яка становить велику загрозу моральному здоров'ю суспільства. Таке виховання вимагає особливої підготовленості, особливої майстерності вихователів. Воно повинно починатися в сім'ї, а закріплюватися в школі. Однак така переорієнтація визначається і характером спілкування, становищем жінки в суспільстві, рівнем його моральності, її захищеністю.

Крім фінансової та матеріальної держава і суспільство зобов'язанінадавати допомогу сім'ї по догляду за дітьми, у зв'язку з хворобою одного з їїчленів і її розпаду. Соціальна підтримка останніх повинна включати нетільки виплату грошової допомоги. Не менш важливо надати їмможливість заробляти, підняти соціальний престиж своєї праці, отриматибільш високу кваліфікацію і т.д. Крім профілактики, при якій об'єктомвиступає сім'я, повинна надаватися безпосередня допомога самим дівчатамзокрема:

- надання державної і громадської допомоги підліткам що опинилися всилу відчуження в несприятливих умовах і допускають неправомірнівчинки. Сюди потрібно віднести весь комплекс індивідуальних виховнихзаходів, встановлення опіки та піклування, направлення в дитячібудинку, спецшколи, спецучіліща, школи-інтернати, влаштування на роботу абонавчання і т.д. а також надання медичної допомоги. Така допомога необхіднадуже багатьом дівчатам, що ведуть антигромадський спосіб життя, оскількисеред них велика питома вага осіб з венеричними, соматичними іпсихічними захворюваннями. Без лікування їх залучення до нормального життянеможливо;

- проведення повсякденної виховної роботи в поєднанні з постійнимконтролем за поведінкою (силами працівників правоохоронних органів,громадських і церковних організацій, педагогів, лікарів і т.д.). Контрольповинен включати застосування заборонних або обмежувальних заходів з метоюблокування їх небажаних контактів, попередження безцільногопроведення часу (наприклад, шляхом обмеження перебування у вечірнійчас в громадських місцях);

- застосування до дівчат, що допускають вчинки, громадських,адміністративних, цивільно-правових та примусових заходів виховногохарактеру.

Другим об'єктом профілактики жіночої злочинності є сфера їхтрудової діяльності. Тут в числі перших завдань повинно бути скороченняробочого дня або робочого тижня при збереженні колишньої заробітної плати длятих, хто має дітей, введення додаткових відпусток, поліпшення умовпраці, істотне скорочення числа жінок, зайнятих на важких і шкідливихроботах.

Неприпустимо використання праці жінок у нічній зміні.

Виробнича зайнятість не повинна витісняти турботу про сім'ю вихованнядітей.

Потрібно подолати ще одну складність - істотні відмінності взаробітках чоловіків і жінок, пов'язані з необгрунтованою міжгалузевої івнутрішньогалузевої диференціацією в оплаті праці.

У перспективі, в міру зміцнення економіки, повинна бути вирішена щеодин дуже складна і настільки ж важлива соціальна завдання: надатижінці право вільного вибору: або працювати і займатися громадськоюдіяльністю, чи бути домогосподаркою і виховувати дітей, або поєднуватиці заняття

Коли в сфері праці у жінок виробляється антигромадськаспрямованість, вона зазвичай бере корисливу забарвлення, у свою чергунегативно впливає на інших робітників і службовців і в той же час навідносини в родині, на її морально-психологічну атмосферу. Томуорганізація профілактичної діяльності у трудовому колективі вимагаєпоєднання матеріального та морального впливу, а іноді змінисімейно-побутових умов працюючих жінок.

Особливо складним виявляється трудове і побутове пристрій жінок, незайнятих працею, а тим більше не мають певного місця проживання.

Складність виникає не тільки тому, що не завжди можна знайти для неїроботу (працевлаштування немолодий, а тим більше отбившей покарання жінкище складніше), але і у зв'язку з тим, що далеко не кожна з них погодитьсяпіти на ту посаду, яка їй пропонується.

Хто, крім правоохоронних органів повинен брати участь упопередження жіночої злочинності? Це дуже істотне питання,оскільки силами тільки цих Органів і тим більше за допомогою одних лишезаконів досягти більш-менш помітних успіхів неможливо.

Зараз покладати особливо великі надії на жіноче рух недоводиться. Тим не менше, жіночі організації повинні вживати заходів дозалученню жінок у суспільно корисна праця, надавати їм матеріальнупідтримку, допомогу у вирішенні різноманітних трудових, сімейних та інших особистихпитань.

Беручи до уваги що зросла роль і вплив церкви, особливо ввихованні моральності людей, можна висловити припущення, що роботацеркви у попередженні злочинності взагалі і жінок, особливо, можепринести свої плоди. Про це свідчить світовий досвід.

Велику роль у попередженні злочинності жінок покликані зігратиустанови у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ, оскількивиховний вплив на дівчат-підлітків, які можуть стати назлочинний шлях, не тільки дуже гуманний, але й дуже ефективний спосібборотьби зі злочинністю жінок.

Значну роль у профілактиці злочинності в цілому і жіночого вЗокрема можуть зіграти громадські організації з охорони правопорядку напобутовому рівні. Зараз такі організації ослаблені, а подекуди взагаліліквідовані, що завдало чималої шкоди справі боротьби зі злочинністю. Уранньої профілактики сексуальної деморалізації дівчаток більш помітну рольможуть зіграти медичні працівники. Вони здатні не тільки своєчасновиявляти і лікувати гінекологічні розлади та венеричні хвороби, алеі встановлювати контингент дівчат, які вже почали здійснювати аморальнідії, а також джерело бунтує впливу на неповнолітніх.

Гінекологи можуть фіксувати і випадки зазіхань на їхню статевунедоторканність і вживати необхідних заходів медико-педагогічногохарактеру до потерпілих, ставити перед компетентними органами питання пропритягнення до відповідальності осіб, які вчинили такі зазіхання.

4. Висновок.

На закінчення хотілося підвести підсумок під вищевикладеним матеріалом,зробити основні висновки.

Проблема попередження жіночої злочинності є однією з найбільшважливих для правоохоронних органів.

У сучасних економічних умовах жінки часто змушені йтина різні злочини, щоб забезпечити собі елементарну можливістьіснувати в цьому світі. Як вже було сказано, основними причинами жіночоїзлочинності є зросла напруженість у суспільстві, складнаекономічна ситуація і ослаблення головних соціальних інститутів. Дожаль, жінка перестає відчувати себе слабкою статтю, займаючикерівні пости, активніше беручи участь у суспільному житті, працюючи нарівніз чоловіками. Високі ціни і відсутність грошей підштовхують жінок навчинення розкрадань і крадіжок.

Крім того, напружена професійна діяльність у поєднанні звиконанням жінками сімейних обов'язків призводить до найбільш негативнимнаслідків. Робота з перевантаженням, відчуття втоми нервовеперенапруження призводить до психологічного зриву, що теж тягне за собоюможливість здійснення злочинних діянь.

Таким чином, проблеми попередження жіночої злочинності повиннівирішуватися в рамках боротьби з злочинність в цілому. Одним з найважливішихумов досягнення успіху в даній сфері є якісно іншестан суспільства. Тобто жінка повинна відчути принципово іншийжиттєвий статус - перш за все, матері і дружини. Також держава повинназабезпечити фінансову, матеріальну допомогу та соціальну підтримку,надати можливість жінці заробляти, отримати більш високукваліфікацію.

5. Список використаної літератури.

1. Кримінологія. Підручник під ред. В.Н. Кудрявцева і В.Е. Емінова. -

М., МАУП, 1999.

2. Кримінологія. Навчальний посібник під ред. С.Є. Віцина і В.А. Уткіна.

- М., 1999.

3. А. І. Долгова. Кримінологія. - М., 1999.

4. Ю.М. Антонян. Злочинність серед жінок. - М., 1992.