Методи кримінологічного дослідження

Інтерв'ювання - це очний опитування. Інтерв'ю як спосіб отримання інформації більш надійний, ніж анкетування, оскільки можна контролювати ситуацію. Процес підготовки інтерв'юерів, це складний процес, важливу роль відіграють зовнішні дані - його респектабельність, вміння викликати емоційний довіру з боку потенційного респондента, також необхідно володіти відповідними знаннями.

Перше завдання інтерв'юера - встановити емоційний контакт.

Друге завдання - відома формалізація інтерв'ю, певний кістяк.  
Можуть бути задані уточнюючі питання, що розширюють ті відомості.

Третє завдання - спонукання до щирості  респондента. Викликається це не тільки володіють виглядом, але і психологічними прийомами, напр.,підкреслена безликість психологічна інтерв'юера, він не повинен висловлювати свою думку, він повинен провокувати опитуваного на відповіді по заданих питань. Ні в якому разі інтерв'юер не повинен висловлювати негативного ставлення до висловлюване опитаних, навпаки, завжди треба заохочувати. Можна висловлювати тільки те,про незрозумілий відповідь, потрібні пояснення для роз'яснення відповіді.

У хороших дослідженнях метод інтерв'ю  повинен доповнювати анкетування,але  треба пам'ятати, що без інтерв'ю хороше дослідження неможливо.

Виділяються три види інтерв'ю: формалізоване, сфокусоване,неформалізовані (вільне). Формалізоване інтерв'ю - самий розповсюджений різновид інтерв'ювання. У його основі лежить детально розроблений запитальник (програма інтерв'ю), а всі дії інтерв'юера жорстко регламентовано відповідною інструкцією.  
Фокусування інтерв'ю - менш стандартизована процедура, метою якого є збір оцінок, думок з приводу конкретного соціального явища (наприклад, злочинності), його причин, наслідків.

У кримінології використовують і метод  вивчення документів шляхом контент - аналізу (тобто виділення ключових ознак, їх значень і наступного підрахунку), публікацій ЗМІ, кримінальних справ та інших документів.

Інший метод - метод спостереження - полягає в тому, що сам дослідник сприймає й описує його цікавлять факти, події, процеси,перебуваючи зовні по відношенню до них (просте) або будучи їх учасником (включене спостереження).

Метод експертних оцінок полягає в  отриманні думок з поставленим питань наукових і практичних працівників - фахівців у галузі боротьби зі злочинністю.

Експеримент - це науково поставлений  досвід з метою перевірки гіпотез,пошуку ефективних засобів впливу на злочинність. У кримінології використання експерименту обмежено.

З психологічних методів кримінологи  використовують тестування, тобто з'ясування психологічних характеристик особистості шляхом постановки перед обстежуваним завдань, питань, на які він має дати відповіді, і соціометрії, тобто метричний вивчення емоційно-психологічних зв'язків між людьми.

Одним з джерел кримінологічної  інформації виступає державна статистика і особливо її кримінально-правової розділ.  
Кримінальна статистика - головний метод дослідження, що дозволяє виявляти закономірності і тенденції злочинності, давати їм кількісну оцінку.

Інформація про злочинність  і діяльність по впливу на неї відображається в документах первинного обліку, а потім - у статистичній звітності. Основними формами статистичного обліку, досліджуваними кримінології, виступають картки:

1. на виявлений злочин (форма  № 1);

2. про результати розслідування  злочину (форма № 1.1);

3. на злочин, за яким особа,  яка його вчинила, встановлено  (форма 

№ 1.2);

4. на особу, яка вчинила злочин (форма № 2);

5. про рух кримінальної справи (форма № 3);

6. про результати відшкодування  матеріальних збитків та вилучення  предметів злочинної діяльності (форма № 4);

7. про результати розгляду справи  в суді (форма № б).

Статистичне дослідження включає  спостереження, зведення, угруповання  і аналіз. Статистичне спостереження, тобто облік і реєстрація інформації,може бути суцільним і вибірковим. Вибіркове обстеження частини явища (наприклад, всіх квартирних крадіжок), щоб бути таким же достовірним, як і суцільне спостереження, має відповідати науковим вимогам репрезентативності та випадковості. Репрезентативність означає, що вибірка повинна відображати,представляти закономірності цілого. Чим більше вибірка, тим точніше результати. Масив вибірки визначається на основі спеціальних таблиць або математичних розрахунків з тим, щоб помилка в результатах була не більше 5%.  
Випадковість вибірки полягає в тому, що заздалегідь не визначається одиниця вивчення, а забезпечується рівно ймовірно попадання у вибірку будь-якої і кожної одиниці сукупності.

Підсумок - це обробка первинних даних, а угруповання - це розподіл одиниць сукупності на однорідні, якісно розрізняються між собою групи з тими чи іншими ознаками. Угрупування можуть бути типологічні (розчленування на однорідні групи за кількісними та ознаками) та аналітичні (розподіл по залежності між двома або більш різнорідними групами, наприклад, взаємозв'язку між злочином і станом сп'яніння).

       Підсумки і висновки кримінологічного дослідження.

Кінцевим результатом досліджень повинні бути практичні висновки з пропозиціями, рекомендаціями про вдосконалення практики боротьби з злочинністю, поліпшення діяльності правоохоронних органів та інших суб'єктів профілактики.

Підсумками масових опитувань (анкетування, інтерв'ювання) є анкети та результати інтерв'ю, на підставі яких після їх обробки робляться висновки. Об'єкт дослідження, локалізований у часі, на який розповсюджуються висновки дослідження, називається генеральною сукупністю.  
Такими можуть бути, наприклад, група працівників торгівлі та громадського харчування області, які вчинили протягом року обман покупців. Результатом соціологічних методів кримінологічного дослідження є отримання повної і змістовної інформації в будь-якій галузі знання або практичної діяльності з конкретних питань, що становлять інтерес для дослідників.

Підсумками кримінально-статистичних методів є кількісні показники, що дають характеристики злочинності, - стану, динаміки,структури, особистості злочинців, факторів, що її обумовлюють, а також розробка рекомендацій по боротьбі з нею. Наукове та практичне значення кримінальної статистики полягає насамперед у можливості аналізу закономірностей і тенденцій злочинності, їх подальшої якісної оцінки, на основі якої стає можливою розробка ефективних заходів профілактичного впливу.

Важливим підсумком кримінально - статистичних методів кримінологічного дослідження є аналіз злочинності. Аналіз злочинності ставить своєю завданням виявлення основних якісних та кількісних характеристик злочинності, її стійких закономірностей і тенденцій. Якісні характеристики злочинності включають в себе показники її поширеності і тимчасових змін, а також стану і змін її структурних елементів. Кількісні характеристики виражають темпи зміни злочинності, її видів, інших структурних елементів в часі і просторі.

Найважливішими підсумками кримінологічних досліджень є також підготовка публікацій, виступи на конференціях, форумах,законотворча діяльність.

       Висновок.

       Методологія кримінологічного дослідження, як і будь-якого іншого,залежить від предмета і об'єкта дослідження, що стоять перед дослідником завдань. Предмет кримінологічного дослідження - закономірності поведінки злочинця, їх детермінації, причинності, схильності різним впливів, а об'єкт - злочинність у різних проявах,продукують її вплив, і які впливають на її явища, процеси, характер впливу на злочинність та наслідки такого впливу.

якщо говорити в цілому про методологію кримінологічні пізнання, то воно базується на використанні діалектико-матеріалістичного вчення. При цьому слід враховувати кілька аспектів. Злочинність розглядаються як соціальне явище, тому при її дослідженні використовують методи  
соціальних наук, наприклад, соціології, соціальної психології.

Поряд з різноманітними соціальними явищами вивчаються і людина, але не  
з біологічної точки зору, а як член суспільства, продукт громадського розвитку. Злочинність тісно пов'язана з багатьма інших громадських явищами, називають негативним відхилень або різних форм соціальної патології, наприклад, наркоманія, адміністративні порушення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література.

 
1. Кримінологія: Підручник під ред. проф. Н. Ф. Кузнецової. - М.: 1994

2. Кримінологія: Підручник. - М.: 1988.

3. Іванов А. К. Вітчизняна кримінологія: Курс лекцій. - Саратов, 1996

4.Рябикін Ф. К. Кримінологія та попередження злочинів: Навчальний посібник. - М., 1993

5. Новиченко А. С. Методологічні основи пізнання злочинності. - М.,  
1991.