Суспільне мовлення

Київський національний університет імені  Тараса Шевченка

Інститут  журналістики 
 
 
 
 
 
 
 

ПРОГНОЗ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬНОГО  МОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ 
 
 
 
 
 
 

Виконала  студентка 4 курсу, 2 групи

Спеціальність журналістика

Андріанова  Марія 
 
 
 

Київ 2010

   Суспільне  мовлення - різновид телерадіомовлення, що служить суспільству (або громадськості), фінансується ним та є йому підзвітним.

   Інститут суспільного мовлення (СМ) як один з найбільш ефективних механізмів забезпечення свободи слова є невід’ємним атрибутом демократичного суспільства. Основними цілями цього суспільного інституту є забезпечення свободи слова, обмеження прямого впливу держави на діяльність ЗМІ, забезпечення доступу різних суспільних груп до каналів масової комунікації та представлення їхніх інтересів в інформаційному просторі в умовах ринкової економіки та комерціалізації ЗМІ. Природно, що найбільшого розвитку суспільне мовлення набуло у країнах з тривалими демократичними традиціями: Великобританії, Франції, США, Швейцарії тощо. Саме системи СМ країн розвиненої демократії на сьогодні є моделями, на які орієнтуються країни, що знаходяться на етапі демократичних трансформацій, у тому числі й Україна.

  Суспільне телерадіомовлення включає:

• телевізійне мовлення на двох загальнонаціональних телевізійних каналах;
• телевізійне мовлення на супутниковому каналі;
• радіомовлення на трьох загальнонаціональних каналах радіомовлення та у мережі проводового мовлення України та за її межами;
• радіомовлення на супутниковому каналі;
• теле- і радіомовлення в мережі Інтернет;
• виробництво фільмів, програм, впровадження прогресивних технологій та стандартів мовлення.

   Стан  суспільного телебачення в Україні  залишає великий обсяг роботи  для виправлення помилок і  покращення певних аспектів інформаційного  простору і державної інформаційної  політики:

1. реалізувати заходи щодо створення та належного функціонування системи суспільного телебачення і радіомовлення з урахуванням необхідності захисту суспільних інтересів, культурних цінностей та плюралізму засобів масової інформації під час впровадження цифрового мовлення.
2. 2) запобігати процесам концентрації власності у засобах масової інформації та монополізації вітчизняного інформаційного ринку (субринків), зокрема, телебачення і радіомовлення.
3. 3) посилити відповідальність за порушення законодавства про інформацію та у сфері захисту суспільної моралі.
4. 4) внести зміни до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо заборони створення і діяльності телерадіоорганізацій, засновником (співзасновниками) та/або власником (власниками) яких є нерезидент (нерезиденти), зареєстрований (зареєстровані) в офшорних зонах або в країнах, законодавство яких не передбачає подання інформації про засновників або власників за запитом української сторони.
5. 5) поетапного встановлення квот щодо присутності в ефірі телерадіоорганізації аудіовізуального продукту, виготовленого в одній країні.
6. 6) удосконалення нормативно-правового регулювання питань щодо користування каналами мовлення, ретрансляції програм, використання радіочастотного ресурсу України, стандартів діяльності телерадіоорганізацій, збалансування інтересів вітчизняних телерадіоорганізацій всіх форм власності, забезпечення проведення прозорої процедури ліцензування їх діяльності.
7. 7) впровадження цифрового мовлення у строки, визначені міжнародними угодами, та забезпечення вільного доступу до нього всіх верств населення.