Монолог в публіцистичних жанрах

Висновки

Власне, основне правило культури ведення  діалогу тільки одне: маєш можливість висловитися сам, але змушений слухати  з повагою іншого.

Правила ведення діалогу 

Добре підготуйтесь до свого виступу.

Прочитайте  все, що можна знайти з проблеми, яка обговорюватиметься.

Заздалегідь сформулюйте свою точку зору, добре  аргументуйте власну позицію.

Подумайте, що може Ваш співбесідник заперечити.

Уважно  вислухайте свого опонента.

Посміхайтеся!

Спробуйте зрозуміти, що він хоче Вам сказати.

Не соромтеся  перепитати, якщо чогось не зрозуміли.

Пам’ятайте, що Ваша точка зору не є єдино  можливою.

Подумай, чи можна в цій ситуації знайти компроміс.

Якщо  Ви не можете знайти переконливих аргументів — запитайте в свого опонента, що він сам думає з цієї проблеми.

Не ображайте  свого опонента: він має право на власну точку зору.

Додержуйтесь  “правила мікрофону”: тільки той, хто  тримає його в руках, має право  висловлюватися.

Як ні були важливі відчуття, емоції, відносини  людей, але спілкування припускає  не тільки і не стільки передачу емоційних станів, скільки передачу інформації. Зміст інформації передається за допомогою комунікативного процесу.

Публічна  мова може розглядатися як своєрідний витвір мистецтва, яка впливає одночасно і на відчуття, і на свідомість. Якщо діє тільки на здатність логічного сприйняття оцінки явищ, не зачіпаючи плотської сфери людини, вона не здатна виробляти сильне враження. Майстерність публічної мови полягає в умілому використовуванні загальних форм людського мислення: логічної і образної. Мистецтво є мислення образами - цей закон може бути застосовний і до ораторського мистецтва. Ідея мови, її зміст доходить до свідомості через емоційну сферу. Задача оратора полягає в тому, щоб впливати на відчуття слухачів. Сильне відчуття, переживання людини завжди зачіпають і розум, залишаючи незабутні враження. Мова є щось більше, ніж механічно вироблюваний ряд звуків, який виражає швидкоплинні спостереження і настрої, що займають в дану хвилину того, хто говорить. Мова - це людина в цілому. Кожен вислів і фактично, і в свідомості сприймаючого нею є миттєве розкриття всього досвіду і характеру, намірів і відчуттів людини. Мова - невід'ємна частина характеру і найширшим чином визначають особу. У наші дні мова, більш ніж коли або раніше, є головним засобом, за допомогою якого люди живуть разом і співробітничають в місцевих, національних і навіть міжнародних масштабах. Для світу, перед будь-якою загрожуючою йому небезпекою, слово буде тим засобом, яким люди доб'ються перемоги, якщо воно восторжествує.

Слово є засобом передачі інформації, але  не завжди відбувається її повна передача від однієї людини іншому.

Для того, щоб зрозуміти суть комунікації  хоча б в найзагальніших рисах, необхідно розглянути цю проблему в комплексі з іншими проблемами, тісно з нею зв'язаними. В зв'язку з цим цікаво було б розглянути різні передумови, що зумовили виникнення функції комунікації, специфічні особливості звукової мови, зокрема проблему слова і його взаємовідношення з поняттям, роль різних асоціацій в утворенні словарного складу мови, причини відмінності структур мов миру при єдності законів логічного мислення, специфіку віддзеркалення предметів і явищ навколишнього світу в мисленні людини і прояв цього віддзеркалення в мові і т.п. 
 
 

Список  використаної літератури

1.    Вечер Л. С. Секреты делового  общения. — Минск, 1996.

2.    Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая  деятельность. – М ., 1999.

3.    Львов М.Р. Основы теории речи. – М., 2000.

4.    Основи мовленнєвої діяльності. Автори - А.П.Загнітко, І.Р.Домрачева.  Навчальний посібник для студентів  денної, безвідривної та очно-заочної  прискореної форми навчання спеціальності  2001. – Донецьк, Український культурологічний  центр, 2001. – 56 с.

5.    Чмут Т. К. Культура спілкування.  Навч. посіб. — Хмельницький, 1996.