Світова культура XX століття

Світова культура    XX століття

Модернізм (від фр. - новітній, сучасний) - загальне позначення напрямів мистецтва та літератури кінця XIX-XX ст. (кубізм, футуризм, експресіонізм, сюрреалізм тощо), які характеризуються розривом з традиціями реалізму.

Причини виникнення модернізму:

1)Як реакція на суспільні проблеми. На рубежі ХІХ-ХХ ст. особливо після Першої Світової війни загострилась духовна криза. Свій внесок в руйнування духовних засад культури внесли й революції. Почалася інтенсивна атеїзація свідомості значної частини людства. Утворився духовний вакуум, який потребував свого заповнення.

2)Причина криється у суто художніх субстанціях. Реалізм дещо “приївся” читачеві. От письменники-модерністи і шукали нових, не набридлих публіці змісту і форм художніх творів.

3)Особистісні. Згадаймо літературних велетнів-реалістів XIX ст.:Cтендаль, Бальзак, Діккенс, Флобер, Золя, Достоєвський, Толстой. Досить важко, не вийшовши за межі реалізму, створити щось “конкурентноспроможне”, водночас з ними чи після них. Молоді літератори стали торувати свої, нові "модерні" шляхи в літературі.

Модернізм в образотворчому мистецтві. Модернізм - сукупність художніх напрямів у мистецтві другої половини 19- середини 20 сторіччя. Найбільш значними модерністськими тенденціями були імпресіонізм, модерн, експресіонізм, нео-та постімпресіонізм, фовізм, кубізм, футуризм. А також більш пізні течії - абстрактне мистецтво, дадаїзм, сюрреалізм. У вузькому сенсі модернізм розглядається як рання щабель авангардизму, початок перегляду класичних традицій. У широкому сенсі модернізм - «інше мистецтво», головною метою якого є створення оригінальних творів, заснованих на внутрішній свободі та особливому баченні світу автором і створенні нових виразних засобів образотворчої мови.

Виникнення експресіонізму. Більшість дослідників пов'язує виникнення модернізму з експресіонізмом (від франц. - вираження, виразність). У 1905 році в Дрездені виникає група "Міст". Найпослідовнішим провідником ідей експресіонізму був засновник та теоретик "Мосту" Ернст Людвіг Кірхнер (1880-1938 рр.). Для Кірхнера саме місто як уособлення зла стало однією з провідних тем у творчості цього митця. Залите мертвотворним штучним світлом нічне місто з похмурими проваллями вулиць та провулків, що нібито ведуть у небуття, і населене примарними розгубленими істотами. дивиться на глядача з полотен художника.   

Естафету художнього пошуку в стилі експресіонізму від "Мосту" переймає "Синій вершник" - група, яка працювала в Мюнхені. Назва групи пов'язана з картиною Кандінського, написаною у 1903 р. На ній зображений стрімкий синій вершник, який, на думку автора, уособлює бурю та натиск. За короткий період свого існування її представники зуміли довести естетику експресіонізму до її логічного завершення. Якщо в перших експресіоністів головну роль відігравала людина, то у митців "Синього вершника" людські емоції відступають на другий план перед абстрактною основою.

    Вагомий внесок у розвиток експресіонізму зробив відомий австрійський художник  Оскар Кокошка (1886-1980 рр.). Він - маляр і графік, драматург і артист-декламатор. Але всі прояви його таланту незмінно свідчать про схильність до експресіоністського світогляду та естетики..

Близьку німецьким експресіоністам доктрину емоційно - колористичного живопису сповідували паризькі фовісти (від франц. - дикі). Вони стверджували свого роду живопис "без правил", за що й отримали від критиків іронічну назву. До групи фовістів входили А. Матісс, А. Дерен, М. Вламінк, А. Марке, Р. Ван-Донген та ін. їх об'єднувало прагнення до створення художніх образів винятково за допомогою яскравої відкритої барви, експресивних, напружених кольорових симфоній.

      Найяскравіше це виявилось у творчості Анрі Матісса (1869-1954 рр.). Його полотнам притаманні декоративна виразність, мажорна гармонія барвистих акордів, життєстверджуюча тенденція

      Розквіт європейського експресіонізму завершується на початку 30-х років. Експресіонізм і сьогодні має своїх шанувальників.

Виникнення кубізму

     Ще один художній напрям, який зробив великий внесок у мисткцтво, був кубізм (від франц. - куб).. Він виник у Парижі також на початку XX століття. Кубісти прагнули виразити свій внутрішній світ. Вони відмовились від таких традиційних художніх засобів, як передача тривимірного простору, атмосфери, світла, і почали розробляти нові форми багатовимірної перспективи, які б дали змогу показати об'єкт з усіх боків у вигляді безлічі площин, які перетинаються між собою, утворюючи напівпрозорі чотирикутники, трикутники, півкола.

     Найголовнішу роль у становленні нового напрямку відіграли іспанець Пабло Пікассо та француз Жорж Брак.

     Зародження кубізму пов'язують з картиною П.Пікассо "Авіньонські дівчата". Зображуючи п'ять оголених фігур, художник пропонує глядачеві небачене досі трактування людського тіла. Фігури складаються з окремих площин, мають викривлені пропорції. Геометризація форм, що була накреслена, стала однією з характерних ознак образотворчої мови кубістів.

Виникнення авангардизму

    Найвідчутніше кубізм вплинув на радикальні кола модерністів, які вважали себе передовим загоном, авангардом нового мистецтва (звідси -"авангардизм"). Авангардисти прагнули повністю відмовитися від існуючих мистецьких традицій та норм і перетворити новизну виразних засобів на самоціль. Серед ранніх авангардистів, на яких вплинув кубізм, були італійські футуристи (від лат. - майбутнє). Відкидаючи традиційну культуру та її цінності, футуристи протиставили їй культ техніки та індустріальних міст (урбанізм). Не випадково, на відміну від інших європейських авангардистів, футуристи не обмежилися чистою естетикою, а стали на шлях політики, консолідуючись з найрадикальнішими рухами, зокрема з італійськими фашистами..

     У повоєнну добу виникають нові форми модернізму - дадаїзм – це модерністський напрям у художній творчості. Дадаїсти покладались на додаткові процеси психічного автоматизму дії на фотомонтаж. В 1922р. дадаїсти вплилися в сюрреалізм. Представниками були Марсель Дюшан,, Макс Ернст.

Дадаїсти не мали  художньої програми і займалися творчістю для того, щоб довести, що творчість теж ніщо. Безглуздість навколишньої дійсності та будь-яких проявів людської творчості підкреслювалась терміном "дадаїзм". ("Дада" по-румунськи означає "так, так", по-французьки хобі (коник)). Глузуючи над дійсністю, дадаїсти замість музичних  концертів приголомшували публіку "брюїтизмом" (від франц. - шум): били у сковорідки та каструлі. Замість малярства або скульптури демонстрували на виставках праску з припаяними шипами (М.Рей) або нічний горщик та пісуар (М.Дюшан). Дадаїзм розпався у першій половині 20-х років.

Настрої, які були спонукальним мотивом виникнення дадаїзму, сприяли появі сюрреалізму (франц. - надреалізм) - течії, що посідає одне з найпомітніших місць у складній культурній палітріXX ст. Сюрреалізм – це напрям, який знаходив натхнення  в снах, галюцинаціях і мріях. Виник у Франції. Сюрреалісти закликали до звільнення людського “Я” від тенет матереалізму, логіки, розуму, моралі і естетики.

     Розквіт сюрреалізму припадає на 1924-1938 рр.

Найяскравішим представником сюрреалізму по праву вважається відомий іспанський художник Сальвадор Далі. Його картини являють собою ірраціональні комбінації суто реальних предметів, які мають натуральний вигляд, або парадоксальним способом деформовані. Це може бути людська фігура з картотечними шухлядами в животі ("Антропоморфна шафа", 1936 р.), годинник-серветка,, що звисає зі столу ("Збереження пам'яті", 1931 р.), слони на довгих павучих ніжках ("Спокуса Св. Антонія", 1946 р.).

Наприкінці 40-х - початку 50-х років усі школи західного мистецтва були відсунуті на задній план абстракціонізмом (від лат. - далекий від дійсності). Це - "безпредметне" мистецтво. На полотнах абстракціоністів важко знайти що-небудь, що нагадувало б звичайний світ, що оточує людину. 
Розквіт абстракціонізму припадає на другу половину XX ст.

Абстракціонізм – це явище надзвичайно суперечливе в культурно-естетичному відношенні: з одного боку гармонізація кольору та форми, які активно використовуються художниками в різних напрямках, застосовуються в дизайні, в прикладному мистецтві, в кіно, в театрі і на телебаченні. З іншого боку абстракціонізм знімає критерії художніх майстрів і відкривае шлях у мистецтво звичайним людям, далеких від мистецтва.