Поетапність розвитку форми українського костюму

До плечового та верхнього  одягу буковинців і покутян входили  киптарі, сердаки і кожухи. Кожух  іноді покривався фабричним сукном (кунтуш). Кожухи на свята одягали і влітку. Був поширений на Буковині одяг типу пальта — бурнус. Дівчата, крім хусток, носили коди — вінко-подібні прикраси із жмутку тирси, що кріпилися на тімені й пишно піднімалися вгору, а волосся при цьому розпускалось. Іноді під цей убір підтикалося пташине пір'я. Заміжні жінки, викладаючи волосся, робили фігурну пов'язку на тімені. Взимку та влітку носили постоли і чоботи.

Своєрідним був костюм українського населення Закарпаття. У жінок Закарпаття поширеними були плісирована сорочка з розрізом на плечі або на спині, полотняна спідниця з передньою вставкою (попередниця). Побутував також фартух (плат) як єдиний поясний одяг. Широкого вжитку набули безрукавки міського типу (камізельки), сіряки й кожушки, що не відрізнялись від чоловічих, й оригінальне верхнє вбрання — гуня з ворсистого сірого або білого сукна з імітацією рукавів. Дівчата заплітали волосся в дрібні коси (дрібушки), на голову вдягали луб'яний обруч з нашитими монетами, вінки і жмутки штучних квітів. В усі пори року взували постоли або чоботи.

Перехідним між буковинсько-покутським одягом і одягом, характерним для  Прикарпаття, Західного Поділля  та частково Волині, можна вважати  східноподільський комплекс. На Поділлі  до останнього часу зберігалися давні слов'янські традиції прикрашання одягу на основі зооморфного орнаменту. Домінуючий чорний колір вишивки був характерним для верхнього плечового одягу типу свити (чугаіни, гуньки), а також поясного одягу (запаски, горботки). На відміну від Наддніпрянщини жіночі сорочки тут частіше мали виложистий комір, цільнокроєний рукав, покритий вишивкою (виноград), чорними, синіми або металевими нитками (золото).

Подільський народний костюм визначався також специфікою фактури  доморобних матеріалів, яка полягала у більшій рельєфності порівняно з іншими районами України, підкресленою прямолінійністю крою, оригінальним принципом вирішення підлеглості одних компонентів іншим, своєрідністю носіння одягу.

Костюм населення степової частини України — наслідок взаємодії культур українського, російського, білоруського, молдавського та інших народів, що заселяли край. Крім того, на ньому позначився вплив міста. Жінки одягали сорочки та керсети з чотирикутним вирізом, сарафани. Під впливом сарафана та міського плаття набула поширення сорочка до талійки — з поликами, на кокетці, до якої пришивались станок і підтичка. Широко побутували міські спідниці, кофточки, блузки, пальта з фабричної тканини, іноді з пелериною, а також свити із стоячим коміром, хустки, взимку — шалі, у заміжніх жінок — традиційні очіпки та шапки міського типу. Дівчата зачісували волосся найчастіше по-міському.

 

                  

                 

                

                

               

               

 

 

 

 

 

 

 

 
 
             

 

2. Ретроспективний аналіз костюму Франції   XVII століття

 
2.1 Характеристика моделей аналогів за ознаками крою

 
За часів Людовика XIV поганим тоном вважалася простота в костюмі. Як писав Мольєр, «від черевиків до капелюха - банти, стрічки, банти, стрічки».  Виразну альтернативу суворої готики пропонують сучасні дизайнери. У колекціях дизайнерів знайдеться все: широкі спідниці на збірках, мереживні манжети, шлейфи з підборами або задрапіровані з одного боку - як у придворних дам XVII століття. А ще декор з нашарувань бантів і стрічок, вишивки, галуни, хутра. Звичайно, багатошаровість і різноманітність фактур стомлює мінімалістів. Але саме в цих ансамблях присутня життєва енергія. 
Одяг Франції і до сьогодення не дає про себе забути. Пишні повітряні мережива, розшиті корсети, хвилясті спідниці, пишність парчі, тафти й атласу, велика кількість бантів, стрічок та кольорів - вишукана розкіш того часу сподобалася і нареченим. 
  Саме в той період увійшли в моду вінчальні сукні жовтих і золотих відтінків, головним елементом декору яких стало мереживо і стрічки. І до цих пір стиль Франції, незважаючи на свій поважний вік, час від часу повертається у світ моди, щоб внести радість і блиск розкоші, в тому числі і у весільні вбрання. 
На тижні високої моди 2010 були представлені моделі прет-а-порте в яких явно проглядалися тенденції стилю Франції 17-го століття. 
Велика кількість швів на корсеті повторює частково крій тієї епохи, робить талію вужчою а декольте підкреслює груди і плечі; пишна спідниця, подвійна лінія низу, багатошаровість, рюші, банти і все це розшите мереживом і чеським стеклярусом. 
В сучасних аналогах костюма в стилі Франції 17-го століття, конструктивне рішення костюма практично збігається з рішенням історичного костюма. У наведених прикладах ясно проступає аналогія крою корсета, верхньої частини ліфа. 
Це підкреслює вузьку талію, а також сильно розкльошена спідниця.

2.2 Обгрунтування розробки колекції моделей сучасного одягу за джерелом творчості

 

Під колекцією розуміють сукупність моделей, об'єднаних єдиним цільовим простором або задумом. Щоб створити колекцію, художнику-проектувальнику необхідно мати знання в галузі психології, соціології, ергономіки, технології і мистецтва. 
       Естетичний образ задуманої колекції-романтична, жіночна, чарівна наречена-принцеса. Силует м'який, повітряний. Плаття колекції за образом нагадують історичний костюм Франції 17-го століття. Розшиті корсети, хвилясті спідниці, пишність парчі, тафти й атласу, велика кількість бантів, стрічок та кольорів - вишукана розкіш того часу сподобалася і нареченим. Дуже пишна спідниця, розшитий бісером корсет і відрізна талія - ​​саме так виглядає сукня принцеси. Багато дівчат віддають перевагу саме такому образу не даремно, адже таке плаття миттєво перетворює фігуру, ефектно піднімає груди і вимальовує струнку талію. Більшість наречених зупиняють свій вибір саме на такому фасоні сукні. Таке плаття - завжди виглядає святково, шикарно і дорого. У ньому дивовижно виглядають стрункі і високі нареченої. Корсет повинен бути максимально «підігнаний» по фігурі, не мати складок і обвислості. 
       Споживачем даної колекції є-дівчина, вікової групи від 20 до 30 років, висока, пропорціонально складена. Це дівчина впевнена в своєму соціальному майбутньому, що вступила в самостійне життя, постійно змінюється і шукає свій стиль.Колекція розрахована на групу людей із середнім доходом. 
       Силует весільного плаття в стилі Франції 17-го століття вузький корсет з безліччю вертикальних швів, пишна багатошарова спідниця. Все це підкреслює жіночну, витончену фігуру. 
       Сучасні тенденції весільної моди звертають увагу на хвилясті тканини, які відповідають легкості і податливості рухам. Шовк, сатин, органза, шифон, парча - це виграшна комбінація для будь-якого весільного вбрання. 
Оздоблення весільних суконь різноманітне і багате. Це може бути мереживо тонкої роботи, стрази Сваровськи, стрічки, люрексові нитки, намистини, вишивка, драпірування, квіти ....Франції в цьому немає і не було рівних, тут панують розкіш і багатство обробки. 
       В образі нареченої звичайно ж не обійтися без аксесуарів, таких головних доповнень до сукні як фата, рукавички, туфлі. 
       Фата різноманітна за довжиною і пишностю, тонка мереживна пелерина, закріплена в зачісці нареченої. Або довгі рукавички, або короткі на зап'ястя можуть бути з тонкого мережива або прикрашені вишивкою, бісером, стеклярусом, намистинами. 
       Взуття - обов'язковий каблук-тонка шпилька, весільним взуттям можуть виступати як туфлі, так і чобітки. Взуття знову таки повинне бути оброблена декоративними елементами. 
Зачіски урочисті, прикрашені діадемами, це головний атрибут стилю Франції. У тенденціях розглядається варіант прикраси зачіски квітами, капелюшками, стрічками. 
Розроблена колекція відповідає сучасним тенденціям і стильовому рішенню заданої історичної епохи Франції 17-го століття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                Список використаної літератури

 

 

 

1 В. Мещеряков. Пандора  в ящике, или превращения тоги.//Знание  – Сила. 1971 г. № 11. Стр. 60.

2 Н. М. Каминская.  История костюма. – М., 1977 г.  Стр.3

3 С. М. Темерин. Русское  прикладное искусство. Очерки. М., 1960 г. Стр. 135.

4 В. Мещеряков. Пандора  в ящике, или превращения тоги.//Знание  – Сила. 1971 г. № 11. Стр. 54

5 Г.Дудникова. История костюма,Ростов н\Дону «Феникс»,2001г.-416с.,-стр.204

6 М. Аксенова, Т.Евсеева  и др. Мода и стиль. Мир энциклопедий Аванта+, 2007.- стр.150

7 М. Аксенова, Т.Евсеева  и др. Мода и стиль. Мир энциклопедий Аванта+, 2007.- стр.158

 

8 Р.Захаржевская.История костюма: От античности до современности.Рипол Классик.2005 г.288 стр.

 

9 Янсон К.В. Основы истории искусств. АОЗТ «Икар», Санкт - Петербург,

1996 г.

 

10. Гнедич Р.П. Всемирная история искусств.Современник.Мос 1996 г.

 

11.  Искусство стран и народов мира. Государственное научное издательство,

«Советская  энциклопедия», Москва, 1965 г.

 

12. Ф.Комиссаржевский.История костюма.Аст,2006.-125стр

 

13. И.Блохина.Всемирная история моді,костюма и стиля.Харвест,2009.-200стр

 

14.С.Попова.История моды,костюма и стиля.Аст,2009.-147 стр

 

15. Й.Литллвуд. История Франции.Аст,2009.-194 стр

 

16.Jesse Russel. История Франции.VSD,2011.-144 стр

 

17. Д.Нанн.История костюма.Аст,2008.-132 стр

 

18. И.Сыромятникова.Иллюстрированая история моды и стиля.Риполл Классик,2000.-156

 

19. А.Васильев История моды.Арт-Родник,1999.-83 стр

 

20. Бауэр Герман.Барокко.