Меблярство

    Для зберігання речей використовувалися скрині. Один із їх різновидів називався arka і стояв завжди на одному місці в кімнаті. Зверху скриню-арку оббивали бляхою і зберігали в ній дорогі речі.

    Римське меблярство зробило свій внесок у загальний розвиток меблів. Насамперед, це стосується нового декоративного бачення меблевих форм, доведення їх до рівня пишності й навіть помпезності. Цікавим у формотворенні римських меблів є також «еклектизм», поєднаний з новими вимогами і особливостями інтер’єру. 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Середньовіччя

    Візантія. Ранньохристиянське меблярство Візантії мало сим відрізнялося від пізньоримського. Проте форми візантійських меблів завжди цікавили дослідників, як такі, що розкривають характер меблярства раннього середньовіччя.

    Унікальність візантійських меблів обумовлена тим, що речей домашнього вжитку, зокрема меблів, на території Візантії не збереглося  зовсім, крім Равенни, де уцілів трон імператора Максиміліана. Тому най достовірнішим джерелом залишаються старовинні мініатюри, церковна різьба  і окремі живописні зображення.

    Візантійські  меблі позначені спрощенням форм. Поширеними були табурети, складні  стільці, крісла, ложа. Скрині, в яких зберігалися речі хатнього вжитку мали кілька різновидів, насамперед це стосується форми кришки. Зустрічалися скрині на ніжках, які завершувалися двосхилою  кришкою, подібною до даху архітектурної  споруди. Вони прикрашалися рельєфними зображеннями у вигляді накладних  бронзових пластинок, орнаментованих карбованими зображеннями. У простому побуті скриня мала максимально просту і масивну форму, а її плоска кришка використовувалася як сидіння. Дерев’яних ліжок у візантійському помешканні було обмаль. Ліжко призначалося , як правило, для господині, а чоловіки спали у спеціально обладнаних нішах.

    Урізноманітненню  функціональних форм і художнього вирішення  меблів сприяла християнська культура. Набувають поширення такі вироби, як церковні лави, вівтарні столи –  престоли, «горне сідалище», розташоване над престолом.

    У декоруванні з’являються християнські мотиви. Вони використовувалися не лише у церковних, але і світських  меблях. Поширеними були: зображення монограми  Христа, голуба, риби, ягнят; з рослинних  мотивів переважали виноградне гроно, пшеничний колос, лавровий вінок, оливкова гілка й пальмове листя. З грецької орнаментики були запозичені стилізовані  мотиви аканту і пальмет.

    Найбагатше  декорувалися меблі імператорського  вжитку, як парадного, так і повсякденного. Візантійські мініатюри зберегли численні зображення імператорських тронів –  масивних і легшої конструкції. Їх щедро  декорували рельєфами, сусальним золотом, кольоровою емаллю, коштовним камінням.

    Серед візантійських меблів зустрічаються  такі унікальні вироби, як бібліотечні  шафки. Одна з них відома з мозаїки  У ст. мавзолею Галли Пласидії у Равенні, обладнана вгорі трикутним фронтоном і двома фільончастими дверцятами.

    Візантійські  майстри виготовляли також низькі і м’які лежанки або дивани. Меблі такого типу з’явилися у  Візантії під впливом Сходу, зокрема, сасанідської Персії.

    У візантійському меблярстві важливу роль відігравали шовкові візерунчасті тканини, які використовувалися для подушок і сидінь на стільцях, лавах, диванах. Художня виразність меблів залежала від орнаментальної композиції, в якій використовували різьблення, інкрустацію слоновою кісткою, використовувалася смальта, коштовне каміння і метали. Окремі вироби виготовлялися цілком із золота і срібла, як наприклад, трон імператора Юстиніана ІІ.

    Романський  стиль. Мистецтво народів Західної Європи ХІ – ХІІІ ст., відоме під назвою романського стилю, формувалося з елементів окремих національних культур, а також із спадщини римської культури і культури Візантії – найбільш цивілізованої на той час європейської країни.

    Перше місце серед меблів цієї епохи займала скриня, яка замінювала стіл, стілець, ліжко і шафу. Скрині були масивні і важкі з металевим окуттям, і тому їх для зручності пересування ставили на невеликі колеса. Згодом її ставлять на ніжки, часто досить високі, декорують лицьову сторону. Скрині стають об’єктом художньої зацікавленості і відомі з романської доби у кількох основних формах – подовгуваті скрині з прямим карнизом, скрині з фронтоном або з покрівлею шипцем, чи скрині у формі саркофагу.

    Меблі для сидіння, переважно крісла та лави на чотирьох ніжках, виготовлялися, судячи з уцілілих зразків, з наборів точених кругляків різноманітного діаметра. Прикметною рисою таких меблів був яскравий, барвистий вигляд, що наближав їх до виробів народного мистецтва. Поверхню скринь, ліжок, стільців розмальовували декором простих мотивів.

    У побуті європейських народів з’являються  шафи. Фактично це були вертикально поставлені скрині, дверцята яких розташовувалися відповідно до нових потреб на широкій бічній стінці. Боковини з’єднувалися з кутніми стінками на шпунт. Домінувала виразна архітектурна форма прямокутника з трикутним фронтоном. Розміри коливалися від 1,5 м висоти, 0, 47 м ширини і 0,29 м глибини до, відповідно, 2 х 0,7 х 0,6 м. Шафи були стаціонарними пристінними меблями, які закріплювалися металевими смугами окуття і орнаментувалися переважно наскрізним або плоским різьбленням. Мотивами різьблення є фантастичні звірі, переплетені смуги або гілки. Фронтальне завершення романської шафи нагадує бічний фасад давньоримського саркофагу.

    Такими  ж простими і монументальними  були ліжка, які були у вигляді міцної рами-каркасу. У романську добу створювався прототип давнього східного балдахіну. Прикладом може слугувати ліжко ХІІ ст. з Тіроля, яке має розміри довжину 2,18, ширину 1,41 та має високий 2,2 дерев’яний навіс. Чи не єдиною орнаментальною прикрасою ліжок були різноманітні точені шишки, якими вгорі завершувалися ніжки-стійки.

    Столи в основному мали прямокутну стільницю і не мали ніжок. Підпорами слугували дві бічні дошки-стійки, з’єднані для міцності однією-двома поперечками-проногами. Столи майже не декорувалися орнаментом. Єдиною їх окрасою була фігурна форма бічних опор, вирізаних по краях.

    Більшість романських меблів належала до обладнання сакральних споруд. Це сидіння з  пюпітрами, ризниці, церковні лави, шафи і крісла, підставки для книг, поширені у ХІ – ХІІІ ст.

    Серед матеріалів для виготовлення меблів романського стилю домінувала деревина ялини, кедра, і дуба. Інструментами  слугували сокира, пила, можливо  рубанок, а також набір доліт  і різців для різьблення. У багатьох монастирях збереглися токарні верстати, на яких виточувалися круглі деталі. Романські  майстри працювали у тісному  контакті з ковалями, які для окремих  типів меблів виготовляли металеве гнуття.

      Готика. В епоху готики меблярство, як і багато інших видів художнього ремесла, зазнало суттєвих змін. У готичному меблярстві місце тесляра і коваля зайняли столяр, слюсар і різьбяр, що свідчить про суттєві зміни у зовнішньому вигляді меблів. Удосконалюється конструкція меблів, деякі деталі не з’єднувалися за допомогою клепок і шпонок, а зрощувалися у каркас. Між стінками вставлялися тонкі фільонки, вкриті виразним різьбленням. Завдяки появі тартака меблярі почали отримувати тонкі й легкі дошки, що значно полегшувало виготовлення рам і фільонок. Цей винахід поклав початок виробництву тонкої фанери, необхідної для інтарсії з різнокольорової деревини.

    Особливо  помітним розвиток меблярства стає на початку ХУ ст. Важливою була роль скрині. За часів домінування готики бічні стінки скринь прикрашаються вишуканим різьбленням, яке імітувало мотиви готичної архітектури – гостролунні арки і вікна, кам’яні переплетення. На середині фасадної стінки вирізьблювався герб власника, а також вмонтовувався художньо карбований замок. Скульптурним різьбленням виконувались окремі фігури і сцени релігійної або світської тематики. Такий пишний вигляд мали скрині певного побуту або функціонально-символічного спрямування, як, наприклад, популярні весільні (посагові) скрині заможних родин.

    Скриня  була основою й готичного крісла, яке складалося з короба з відкидною  дошкою-сидінням, високою глухою спинкою  і глухими підлокітниками. Спрощеність  конструкції компенсувалася багатим різьбленим декором крісел у вигляді високорельєфних, рослинних або фігурно-символічних мотивів, що наносилися на спинку, бічні дошки підлокітників, передню стінку короба сидіння.

    Архітектурна  тема панувала і в зовнішньому  вигляді готичних лав. Вони стали  своєрідним поєднанням довгої й вузької  пристінної скрині романської доби з  різьбленою спинкою готичного характеру. Оригінальною деталлю був дерев’яний навіс на всю довжину лави, якому  майстри надавали вигляду архітектурної  прикраси зі шпилями, флеронами та ін.

    Готичний  стиль найдовше панував в Англії. Тут він називався «перпендикулярним  стилем» або «прямолінійною готикою», де найхарактернішою рисою стало  переважання вертикальних ліній. Англійські меблі ХУ ст. позначені простотою  конструкції і поміркованістю декору. Головним типом залишається скриня, укріплена металевим окуттям, від  якої бере свій початок і англійська шафа з фільончастою фасадною частиною. Характерним виробом був низький  і широкий поставець – дресуар (мисник, буфет пізньої готики).

    Готичні меблі готики виготовлялися виключно з дуба, оскільки інша деревина до цієї країни не імпортувалася.