Защита документной информации в системах ЭОМ

     Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ 
 

1. Аналіз терміносистеми дослідження

     Людство сьогодні переживає інформаційний вибух. Обсяг інформації який надходить до людини через усі інформаційні засоби, безперервно зростає, відповідно виникає необхідність її захисту від несанкціонованого використання. Тому для кожної людини дуже важливим є правильне її використання, обробка та зберігання.

     Основними поняттями данного дослідження є : «інформація», «документна інформація», «документ», «електронний документ», «інформаційний захист», «інформаційна безпека».

     Вивчення проблеми захисту документної інформації представляє собою одне з провідних, але недостатньо розроблених питань. В останні роки у розробку цієї проблем значний вклад внесли праці А.І. Марущак, Т.Л. Партики, І.І.Попова, Ю.С. Юфимцева та інших.

  Інформація, як відомо, є засобом комунікації людей і нерідко виступає об’єктом їх діяльності. Без отримання інформації у різних її проявах та формах неможлива еволюція людини, розвиток суспільства і держави. «Інформація» є одним з ключових понять для багатьох галузей знань. Будь-які суспільні відносини – предмет регулювання права – тісно пов’язані з інформацією.  

     Інформація  багатоаспектна: існує у нежиій природі, кібернетичних системах, у живих організмах (генетична інформація), циркулює у суспільстві (соціальна інформація) тощо. Вказана властивість, зокрема, спричинила різноманітні тлумачення сутності інформації у науковій літературі, де сам термін широко розповсюджений і є категорією, що застосовується  у різних галузях знань. При цьому не існує загальнонаукового поняття.

     Поняття «інформація» можна роглядати у  широкому змісті (який відображає використання даного поняття у загальній системі  відносин) і у вузькому змісті (правовому, тобто, який відображає особливості інформації як елементу лише правовідносин).

     Термін  «інформація» використовується у багатьох сферах діяльності. Він походить від латинського слова «informatio», що в перекладі означає «відомості, пояснення, викладення». Поняття інформації зацікавило ще античних філософів. До початку промислової революції, визначення поняття інформації залишалось прерогативою філософів. Надалі розглядати питання теорії інформації почала нова на той час наука кібернетика [7, с. 29 – 30].

     В  математичній теорії інформації американський інженер та математик Клод Шенон у своїй книзі вперше ввів термін «інформація». Під інформацією він розумів не будь які відомості, а лише ті, що знімають повністю або зменшують існуючу до їх отримання невизначеність, тобто за теоріє К. Шенона, інформація – це знята невизначеність [13, с.14 – 18].

     Інформація  – це одне з основних визначень  науки. Поряд з такими визначеннями, як речовина, енергія, простір та час, вона складає основу сучасної наукової картини світу, її не можна визначити  через більш прості поняття.

     Інформація  є абстрактною категорією яка  пов’язана з процесом пізнання навколишнього  середовища. До поняття «інформація» входить різноманітний зміст, тобто  інформація може трактуватись по різному  в залежності від того в якій галузі вона застосована, у науці, техніці та у житті.

     Під інформацією у техніці розуміють  повідомлення, які передаються у  формі знаків або сигналів.

      Під інформацією у побуті розуміють  відомості про навколишнє середовище  та процеси які відбуваються в  ньому, що сприймаються людиною або спеціальними пристроями.

      Вітчизняний дослідник інформаційної сфери  Брижко  В.М., визнчає, що «з огляду на загальносистемне уявленя поняття  «інформація» має два аспекти: гносеологічний аспект: інформація розглядається як відомості, як якісне значення змісту повідомлення (семантичний, якісний аспект інформації). Звідси можна говорити про те, що інформація – це відомості про діяльність на основі мислення і висновків людей або вирішення завдань засобами, що наділені «інтелектуальними» можливостями. Онтологічний аспект: інформація розглядається як кількісне значення міри пропускної здатності каналу зв’язку (визначенності й упорядкованості) потоку повідомлення у мережах передачі даних і упорядкування повідомлень (організації процесу кодування, декодування і передача і прийому інформації). Інформація в даному аспекті розглядається як упорядкована субстанція, яку можна описати математично. У повсякденному житті під інформацією розуміють різні повідомлення, відомості про навколишній світ, процеси, що в ньому відбуваються, про події, ситуації [6, с.17 – 18].

     Академік  В.М. Глушков зазначав : «Інформація  в найширшому її розумінні є міра неоднорідності розподілу матерії  та енергії в просорі і часі, міра змін, які супроводжують всі  процеси, що відбуваються в світі».

     Філософський  енциклопедичний словник містить  такі визначення поняття «інформація» (від лат. «informatio» - ознайомлення, пояснення, уявлення, поняття):     

   1) повідомлення, інфомування про стан  справ, відомості про що-небудь, що передається людьми;

  2) повідомлення, нерозривно пов’язане з управлінням, сигнали в єдності синтаксичної, семантичної та прагматичної характеристик;

   3) передача, відображення різноманіття  у будь-яких об’єктах і процесах живої і неживої природи [11, с.21 – 23].

     Під інформаією у ст. 1 Закону України «Про інформацію» розуміються будь-які відомості та/ або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електроному вигляді.

     Під інформацією у кібернетиці, за визначенням  Н. Вінера, розуміють ту частину знань, яка використовується для орієнтування, активної діяльності, управління, тобто в цілях збереження та розвитку системи [12, с. 61 - 62].

     Стосовно  комп’ютерної обробки даних під  інформацією розуміють деяку  послідовність символічних позначень (букв, цифр, закодованих графічних образів та звуків та інше), що несуть смислове навантаження та представлені у зрозумілому для комп’ютеру вигляді.

     В.М. Гужва дає інше визначення терміну: інформація — це відомості про  навколишній світ (об’єкти, явища, події, процеси тощо), які зменшують міру існуючої невизначеності, неповноти знань, відчужені від їх творця і які стали повідомленнями (вираженими певною мовою у вигляді знаків, у тому числі й записаними на матеріальному носії), які можна відтворювати шляхом передачі людьми усним, письмовим або іншим способом (за допомогою умовних сигналів, технічних та обчислювальних засобів і т. ін.) [2, с. 7].

      На сьогодні не існує єдиного визначення терміна «документна інформація».                                                                                                                                                                            Термін «документна інформація» використовується як у широкому, так і у вузькому сенсі.

     ДСТУ 2732-94 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення» дає таке визначення – Документна інформація – інформація, яка міститься в документі. А ось нова редакція закону ДСТУ 2732-2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення» дає більш ширше тлумачення так, документна інформація – це вся інформація документа (зміст, відбитки печаток, штампів, реєстраційні номери, резолюції, підписи, інші реквізити та службові познаки, а також маргіналії, філіграні, елементи бланка та захисту).

      Термінологічний словник містить таке визначення – документна інформація це соціальна інформація, зафіксована на певному носії, для її зберігання, передавання й використання.

      Кулешов С.Г. вважає що, документна інформація – це текст документа            [3, с.14 – 18]. 

     Існує безліч визначень поняття документ, проте немає єдиної думки щодо їх використання в різних сферах діяльності.

     Дискусія з цього питання розпочата давно і активно ведеться до цих пір. 
Закон України «Про інформацію» Стаття 1 визначає документ як – матеріальний носій, що містить інформацією, основними функціями якої є збереження та передавання її у часі та просторі.

         Ю.Н. Столяров дає  таке визначення – документ – це об’єкт, дозволяючий вилучити з нього необхідну інформацію [1, с.22 – 28].

     Документ  – це складний системний обєкт, першоосновою якого виступає інформаційне повідомлення володіюче певними функціями, на думку Н.С. Ларькова саме така трактовка є найуніверсальнішою.

     Документ  –  це письмові, що відповідають вимогам  свідчення, що засвідчують факти, права  та обовязки і служать для них  доказом.

     Документ  – зафіксована на матеріальному  носії  інформація з реквізитами, які дають змогу її ідентифікувати.

      Н.Н. Кушнаренко дає таке визначення терміна документ – це інформація, яка зафіксована на матеріальному носії способом, створеним людиною за допомогою листа, графіки, звукозапису тощо [4, с.19 – 24].

     Документ  – це матеріальний об’єкт з закріпленою інформацією, створений людиною для передачі у часі та просторі.

     У Державному Стандарті України 2732:2004 поняття документ трактується як – інформація зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі.

     Специфіка електронних документів полягає  у тому, що вони мають свою фізичну  і логічну структуру, що не збігається з традиційним уявленням про  документ. Вона залежить від способу розміщення даних на машинних носіях і від використовуваних програмних і технічних засобів, логічна структура електронних документів визначає смислові взаємозв’язки між частинами документа у вигляді різних видів тексту, таблиць графіки, мультимедіазаписів тощо.   

       Фіксація та відтворення документа здійснюється за допомогою відповідних інформаційних технологій. Електронні документи знаходяться в прямій залежності від інформаційних технологій, які мають необоротну тенденцію до старіння принаймні науково-технічного прогресу в області техніки і програмного забезпечення. У зв'язку з цим велика небезпека втрати доступу до таких документів через певний проміжок часу, коли при наявності фізичного носія інформації через відсутність відповідної техніки і програмного забезпечення електронний запис неможливо буде прочитати. Такі випадки вже мали місце. 
Специфічні особливості електронних документів, а також масове застосування нових інформаційних технологій привели до створення різних визначень поняття «електронний документ». З усього розмаїття підходів до визначення терміна можна виділити три групи основних визначень: 1) електронний документ - машиночитаних документ, документ на машинному носії; 2) електронний документ - особливий тип документа, 3) електронний документ - електронна форма документа [15, с.21 – 28 ].

     На думку багатьох вчених у широкому сенсі електронний документ – це інформація, зафіксована на матеріальному носії у вигляді набору символів, звукозапису або зображення і призначення для передачі у часі та просторі з використанням засобів обчислювальної техніки з метою збереження і громадського використання. 

      Н.В. Макарова дає інше визначення електронниму документу – це форма подання інформації з метою її підготовки, відправлення, одержання або зберігання за допомогою електронних технічних засобів, зафіксована на магнітному диску, магнітній стрічці, лазерному диску або іншому електронному носії [6, с.14 - 18].

     Електронний документ – документ, який створють і використовують тільки в мережах комп’ютерної системи.

     Електронний документ – це документ в якому  інфомація представлена в електронно-цифровій формі, тобто у вигляді, придатному для сприйняття людиною з використанням електронно-обчислювальних машин, а також для пердачі з інформаційно-телекомунікаційних мереж або обробки в інформаційних системах [2, с.18 – 19].

     Під електронним документом у ст. 5 Закону України «Про документи та електронний  документообіг» розуміється документ, інформація в якому зафіксована  у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.