Використання інтерактивного навчання і комп'ютерних технологій на уроках трудового навчання

Найбільше ефективно  ці завдання можуть бути вирішені шляхом організації цілісного навчально-виховного  процесу технологічної підготовки учнів, використання у викладанні сучасних педагогічних технологій і розвиваючих  особистість методів навчання. Особливу значимість при цьому має метод проектів, який дозволяє школярам у системі опанувати організацією практичної діяльності по всім проектно-технологічному ланцюжкові – від ідеї до її реалізації в моделі, виробі (продукті праці). Щоб молодь була конкурентоспроможною на ринку праці й могла реалізувати себе, не можна навчати її тільки теорії, необхідно готовити її до практичної діяльності.

Проектний метод навчання припускає, що проектування виконується  не під опікою викладача, а разом  з ним, будується не на педагогічному диктаті, а на педагогіці співробітництва. При виконанні проекту здійснюється робота із джерелами інформації: з довідниками, журналами, підручниками, пошук інформації в Інтернеті, створюються технологічні карти, ескізи, креслення. Виконуються технологічні операції, здобувається досвід роботи в парі й у групі, а також досвід публічного виступу. Вибір теми проектної діяльності “Дитяча іграшка” не випадковий, тому що інтерес дітей працювати в даному напрямку великий. При організації творчої або проектної діяльності учнів необхідно акцентувати їхню увагу на споживчім призначенні того виробу, який вони висувають як творча ідея.

Під час літніх канікул  ставиться завдання перед учнями, до 1 вересня підібрати об'єкти праці  для виконання проектної діяльності. Результат очевидний: на організаційний момент у доборі об'єктів праці для проекту йде значно менше часу, тому що отримана інформація найчастіше береться за основу. Усі учасники проекту одержують задоволення від спілкування один з одним і тому, що вони разом виконують роботу. За кінцевий результат проекту відповідальність несуть обоє учасника, тому що в основному творчі проекти виконуються парами. Діти повинні проявляти активність і вносити свій внесок у спільну справу, не повинне бути так званих, “сплячих партнерів”. На всім протязі виконання проекту координується діяльність учнів. Тут ставиться мета: направити діяльність учнів у правильне русло щоб уникнути дії – крок уперед і два назад. На кожному етапі виконання проекту проводиться рефлексія виконання діяльності, обговорюється досягнутий результат і що необхідно робити далі, розглядаються виниклі проблеми, але, у жодному разі, ні як негатив, а формування вміння вийти зі складної ситуації. Усе позитивне повинне заохочуватися похвалою й позитивною оцінкою.

При виконанні проектів можна залучати також батьків, які  будуть співробітничати із хлопцями, але, у жодному разі, не виступати  в якості виконавця даного проекту. Через виконання проектів на тему “Дитяча іграшка” ставиться ще одна з головних цілей, як можна довше дітям залишатися дітьми.

 

При роботі з учнями 5-8 класів доречніше починати з найбільш простих форм групової роботи («вертушка», «великий круг», «акваріум»). Цінне  в цих формах в тому, що вони дозволяють дитині не тільки висловити свою думку, погляд і оцінку, але і, почувши аргументи партнера по грі, часом відмовитися від своєї точки зору або істотно змінити її.

Найбільш проста форма  групової взаємодії — «великий круг». Робота проходить в три етапи.

Перший етап. Група  розсаджується на стільцях у великому крузі. Вчитель формулює проблему.

Другий етап. Протягом певного часу (приблизно 10 хвилин) кожен  учень індивідуально, на своєму листі  записує пропоновані заходи для  вирішення проблеми.

Третій етап. По кругу  кожен учень зачитує свої пропозиції, група мовчки вислуховує (не критикує) і проводить голосування по кожному пункту — чи не включати його в загальне рішення, яке у міру розмови фіксується на дошці.

Прийом «великого круга» оптимально застосовувати в тих  випадках, коли можливо швидко визначити шляхи рішення питання або складові цього рішення.

 

«Акваріум» — форма  діалогу, коли  пропонується обговорити проблему «перед лицем громадськості». Мала група вибирає того, кому вона може довірити вести той або інший  діалог з проблеми. Іноді це можуть бути декілька охочих. Решта всіх учнів виступає в ролі глядачів. Звідси і назва — акваріум. Що дає цей організаційний прийом школярам? Можливість побачити своїх однолітків з боку, тобто побачити: як вони спілкуються; як реагують на чужу думку; як залагоджують назріваючий конфлікт; як аргументують свою думку і так далі.

Як же на практиці здійснювати  інтерактивне спілкування? Відмітимо, що найважливіша умова для цього  — особистий досвід участі в тренінгових заняттях з інтерактиву. Іншими словами, освоєння вчителем активних методів і прийомів навчання просто неможливе без безпосереднього включення в ті або інші форми. Можна прочитати гори літератури про активні методи навчання, але навчитися їм можна тільки шляхом особистої участі в грі, мозковому штурмі або дискусії. Тим педагогам, хто зважився працювати в інтерактивній технології, пропоную пам'ятати про деякі правила організації інтерактивного навчання.

• Правило перше. У роботу повинні бути залучені в тій чи іншій мірі всі учасники (учні). З цією метою корисно використовувати технології, що дозволяють включити всіх учнів (учасників) в процес обговорення.
• Правило друге. Треба поклопотатися про психологічну підготовку учасників. Мова йде про тому, що не все, що прийшли на урок, психологічно готові до безпосереднього включення в ті або інші форми роботи. Позначається відома закрепощенность, скутість, традиційність поведінки. В зв'язку з цим корисні розминки, постійне заохочення учнів за активну участь в роботі, надання можливості для самореалізації учня.
• Правило третє. Що навчаються в технології интерактива не повинно бути багато. Кількість учасників і якість навчання можуть опинитися в прямій залежності. У роботі не повинні брати участь більше 30 чоловік. Тільки за цієї умови можлива продуктивна робота в малих групах. Адже важливо, щоб кожен був почутий, кожній групі надана можливість виступити з проблеми.
• Правило четверте. Віднестися з увагою до підготовки приміщення для роботи. Це не таке дозвільне питання, як може показатися спочатку. Клас повинен бути підготовлений з таким розрахунком, щоб учасникам було легко пересідати для роботи у великих і малих групах. Іншими словами для учнів повинен бути створений фізичний комфорт.
• Правило п'яте. Віднесіться з увагою до питань процедури і регламенту. Про це треба домовитися на самому початку і постаратися не порушувати його. Наприклад, корисно домовитися про те, що всі учасники проявлятимуть терпимість до будь-якої точки зору, поважати право кожного на свободу слова, пошану його гідності.
• Правило шосте. Віднесіться з увагою до ділення учасників семінару на групи. Спочатку його краще побудувати на основі добровільності. Потім доречно скористатися принципом випадкового вибору.

 

Треба визнати, що інтерактивне навчання дозволяє вирішувати одночасно  декілька завдань. Головне — воно розвиває комунікативні уміння і навики, допомагає встановленню емоційних контактів між учнями, забезпечує виховне завдання, оскільки привчає працювати в команді, прислухатися до думки своїх товаришів. І ще. Використання интерактива в процесі уроку, як показує практика, знімає нервове навантаження школярів, дає можливість міняти форми їх діяльності, перемикати увагу на вузлові питання теми занять.

Впровадження інтерактивних  технологій - дуже складний і дорогий  процес. Якщо відвернутися від економічної  сторони, то головну трудність представляє підготовка кадрів, що володіють інтерактивними методиками викладання, і підготовка програмного забезпечення. Проте процес впровадження йде. Тому що якщо раніше престижно було мати комп'ютерні класи, то тепер - інтерактивні комплекси. Це аргумент психологічний, безумовно. Тобто це різновид моди. Адміністрація школи і відділів освіти зацікавлена в тому, аби "було що показати", що є також далеко не педагогічним аргументом.  Зрозуміло, що нормальні уроки так не проходять. І слава богу! Але це, так би мовити, негативні рушійні чинники.

Позитивним же є те, що різко підвищується емоційність  викладу і сприйняття матеріалу, інформаційна ємкість уроку, а головне - можливість використання кращих вітчизняних  і навіть світових дидактичних засобів в кожній школі.

Хотілося б, аби держава  системно підходила до введення інновацій в освіті, у тому числі пов'язаних з інтерактивними технологіями.

Головні напрями роботи:   

   -- Підготовка кадрів, що уміють працювати з новими технологіями   

-- Створення національного  (на державній мові) програмного  забезпечення для інтерактивних  технологій   

-- Створення національного  банку програмного забезпечення  для інтерактивних технологій    

     Держава повинна стимулювати створення програмного продукту і повинна забезпечити незалежну експертизу і відбір кращого. Дивлячись на те, що у нас твориться з традиційними підручниками, виникають сумніви в здатності нашого Міністерства вирішити це завдання. Але вирішати треба!

На закінчення треба  визначити що за всіма реальними і уявними позитивними моментами впровадження інтерактивних технологій криються, на мій погляд, дві небезпеки.

Перше - те що яскравість, інтенсивність, ігрова форма уроку  можуть перетвориться на просту розвагу, коли головне-то якраз і пройде мимо уваги і не залишиться в пам'яті дитини. Зараз активно досліджується у всьому світі психологія інтерактивної взаємодії. І все начебто говорить "за" нову технологію Але все таки не слід забувати, що все залежить від вчителя, від його уміння захопити і сконцентрувати увагу класу. А наявність програмного забезпечення і хорошої техніки може якраз розслабити вчителя: що напружуватися, якщо є дошка, яка сама і покаже, і запитає, і вислухає, і виправить!   

  Друга проблема - небезпека комерційної експансії на школу фірмами - виробниками інтерактивних технологій. Адже освіта - це тисячі шкіл, багато тисяч класов. Це величезний сегмент ринку. І за нього йде боротьба. Безумовно, ніж більше товару випускається, тим вище його окупність і тим дешевше буде роздрібна ціна товару. Але перш за все суспільство повинне думати про школу, про якість освіти, а не об економічних інтересах виробників товару. Безумовно, що бізнес не пошкодує грошей на презентації і навіть на спонсорство для однієї, а то і не однієї школи, аби захопити потім - десятки і сотні! Повторюю я не проти інтерактивних технологій! Але потрібно дуже багато що зважити, аби вирішити, як витрачати бюджет на освіту (дати вчителеві гідну зарплату), або убухати мільйони гривень в інтерактивні комплекси, на яких не уміють працювати вчителі і які не забезпечені програмним продуктом. Один комплекс коштує від 10000 до 20000 гривень, що сумірно з річною зарплатою вчителя.

Ми вже проходили  моду на телевізор в кожному класі, на комп'ютеризацію, а рівень освіти від цього не підвищився.

 

Отже, які б нововведення не впроваджувались, центральною фігурою системи освіти безумовно

залишається Вчитель!

 

І жодна техніка його не замінить!

 

 

 

 

Пономаренко Олег Олександрович

 

Вчитель трудового навчання

ЗНЗ № 97

м. Харків.