Моделі аналізу вигод і витрат

     „Дерево програми” характеризується деякими  особливостями, які справляють суттєвий вплив на ефективність діяльності програми.  При повному здійсненні програми залучаються різні функціональні підрозділи і рівні управління. Тому для спільного здійснення заходів необхідна координація з боку керівництва програми. Проведення ізольованих заходів може дати певний ефект, але він може бути значно нижчим, ніж здійснений системно, крім цього, не виключаються негативні наслідки по інших показниках, оскільки локальний захід проводиться без погодженості з іншими.

     7. Розробка варіантів досягнення цілей. По більшості заходів може   бути  декілька варіантів, кожний з яких забезпечує досягнення підцілі. Вони можуть  відрізнятися характером дій,  видом використовуваних ресурсів, нормативами витрат. Щоб досягнути цілі (або підцілі) з найменшими витратами, необхідно на цій стадії по кожній підцілі виявити можливі варіанти дій.

     У зв'язку з тим, що сфера дій по виконанню різних програм практично  не обмежена, а за своїм змістом  ці дії дуже розрізняються, чіткого  алгоритму генерації варіантів не вироблено. На практиці для цього проводять звичайний вибірковий перебір можливих варіантів, що може призвести до того, що поза увагою залишиться кращий варіант. Тому по найважливіших заходах слід уживати спеціальні методи генерації варіантів: метод „мозкової атаки” або метод Делфі.

     8. Розрахунок ресурсів і розробка варіантів їх використання. Здійснення цього етапу утруднено відсутністю нормативів споживання ресурсів по кожному варіанту заходів програми. Розробники програми стикаються інколи з таким фактом, що відсутні навіть поточні нормативи споживання ресурсів. У програмі, що складається на тривалий період, треба враховувати також динаміку нормативів у зв'язку з досягненнями науково-технічного і соціально-економічного прогресу. Тому виникає потреба у створенні нормативної бази розрахунку ресурсів, при розробці якої необхідна ретельна перевірка розрахунків, що проводиться експертним шляхом. Проте вона не виключає критичного аналізу ступеню обґрунтованості прийнятих до розрахунків нормативів споживання ресурсів по найбільш важливих заходах програми.

     9. Системний аналіз варіантів дій і ресурсів. На цьому етапі процесу формування програми здійснюється комплексна оцінка варіантів дій та використання ресурсів з точки зору досягнення цілі при найменших затратах. Якщо вдається всі параметри дій програми виразити кількісно, то при аналізі можливо використати програмну матрицю. У літературі також рекомендується складання матриці дій і матриці споживання ресурсів.

     При складанні великих комплексних  програм розробка єдиної моделі оптимізації програми практично неможлива. Це обумовлено наявністю багатьох умов і дій, які не можуть бути вираженими кількісно, а також складністю моделі, яка не піддається вирішенню сучасними методами кількісного аналізу. Тому суттєву допомогу в досягненні кращого результату може надати системний аналіз.

     При цьому слід враховувати ітеративний  характер процесу, тобто послідовне наближення до цілі. Оскільки далеко не всі можливі варіанти підпрограм, цілей, дій та ресурсів можуть бути визначеними одразу, в міру здійснення аналізу і виявлення відхилень розробники змушені повертатися до попередніх етапів для пошуку і оцінки нових варіантів

     10. Вибір оптимальних варіантів. Після аналізу по кожній підпрограмі відбирають кращі варіанти дій і використовуваних ресурсів. Виходячи із цілей програми, виробляють  часткові  критерії  і, при можливості, загальний. За основу критеріїв приймають розмір витрат на реалізацію програми, час її реалізації і ступінь досягнення поставлених цілей.

     11. Узагальнення  матеріалів і складання програми. Розрахунки і аналіз по кожній підпрограмі здійснюють  відповідно до попередньо розробленого плану формування програми з внесенням необхідних коректив у план у ході розробки програми. На основі відібраних оптимальних чи задовільних варіантів складають зведену програму, яка включає дві частини.

     Перша частина являє собою власне програму і формується з табличного матеріалу, в якому виділяються переліки накреслених дій зі строками їх здійснення та використовуваних ресурсів по виділених підпрограмах. Крім того, складають зведений укрупнений перелік дій і ресурсів у цілому по програмі.

     Другу частину оформляють у вигляді  пояснювальної записки до програми. Вона складається з розділів: постановка проблеми, прогноз розвитку системи, обґрунтування розробки програми. У записці формулюють цілі, вказують принципи деталізації програми по підпрограмах і визначають зв'язок „дерева цілей” з „деревом програм”, принципи розробки варіантів дій і ресурсів. У цій частині подають перелік опрацьованих варіантів, обґрунтовують прийняті критерії відбору варіантів, перелічують важливіші „гілки” відкинутих варіантів у „дереві програм”. Слід також навести результати аналізу по окремих підпрограмах; обґрунтування змін підцілей, які були прийняті при складанні програми; ступінь використання ресурсів у цілому по програмі та дотримання обмежень по ресурсах; розрахунки економічної ефективності програми з аналізом соціальних та економічних наслідків; план реалізації програми, виконавців та відповідальних за виконання програми. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Ситуация. Производственно - торговой фирмой разработаны плановые показатели на следующий год (табл.1): 

     Таблица 1

 

     Для принятия УР по плановым показателям  нужно:

     1. Составить в виде таблицы план  прибыли и убытка фирмы

     2. Рассчитать:

     а) коэффициент маржинальной прибыли;

     б) зону безопасности и запас надежности;

     3. Сделает выводы относительно  полученных результатов для принятия  управленческого решения. 

     Решение:

     1.Составим  таблицу, где покажем формирование  финансовых результатов (табл.2 - План  прибыли фирмы):

     Таблица 2

 

     2. а) Коэффициент маржинального  дохода (прибыли) рассчитывается  за формулами:

     

                                                                                    

     или

     

     где МП - маржинальная прибыль, грош. од.; В - выручка (доход) от реализации, ден. ед..; МП_ОД – маржинальная прибыль на единицу реализованного товара (продукции), денеж. ед..; Ц - цена реализации единицы реализованного товара (продукции), ден. ед.; - переменные расходы на единицу товаров, ден. ед

     По  данным фирмы:

       

     б) Точка безубыточности рассчитывается по формулам:

     - в натуральном выражении

     

     где ТБ – точка безубыточности объема производства (реализации), шт.;

     В^ПОСТ – постоянные расходы предприятия, грн.

• в стоимостном выражении:

     

                                                                 

       где ТБ – точка безубыточности  объема производства (реализации), грн.;

     По  данным фирмы:

     

     в) Зона безопасности рассчитывается за формулой: 

     ЗБ = В – ТБ

     где ЗБ - зона безопасности в натуральном или стоимостном выражении. 

     По  данным фирмы:

     ЗБ = 400000 - 283076,92  = 116923,08 грн. 

     Запас надежности рассчитывается по формуле:

     

 

     По  данным фирмы:

       ЗН =  

     Выводы:  

     Положительный результат деятельности предприятия - прибыль. Коэффициент маржинальной прибыли показывает, что от выручки (дохода) на одну гривну предприятие получает 0,325 грн. маржинальной прибыли.

     Точка безубыточности (порог рентабельности) достигается при реализации товаров  на сумму 283076,2 грн.

     Зона  безопасности составляет 116923,08 грн., а  запас надежности - 29,2%.

     Это означает, что предприятие сможет обеспечить безубыточность работы и  не понесет убытков, при условии  спада фактического объема реализации продукции на 29,2 %. 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури 

     

1. Василенко В.О. Теорія і практика прийняття  управлінських рішень: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2007. – 420 с.
2. Вітлінський В.В. Аналіз ризиків.– К.: КНЕУ, 2006.- 198 с.
3. Гинзбург А.И. Прикладной экономический анализ. –СПб: Питер, 2008 -320с.
4. Головко Т.В., Сагова С.В. Стратегічний аналіз: Навч.метод. посібник для самост. вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2006.-198 с.
5. Колпаков В.М. Методы управления.- М.: Финансы, ЮНИТИ, 2007.
6. Фінансове прогнозування: методи і моделі. Костіна Н.І. і ін. Навч. посібник. – К., Знання, КОО, 2008. – 183 с.
7. Чумаченко М. Г. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті: конспекти лекцій. - К., КНЕУ, 2006 р.
8. Шершньова З.Є. Стратегічне управління. – К.: КНЕУ, 2007.-102 с.