Компоненти інформаційних систем для роботи з даними

      Компоненти  інформаційних систем для роботи з даними

      Серед визначених тенденцій нашого суспільного  розвитку виділяється та, що наша держава  в сучасних умовах приєднується до світового інформаційного суспільства (інформаційної цивілізації) — суспільства, в якому діяльність людей здійснюється на основі послуг, що надаються за допомогою  засобів електронного зв'язку та комп'ютерних  технологій. Тобто інформаційне суспільство  визначається зростанням ролі інформації у соціальних відносинах, швидкістю  її опрацювання за рахунок електронно-обчислювальної (комп'ютерної) техніки та впровадженням  заснованих на ній нових інформаційних  технологій у всі сфери суспільного  життя.

      Це  підтверджується прийняттям ряду законодавчих і підзаконних актів вищих  органів державної влади. Серед  законодавчих актів чільне місце  займають Закони України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих  системах", "Про Концепцію Національної програми інформатизації", "Про  Національну програму інформатизації" тощо.

      Сутність  поняття "інформатизація" у нашій  країні розкривається у статті 1 Закону України "Про національну  програму інформатизації" (1998).

      Інформатизація  — це сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для  задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства  на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих  на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

      Виходячи  зі змісту поняття "інформатизація" можна сформулювати зміст поняття "інформатизація управлінської діяльності".

      Інформатизація  управлінської діяльності — це множина  взаємопов'язаних організаційних, правових, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення  інформаційних потреб процесів управління соціальними системами з метою реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної, у тому числі комунікаційної техніки.

      Виходячи  з положень змісту категорії "інформатизація", пропонується визначення нового змісту категорії "інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації".

      Інформаційне  забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації — це множина  взаємопов'язаних організаційних, правових, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення  інформаційних потреб, реалізації функцій, прав та обов'язків конкретного органу управління соціальною системою перед  державою, громадянами і суспільством на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих  на основі застосування сучасної обчислювальної, у тому числі комунікаційної техніки.

      Інформатизація  управління соціальними системами  має передбачати побудову на єдиній методологічній і програмній основі державної інформаційно-аналітичної  системи "Адміністративна система  України", основним завданням якої має стати моніторинг результативності та ефективності управлінської діяльності органів виконавчої влади, створення  та підтримка банку даних про  ці органи, доступ до міжнародних інформаційних  мереж, насамперед до Інтернету тощо.

      Інформатизація  й удосконалення управління соціальними  системами, як визначальні фактори  інтенсивного соціального та економічного розвитку суспільства, перебувають  у тісному взаємозв'язку і взаємоо-бумовленості. З одного боку, інформатизація обумовлює  зростання складності процесів удосконалення  форм і методів управління, з другого  — внаслідок розвитку науки й  техніки виникають нові ефективні  можливості удосконалення управління завдяки подальшому розвитку теорії організації соціальних систем, теорії управління на основі використання нових комп'ютерних інформаційних технологій. Саме прискорення інформатизації багато в чому залежить від якісного рівня управління відповідними соціальними системами: людиною, громадою, державою, суспільством. Потрібно звернути увагу на те, що підвищення ефективності управління дає змогу цілеспрямовано прискорити створення нової техніки, технології, забезпечити своєчасне впровадження і широке розповсюдження їх в усіх галузях народного господарства, в самому управлінні, дає можливість найкраще використовувати великий науково-інтелектуальний потенціал суспільства.

      Одним з інструментів забезпечення зазначених процесів є публічне (державне) право. Чільне місце в ньому щодо реалізації державного управління займає адміністративне  право. Через нього визначаються цілі державного управління, його політика і форми їх досягнення.

      Наприклад, через визначення інформатизації, що подано у Концепції Національної програми інформатизації (схваленої  Законом України "Про Концепцію  Національної програми інформатизації" від 4 лютого 1998 року № 75/98-ВР), сформована сутність її як соціального явища, як соціальних правовідносин.

      Усі управлінські процеси (як і взагалі  людська діяльність) здійснюються поєднанням матеріального змісту та суспільної когнітивної (соціально-інтелектуальної, інформаційної) форми. Такий поділ  є умовним на теоретичному рівні, на практиці вони нерозривно пов'язані, утворюючи цілісність реальної дійсності. Зміст інформатизації також може бути з певним рівнем умовності розглянутий  у контексті зазначених положень.

      Об'єктивно  матеріалізована потреба у підвищенні продуктивності управлінської праці  є тією найпершою причиною, яка  примушує теорію та практику управління соціальними системами перейнятися  інтересами до можливостей інформатизації.

      Інформатизацією сьогодні охоплена більшість державних  органів управління — міністерств  і відомств. На базі галузевих автоматизованих  комп'ютерних інформаційних систем функціонують і автоматизовані системи організаційного управління (автоматизовані (комп'ютерні) інформаційні системи управлінського призначення (АКІСУП). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Об’єкти та суб’єкти інформатизації. Приклади 

     Інформаційна  система являє собою комунікаційну систему по збору, передачі, переробці інформації про об'єкт, що постачає робітників різноманітного рангу інформацією для реалізації функції управління.

          Інформаційна система створюється для конкретного об'єкта. Ефективна інформаційна система бере до уваги розходження між рівнями управління, сферами дії, а також зовнішніми обставинами і дає кожному рівню управління тільки ту інформацію, що йому необхідна для ефективної реалізації функцій управління.

         Впровадження інформаційних систем  провадиться з метою підвищення  ефективності виробничо-господарської  діяльності фірми за рахунок  не тільки опрацювання і збереження  рутинної інформації, автоматизації  конторських робіт, але і за  рахунок принципово нових методів  управління, заснованих на моделюванні  дій спеціалістів фірми при  прийнятті рішень (методи штучного  інтелекту, експертні системи  і т.п.), використанні сучасних  засобів телекомунікацій (електронна  пошта, телеконференції), глобальних  і локальних обчислюванних мереж  і т.д.

2.  Структура і склад інформаційної системи

         Практично всі розглянуті різновиди  інформаційних систем незалежно  від сфери їхнього застосування  включають один і тойже набір  компонентів: функціональні компоненти: функціональні підсистеми (модулі, бізнеси-додатки), функціональні задачі, моделі й алгоритми; компоненти  системи опрацювання даних: інформаційне  забезпечення, програмное забезпечення, технічне забезпечення, правове  забезпечення, лінгвістичне забезпечення;

організаційні компоненти (персонал): нова організаційна  структура фірми, персонал (штати, посадові інструкції).

         При цьому під функцією управління  розуміється спеціальний постійний  обов’язок одного або декількох  осіб, виконання якого призводить  до досягнення визначеного ділового  результату.

     Під функціональними компонентами розуміється система функцій управління - повний набір (комплекс) взаїмоув’язаних у часу і просторі робіт із управління, необхідних для досягнення поставлених перед підприємством цілей.

         Дійсно, будь-яка складна управлінська  функція розчленовується на ряд  більш дрібних задач і зрештою  доводиться до безпосереднього  виконавця. Саме від того, як  буде виконане те або інше  завдання окремим робітником, залежить  успіх у рішенні кінцевих задач  фірми в цілому. Таким чином,  уся сукупність складних управлінських  впливів повинна мати своїм  кінцевим результатом доведення  загальних задач, що стоять  перед підприємством, до кожного  конкретного виконавця незалежно  від його службового положення.

         Природно, приведені положення підкреслюють  не тільки індивідуальний, але  і груповий характер функцій  управління, а діловий (практичний) результат утворюється не епізодично, а постійно.

         Весь процес управління фірмою  зводиться або до лінійного  (наприклад, адміністративного) керівництва  підприємством або його структурним  підрозділом, або до функціонального  керівництва (наприклад, матеріально-технічне  забезпечення, бухгалтерський облік  і т.п.).

         Тому декомпозиція інформаційної  системи по функціональній ознаці  містить у собі виділення її  окремих частин, називаних функціональними  підсистемами (ПС) (функціональними  модулями, бізнеса-додатками), що реалізують  систему функцій управління. Функціональна  ознака визначає призначення  підсистеми, тобто те, для якої  області діяльності вона призначена  і які основні цілі, задачі  і функції вона виконує. Функціональні  підсистеми в істотному ступені  залежать від предметної області  (сфери застосування) інформаційних  систем.

         На мал. 1. приведені ілюстрації: функціональна  декомпозиція інформаційних систем  промислового підприємства. У залежності  від складності об'єкта кількість  функціональних підсистем коливається  від 10 до 50 найменувань.

Мал. 1. Укрупнена функціональна  декомпозиція інформаційної  системи промислового підприємства 

         Як випливає з приведеного  малюнка, незважаючи на різноманітні  сфери застосування ІС, ряд функціональних  підсистем мають те саме найменування (наприклад, бухгалтерський облік  і звітність), проте їхнє внутрішній  зміст для різноманітних об'єктів  значно відрізняється друг від  друга. Специфічні особливості  кожної функціональної підсистеми  містяться в так називаних "функціональних задачах" підсистеми. Звичайно управлінський персонал або зв'язує це поняття з досягненням визначених цілей функції управління, або визначає його як роботу, що повинна бути виконана визначеним засобом у визначений період. Проте з появою нових інформаційних технологій поняття "задача" розглядається ширше - як закінчений комплекс опрацювання інформації, що забезпечує або видачу прямих керуючих впливів на хід виробничого процесу, або видачу необхідної інформації для прийняття рішень управлінським персоналом. Таким чином, задача повинна розглядатися як елемент системи управління, а не як елемент системи опрацювання даних.

         Вибір складу функціональних  задач функціональних підсистем  управління здійснюється звичайно  з урахуванням основних фаз  управління: планування; урахування, контролю  й аналізу; регулювання (виконання).

         Планування - це управлінська функція, що забезпечує формування планів, відповідно до  яких буде організоване функціонування об'єкта управління. Звичайно виділяють перспективне (5-10 років), річне (1 рік) і оперативне (доба, тиждень, декада, місяць) планування.

         Урахування, контроль і аналіз - це функції, що забезпечують одержання даних про стан керованої системи за визначений проміжок часу; визначення факту і причини відхилень фактичного стану об'єкта управління від його планованого стану, а також перебування розмірів цього відхилення. Облік ведеться по показниках плану в обраному діапазоні (обрії) планування (оперативний, середньостроковий і т.д.).