Правовий режим цінних паперів

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове  або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником  та передбачає виконання зобов'язань  згідно з умовами його випуску, а  також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

 

Правовий режим цінних паперів визначається такими нормативно-правовими  актами:

 

Кодексами:

 

Господарським кодексом України, який містить окрему главу — гл.

17 «Цінні папери у господарській  діяльності», в якій визначаються: поняття та види цінних паперів  (ст. 163), умови і порядок випуску  цінних паперів суб'єктами господарювання (ст. 164), основні засади придбання  цінних паперів суб'єктами господарювання (ст. 165), державне регулювання ринку  цінних паперів - ст. 166;

 

Цивільним кодексом України, в якому також є окрема глава -гл. 14 «Цінні папери»: в ст.

194 закріплено поняття  цінного папера, ст. 195 визначає групи  та види цінних паперів, в  ст. 196 встановлюються вимоги до  цінних паперів, ст. 197 містить  положення про порядок передання  прав за цінними паперами, а  ст. 198 - про виконання зобов'язань  за цінними паперами.

 

Законами:

 

від 18.06.1991 р. «Про цінні папери та фондову біржу»: визначає поняття  та види цінних паперів, порядок їх випуску та основні засади державного регулювання на ринку цінних паперів;

 

від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства»: регулює низку питань, пов'язаних з випуском акцій при  створенні акціонерного товариства, зміні його статутного фонду та ін.;

 

від 04.03.1992 р.. «Про приватизацію державного майна» (в редакції Закону від 19.02.1997 р.): визначає акції як один з видів об'єктів приватизації та застосування акціонування (перетворення Державних унітарних підприємств  у відкриті акціонерні товариства та продаж акцій таких товариств  відповідно до затверджених планів приватизації) основним способом приватизації;

 

185

 

 від 30.10.1996 р. «Про  державне регулювання ринку цінних  паперів в Україні»: визначає  основні засади державного регулювання  на ринку цінних паперів, функції  та компетенцію Державної комісії  з цінних паперів та фондового  ринку як спеціально уповноваженого  державного органу в цій сфері;

 

від 10.12.1997 р. «Про Національну  депозитарну систему та особливості  електронного обігу цінних паперів  в Україні»: передбачає можливість випуску цінних паперів в одній  із форм - документарній (паперовій) або  бездокументарній (у формі облікового запису на електронних носіях, що здійснюється зберігачем на підтвердження права  власності на цінні папери);

 

від 15.03.2001 р. «Про інститути  спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»: закріплює  особливість правового режиму акцій  корпоративного інвестиційного фонду, а також правовий режим інвестиційних  сертифікатів пайового інвестиційного фонду;

 

від 05.06.2003 р. «Про іпотеку»: визначає правовий режим заставних (боргового цінного паперу) та можливість забезпечення ними випуску іпотечних  цінних паперів - іпотечних облігацій  та іпотечних сертифікатів;

 

від 19.06.2003 р. «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним  боргом та іпотечні сертифікати»: встановлює порядок випуску та обігу іпотечних  сертифікатів, які можуть бути випущені із фіксованою дохідністю та сертифікатів без участі.

 

Укази Президента:

 

від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств»: визначає основні засади перетворення державних унітарних  підприємств у відкриті акціонерні товариства з метою їх підготовки до наступної приватизації;

 

від 11.05.1994 р. «Про холдингові компанії, що створюються в процесі  корпоратизації та приватизації»: регулює  створення на базі державних господарських  об'єднань, державних унітарних підприємств  та структурних підрозділів їх холдингових  компаній з мережею дочірніх підприємств  корпоративного типу з метою збереження цілісних виробничих комплексів у процесі  їх приватизації;

 

від 26.03.2001 р. «Про додаткові  заходи щодо розвитку фондового ринку  України»;

 

Положення про Державну комісію  з цінних паперів та фондового  ринку; затверджене Указом Президента України від 25.09.2002 р. «Про додаткові  заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів  та фондового ринку».

 

186

 

 Постанови Кабінету  Міністрів України:

 

від 11.09.1996 р. № 1099 «Про затвердження Порядку перетворення у процесі  приватизації державних, орендних підприємств  і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства»;

 

від 10.01.2002 р. № 15 «Про випуск казначейських зобов'язань»;

 

від 31.01.2001 р. «Про випуски  облігацій внутрішніх державних  позик»;

 

від 10.01.2002 р. № 15 «Про випуск казначейських зобов'язань» таін.

 

Відомчі нормативно-правові  акти:

 

Положення про порядок  погодження з Антимонопольним комітетом  України проектів установчих документів та планів розміщення акцій холдингових  компаній, що створюються в процесі  корпоратизації і приватизації, затверджене  розпорядженням АМК України від 21.06.1994 р. № 7-р;

 

Положення про порядок  реєстрації випуску акцій відкритих  акціонерних товариств та облігацій  підприємств, затверджене наказом  ДКЦПФР від 20.09.1996 р. № 210 (в редакції рішення ДКЦПФР від 09.02.2001р. №18);

 

Положення про порядок  ведення реєстрів власників іменних  цінних паперів, затверджене рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. №60;

 

Положення про депозитарну  діяльність, затверджене рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. № 61;

 

Положення про порядок  випуску облігацій підприємств: затверджене рішенням ДКЦПФР від 17.07.2003 р. № 322 та ін.

 

Цінні папері залежно від  їх призначення та ролі у сфері  господарсько-майнових відносин поділяються  на певні види та групи.

 

Відповідно до ст. З Закону «Про цінні папери і фондову біржу», в Україні можуть випускатися  такі види цінних паперів: акції; облігації  внутрішніх та зовнішніх державних  позик; облігації місцевих позик; облігації  підприємств; казначейські зобов 'язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери; заставні; іпотечні цінні папери.

 

Акція - цінний папір без  установленого строку обігу, що засвідчує  дольову участь у статутному фонді  акціонерного товариства, підтверджує  членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у  виді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства (ч. 1

 

187

 

 ст. 4 Закону «Про цінні  папери...»). Можуть випускатися в  документарній (паперовій) або  бездокументарній (з фіксацією відомостей  про власника та належні йому  акції на електронних носіях, що здійснює зберігач) формі. Акції  класифікують за різними ознаками:

 

• залежно від обсягу прав, що засвідчуються акцією, останні  поділяються на: прості (засвідчують  стандартний набір корпоративних  прав) та привілейовані (надають привілей - як правило, у формі отримання фіксованих відсотків, що безпосередньо не залежать від розміру отриманого товариством прибутку, проте зазвичай не забезпечують право участі в управлінні товариством);

 

• за принципом визначення власника акції можуть бути іменними (власником є зазначена в акції  особа) або на пред'явника (власником  вважається фактичний володілець).

 

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником  грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого  процента (якщо інше не передбачено  умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств  і громадян на добровільних засадах (ч. 1 ст. 10 Закону «Про цінні папери...»).

 

Залежно від емітента розрізняють:

 

а) облігації внутрішніх і місцевих позик (випускаються за рішенням, відповідно,- Кабінету Міністрів України  і місцевих рад);

 

б) облігації підприємств (випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями  підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права  на участь в управлінні);

 

в) облігації зовнішніх  державних позик України - цінні  папери, що розміщуються на міжнародних  та іноземних фондових ринках і підтверджують  зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

 

Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують  внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу (ст. 15 Закону «Про цінні папери...»). Казначейські зобов'язання залежно від строків  поділяються на: а) довгострокові - від 5 до 10 років; б) середньострокові - від  одного до 5 років; в) короткострокові - до одного року.

 

188

 

 Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про  депонування грошових коштів, яке  засвідчує право вкладника на  одержання після закінчення встановленого  строку депозиту і процентів  по ньому (ч. 1 ст. 18 Закону «Про  цінні папери ...»). Ощадні сертифікати  видаються строкові (під певний  договірний процент на визначений  строк) або до запитання, іменні  та на пред'явника. Іменні сертифікати  обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

 

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове  зобов'язання векселедавця сплатити після  настання строку визначену суму грошей власникові векселя/векселедержателеві (ч. 1 ст. 21 Закону «Про цінні папери...»). Векселі можуть випускатися таких видів: 1) простий вексель: містить реквізити: а) найменування -«вексель»; б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; в) зазначення строку платежу; г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж; д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; є) дату і місце складання векселя; є) підпис того, хто видає документ (векселедавця); 2) переказний вексель: повинен містити вищезазначені реквізити «а», «в - є», а також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника).

 

Цінні папери поділяються  на групи залежно від їх ролі в  майнових (господарських) відносинах (ч. 1 ст. 195 ГК України, ч. 2 ст. 163 ГК України):

 

• пайові цінні папери, які  засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право  на участь в управлінні емітентом  і одержання частини прибутку у виді дивідендів та частини майна  при ліквідації емітента. До таких  паперів належать акції (їх емітентом  може бути лише акціонерне товариство) та інвестиційні сертифікати (цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду  та засвідчує право власності  інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді):

 

• боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти  відповідно до зобов'язання. До таких  паперів належать вищезгадані облігації, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, вексель, а також чек (документ, що містить письмове розпорядження  власника рахунка/чекодавця установі банку, яка веде його рахунок, сплатити чекодержателеві зазначену в чеку суму

 

189

 

 коштів1), заставна (борговий  цінний папір, який засвідчує  безумовне право його власника  на отримання від боржника  виконання за основним зобов'язанням,  за умови, що воно підлягає  виконанню в грошовій формі,  а в разі невиконання основного  зобов'язання -право звернути стягнення  на предмет іпотеки2), іпотечні  сертифікати (особливий вид цінного  паперу, забезпечений іпотечними  активами або іпотеками3);

 

• похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або  товарних ресурсів.

 Різновидом таких паперів  є дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання  придбати або продати цінні  папери, матеріальні або нематеріальні  активи, а також кошти на визначених  ним умовах в майбутньому4. Залежно  від виду цінностей розрізняють  фондові деривативі, валютні деривативи, товарні деривативи. До деривативів  належать: форвардний контракт, фьючерсний  контракт, опціон.

 

• товаророзпорядчі цінні  папери, які надають їхньому держателеві  право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. Такими паперами є: подвійне складське свідоцтво (видається  товарним складом на підтвердження  прийняття товару; складається з  двох частин - складського свідоцтва  та заставного свідоцтва/варанта; дає право володільцеві розпоряджатися товаром, що зберігається на складі5); коносамент (застосовується при здійсненні перевезень зазвичай морським транспортом і засвідчує право його утримувача розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем та отримати вантаж після завершення перевезення); заставна - засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки6);

 

• інші групи, що передбачаються законом. Так, у теорії комерційного права та зарубіжному законодавстві (розділ 8 Одноманіт-

 

1 Інструкція про безготівкові  розрахунки в Україні в національній  валюті, затв. постановою Правління  Нацбанку України від 29.03.2002 р.  № 135. Ст. 20 Закону «Про іпотеку».