Контрольная работа по "Хозяйственному праву"

  Блок 18.

1.Оплата  вчинюваних нотаріальних  дій. 

2.Зміна  черговості одержання  права на спадкування.  Розмір частки  у спадщині спадкоємців  за законом. 

1.Оплата  вчинюваних нотаріальних  дій. 

      Оплата  вчинення нотаріальних дій регулюється  статтею 19 і 31 ЗУ «Про нотаріат».

      Розглянемо  оплату вчинюваних нотаріальних дій  державних та приватних нотаріусів.

      За  вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. За надання державними нотаріусами  додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними  нотаріальними діями, а також  технічного характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві  та Севастополі. Кошти, одержані від  надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету  України.

      Приватні  нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

      Відповідно  до пункту 3 статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. №7-93 "Про державне мито" державне мито справляється за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів.

      Відповідно  до статті 19 Закону України від 02.09.1993 р. №3425-XII «Про нотаріат» за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством.

      За  надання державними нотаріусами  додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними  нотаріальними діями, а також  технічного характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються управліннями юстиції Ради Міністрів  Республіки Крим, обласних, Київської  та Севастопольської міських державних  адміністрацій. Кошти, одержані від  надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету  України.

      Таким чином приватні нотаріуси не стягують державного мита. Вони, відповідно до статті 31 Закону України від 02.09.1993 р. №3425-XII "Про нотаріат" за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. Оплата додаткових послуг правового  характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін.

      Повсякденно ми так чи інше стикаємося з тим, що нам потрібно звернутися до нотаріуса. Це може бути зумовлено необхідністю видати довіреність, отримати витяг з реєстру, оформити спадщину та інше.

      Звернувшись для вчинення нотаріальних дій до державної нотаріальної контри ми одразу стикаємось з проблемою взагалі  потрапити до нотаріуса. Великі черги в державній нотаріальній конторі - це явище, яке прийшло до нас з пострадянських часів. З появою приватних нотаріусів в Україні довіри від людей особливо похилого віку вони не отримали. Навіть з прийняттям нової редакції ЗУ «Про нотаріат» у 2009 році, якою становище приватних нотаріусів було прирівняне до державних нотаріусів в частині оформлення спадщини черги в державних нот. конторах не зменшались.

      Приватні  нотаріуси надають послуги, вартість яких встановлюється за домовленістю сторін. Вартість послуг приватних  нотаріусів суттєво відрізняється. Це залежить від «маститості» нотаріуса, місцезнаходження та інше. 

      Отже  у державних нотаріусів ціни фіксовані, але величезні черги, а у приватних  черг немає, але різні ціни.

      Свого часу з представників Мін’юсту та Української нотаріальної палати була створена робоча група на меті якої було вирішення питання про уніфікацію тарифів оплати праці нотаріусів. Для визначення принципів формування тарифної політики при створенні єдиних загальнообов`язкових тарифів за нотаріальні дії доцільно визначити складові елементи їхнього формування.

      Слід  зазначити, що встановлення будь-яких тарифів за нотаріальні дії повинно  співвідноситися з вільним встановленням  цін і тарифів на послуги, які  надаються приватними нотаріусами. Це положення регламентується ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення», який регулює сферу ціноутворення щодо всіх підприємств й організацій незалежно від форми власності підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

      З урахуванням вже прийнятих положень щодо регулювання оплати за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, правових засад для подальшого обмеження  розмірів такої сплати не існує.

      При формуванні розміру тарифу за ту чи іншу нотаріальну дію повинні  враховуватися юридична природа  вчинюваної нотаріальної дії та її складність; особливості посвідчення  нотаріальної дії; час, необхідний на підготовку і посвідчення нотаріальної дії; витрати, пов`язані з вчиненням  нотаріальної дії та з самофінансуванням  нотаріальної діяльності; ризик, який є базою для майнової відповідальності нотаріуса; соціальний фактор тощо.

      До  цього переліку може бути додана безліч інших показників. У різних регіонах країни деякі показники можуть суттєво  відрізнятися (наприклад, витрати на оренду приміщення або заробітна  плата секретарям та іншим працівникам). Але недоцільно встановлювати для  кожного регіону свій тариф. Тому за дорученням Мін’юсту та за підтримки  Української нотаріальної палати були зібрані та опрацьовані відповідні показники по всіх регіонах України, а також  вирахувані середні показники, що й були прийняті як орієнтири.

      Для визначення формату нотаріального  тарифу оптимальним є закріплення  його у двох формах: фіксованій та пропорційній, що знайшло своє відтворення у  вже чинному Декреті Кабінету Міністрів України «Про державне мито». При цьому тариф за одну нотаріальну дію може бути стягнуто виключно за однією формою.

      Фіксовану форму доцільно застосовувати до нотаріальних дій, що не підлягають оцінці, а також не пов`язані з безпосередньою участю нотаріуса як фахівця в  галузі права у розробці проекту  документа (наприклад, засвідчення  вірності копії, справжності підпису, посвідчення фактів тощо).  
 

2. Зміна черговості одержання права на спадкування.  Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом.

      Черговість  одержання спадкоємцями за законом  права на спадкування може бути змінена  нотаріально посвідченим договором  заінтересованих спадкоємців, укладеним  після відкриття спадщини. Цей  договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а  також спадкоємця, який має право  на обов'язкову частку у спадщині.

      Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом  наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом  із спадкоємцями тієї черги, яка має  право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. 

1. Черговість  одержання права на спадкування  може бути змінена двома способами: 1) договірним та 2) судовим.

      Договірний  спосіб полягає в укладенні договору про зміну черговості між заінтересованими спадкоємцями. Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню.

      Договір про зміну черговості за ч. 1 ст. 1259 ЦК укладається спадкоємцями після  відкриття спадщини. З практичних міркувань в абзаці першому пункту 229 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України  передбачено, що даний договір укладається  спадкоємцями до видачі свідоцтв про  право на спадщину.

      Суть  договору про зміну черговості полягає  в тому, що спадкоємець тієї черги, яка має право на спадкування, може за своєю волею "підтягнути" до спадкування спадкоємця або спадкоємців  за законом будь-якої з наступних  черг. При цьому спадкоємець попередньої  черги право на спадкування не втрачає. Саме в цьому полягає  основна відмінність даного інституту  від відмови від прийняття  спадщини на користь іншої особи (ст. 1274 ЦК).

      Договір, врегульований ч. 1 ст. 1259 ЦК, стосується тільки зміни черговості одержання  права на спадкування. Відповідно, його змістом не можуть бути інші питання, зокрема, одночасна зміна часток у спадщині спадкоємців за законом. У такому договорі має брати участь принаймні один спадкоємець тієї черги, яка закликається до спадкування. Згоди інших спадкоємців черги, яка закликається до спадкування, а також спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині (ст. 1241 ЦК), на укладення цього договору не вимагається, оскільки укладення даного договору жодним чином не звужує змісту наявних у них на даний момент спадкових прав.

      Наприклад, спадкоємцями за законом є двоє дітей  спадкодавця. Один зі спадкоємців вирішив  укласти договір про зміну  черговості з рідним братом спадкодавця (друга черга) та його тіткою (третя  черга). В результаті цього спадкоємці, які уклали договір про зміну  черговості, одержують право на спадкування  по 1/6 спадщини кожний (1/3 від 1/2), а той  зі спадкоємців першої черги, який не приймав участь в укладенні даного договору, залишає за собою 1/2 частку у спадщині, яка і належала йому визначально з відкриттям спадщини.

2. Судовий  порядок зміни черговості застосовується  на підставі задоволення позову  спадкоємця наступних черг до  спадкоємців тієї черги, яка  безпосередньо закликається до спадкування. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка матеріалізований вираз - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Усі вищеперераховані юридичні факти встановлюються судом  на власний розсуд з урахуванням  усіх обставин справи.  

Розмір  частки у спадщині спадкоємців за законом

1. Частки  у спадщині кожного із спадкоємців  за законом є рівними.

2. Спадкоємці  за усною угодою між собою,  якщо це стосується рухомого  майна, можуть змінити розмір  частки у спадщині когось із  них.

3. Спадкоємці  за письмовою угодою між собою,  посвідченою нотаріусом, якщо це  стосується нерухомого майна  або транспортних засобів, можуть  змінити розмір частки у спадщині  когось із них.

1. Дана  стаття встановлює презумпцію  рівності часток у спадщині  спадкоємців за законом.

      Принцип рівності часток спадкоємців може бути змінений за усним договором між  ними, якщо його предметом є рухоме майно, або за письмовим, нотаріально  посвідченим договором, якщо його предметом  є нерухоме майно або транспортні  засоби.

      Згідно  абзацу першого пункту 228 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зміна  розміру частки у спадщині проводиться  за згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, до видачі свідоцтв про право  на спадщину. У разі недосягнення згоди  зміна розміру часток здійснюється у судовому порядку.

      2. Слід звернути увагу на певну  невідповідність зазначеної норми,  які дозволяють спадкоємцям за  законом відступати від принципу  рівності часток та ст. 1278 ЦК, яка  також встановлює законодавчу  презумпцію рівності часток спадкоємців,  проте встановлює, що остання  може бути спростована лише  волею спадкодавця, вираженою  у заповіті. У нотаріальній практиці  укладення спадкоємцями за законом  правочину про зміну розміру  частки у спадщині за ст. 1267 ЦК і правочину про поділ  спадщини розглядається як окремі  юридичні дії.

      Таким чином, спадкоємці за законом мають  право змінити розмір спадкових  часток на підставі окремого договору про це. Водночас змістом договору про поділ є визначення конкретного  майна, яке відповідає часткам спадкоємців  і належить кожному з них. В  договорі про поділ спадщини спадкоємці позбавлені права вказувати про  зміну часток у спадщині.

      Перепоною до широкого застосування інституту зміни частки у спадщині спадкоємцями за законом є те, що договір про зміну розміру часток має укладатися до укладення угоди про розподіл спадщини, тому спадкоємці не можуть чітко визначити, яке майно (рухоме чи нерухоме) вони отримають в межах своєї частки в подальшому. Крім того, не визначена форма такого договору у разі включення до складу спадщини майна, яке законом не відноситься ні до рухомого, ні до нерухомого (наприклад, прав вимоги, права на вклад у кредитній установі).