Характеристика складових господарських правовідносин

ВСТУП

     Перехід до ринку виявився для України тяжким випробуванням, оскільки вона кинулася в нову цивілізацію, маючи за плечима занадто довгий досвід командно-адміністративних методів керівництва економікою. Країну захльостувала ринкова стихія, що несе людям моральні і матеріальні втрати. У цих умовах основними діючими особами в економіці країни стають підприємці.

     Для того щоб стримувати цю стихію, необхідні нові форми і методи державного регулювання ринку, майнових відносин підприємців. Підприємницькі правовідносини представляють собою форму існування підприємницького права. Правовідносини кожної галузі права мають свої суб'єкти, специфічні об'єкти, а також виділяються за своїм змістом і конструкції суб'єктивні права і юридичні обов'язки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     У сфері економіки виникають і  функціонують різноманітні відносини,

пов'язані  з господарською діяльністю. Зокрема, держава здійснює функції

загального  управління економікою, З цією метою  у центрі й на місцях

діють органи державної виконавчої влади - міністерства, державні

комітети, інші центральні органи. Отже, у народному  господарстві

складаються управлінські відносини між цими органами та підприємствами.

Ці відносини  регулюються адміністративним правом, тобто є

адміністративними правовідносинами.

     У народному господарстві застосовується наймана праця працівників.

Відносини щодо організації її застосування, оплати праці, часу праці і

відпочинку, гарантій та компенсацій тощо регулює  трудове право.

Господарюючі  суб'єкти у процесі господарювання володіють і користуються

природними  ресурсами. Відносини щодо природокористування  регулюються

природоресурсовими  галузями права (земельне, водне, гірниче, лісове,

екологічне  тощо).

     Господарюючі  суб'єкти формують з прибутку і використовують власні

фінансові ресурси, є платниками податків тощо. Отже, вони є суб'єктами

фінансових  правовідносин.

     Між підприємствами, підприємцями та громадянами  виникають майнові відносини щодо задоволення особистих потреб громадян у товарах, роботах і послугах. Ці відносини регулює цивільне право. Визнавати всі зазначені відносини господарськими, як це іноді робиться в літературі, означало б, що спеціальної категорії господарських відносин взагалі не існує. Об'єктивно необхідні для здійснення господарської діяльності вони за своєю економічною природою не є господарськими. Ці відносини лише створюють організаційні, матеріальні, фінансові та інші і та інші передумови функціонування господарських відносин.

     Господарсько-правова  концепція визначає господарські відносини  у

власному (спеціальному) розумінні, а саме: господарськими є відносини

між господарюючими суб'єктами (підприємствами, підприємцями) та органами управління, які утворюються у процесі організації і безпосереднього здійснення господарської діяльності. Господарські відносини, як предмет регулювання, складаються лише з двох елементів – організаційного (організація виробництва, обігу) і майнового. Сукупність господарських відносин у такому вузькому розумінні є предметом господарського права. За предметом у такому розумінні господарське право вирізняється з інших галузей права, норми яких діють у народному господарстві.

     Господарські  відносини мають певні ознаки. Насамперед це обмежене,

порівняно з цивільним правом, коло суб'єктів. Такими суб'єктами є:

• господарські організації, створені для безпосередньої господарської діяльності і зареєстровані як юридичні особи; державні і недержавні органи, які здійснюють управління економікою (міністерства, держкомітети, господарські об'єднання, управління тощо);
• структурні підрозділи господарських організацій, наділені компетенцією щодо здійснення господарської діяльності; фізичні особи, офіційно зареєстровані у статусі підприємців;
• державні і громадські установи та організації, що є споживачами продукції (товарів), робіт та послуг.

     Особливим суб'єктом господарських відносин є держава, від імені якої

діють її органи.

     Другою  характерною ознакою господарських  відносин є поєднання в них організаційних і майнових елементів. Таке поєднання зумовлено тим, що

однією  з правових підстав виникнення та функціонування господарських

правовідносин між господарюючими суб'єктами та їх контрагентами є "акти

планування" (ст. 152 Цивільного кодексу Української  РСР), зокрема,

державні  замовлення. Правовою підставою виникнення господарських

правовідносин є рішення їхніх суб'єктів укласти  відповідний договір (п.

1 ст. 21, п. 2 ст. 22 Закону України "Про  підприємства в Україні"). Ці

рішення грунтуються на планах підприємств (плани економічного і

соціального розвитку, бізнес-плани).

     Третя ознака господарських відносин - їх матеріальний зміст, тобто

суспільне виробництво і реалізація (оборот) господарюючими суб'єктами

продукції (виконання робіт, надання послуг).

За наведеними ознаками господарських відносин можна  розмежувати предмети регулювання цивільного і господарського права. Отже, норми цивільного права універсальні і поширюються на фізичних і юридичних осіб незалежно від діяльності, якою вони займаються. Норми господарського права спеціальні в тому розумінні, що діють лише стосовно юридичних осіб, їх структурних підрозділів, окремих підприємців, які здійснюють суспільну

господарську  діяльність і споживають її результати. Тобто предмет

господарського  права вужчий за предмет цивільного права. Цивільне право

складається з норм однієї галузі, які на засадах  юридичної рівності

суб'єктів  регулюють:

• майнові і особисті не-майнові відносини;
• собисті не-майнові відносини;
• господарське право відповідно до законодавства є комплексною галуззю.

     Воно  грунтується на загальних нормах цивільного права про правоздатність юридичних осіб, зобов'язаннях та нормах про окремі види господарських договорів. У господарському праві об'єднуються також ті норми адміністративного, фінансового й інших галузей права, які регулюють

господарську  діяльність підприємств та інших  господарюючих суб'єктів.

     Сукупність  господарських відносин, які складаються  між господарюючими суб'єктами, їхніми контрагентами, органами управління у процесі організації і здійснення господарської діяльності, виробництва і

реалізації  продукції, виконання робіт, надання  послуг, становить предмет

господарського  права. Виходячи з цього господарське право можна визначити як систему правових норм, що регулюють господарські відносини у процесі організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності.

     Господарські  правовідносини можуть бути класифіковані  за різними ознаками. Так, за характером правовідносин розрізняють:

- відносини  щодо безпосереднього здійснення  господарської діяльності

(виробництва  та реалізації продукції, виконання  робіт, надання послуг);

- відносини  щодо управління (у тому числі  організації) господарською

діяльністю (державна реєстрація, ліцензування, патентування, квотування

та інші форми державного регулювання господарської  діяльності).

За взаємним становищем сторін правовідносини поділяються  на-

- горизонтальні,  учасники яких рівноправні;

- вертикальні,  в яких одним з учасників  виступає орган управління, у

тому  числі власник майна чи уповноважений  ним орган.

За сферою дії правовідносини поділяються  на:

- внутрішньогосподарські, що виникають всередині господарської

організації між її структурними підрозділами;

- міжгосподарські  (зовнішньогосподарські), що виникають  між юридичне

самостійними  суб'єктами господарювання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Єршова, І.В. Підприємницьке право. Підручник, М.: ІД "Юриспруденція", 2006. 
2. Круглова Н.Ю. Господарське право. Навчальний посібник, - К.: Видавництво РДЛ, 2001. - 912 с. 
3. Бєляєва О.А. Підприємницьке право Росії. Курс лекцій, М.: "Іспит", 2006 
4. В.С.Щербина. Господарське право: Навч. Посібник. – К., 2002.