Спадкування за законом

Для визнання спадкоємця таким, який проживав спільно зі спадкодавцем, достатньо встановити факти їхнього  сумісного проживання в одній кімнаті чи в одній квартирі (строком не менше одного року) та спільного користування предметами домашньої обстановки і вжитку.

До предметів звичайної домашньої  обстановки та вжитку належать речі, що призначені служити задоволенню звичайних, повсякденних потреб громадян, тобто це меблі, посуд тощо.

До предметів домашньої обстановки і вжитку не належать житлові будинки, дачі, автомашини, човни, предмети, що були необхідні спадкодавцю для здійснення його професійної діяльності (рояль, гітара), вироби з дорогоцінних металів, твори мистецтва, що мають художню чи історичну цінність, валютні цінності, вклади в банку, гроші, одяг та взуття померлого.

При наявності сумнівів питання щодо того, чи можна віднести ту чи іншу річ до предметів домашньої обстановки і вжитку, вирішує суд.

Коли серед спадкоємців  за законом відсутні такі, які б  проживали спільно зі спадкодавцем, все майно, в тому числі і предмети домашньої обстановки і вжитку, ділиться на рівні частки між усіма спадкоємцями, закликаними до спадкування в порядку черговості.

Особливу групу спадкоємців  померлого складають так звані  утриманці, тобто особи, які є  непрацездатними за віком чи за станом здоров'я і перебувають на утриманні спадкодавця не менше року до відкриття спадщини.

Утриманці не мають своєї  постійної черги — вони призиваються до спадкування разом з тією чергою, яка отримує спадщину. Скажімо, якщо після смерті батька залишився його син (спадкоємець першої черги) і утриманець, то утриманець призивається до спадкування разом із спадкоємцем першої черги. Якщо ж до спадкування призивається, скажімо, брат померлого (спадкоємець другої черги), то утриманець отримує спадщину разом із спадкоємцем другої черги.

Непрацездатними вважаються: подружжя чоловічої статі по досягненню ними 60 років та жіночої статі по досягненню 55-літнього віку, незалежно від того, настало у них право на пенсію чи ні; неповнолітні діти до 16 років, а ті, які навчаються, — до 18 років, а також подружжя чи діти інваліди І-ІІІ групи, незалежно від того, була їм призначена пенсія чи ні.

В літературі свого часу висловлювалася точка зору відносно того, що немає підстав прираховувати  до непрацездатних осіб в розумінні спадкового права інвалідів III групи, оскільки практично всі вони працюють.

Утриманець набуває  право на спадщину, якщо він став непрацездатним до моменту смерті спадкодавця, і фактично перебував на його утриманні  не менше одного року.

Якщо ж особа, яка  мала право бути на утриманні спадкодавця, фактично цим правом не скористалася, то вона позбавляється можливості претендувати на спадщину як утриманець. Скажімо, у відповідності із ст. 32 Кодексу про шлюб та сім'ю України, колишня дружина має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною протягом року після розірвання шлюбу. Але якщо така особа після розірвання шлюбу не скористалася цим правом і з позовом до суду про стягнення аліментів на своє утримання не зверталася, то ця особа не може вважатися утриманкою померлого.

Непрацездатність утриманця за віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров'я — по пенсійній книжці або довідці, яку видав відповідний орган медико-соціальної експертизи. Доказом, що та чи інша особа перебувала на утриманні особи, яка померла, можуть бути: довідка з виконкому, ЖЕО, правління ЖБК чи з місця роботи спадкодавця про наявність у нього утриманців; довідка органу соціального захисту населення про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника; рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту перебування на утриманні. Ці документи повинні містити і відомості про час і період, коли особа перебувала на утриманні спадкодавця.

У межах однієї і тієї ж черги спадкоємці спадкують  майно померлого в рівних частках. Скажімо, спадкоємцями першої черги померлого є батько, дружина і дочка; кожен із цих спадкоємців отримає одну третину спадщини.

Із загального принципу рівності часток при спадкуванні за законом і принципу черговості прикликання до спадкування (спочатку призиваються спадкоємці першої черги, а за їх відсутності — спадкоємці другої черги) законодавець робить два винятки. Перший із них стосується особливості спадкування предметів домашньої обстановки і вжитку.

Предмети звичайної  домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно із спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали із спадкодавцем до його смерті не менше одного року.

Це правило встановлене  у зв'язку з тим, що було б несправедливим віддавати речі, якими повсякденно користувалися у побуті разом з спадкодавцем спадкоємці, які з ним проживали разом, спадкоємцям, які проживали окремо від спадкодавця, і, звичайно ж, мали необхідні побутові речі у своєму господарстві. Так, якщо у спадкодавця був син, який мешкав у іншому місті, і брат, який проживав разом із спадкодавцем, то при спадкуванні за законом брат — спадкоємець другої черги — отримає предмети домашньої обстановки та вжитку, а син — спадкоємець першої черги — все інше майно (жилий будинок, земельну ділянку, автомобіль, грошові внески, цінні папери тощо).

Законодавець не наводить перелік предметів домашньої обстановки та вжитку. Під ними, звичайно, розуміють ті речі, які призначені для задоволення повсякденних побутових та культурних потреб громадян.

Сучасна судова та нотаріальна  практика до цієї категорії речей традиційно відносить меблі, пральні машини, магнітофони. По одній із справ суд у своєму рішенні вказав, що телевізор є предметом домашнього вжитку і, в силу закону, повинен спадкуватися разом з іншим майном побуту: шафами, буфетами, холодильником, килимами та сервізами.

До предметів звичайної  домашньої обстановки та вжитку ж відносяться предмети професійної діяльності спадкодавця (рояль піаніста, інструменти майстра), колекції, антикваріат, предмети розкоші. В кожному конкретному випадку непорозуміння, які виникають між спадкоємцями стосовно того, чи належать ті чи інші речі до предметів домашньої обстановки та вжитку, вирішуються в судовому порядку.

Звичайно, якщо майно померлого складається лише з предметів домашньої обстановки та вжитку, то цілком можлива ситуація, коли це майно отримають спадкоємці за законом другої черги, які проживали разом із спадкодавцем, а спадкоємцям першої черги залишаться тільки борги спадкодавця.

Але ще раз наголосимо, що правило про особливий порядок  спадкування предметів домашньої  обстановки та вжитку, застосовується лише при спадкуванні за законом, тобто в тому випадку, коли спадкодавець не скористався своїм правом скласти заповіт і не розпорядився цим майном особисто.

Другий виняток щодо рівності часток для спадкоємців однієї і тієї ж черги стосується спадкоємців, які спадкують майно за правом представлення. У такому порядку спадкують онуки та правнуки померлого. Вони отримують ту частку, яка б належала їх померлим батькам, якби ті були живими на момент відкриття спадщини. Так, якщо після смерті спадкодавця залишився його син і два онуки раніш померлого другого сина, то половину спадщини отримає живий син, а кожний онук матиме право на одну четверту частку спадщини, оскільки їм разом належить та частка, яку б отримав їх батько, коли б він був живий. Тобто у цьому випадку у спадкоємців однієї черги (син та онуки) частки будуть різними.

Онуки мають право  отримати спадщину в порядку представлення лише в тому випадку, якщо їх батьки померли до відкриття спадщини, а не, наприклад, відмовилися від спадщини, чи були усунуті від спадщини як негідні спадкоємці.

Як вже зазначалося, утриманець є законним спадкоємцем, незалежно від його родинних чи сімейних зв'язків з померлим. Якщо ж він належить до законних спадкоємців і за іншими підставами (наприклад, в силу родинних зв'язків), то у нього є право вибору. Перехід від спадкування як утриманця до спадкування за іншою підставою доцільний, якщо факт утримання важко довести. В інших випадках такий перехід негативно вплине на майнові інтереси спадкоємця, оскільки утриманці закликаються до спадщини завжди, а, наприклад, брати і сестри — лише за черговістю.

Практичне значення має  і вирішення питання щодо порядку спадкування онуками і правнуками у випадку, коли вони є спадкоємцями за законом першої черги і одночасно один з них перебував на утриманні померлого.

Якщо онуки і правнуки закликаються до спадкування у порядку представлення, вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкуванні за законом одному з померлих батьків. Тобто якщо б після смерті спадкодавця залишилися його старший син і троє онуків молодшого сина, то син отримав би половину спадку, а онуки поділили б частку свого померлого батька і отримали б по 1/6. Якщо ж онук, який перебував на утриманні діда, закликається до спадкування як утриманець, він, як самостійний спадкоємець, отримує разом з сином по 1/3, а онуки за правом представлення — по 1/6. Цю колізію в літературі пропонується вирішувати на користь спадкування як утриманця.

Якщо онук чи правнук, перебуваючи на утриманні спадкодавця, набуває право спадкування як утриманець, то він не може бути позбавлений  цього права і повинен закликатися  до спадщини як утриманець, незалежно від того, чи живий його родитель, чи ні. Вибір підстав спадкування в такому випадку не повинен мати місце, так як це б обмежувало правоздатність спадкоємця.

В проекті нового ЦК України  передбачено значно розширити коло спадкоємців за законом. До числа спадкоємців за законом пропонується включати осіб не лише за ознакою родинних чи сімейних зв'язків, а й за ознакою членства у сім'ї. І якщо перша і друга черга спадкоємців у порівнянні з чинним законодавством змін не зазнала, то до третьої черги включені особи, які були членами сім'ї спадкодавця за умови, що прожили з ним не менше п'яти років. У четверту чергу право на спадкування за законом одержать рідні дядько та тітка, у п"яту - утриманці, в шосту - інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно.

Значне розширення кола спадкоємців за законом практично  позбавить державу права на так  звану виморочну спадщину, тобто майно, яке залишилося після смерті громадянина за відсутності спадкоємців за заповітом і спадкоємців за законом.

 

 

 

Висновок

 

Спадкове право надає  можливість кожному громадянинові  розпорядитись своїм майном на випадок  смерті, визначивши в заповіті його долю. Отже, воно безпосередньо спрямоване на захист особистих інтересів громадян, адже багатьом не байдуже, до кого перейде належне їм майно після їх смерті. Водночас спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім'ї померлого (особливо неповнолітніх та непрацездатних членів) сприяючи цим зміцненню сім'ї. До складу спадщини входять не тільки майнові права спадкодавця, а й деякі немайнові права. Спадкрємство здійснюється за законом та за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, якщо воно не змінено заповітом.

 

При спадкуванні за законом  порядок та умови переходу прав та обов'язків спадкодавця вказані в самому законі. Спадкове майно ділиться в рівних частках між особами, зазначеними в законі, та у відповідності з встановленою черговістю. Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, що згідно ухилялись від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.

 

Актуальність теми. З  прийняттям Конституції України  відбулась переорієнтація суспільних відносин на охорону і захист прав громадян, побудову демократичної, правової держави, що зумовлює необхідність дослідження  та аналізу на науковому рівні  сучасного стану забезпечення прав суб'єктів спадкових правовідносин. Норми, що регламентують умови та порядок спадкування, містяться в Цивільному кодексі України. Окремі норми спадкового права ми знаходимо і в інших розділах ЦК України, а також у нормативних актах, які регулюють діяльність державних нотаріальних контор.Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про успадкування» від 24 червня 1983 року (із змінами внесеними постановою Пленуму від 25 грудня 1992 року)» містить корінні роз'яснення щодо практики застосування окремих норм права спадкування за законом.Конституція України передбачає право приватної власності громадян. Важливим є також питання охорони інтересів спадкодавця, виконання його волі, якщо вона була заявлена у заповіті, оскільки останнім часом цьому питанню приділяється незначна увага.

 

Проблемам спадкового права  приділено значну увагу у працях таких вчених як, Бірюкова І.А, Харитонова Є. О. , О.В. Дзери, , Ю.О. Заіки, Т.П., Я.М. Шевченко, Шевчук Л.В., Фурса Є.І та С.Я. Спеціального системного дослідження цієї теми в Україні не проводилось, оскільки більшість досліджень присвячувались лише матеріальним аспектам спадкового права.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Цивільний кодекс України. – К, 2003
2. Дзера О.В. Передмова до проекту нового шлюбно-сімейного законодавства України. – К., 1998.
3. Сімейне право України / За ред. О.В.Дзери. – К., 1999.
4. Закон України від 26 грудня 2002 р. № 407-IV «Про внесення змін до Сімейного кодексу України»
5. Заіка Ю.О. Спадщина як елемент спадкових правовідносин. Держава і право / Збірник наукових праць юридичні і політичні науки. — Вип. 10. — К., С. 2.
6. Кульчицкий В.С. Правоведение: учебник. - Львов, “Свит”, 1995.
7. Копейчиков В.В. Правознавство. К., “Юренком Інтер”, 1998, 480 с.
8. Сімейний кодекс України: Офіційне видання. — К., 2002.
9. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю., Юридическая энциклопедия / Под. ред. М.Ю.Тихомирова. — М., 1998. — С. 526.
10. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Спадкове право. Теорія та практика.