Поняття та принципи громадянства України

1. Поняття та  принципи громадянства України.

Громадянство - це правовий зв'язок особи з державою, який не обмежений у часі та просторі, ґрунтується на юридичному визнанні державою даної особи своїм громадянином і, як наслідок, обумовлений взаємними правами та обов'язками громадян і держави у випадках, зазначених у законі.

Нормативно-правові  акти, які регулюють питання громадянства:

1. Конституція України (статті 4, ч. 1, 2 ст. 25, 26, п.26 ст. 106 Конституції України).

2. Закон України «Про громадянство України» - визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства, дію чи бездіяльність органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

3. Підзаконні акти, які регулюють процесуальні та інші питання, що безпосередньо пов'язані з громадянством України.

4. Міжнародні договори України.

Законодавство України про громадянство ґрунтується  на таких принципах (ст. 2 ЗУ):

1) єдиного громадянства держави України, що виключає можливість подвійного громадянства. Якщо громадянин України набув іноземного громадянства, або навпаки, іноземець - українського громадянства, то у своїх стосунках з Україною вони визнаються тільки громадянами України;

2) запобіганню виникнення випадків безгромадянства. Відповідно до норм міжнародного права Україна докладає зусиль, щоб жодна людина не залишилася за межами громадянства чи підданства будь-якої держави;

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України. В Україні немає таких покарань, як позбавлення громадянства, виселення громадян за межі держави. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства в жодному, навіть екстремальному випадку;

4) визначення права громадянина України на зміну громадянства, тобто кожен громадянин України самостійно визначає, мати йому громадянство України або змінити громадянство;

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України, або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення громадянства України другим подружжям;

6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і часу набуття ними громадянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України. Громадянин України має право проживати в будь-якій країні, зберігаючи при цьому правовий зв'язок з українською державою.

Громадянами України визнаються:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України;

2) особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Документами, які  підтверджують громадянство України  є:

• паспорт громадянина України;
• свідоцтво про належність до громадянства України;
• паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
• тимчасове посвідчення громадянина України;
• проїзний документ дитини;
• дипломатичний паспорт;
• службовий паспорт;
• посвідчення особи моряка;
• посвідчення члена екіпажу;
• посвідчення особи на повернення в Україну.

 

2. Підстави  набуття громадянства України.

Законодавство України закріплює порядок набуття  громадянства окремо для дітей (у  випадку народження) та для дорослих (у порядку набуття громадянства після народження).

Філіація – набуття громадянства за народженням.

Набуття громадянства за народженням дитини може здійснюватися  на підставі таких принципів:

• за «правом крові», коли береться до уваги громадянство батьків особи незалежно від місця її народження. "Право крові" діє не тільки під час народження дитини, а й може поширюватися на випадки, коли батьки неповнолітньої особи набувають інше громадянство;
• за «правом ґрунту», коли громадянство у певній державі надається будь-якій особі, яка народилася на її території, незалежно від громадянства батьків. Територіальними факторами може бути й місце знайдення дитини, батьки якої не встановлені або невідомі.

Перевага може надаватися одному з них або ж  вони можуть поєднуватися. В українському Законі про громадянство зазначені принципи поєднуються, причому «право крові» превалює, а «право ґрунту» застосовується лише для дітей, батьками яких є особи без громадянства (апатриди).

Натуралізація –надання шляхом акта громадянства іноземцю за його клопотанням, тобто внаслідок прийняття громадянства. Є два основні різновиди натуралізації: індивідуальна і натуралізація внаслідок правонаступництва держав ( відбувається в момент виникнення нової держави).

Індивідуальну натуралізацію поділяють на натуралізацію, яка базується на особистому виборі, і натуралізацію за законом. Остання є юридичним наслідком одруження іноземця з громадянином певної держави, а також усиновлення, опіки, визнання батьківства.

Спрощеними  різновидами натуралізації є:

оптація - вибір людиною громадянства певної держави;

трансферт – зміна громадянства у зв’язку з переходом території від однієї держави до іншої;

реінтеграція - поновлення у громадянстві тієї держави, громадянином якої був раніше;

реєстрація – надання громадянства особі, яка має на нього право.

Законодавство передбачає певні передумови натуралізації (умови набуття громадянства України):

• визнання і дотримання Конституції та законів України;
• зобов'язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві;
• безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років (дозволяється виїзд закордон у приватних справах – до 90 днів, а за рік – 180 днів). Особи, які перебувають у шлюбі з громадянином України - два роки. Для осіб, яким надано статус біженця або притулок в Україні, цей термін складає три роки;
• отримання дозволу на імміграцію;
• володіння державною мовою або її розуміння в обсязі достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб які мають певні фізичні недоліки (сліпі, глухі, німі);
• наявність законних умов існування (заробітна плата, пенсія, стипендія, доходи від акцій і тому інше). Ця умова не поширюється на осіб, якими надано статус біженця або притулок в Україні.

Спрощений порядок  прийняття до громадянства України  застосовується до осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України становлять державний інтерес для України (п. 3-6 не поширюються).

Декларація  про відмову від іноземного громадянства – документ, в якому особа засвідчує свою відмову від громадянства іншої держави і зобов’язується не користуватися правами цієї держави і не виконувати обов’язки, пов’язані з належністю до її громадянства.

Громадянство  України набувається:

1) за  народженням. Громадянство України здобуває особа:

• батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України;
• яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України;
• яка народилась на території України від іноземців, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків;
• яка народилась на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
• яка народилась на території України від іноземця та особи без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем;
• новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі;

2) за  територіальним походженням. Особа, яка сама або хоч би один з її батьків, дід чи баба, повнорідні брат або сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території України.

3) внаслідок прийняття  до громадянства. Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України за наявністю певних умов (див. умови набуття).

До  громадянства України не приймаються  особи, які:

• скоїли злочин проти людства чи вчинили геноцид;
• засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);
• вчинили на території іншої держави діяння, яке визначено законодавством України тяжким злочином.

Датою набуття  громадянства України є дата видання  відповідного указу Президента України;

4) внаслідок поновлення у громадянстві України. Особа, яка після припинення громадянства України не набула іноземного громадянства і подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється громадянином України незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном. Особа, яка після припинення громадянства України набула іноземного громадянства, повернулась в Україну на постійне проживання і подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється громадянином України.

Датою набуття  громадянства України є дата реєстрації набуття особою громадянства України;

5) внаслідок усиновлення. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни України (або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий іноземець) стає громадянином України з моменту набрання чинності рішення про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, і над якою встановлено опіку чи піклування громадян України чи яка виховується в державній дитячий установі України або дитячому будинку сімейного типу, де хоч би один з батьків-вихователів є громадянином України, стає громадянином України з моменту встановлення опіки, піклування або влаштування до такої установи;

7) внаслідок  встановлення опіки над особою, визнаною судом недієздатною. Іноземець або особа без громадянства, яка проживає в Україні на законних підставах, визнана судом недієздатною, над якою встановлено опіку громадянина України, набуває громадянства України з моменту набрання чинності судового рішення про встановлення опіки;

8) у  зв'язку з перебуванням у громадянстві  України одного чи обох батьків дитини. Можливі випадки, коли з якихось причин дитина та її батьки опинились в різних правових станах. В таких випадках дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства набуває громадянства України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України;

9) внаслідок  встановлення батьківства. Якщо матір'ю дитини є іноземка або особа без громадянства, а батьком у судовому порядку визнаний громадянин України, то дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання визнається громадянином України.

Набуття громадянства дітьми віком від 15 до 18 років може відбуватися тільки за їхньою згодою;

10) з інших підстав, передбачених міжнародними договорами України.

 

3. Підстави  припинення громадянства України

Припинення  громадянства – це припинення правового зв’язку між особою і державою, за якого вони втрачають права та обов’язки один до одного.

Громадянство України припиняється:

1. внаслідок виходу з громадянства України.

Вихід з громадянства – припинення громадянства за волевиявленням громадянина. Експатріація – вихід з громадянства за власним бажанням. Громадянин України, який виїхав на постійне проживання за кордон, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Вихід із громадянства України також допускається, якщо особа набула іноземне громадянство або одержала гарантії про прийняття в іноземне громадянство. Не допускається вихід з громадянства України особи, яку в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.