Поняття та особливості укладання шлюбного договору

Переважна більшість країн світу давно визнали доцільність існування інституту шлюбного договору в законодавстві. В різних країнах цей інститут має свої особливості, проте мета його існування єдина – надати подружжю достатньо широкі можливості для самостійного визначення своїх майнових відносин у шлюбі, щоб вони мали змогу, при необхідності, змінити режим майна, встановлений законом, який автоматично починає діяти з моменту укладання шлюбу. Не може бути винятком у вирішенні даної проблеми і правова система України.

Укладення шлюбного договору є взаємним волевиявленням осіб. Умови шлюбного договору, які погіршують умови одного з подружжя всупереч порівняно з законодавством України не можуть бути визнані дійсними, так само як і шлюбний договір, укладений без додержання порядку, встановленого законодавством України.

Стаття 94 СК України передбачає, що шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Посвідчити шлюбний договір вправі як державний, так і приватний нотаріус. У випадку, коли шлюбний договір укладений до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу, а коли договір укладений між подружжям – у день його нотаріального посвідчення, про що зазначається у договорі.

Строк дії шлюбного договору може бути загальний, можуть встановлюватися строки тривалості окремих прав та обов’язків. Також може встановлюватись чинність договору або окремих його частин і після припинення шлюбу.

Законодавство встановлює можливість внесення змін до шлюбного договору. Причому одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Договір про зміну шлюбного договору також нотаріально посвідчується. Водночас, на вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення. Також відповідно до ст. 102 СК України на вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема, в разі неможливості його виконання.

Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього.

В загальному, можна виділити такі підстави визнання шлюбного договору недійсним:

1) Невідповідність шлюбного договору  чинним нормам законодавства;

2) Неналежний суб’єктний склад (укладання його особою, яка не  має повної цивільної дієздатності);

3) Положення договору обмежують  права дитини, встановлені законодавством і не відповідають її інтересам;

4) Умови договору ставлять одного  з подружжя у надзвичайно невигідне  матеріальне становище або його  укладання під впливом тяжкої  обставини;

5) Укладання договору не відповідає  внутрішній волі однієї зі  сторін;

6) Укладання договору під впливом обману або насильства;

7) Помилка однієї зі сторін.

Зупиняючи увагу на практиці ведення справ про визнання шлюбного договору недійсним, необхідно зазначити Постанову Пленуму Верховного Суду №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у якій зазначені певні особливості розгляду таких справ. По-перше, у п. 14 зазначено, що у справах позовного провадження одночасно з розглядом позовної заяви про розірвання шлюбу може бути розглянуто й вимогу про визнання шлюбного договору недійсним повністю або частково з підстав, установлених ЦК, оскільки такі вимоги є взаємопов’язаними. По-друге, п. 22 встановлює, що якщо шлюбним договором змінено передбачений законом режим спільної сумісної власності, то при розгляді спору про поділ майна подружжя суду необхідно виходити з умов такого договору. При цьому слід мати на увазі, що в силу ч. 4 ст. 93, ч. 1 ст. 103 СК положення шлюбного договору, що ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, порушують його права та інтереси, на вимогу такої сторони за рішенням суду можуть бути визнані недійсними з підстав, установлених ЦК.

Отже, можна зробити загальний висновок, що шлюбний договір є одним із способів надання подружжю самостійності у вирішенні питань щодо побудови їх сімейних відносин.

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Конституція України. – Відомості  Верховної Ради (ВВР), 1996, №30, Редакція від 02.03.2014р. ст. 141.

2. Кодекс про шлюб та сім’ю  України від 20 червня 1969 р., №2006-VII.

3. Сімейний кодекс України. –  Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, №21–22, Редакція від 04.08.2013р. ст. 135.

4. Цивільний кодекс України. –  Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40–44, Редакція від 19.04.2014р. ст. 356.

5. Закон України «Про власність». – Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, №20, ст. 249.

6. Закон України «Про нотаріат». – Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, №39, Редакція від 11.08.2013р. ст. 383.

7. Наказ Міністерства юстиції України «Про внесення доповнень до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 31 березня 1997, №26/5.

8. Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах. – К., 2009. – с. 29.

9. Антокольская М.В. Лекции по семейному праву: Учеб. пособие. – М.: Юристъ, 2010. – 114 с.

10. Антокольская М.В. Семейное право. Учебник. – М.: Юристъ, 2009. – 366 с.

11. Брагинский М.И. Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения. – М., 2007. – 387 с.

12. Брачные контакты и контракты. // Правозащитник. – 2012. – №4. – 41 с.

13. Гражданский кодекс Украины. Научно-практический коментарий. – Харьков: ООО «Одиссей», 2014. – 848 с.

14. Гражданское право Украины. – Харьков: Основа., 2011. – 217 с.

15. Гражданское право: Учебник / А.П. Сергеев, Ю.К. Толстой (ред.). – М.: Проспект, 2009. – Ч. 1. – 974 с.

16. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 256 с.

17. Дождев Д.В. Римское частное право. Учебник для юридических вузов и факультетов / Под общ. ред. академика РАН, доктора юридических наук, професора В.С. Нерсесянца. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Изд-во НОРМА, 2010. – 784 c.

18. Ершова Н.М. Развитие советского семейного права // СССР – Австрия: проблемы гражданского и семейного права. – М., 2007. – 175 с.

19. Жилинкова И.В. Брачный контракт (договор). – Харьков: «Ксилон», 2011. – 117 с.

20. Жилинкова И.В. Брачный контракт. – Харьков, 2013. – 172 с.

21. Жилинкова И.В. Правовий режим имущества членов семьи. – Харьков: «Ксилон», 2010. – 398 с.

22. Кокіна В. Шлюбний контракт доважок до кохання? // Урядовий кур’єр. – 2011. – №215. – с. 10.

23. Конституційне право України: Підручник для студ. вищ. юрид. закладів і фак. / В.Я. Тацій, В.Ф. Погорілко, Ю.М. Тодик та ін. – К.: Український центр правничих студій, 2009. – 376 с.

24. Максимович Л. Брачный договор. // Закон. – 2007. – №11. – с. 35–41.

25. Матвеев Г.К. История семейно-брачного законодательства Украинской ССР. – Киев, Изд-во КГУ, 2000. – 64 с.

26. Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украины / Под ред. Ю.С. Червоного. – К., 2009. – 512 с.

27. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. – К., 2010. – 179 с.

28. Явор О.А. Функції шлюбного контракту в сімейному праві України // Автореф. дис. канд. юрид. Наук: 12.00.03. – Х., 2012. – с. 14.